Постанова

від 25.09.2024 по справі 2-1509/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/13664/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Каплуновської М. О.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Кравець Д. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Журибеди О. М.

від 22 травня 2024 року

у цивільній справі № 2- 1509/11 Святошинського районного суду міста Києва

за скаргою ОСОБА_2

на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

зацікавлена особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт»,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд із скаргою, в якій просила визнати бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, протиправною та зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт зі всього майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ Федоренком А. М. від 20.08.2014 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, зареєстровано за № 34901995 від 24.04.2017 року, виключивши даний арешт з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року скаргу задоволено.

Визнано бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язано Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з всього майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Федоренка А. М. від 20.08.2014 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 зареєстровано за № 34901995 від 24.04.2017 року, виключивши даний арешт з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В апеляційній скарзі Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити скаргу без задоволення. В обґрунтування доводів, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, в якій зазначено, що згідно із ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа не є закінченням виконавчого провадження. Отже зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, вважає, що при поверненні виконавчого документа у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту, не має для цього підстав і на цей час, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Вважає, що у державного виконавця був відсутній обов`язок знімати арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_1 самостійно, а тому відсутні підстави для задоволення скарги

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу заявниця не скористалась.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, просила про її задоволення.

Представник заявника ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи доводи, викладені в ній необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника апелянта та представника заявника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив із обґрунтованості її доводів, оскільки відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 15.03.2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладений кредитний договір № 232/П/206-840, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 33 017,00 доларів США, строком з 15.03.2006 року по 14.03.2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9 % річних для придбання автотранспортного засобу.

В рахунок забезпечення виконання за кредитним договором 15.03.2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за умовами якого поручитель зобов`язувалась відповідати перед кредитором за неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 232/П/206-840.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва 10.03.2011 року по справі № 2-1509/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ «Надра» борг в розмірі 150 489 дол. США 45 центів - еквівалент по курсу НБУ становить 1 186 910 грн 30 коп. та 120 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1700 грн судового збору.

27.09.2011 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

07 травня 2014 року ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 2-1509/11, виданого Святошинським районним судом м. Києва 26.07.2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 1 188 730 грн 30 коп.

20 серпня 2014 року ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4 .

Згідно Інформації з реєстру нерухомого майна вбачається, що 24.04.2017 року державним виконавцем Федоренком А. М. Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві на підставі постанови від 20.08.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1, внесено запис про обтяження № 20104684 про арешт нерухомого майна щодо ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Постановою Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 24.04.2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2-1509/11, виданий Святошинським районним судом м. Києва 26.07.2013 року.

Також, як встановлено судом, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2023 року по справі № 759/6267/22, провадження № 2/759/647/23, визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 15.03.2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та ОСОБА_2 . Скасовано арешт, накладений на рахунки та все майно ОСОБА_4 , пов`язаний з договором поруки від 15.03.2006 року укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 .

Після ухвалення рішення суду, ОСОБА_1 звернулася до Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна в рамках ВП № НОМЕР_1, однак їй було відмовлено за відсутності підстави для зняття арешту з майна.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 26.07.2013 року № 2-1509/1 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.7 ч.1 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі №569/6234/22 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Як встановлено, постановою Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 24.04.2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2-1509/11, виданий Святошинським районним судом м. Києва 26.07.2013 року. Повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 24.04.2020 р. й докази повторного пред`явлення його до виконання відсутні.

Отже, оскільки виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , так як збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 є нібито то заборгованість по іншим виконавчим провадженням не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки не є предметом розгляду даної справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 жовтня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко