Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/2764/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2764/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання: Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від АТ "Укрексімбанк": Головіна О.І. за довіреністю

від АТ "Правекс-Банк": Попов Є.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року

у справі №910/2764/20 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 відмовлено АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні скарги на дії та бездіяльність керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельника М.А.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Укрексімбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого реалізацією боржника арбітражного керуючого Мельника М.А. в повному обсязі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2764/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1

22.07.2024 року через відділ документального забезпечення суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів сплати судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги всім учасникам провадження у справі.

01.08.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2764/20/4298/24 від 31.07.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 по 16.08.2024 перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відрядженні протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024 року для розгляду справи №910/2764/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду 27.08.2024 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 03.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Мельник М.А. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Мельника М.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання 03.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 01.10.2024 року відмовлено у його задоволенні.

В судове засідання 03.10.2024 з`явились представники АТ "Укрексімбанк" та АТ "Правекс-Банк".

Арбітражний керуючий Мельник М.А. в судове засідання не з`явився, надіславши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано перебуванням у відрядженні в місті Одеса.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання 03.10.2024 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Розглядаючи заявлене арбітражним керуючим клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Крім того, у відповідності до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання арбітражний керуючий посилається на перебування з 30.09.2024 року по 04.10.2024 року у відрядженні до ДП "Одеський облавтодор" в місті Одеса, як керуючий санацією ДП "Дніпропетровський облавтодор", для участі у засіданні робочої групи задля вирішення питання визначення оптимальних шляхів зменшення поточної заборгованості підприємства. На підтвердження викладених обставин до клопотання додано відповідний наказ №07 від 30.09.2024 року.

Водночас, за висновками колегії судів, в даному випадку перебування у відрядженні не є беззаперечною та поважною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки заявником клопотання не доведено, яким чином участь у засіданні робочої групи за участю підприємства, де він виконує повноваження керуючого санацією, є більш пріоритетною за участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції у справі №910/2764/20, предметом дослідження якого є встановлення повноти дій арбітражного керуючого Мельника М.А. та можливе відсторонення останнього від виконання ним своїх обов`язків керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 .

Окрім цього, слід зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

В даному випадку заявником клопотання не доведено суду ані відсутності у нього повноважного представника, ані неможливості розгляду справи без його участі.

Більш того, розгляд справи №910/2764/20 за апеляційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року було призначено ухвалою суду від 27.08.2024 року, тобто задовго до відрядження арбітражного керуючого до міста Одеса.

Таким чином, арбітражний керуючий Мельник М.А., будучи обізнаним про дату судового засідання, мав можливість або уповноважити будь-кого на ведення цієї справи у період перебування у відрядженні, або ж, перебуваючи у відрядженні, взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, заявивши суду відповідне клопотання, яке б відповідало вимогам ГПК України.

Разом з тим, як було зазначено вище, будучи заздалегідь обізнаним про дату судового засідання у справі №910/2764/20, а також про необхідність бути присутнім в міста Одеса у засіданні робочої групи, арбітражний керуючий лише 30.09.2024 року, тобто з порушенням визначеного ГПК України строку, через систему "Електронний суд" звернувся до суду з відповідним клопотанням про проведення судового засідання 03.10.2024 року в режимі відеоконференції, що стало підставою для відхилення такого клопотання ухвалою суду від 01.10.2024.

При цьому, відмова суду у задоволенні вказаного клопотання також не може бути поважною підставою для відкладення розгляду справи.

Водночас, як було зазначено у згаданій ухвалі, у разі неможливості направити уповноваженого представника в судове засідання учасник справи не позбавлений права та можливості направити до дня судового засідання письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо суті спору разом із клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

В даному випадку, арбітражним керуючим Мельником М.А. надано суду відзив на апеляційну скаргу, тобто викладено власну позицію щодо суті спору.

Більш того, при розгляді даного клопотання про відкладення судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи необґрунтованість клопотання, беручи до уваги, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників учасників провадження у справі.

Представники АТ "Укрексімбанк" та АТ "Правекс-Банк" вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого реалізацією боржника арбітражного керуючого Мельника М.А. в повному обсязі.

03.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників кредиторів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги АТ "Укрексімбанк", виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/2764/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито ухвалою суду від 27.04.2020 року за заявою боржника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього процедуру погашення боргів та призначено керуючим реалізацією боргів банкрута арбітражного керуючого Мельника М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 затверджено звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , звільнено останнього від боргів, завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та закрито провадження у справі №910/2764/20 про неплатоспроможність боржника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" та ГУ ДПС у місті Києві задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/2764/20 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію процедури погашення боргів боржника.

28.11.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реалізацією про виконану роботу.

В свою чергу, 22.03.2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга АТ "Укрексімбанк" на бездіяльність керуючого реалізацією боржника арбітражного керуючого Мельника М.А.

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що арбітражним керуючим не вчинено жодних дієвих заходів з виконання процедури погашення боргів боржника за період з 03.04.2023 по 03.11.2023, а також не вжито всіх заходів стосовно встановлення майнового стану боржника та членів його сім`ї (не проведено належного аналізу майнового стану матері боржника, не виділено частку боржника із спільного із колишньою дружиною майна, не вжито жодних заходів щодо пошуку та реалізації майнових активів боржника, перелік яких визначено мировою угодою по цивільній справі № 2-6544/2010 від 30.09.2010).

За наслідками розгляду заявлених у скарзі вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 відмовлено АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні скарги на дії та бездіяльність керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельника М.А.

Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для задоволення скарги та відсторонення арбітражного керуючого, оскільки останнім вжито всіх необхідних заходів щодо у процедурі погашення боргів фізичної особи.

Іншою ухвалою суду від 10.06.2024 року затверджено звіт керуючого реалізацією у справі №910/2764/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , завершено процедуру погашення боргів, провадження у справі №910/2764/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.

АТ "Укрексімбанк" з ухвалою суду про відмову у задоволенні скарги не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника у якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення скарги фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції скарги на бездіяльність Мельника М.А .

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не погоджується з висновками суду та вбачає підстави для його скасування з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1, 4 і 6 ч. 2, ч. 3 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Відповідно до ч. 4 ст. 28 наведеного кодексу арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі, зокрема невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого, зловживання правами арбітражного керуючого. Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав. За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Колегія суддів зазначає, що приписами ч. 4 ст. 28 КУзПБ законодавець закріпив право учасника провадження у справі про банкрутство та комітету кредиторів боржника звертатись до суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним своїх повноважень, а до повноважень суду - відсторонення арбітражного керуючого, в тому числі керуючого реалізацією, від виконання повноважень у відповідний строк.

Водночас клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. У ньому, зокрема, може надаватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності під час виконання повноважень арбітражного керуючого та інше.

Однак, у будь-якому випадку, таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого (ч. 1 ст. 13 КУзПБ).

У випадку подання клопотання про відсторонення арбітражного керуючого його задоволення є правом суду, а не обов`язком. Таке клопотання не може бути безумовною підставою для відсторонення арбітражного керуючого.

Відповідно до висновку Верховного суду, викладеному в постанові від 31.05.2022 року у справі №904/7678/15 законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень:

- за заявою самого арбітражного керуючого - абз. 1 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;

- за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі - абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;

- за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ.

За правовим висновком Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №922/3369/19 господарський суд першої інстанції, реалізуючи принцип судового нагляду, користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має здійснити перевірку вказаних підстав, з`ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, достеменно встановити факти невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов`язків, визначених Кодексом, та/або встановити інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, в залежності від чого ухвалити мотивоване і обґрунтоване рішення.

Відсторонення за клопотанням учасника провадження у справі або за вчасною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі, визначені пунктами 1-6 абз. 2 ч. 4 ст. 28 Кодексу та пов`язані із встановленням у різній формі фактів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, або існування обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

В силу приписів ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно ст. 114 згаданого кодексу арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право, отримувати інформацію з державних реєстрів, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством; здійснювати огляд майна боржника, а також зобов`язаний:

- розглядати заяви кредиторів із грошовими вимогами до боржника, що надійшли у встановленому цим Кодексом порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

- скласти та у випадках, передбачених цим Кодексом, вести реєстр вимог кредиторів;

- скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;

- організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість;

- сформувати ліквідаційну масу;

- брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду;

- відкрити спеціальний рахунок для розрахунків із кредиторами;

- погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника - відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна;

- якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати перед господарським судом та зборами кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дня такого продажу;

- виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;

- здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

Так, досліджуючи наданий суду на затвердження звіт від 03.11.2023 року №02-02/910/2764/20/209 керуючого реалізацією про виконану роботу у процедурі погашення боргів боржника за період з 03.04.2023 по 03.11.2023, судом апеляційної інстанції встановлено, що арбітражним керуючим Мельником М.А. за вказаний період були вчинені наступні дії:

- квітень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- травень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- червень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- липень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- серпень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- вересень 2023 року - 05.09.2023 направлено на адресу ОСОБА_1 запит про надання інформації №02-02/910/2764/20/198; 08.09.2023 направлено на адресу ОСОБА_3 запит про надання інформації №02-02/910/2764/20/199;

- жовтень 2023 року - жодних дій не вчинялось;

- листопад 2023 року - 03.11.2023 року проводились збори кредиторів боржника шляхом опитування щодо питання схвалення звіту про нарахування основної грошової винагороди.

Тобто, фактично за період з 03.04.2023 року по 03.11.2023 року арбітражний керуючий виконував відповідні дії у даній справі лише 3 календарних дня, з яких: 2 дня - направленні ідентичних запитів до боржника та його колишньої дружини, а 1 день - скликання зборів кредиторів боржника.

Спростовуючи доводи банку, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року у даній справі №910/2764/20 арбітражного керуючого було зобов`язано лише встановити правові підстави проживання/реєстрації боржника у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також з`ясувати відомості щодо особи, яка несе тягар утримання та обслуговування зазначеної квартири.

Разом з тим, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року затверджено звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та закрито провадження у справі №910/2764/20 про неплатоспроможність боржника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" та ГУ ДПС у місті Києві задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/2764/20 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію процедури погашення боргів боржника.

При цьому, апеляційний господарський суд вважав передчасним висновок суду першої інстанції в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Мельника М.А., а відтак визнав правомірними аргументи апелянта щодо неналежного дослідження обставин та передчасного затвердження вказаного звіту без урахування оцінки повноти виконаної роботи арбітражним керуючим.

Відтак, судом апеляційної інстанції було повернуто справу №910/2764/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на стадію процедури погашення боргів боржника.

Суд наголошує, що правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство.

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 року у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 року у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 року у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 року у справі №910/21227/16).

Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 року у справі № 904/6144/16).

Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі №28/29-б-43/212-2012, від 08.08.2019 року у справі №922/2817/18, від 12.09.2019 року у справі №914/3812/15).

Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №903/975/14).

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 року у справі №904/9631/15).

В силу приписів ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

При цьому, згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 18.11.2021 року у справі №915/2487/19, процедура погашення боргів боржника за своєю правовою природою є тотожною до ліквідаційної процедури юридичної особи.

А тому, колегія суддів вважає за доцільне врахувати принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, після повернення даної справи на стадію процедури погашення боргів боржника, керуючий реалізацією був зобов`язаний вжити всю повноту дієвих та належних заходів з метою максимально повного задоволення вимог кредиторів у справі №910/2764/20,

Натомість арбітражний керуючий Мельник М.А. у вересні 2023 року, тобто через 5 місяців після прийняття апеляційним судом постанови від 03.04.2023 року, направив два однотипних запити, що в свою чергу спростовує висновки суду першої інстанції про вжиття керуючим реалізацією всіх необхідних заходів у процедурі реалізації майна згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року.

Так, відповідно до Звіту про результати перевірки декларації фізичної особи ОСОБА_1 №02-02/910/2764/20/22 від 05.06.2020 року, складеного арбітражним керуючим Мельником М.А., зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання боржника є АДРЕСА_2 .

Аналогічну інформацію містить також Звіт керуючого реалізацією арбітражного керуючого Мельника М.А. про виконану роботу у процедурі погашення боргів боржника №02-02/910/2764/20/209 від 03.11.2023 року.

В свою чергу, квартира, яка є місцем реєстрації та проживання боржника, належить на праві власності його колишній дружині ОСОБА_3 .

Долучені керуючим реалізацією до справи докази та встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать, що тягар утримання майна, яке належить на праві власності колишній дружині боржника, несе саме боржник.

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що колишня дружина боржника - ОСОБА_3 , яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, провадить свою підприємницьку діяльність та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 20.11.2023 банком до матеріалів справи було долучено докази того, що боржник та ОСОБА_3 разом з їх спільною дитиною у червні 2021 (тобто після розлучення та відкриття провадження у даній справі) приймали участь у спортивних змаганнях (сімейному гольф-турнірі) в якості сімейної пари, подружжя.

Згідно ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до норм ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Між тим, в силу приписів ч.ч. 3, 4 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства до складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.

А відтак, до обов`язку керуючого реалізацією арбітражного керуючого Мельника М.А. належало вжиття належних заходів щодо встановлення, чи дійсно боржник ОСОБА_1 спільно не проживає та не веде спільного господарства з ОСОБА_3 , чи є вона членом сім`ї боржника, оскільки розірвання шлюбу в 2010 році не може однозначно свідчити про відсутність фактичних шлюбних відносин, та в подальшому, у разі встановлення таких обставин, - виділення частки боржника із спільного майна та його реалізацію у процедурі погашення боргів боржника задля задоволення вимог кредиторів.

За висновками колегії суддів, матеріали справи містять докази, які викликають сумнів у висновках керуючого реалізацією щодо відсутності підстав вважати ОСОБА_3 членом сім`ї боржника в розумінні ч. 5 ст. 116 КУзПБ та відсутності між ними усталених відносин, що притаманні подружжю: (а) боржник зареєстрований та проживає в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 ; (б) боржник несе тягар утримання майна, належного ОСОБА_3 ; (в) боржник разом з ОСОБА_3 приймали участь у спортивних змаганнях (сімейному гольф-турнірі) в якості сімейної пари, подружжя; (г) ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою реєстрації та проживання боржника.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведені твердження банку залишив без відповідного реагування та жодним чином їх у своєму рішенні не спростував.

Крім того, керуючим реалізацією Мельником М.А. не вжито заходів ані щодо складання акту обслуговуючою організацією (ОСББ, ЖЕК тощо) про осіб, які фактично мешкають та ведуть спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , ані щодо направлення запитів до банківських установ України про витребування відомостей про те, чи випускались на ім`я боржника платіжні картки та/або інші електроні платіжні засоби, як на довірену особу власника рахунку (третьої особи - клієнта банку), що дають право такій довіреній особі користуватися/розпоряджатися відповідним банківським рахунком; якщо відповідні платіжні картки та/або інші електроні платіжні засоби випускались на ім`я боржника, то надати відомості про осіб власників таких рахунків, номери рахунків, а також операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта його довіреною особою за допомогою платіжної картки та/або іншого електронного платіжного засобу виданого на ім`я боржника за період з 01.01.2017 по поточну дату (в частини витрачання коштів з використанням картки, випущеної на ім`я боржника).

Судова колегія також наголошує, що саме функції ліквідатора зі здійснення інвентаризації, виявлення майна банкрута та аналізу фінансового стану боржника є взаємопов`язаними та базовими для забезпечення ефективності ліквідаційної процедури, адже належне їх виконання є запорукою досягнення її основної мети - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу активів банкрута.

Аналіз фінансового стану боржника у формі окремого документа чи складової звіту за результатами ліквідаційної процедури має включати дослідження правочинів (у т. ч. господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Тобто, при здійсненні ліквідаційної процедури обов`язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.

Колегія суддів зазначає, що наразі вже сформована усталена судова практика щодо оспорення правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину).

У правовідносинах банкрутства цей інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 - статті 42 КУзПБ.

У правовідносинах банкрутства не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

За змістом наведених вище приписів статей 12, 42, 61 КУзПБ з`ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку, за наявності підстав, зокрема для наповнення ліквідаційної маси банкрута, є обов`язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника).

Верховний Суд сформулював чіткий правовий висновок про те, що боржник, який відчужує активи (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 29.09.2021 у справі №456/604/17, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19), від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21).

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Як було зазначено вище, завданням керуючого реалізацією є не просто посилання на факт розірвання шлюбу між боржником та ОСОБА_3 , а дієвий і належний пошук майна банкрута, вжиття всіх необхідних заходів щодо виявлення можливого вчинення боржником фраудаторних правочинів, в тому числі з особами, які належать до членів його сім`ї згідно ч.5 ст.116 КУзПБ, і дослідження та встановлення наявності/відсутності підстав для оспорення таких правочинів боржника шляхом звернення до суду в порядку ст.42 КУзПБ.

Водночас, місцевим господарським судом також не було надано оцінки наведеним обставинам, оскаржувана ухвала не містить висновків суду щодо прийняття або спростування вказаних доводів банку.

Слід також зазначити, що з долучених керуючим реалізацією до матеріалів справи документів (мирова угода по цивільній справі №2-6544/2010 від 30.09.2010, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08.10.2010 у справі №2-6544) вбачається, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно: грошові кошти у розмірі 27 000 000,00 грн.

Разом з тим, керуючим реалізацією Мельником М.А. не вжито жодних заходів щодо пошуку та спрямування цих майнових активів боржника на задоволення кредиторських вимог у даній справі.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, послався лише на банківські виписки боржника та зазначив, що на рахунках ОСОБА_1 такі кошти не містяться.

Тобто, суд першої інстанції обмежився лише констатацією того, що гроші в розмірі 27 млн. грн. у боржника відсутні, замість реалізації судової дискреції (судового розсуду) та прийняття рішення про зобов`язання керуючого реалізацією вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення і повернення до ліквідаційної маси значного грошового активу боржника, або ж встановлення обставин витрачання таких коштів, їх дійсної необхідності та доцільності.

В контексті вжиття всієї повноти заходів у процедурі погашення боргів, в тому числі щодо пошуку майна боржника, заслуговує на увагу також подане суду апеляційної інстанції клопотання АТ "Правекс-Банк" з доданою до нього Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.07.2024 року щодо фізичної особи ОСОБА_1 , згідно якої останньому належить низка об`єктів нерухомого майна. Ці факти підлягають перевірці та дослідженню арбітражним керуючим на предмет дійсного майнового стану боржника.

А тому, враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, у суду апеляційної інстанції наразі відсутні підстави стверджувати про повноту вчинення арбітражним керуючим Мельником М.А. дій у процедурі погашення боргів боржника ОСОБА_1 в частині пошуку, виявлення та повернення майна з метою належного формування ліквідаційної маси та її подальшу реалізацію, що в свою чергу, свідчить про факт протиправної бездіяльності арбітражного керуючого за період з 03.04.2023 року по 03.11.2023 року.

Водночас, посилання АТ "Укрексімбанк" на невжиття арбітражним керуючим заходів щодо належного аналізу майнового стану матері боржника колегією суддів відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 20.03.2023 року у справі №910/2764/20, яка є чинною та не скасованою, було відхилено відповідні аргументи апелянта щодо неналежного дослідження майнового стану членів сім`ї боржника.

Місцевий господарський суд встановлені апеляційним судом обставини залишив поза увагою, неповно дослідив надані сторонами та наявні у справі докази, не врахував всіх особливостей спірних правовідносин, поверхнево проаналізував та не з`ясував всіх фактичних обставин справи, а також належним чином не спростував доводів банку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги АТ "Укрексімбанк" на бездіяльність керуючого реалізацією у даній справі.

В силу ч.4 ст.65 КУзПБ, у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд постановляє ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, встановивши в апеляційному порядку бездіяльність арбітражного керуючого Мельника М.А. при виконанні ним обов`язків керуючого реалізацією боргів боржника ОСОБА_1 у справі №910/2764/20 за період з 03.04.2023 по 03.11.2023, не вчинення ним всіх залежних від нього заходів щодо пошуку та виявлення майна фізичної особи-банкрута, а також покладених на нього КУзПБ обов`язків з метою якнайбільшого погашення вимог кредиторів, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги АТ "Укрексімбанк" у повному обсязі та відсторонення арбітражного керуючого Мельника М.А. від виконання ним обов`язків керуючого реалізацією боргів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів вбачає за можливе покласти виконання обов`язків керуючого реалізацією ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Мельника М.А. до призначення в установленому законодавством порядку судом першої інстанції нового керуючого реалізацією майна боржника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у даній справі про відмову у задоволенні скарги АТ "Укрексімбанк" на дії та бездіяльність керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Мельника М.А. є такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а тому наявні підстави для її задоволення, скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення скарги банку у повному обсязі.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/2764/20 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Мельника М.А. задовольнити.

4.Визнати неправомірною бездіяльність арбітражного керуючого Мельника М.А. при виконанні ним обов`язків керуючого реалізацією у процедурі погашення боргів боржника ОСОБА_1 у справі №910/2764/20 за період з 03.04.2023 року по 03.11.2023 року.

5.Відсторонити арбітражного керуючого Мельника М.А. від виконання ним обов`язків керуючого реалізацією у справі №910/2764/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

6.Покласти на арбітражного керуючого Мельника М.А. виконання обов`язків керуючого реалізацією майна боржника до призначення господарським судом міста Києва нового керуючого реалізацією в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.

7.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.Л. Доманська