Ухвала

від 23.10.2024 по справі 755/3198/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3198/23

Провадження №: 2/755/481/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, подане його представником - адвокатом Островським Р.С. в межах розгляду цивільної справи за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Наумов Віталій Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Наумов Віталій Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. (т.2 а.с.5-7)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.3 а.с.44-46).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року цивільну справу №755/3198/23 прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання. (т.3 а.с.131-132)

22 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Островський Р.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, обґрунтоване тим, 01 березня 2024 року, не зважаючи на відкрите судове провадження, в якому не ухвалено рішення, яке б набрало законної сили, представниками Департаменту територіального контролю міста Києів було протиправно знесено предмет даного позову. (т.3 а.с.177-178)

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Островський Р.С. в судовому засіданні підтримав подане клопотання з викладених у ньому підстав та додатково пояснив, що інші вимоги прокуратури належать до юрисдикції адміністративного суду.

Представник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - Форманюк В.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні цього клопотання та зазначила, що на земельній ділянці залишились обєкти.

Інші учасники справи в судове засідання не явились.

Суд, вивчивши доводи поданого клопотання, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників відповідача та прокуратури, приходить до наступного.

Як убачається зі змісту позовної заяви, прокурор просить суд усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради шляхом: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами; визнання недійсним договору дарування громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, скасування рішення державного реєстратора, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_1 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та закриття щодо неї Поземельної книги.

Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Зважаючи на те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, у зв`язку із чим, прокурор звернувся до суду в інтересах держави, в особі Київської міської ради, з даним позовом, у якому відкрито провадження та остання не заявила про те, що спірні правовідносини врегульовані та спір відсутній, тому суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого стороною відповідача клопотання про закриття провадження в даній справі через відсутність предмета спору.

Виходячи з викладеного вище, суд не вбачає визначених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Суд також не погоджується з усними доводами представника відповідача про те, що заявлені прокурором вимоги віднесені до юрисдикції адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 13, 255, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, поданого його представником - адвокатом Островським Р.С. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки, встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя: