Постанова

від 26.01.2010 по справі 2-а-251-10

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

U

                                                              Справа № 2а -251/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

 26 січня    2010 року Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області   Шпак З.П ., розглянувши справу за  адміністративним  позовом    ОСОБА_1   до  Управління пенсійного фонду України в   м. Шостка    Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни"  за 2007-2008 роки в сумі 2762, 50 грн. та поновлення пропущеного строку звернення до суду,

В С Т А Н О В И В:

       ОСОБА_1     звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області, в якому просила суд зобов'язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 2762 гривень 50 копійок та відновити пропущений строк для звернення до суду.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався   на те, що він  належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Верховна Рада Законом України № 3235-1У від 20.12. 2005 року "Про державний бюджет на 2006 рік" та Законом України №  489 У від 19.12. 2006 року "Про державний бюджет на 2007 рік призупинила дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України положення ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік" про призупинення дії ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України не здійснював їй нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. З січня 2008 року відповідач розпочав виплачувати йому соціальну допомогу як "дитині війни", але у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком всупереч 30 %, встановленим ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Про порушене право дізнався  з засобів масової інформації у вересні 2008 року, просить   також відновити строк звернення до суду.

    В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, відповідач надав заперечення на позов.

    Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

    У запереченнях на позов відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач як "дитина війни" дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ЗУ "Про Державний  бюджет на 2006 рік" призупинив дію ст. 6 цього Закону, а ЗУ № 3367-1У від 19.01.2006 року "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет на 2006 рік" визначив, що пільги дітям війни, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються поетапно за результатами виконання державного бюджету за перше півріччя та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», п.12 ст.71 знову зупинив на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року набрало чинності з моменту його прийняття, тому підстав для нарахування та виплат позивачці соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки до прийняття рішення Конституційним Судом України не було. Крім того п. 41 розділу 2 ЗУ № 107 від 28.12. 2007 року "Про державний бюджет на 2008 рік" було внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги "дітям війни" виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме,  - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачці ця надбавка виплачувалась у повному обсязі. Рішенням Конституційного суду № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Але це рішення набрало законної сили з моменту його прийняття, тому підстави для перерахування та виплати позивачці державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05.2008 року відсутні. Щодо виплат після 22.05.2008 року та в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган, який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат, визначеними не були. Доводи позивача  щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' є необґрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії, призначеної за цим законом. У  2007 році підвищення до пенсії або державної соціальної допомоги на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тому з 01.01.2007 року і протягом 2007 року позивач отримував  частину від надбавки, яка  йому повинна була сплачуватись на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка були правомірними. Також Управління Пенсійного фонду наполягало на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем   строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

    Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених по ній доказів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

    Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується копією його  пенсійного посвідчення, яка мається в матеріалах справи.  

    Враховуючи зазначений статус позивача, він  відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Із заперечень відповідача встановлено те, що він не здійснював протягом 2006-2007 років цих виплат позивачу, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, з 01 січня 2008 року відповідач виплачував позивачці це підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

    В той же час, відповідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12. 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

    Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", від 19.01. 2006 року, який набрав чинності  15.03. 2006 року, до ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

    Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12. 2005 року,  та "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 19.01. 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Оскільки 15.03.2006 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, а потім протягом 2006 року передбачені нею виплати не запроваджені, позивачка і не ставить питання про нарахування їй зазначеної доплати протягом 2006 року. Також вона не ставить питання про нарахування  позивачу цієї допомоги до 09.07.07 року та з 01.01.08 року до 22.05.08 року, оскільки протягом цього часу дію ст.6 зазначеного закону було зупинено і це не було визнано неконституційним.  

     Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу  доплати до пенсії з 09.07.2007 року, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07. 2007 року за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

     Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність.

    Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07. 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та виплачувати позивачці відповідні доплати.

Вимоги позивача  про зобов'язання відповідача нараховувати їй з 22.05.08 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

У судовому засіданні встановлено, що з 01 січня 2008 року позивачці нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 %  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. 3 розділу 3 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ЗУ України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

     Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

      Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008 та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05. 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу  доплату до пенсії передбачену ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати виплати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

    Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо його доводів стосовно відсутності для застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

      Сторони не заперечують того, що позивач, відповідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір чи встановлював інший розмір, немає.

      З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того безпідставними суд вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

    Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

 Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення "Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення чи перерахунок пенсії приймаються районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, прямий обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка, тобто за місцем проживання позивачки.

З приводу прохання позивача про відновлення строку звернення до суду суд вважає, що цей строк ним не пропущений,  оскільки, як видно з   позовної заяви про порушення своїх прав  стало відомо   з засобів масової інформації у вересні 2008 року. Крім того порушення прав позивача,  за захистом яких він  звернувся  до суду, відбувалось з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Порушення прав відбувалось кожного місяця, до кінця 2007 року, 22.05.2008 року права позивача  були знову порушені, ці порушення відбуваються кожного місяця і на даний час, оскільки щомісячно позивачу  не нараховується та не виплачується надбавка до пенсії як дитині війни в установленому розмірі. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем  строку звернення до адміністративного суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, і з цієї підстави відхиляє заяви позивача   про поновлення непорушеного ним строку та відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем  строку звернення з позовом до суду.  

       Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить також з того, що вимоги позивача  про зобов'язання відповідача нарахувати  йому державну соціальну допомогу у визначеній ним  грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки ці виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, який наділений такими повноваженнями.

     Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту порушених прав позивача,  за захистом яких він  звернулась до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2. ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року приписів ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача  на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 94, 95, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

    Позовні вимоги     ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області – задовольнити частково.

       Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни    ОСОБА_1.  

       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії     ОСОБА_1     з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р.

       В іншій частині позову      ОСОБА_1        -  відмовити.

              Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасованою, вона набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя: