Постанова

від 21.10.2010 по справі 2-а-251-10

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-251/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року                             смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд  Запорізької області у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі -          Пивовар Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чернігівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Чернігівському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

28.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України у Чернігівському районі Запорізької області, зазначає, що має статус дитини війни, але відповідач незаконно у порушення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» сплачує доплату  замість 30 % - 10 % мінімальної пенсії за віком, тому вимагає визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов’язати його провести перерахунок та виплатити йому за період з 19.01.06р., підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглядати справу без нього. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити та справу розглядати без виклику сторін. На підставі ч.1 ст.41 КАС України у зв’язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню на  підставі наступного.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення та копії паспорту, позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року згідно до постанови КМУ від 28.05. 2008 року № 530 в розмірі  10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже після набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, яка передбачає доплату  30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році  не була обмежена у дії.  Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни". У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Проте відповідачем не було надано належних доказів щодо правомірності його бездіяльності, тому вимоги позивача за останні шість місяців підлягають задоволенню.

Що стосується інших позовних вимог, то згідно вимог ст.ст. 99-100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Позивач отримав статус «дітей війни» у 2006 році, Закон України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного суду України 09 липня 2007 року є загальнодоступним опублікованим у пресі, після обставин викладених позивачем у позові про те, як він дізнався про порушення своїх прав ( висвітлення у пресі рішення Конституційного суду України 09 липня 2007 року) пройшло понад три роки, вже на протязі двох років суди розглядають масові позови дітей війни та на протязі цього строку у пресі та у судах є навіть зразки позовів «дітей війни», законодавцем не має виключення для застосування строків осіб похилого віку, та це б ставило у не рівні умови громадян України, тому суд вважає, що позивач мав можливість узнати про свої права з дня опублікування Закону та рішення Конституційного суду України 09 липня 2007 року, поважних причин пропуску строку (хвороба, інші причини, які заважали своєчасно звернутися за захистом до суду) у позові не зазначено, та доказів про поважність пропуску встановленого Законом строку звернення до суду за захистом своїх прав не надано. Тому вимоги позивача, заявлені понад останні шість місяців, що передують зверненню до суду, відповідно до ст.100 КАС України суд вважає за необхідним залишити без розгляду, оскільки не вбачаються підстави для їх поновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 17, 69-71,  99-102 КАС України,  ст.ст. 3, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  суд, -  

                        ПОСТАНОВИВ:

    Позов  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність  управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 28.03.10р. по 28.09.10.р. - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Запорізької області  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 28.03.10р. по 28.09.10р. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                           Р.В. Сінєльнік