Постанова

від 22.10.2024 по справі 199/7566/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8079/24 Справа № 199/7566/22 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Ілони Миколаївни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2006 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року в Україні оголошено воєнний стан, зваживши всі обставини, ними було прийнято рішення, що дітям буде спокійніше перебувати за межами країни аби емоційний та психологічний стан дітей був стабільним. Таким чином, 13 березня 2022 року діти разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 виїхали до Німеччини. Починаючи з квітня 2022 року позивач ОСОБА_2 все частіше почав дізнаватися від старшого сина, що ОСОБА_1 часто залишає дітей вдома самих, перестала приділяти їм увагу, не організувала освітній процес старшого сина, не займається розвитком молодшого, почала бути відсутньою на протязі 24 годин на добу. Оскільки спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 05 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Станом на день подачі позову до суду, позивач ОСОБА_2 разом із двома дітьми сторін проживають за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, з повідомлень ОСОБА_1 відомо, що остання перебуває у Німеччині. З 29 липня 2022 року діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з батьком ОСОБА_2 та знаходяться на його утриманні. Позивач ОСОБА_2 також зазначив, що дуже любить своїх обох синів і спроможний забезпечити їх усім необхідним, офіційно працевлаштований, має нормований робочий день, місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та не веде аморальний спосіб життя. Від народження дітей, позивач постійно слідкує за станом їх здоров`я, розвитком, з обома дітьми має психологічний контакт, прив`язаність один до одного та гарні стосунки. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його проживанням.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з дня народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і до початку воєнного стану в Україні, діти проживали та були зареєстровані разом з матір`ю. У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, 14 березня 2022 року ОСОБА_1 , з дозволу ОСОБА_2 , разом з дітьми виїхала до Німеччини, де стала на облік та почала влаштовувати своє життя та життя дітей згідно з вимогами німецького законодавства. Діти приїхали на територію України наприкінці липня 2022 року щоб побачитися з батьком, а вона приїхала в серпні 2022 року. Обговорюючи питання про повернення в Німеччину старший син ОСОБА_5 повідомив батькам, що в Німеччину не поїде, а залишиться зі своїм батьком, бо Німеччина йому не подобається і в нього немає там друзів. Бажанню сина ОСОБА_1 не перешкоджала і разом з ОСОБА_2 було вирішено, що до Німеччини повертається вона та молодший син ОСОБА_6 . Однак 14 вересня 2022 року ОСОБА_2 пішов на прогулянку з дітьми і більше додому не повернувся, а в телефонному режимі повідомив, що діти до неї більше не повернуться. Таким чином, ОСОБА_2 всупереч волі дворічної дитини, яка знаходилась на грудному вигодовуванні розлучив матір з дитиною. Тобто, вважає, що ОСОБА_2 діє всупереч інтересів молодшого сина та нашкодив його психічному здоров`ю, а саме насильно позбавив матері. З огляду на те, що старший 15-річний син ОСОБА_3 висловив бажання проживати разом з батьком, то даний позов є захистом прав та інтересів молодшого сина ОСОБА_4 , який за згодою батька проживав разом з матір`ю з дня його народження і до 14 вересня 2022 року. ОСОБА_1 вважає, що найкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде відповідати визначення його місця проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір"ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для постійного проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2023 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, об`єднавши їх в одне провадження та доручено Органу опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради в судове засідання надати письмовий висновок щодо розв`язання спору за зустрічним позовом (т.2 а.с.50).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року задоволено заяву адвоката Мальцевої І.М. представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову. Забезпечено позов шляхом щоденного спілкування матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків "Viber", "WhatsApp", "Тelegram" та/або програм "Zoom", "Skype" протягом 30 хвилин з 19.00 години (за Київським часом) (т.2 а.с.188, 189).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від його позову до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради в частині позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Провадження у цивільній справі №199/7566/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, в частині позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком закрито (т.2 а.с.62).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем проживання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю - відмовлено у повному обсязі. Судові витрати за зустрічним позовом віднесено на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2024 року доповнено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мальцева І.М. просить рішення суду від 04 червня 2024 року та додаткове рішення суду від 19 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Біжко Ю.О. просить рішення суду від 04 червня 2024 року та додаткове рішення суду від 19 червня 2024 року залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої І.М. залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із первісним позовом, з урахуванням відмови від позову у частині вимог, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його проживанням, посилаючись на те, що з 29 липня 2022 року дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_2 та знаходиться на його утриманні, він дуже любить дитину і спроможний забезпечити усім необхідним, офіційно працевлаштований, має нормований робочий день, місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та не веде аморальний спосіб життя.

Звернувшись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір"ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для постійного проживання з матір`ю ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 всупереч волі дворічної дитини, яка знаходилась на грудному вигодовуванні розлучив матір з дитиною. Тобто, вважає, що ОСОБА_2 діє всупереч інтересів молодшого сина та нашкодив його психічному здоров`ю, а саме насильно позбавив матері. ОСОБА_1 вважає, що найкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде відповідати визначення його місця проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на їх обгрунтованість, визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем проживання, та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог матері дитини ОСОБА_1 за недоведеністю.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М.С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України "Про охорону дитинства").

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер.

При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо.

У пункті 67 Загального коментаря №14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції "Рівність і спільна батьківська відповідальність" від 02 жовтня 2015 року №2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі №750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі №208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі №742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі №183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

У справі встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2006 року (т.1 а.с.16)

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано (т.1 а.с.147).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.17, 18).

Неповнолітньому сину сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час виповнилося 17 років.

Малолітньому сину сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час виповнилося 4 роки.

Згідно висновків органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради №4/5-25 від 18 січня 2023 року та №4/5-230 від 25 квітня 2023 року рекомендовано визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 , що забезпечить повноцінний фізичний та духовний розвиток дитини, сприятиме найкращому забезпеченню її інтересів (т.1 а.с.193-197, т.2 а.с. 61-64).

Відповідно до висновків судової психологічної експертизи №3902-23 від 29 січня 2024 року, проведеною Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням його вікових особливостей, емоційної сфери (вікової нерозвиненості вищих почуттів), індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, умов мікросоціального середовища неспроможний надавати самостійну, усвідомлену оцінку кожного з батьків до нього, що унеможливлює встановлення прихильності до когось з батьків; не виявляється можливим визначити до кого з батьків - матері ОСОБА_1 чи батька ОСОБА_2 більш прихильна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; не виявляється можливим визначити з ким (з батьком чи матір`ю) дитина бажає проживати (т.2 а.с.227-238).

Встановлено, малолітній дитині - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час розгляду справи виповнилося 4 роки, його батьки проживають окремо і не можуть дійти згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

Встановлено та визнається сторонами, з 29 липня 2022 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , гуртожиток (договір №440 від 15 вересня 2022 року) (т.1 а.с.75, т.2 а.с.28).

Малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за однією адресою разом із матір"ю ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14).

З 22 січня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує групу молодшого віку №7 "Ромашка" Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №334 Дніпровської міської ради, що підтверджується відповідною довідкою (т.3 а.с.28).

ОСОБА_2 працює на посаді фахівця відділу організації служби Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з 15 вересня 2020 року, перебуває на службі в Національній поліції безперервно з 25 березня 2016 року по теперішній період часу (т.1 а.с.19).

З довідки №258 від 26 вересня 2022 року, виданої Ректором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, вбачається, ОСОБА_2 та його діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають у гуртожитку Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: м.Дніпро, пр.Гагаріна, 26 (договір №440 від 15 вересня 2022 року) (т.1 а.с.75, т.2 а.с.28).

Відповідно до службової характеристики, виданої Ректором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивного боку, витриманий, рішучій, здатний прийняти правильне рішення, вміє налагодити та підтримувати ділові стосунки, дисциплінований (т.1 а.с.21).

Встановлено, ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2022 році виїзджала з України до Федеративної Республіки Німеччина та певний період часу проживала там з дітьми (т.1 а.с.113-119).

На теперішній час діти проживають в Україні і з 29 липня 2022 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати ОСОБА_1 на теперішній час проживає в Україні за адресою свого місця реєстрації у м.Дніпро, про що вона пояснила у судовому засіданні 22 жовтня 2024 року в апеляційному суді.

Також ОСОБА_1 має малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.3 а.с.11-14).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у справі №203/3756/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову - 29 вересня 2022 року та до досягнення дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Допущено рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання (т.3 а.с.15-21).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2023 року залишено без змін (т.1 а.с.11-14).

Встановлено, що батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_2 та матір"ю дитини - ОСОБА_1 створені належні умови для проживання дитини, кожен з батьків бажає займатися вихованням малолітнього сина, дбають про його фізичний та духовний розвиток, стан здоров`я.

У справі, що переглядається, встановлено, що сторони проживають в одному місті - м.Дніпро, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на зазначене, є необхідність застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дитини, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дитини, тому колегія суддів вважає, що в інтересах дитини буде доцільним визначити почергове проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з кожним із батьків.

Доказів, які свідчили б про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини, не здобуто.

Враховуючи, що дитина тривалий час проживає з батьком, має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька та виявляє, можливо, в деякій мірі більшу прихильність до батька, однак, вочевидь, дитина потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання можливих певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для неї місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дитини з матір`ю має відбуватися у співпраці батька та матері, а також органу опіки та піклування, за необхідності - психологів.

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дитини, яка потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дитини як повноцінного члена суспільства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на поточному етапі, доцільно визначити почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю, два тижні з батьком.

Колегія суддів не бере до уваги твердження адвоката Мальцевої І.М. представника ОСОБА_1 про вчинення домашнього насильства у відношенні останньої з боку ОСОБА_2 та їх старшого сина ОСОБА_8 , оскільки рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року у справі №199/10739/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9 про видачу обмежувального припису. Рішення суду не оскаржувалося та набрало чинності 23 січня 2024 року (т.3 а.с.24-26).

Колегією суддів встановлено відсутність беззаперечних доказів вчинення домашнього насильства та наявність ризиків вчинення домашнього насильства.

Саме по собі звернення ОСОБА_1 до органів поліції не свідчить про неналежне виконання батьком ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судами місце проживання дитини може бути змінено як за згодою сторін, так і в судовому порядку.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 259, 268, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальцевої Ілони Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_1 ); два тижні з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Двотижневий період проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з кожним з батьків починається з 10:00 години - неділі та завершується через два тижні о 10.00 годині неділі.

Перші два тижні, починаючи з 27 жовтня 2024 року, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В.Свистунова