Постанова

від 26.09.2024 по справі 450/2303/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2303/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/1974/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

зучастю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Лука Тарас Миколайович до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання удаваним попереднього договору купівлі-продажу, визнавши укладеним договір купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник адвокат Лука Тарас Миколайович звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання майнових прав на нежитлове приміщення.

Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_3 звернулась із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог вищезгаданої заяви покликалась на те, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,4167 га кадастровий номер 4623683300:01:001:0120. На вказаній земельній ділянці побудований, однак ще не введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок, в якому позивач придбав майнові права на нежитлові приміщення у відповідності до договору купівлі-продажу майнових прав від 15.12.2023 року.

Вказувала, що вона повністю виконала умови договору, сплатила за умовами такого грошові кошти, однак житловий будинок на даний час не здано в експлуатацію та нежитлове приміщення у ньому не передана у приватну власність позивача.

Стверджувала, що з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та має чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, останній матиме реальну можливість відчужити нежитлове приміщення, яке знаходиться на об`єкті незавершеного будівництва.

Відтак, існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_1 зможе вільно розпоряджатись майновими правами на нежитлове приміщення, оскільки перевірити майнові права у жодних реєстрах не видається за можливе.

Додатково зазначила, що відповідач ОСОБА_6 , як уповноважений представник простого товариства, створеного між відповідачами, також має право вчиняти будь-які правочини та укладати договори від імені такого, зокрема, відносно вищезгаданого спірного нежитлового приміщення. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення по даній справі.

Просила суд вжити заходи забезпечення позову до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, а саме: 1) Заборонити ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67, 31 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 ; 2) Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м, в будинку АДРЕСА_2 ; 3) Заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 .

Оскаржуваною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року заяву позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Лука Тарас Миколайович до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання майнових прав на нежитлове приміщення,- задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, а саме:

1) Заборонити ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67, 31 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 ;

2) Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м, в будинку АДРЕСА_2 ;

3) Заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 .

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав ОСОБА_6 не міг діяти на підставі Договору простого товариства від 13.10.2021 року як учасник простого товариства та уповноважена особа на ведення спільних справ учасників такого товариства, майнові права на нежитлове приміщення йому не належали та, відповідно, у нього не було повноважень та трава укладати будь-які договори щодо належного ОСОБА_1 майна, в тому числі укладати договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказує, що, на даний час ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_6 уклав близько 50 (п`ятдесят) цивільно-правових угод щодо квартир та майнових прав на квартири в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , в тому числі з позивачем у справі, в результаті чого в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться-^близько 50 (п`ятдесяти) судових справ, предметом позову у яких є визнання майнових прав на квартири в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 на підставі укладених саме з ОСОБА_6 цивільно-правових угод. Відомості про вказані судові справи наведені в Додатку №1 до апеляційної скарги.

Стверджує, що створення та наповнення веб сайту ЖК «Зубра Дім», а також розміщення інформації щодо продажу нерухомості на інших інтернет ресурсах було здійснено ОСОБА_6 , який позиціонуючи себе забудовником ЖК «Зубра Дім», проте не являючись таким, вводив в оману потенційних покупців та укладав з ними цивільно-правові угоди щодо квартир, в результаті чого шахрайським шляхом заволодів коштами вказаних осіб, за фактом чого 28.11.2023р. відносно ОСОБА_6 було відкрите кримінальне провадження №4023140000001202 зач.З ст. 15, ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

Зазначає, що постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управлінням Національної поліції у Львівській області від 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано та залучено як потерпілого по кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12023140000001202 від 28 листопада 2023 року.

Вказує, що на даний час ОСОБА_6 в межах даного кримінального провадження оголошено підозру у вчинені кримінальних правопорушень та оголошено його в розшук.

Вважає, що на сьогоднішній день існують реальні ризики укладення ОСОБА_6 цивільно-правових угод щодо нежитлових приміщень з аналогічними характеристиками з іншими особами.

Просить:

- ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року у справі №450/2303/24 скасувати в частині накладення заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 ;

- скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року у справі №450/2303/24 в частині накладення заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 ;

- в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в частині накладення заборон, продубльованих в пунктах 2, 3 прохальної частини апеляційної скарги - відмовити.

- ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року у справі №450/2303/24 в частині накладення заборони ОСОБА_6 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Лука Тарас Миколайович до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання удаваним попереднього договору купівлі-продажу, визнавши укладеним договір купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру.

В позовній заяві, позивач просить суд визнати за позивачем (РНОКПП НОМЕР_3 ) майнові права на нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67, 31 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що 15.12.2023 року ОСОБА_6 було укладено з ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору купівлі-продажу майнових прав, Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з п. 1.2. Договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є нежитлове приміщення, загальною проектною площею 67,31 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.5. вказаного Договору купівлі-продажу майнових прав, Покупець реалізує (здійснює) отримані Майнові права шляхом отримання Об`єкта нерухомості за актом передання-прийняття, набуття та оформлення права власності на Об`єкт нерухомості з отриманням правовстановлюючих документів на Об`єкт нерухомості в порядку, передбаченому Законодавством.

Згідно з п. 2.2. Договору купівлі-продажу майнових прав, загальна вартість Майнових прав, що передаються Продавцем Покупцеві за даним Договором складає: 1 766 887,50 грн. (один мільйон сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень п`ятдесят копійок), що станом на момент укладення цього Договору відповідно до комерційного курсу обміну валют становить еквівалент 47117 (сорок сім тисяч сто сімнадцять) доларів США.

Відповідно до п. 2.3. Договору, загальну вартість Майнових прав, яка зазначена у п. 2.2. цього Договору, Покупець сплатив Продавцеві у повному обсязі до моменту підписання цього Договору.

Тобто предметом позову є вимоги позивача, які носять майновий характер, оскільки стосуються майнових прав на нежитлове приміщення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014р. нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи обставини, які склалися, зокрема те, що між сторонами у справі виник спір щодо невизнання відповідачами майнових прав позивача на квартиру, заборона вчинення дій щодо розпорядження, обтяження, укладення будь-яких правочинів відносно майнових прав на квартиру, що знаходиться в об`єкті незавершенного будівництва, не дозволить ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вільно розпоряджатися такими майновими правами до вирішення цього спору у суді, що не призведе до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача .

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції дотримався принципу співмірності із заявленими позовними вимогами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та зберігають юридичну силу до вступу прийнятого по суті спору судового рішення в закону силу.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 стосуються суті спору, що не є предметом оскаржуваного рішення, оскільки застосовуючи заходи забезпечення позову, суд зазначає, що має місце спір, однак обґрунтованість позову буде предметом перевірки під час розгляду справи по суті.

Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

З огляду на викладене, доводи апелянта у цій частині апеляційної скарги не мають правового значення для перевірки законності та обґрунтованості ухвали про забезпечення позову.

Твердження представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Луцюка О.О. про те, що до ОСОБА_1 не пред`явлено позовних вимог, спростовується доводами позовної заяви, а також спором між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_6 щодо часток у багатоквартирному будинку, оскільки згідно Договору від 13 жовтня 2021 року діяльність відповідачів є спільною.

Колегіясуддів зазначає,що оцінкутвердженню апелянтапро те,що ОСОБА_1 не єучасником правовідносинз якихвиник спірта унього відсутнібудь-якізобов`язання передпозивачем зогляду нате,що договіркупівлі-продажумайнових правукладений із ОСОБА_6 в порушеннявимог п.5.1Договору простого товариства від 13 жовтня 2021 року та який при укладенні договору діяв виключно від свого імені та у своїх інтересах» стосується суті спору.

Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання майнових прав на квартиру. З доводів позовної заяви встановлено, що саме відповідач ОСОБА_1 припинив позивачу доступ до квартири шляхом заміни замків та встановлення огорожі.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись у кількості або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, метою забезпечення позову у вказаній справі є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на її користь, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.