Постанова

від 21.10.2024 по справі 524/5300/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5300/24 Номер провадження 22-ц/814/3180/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

представник заявника - адвокат Шулік О.Й.

заінтересована особа ОСОБА_2

усиновлювана особа ОСОБА_3

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шулік Олени Йосипівни

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 червня 2024 року, ухвалене суддею Предоляк О.С., повний текст рішення складений - дата не вказана

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції, про усиновлення повнолітньої особи, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усиновлення повнолітньої особи, в якій просив суд постановити рішення про усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - внести зміни в актовий запис №24 від 25.07.1997 про народження ОСОБА_3 , який зроблений Кириківською селищною радою Великописарівсього району Сумської області: змінити по батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; у решті відомості актового запису - залишити без змін; - записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , національність - українець, у Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану батьком усиновленої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 23.10.2009 уклав шлюб з ОСОБА_6 (прізвище після шлюбу ОСОБА_7 ). Від шлюбу спільних дітей не мають. ОСОБА_2 перебувала в іншому шлюбі з ОСОБА_8 , від якого має доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 батько ОСОБА_9 - ОСОБА_8 помер. З моменту укладення шлюбу проживають однією сім`єю з ОСОБА_2 та її донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_9 , сприймає та утримує її як власну дитину, проявляє до неї турботу та піклування. 11.09.2013 у зв`язку з досягненням 16 річного віку донька дружини вирішила змінити прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_7 ». З ОСОБА_3 у нього склалися дружні, теплі та родині відносини, дівчина вважає його своїм батьком та не заперечує проти її усиновлення. Дружина також не заперечує проти усиновлення її доньки. Різниця у віці між ним та усиновлюваною особою становить більш як 21 рік. Власних дітей у нього ніколи не було та не має на даний час. Рішення про усиновлення є як його, так і усиновлюваної особи свідомим вибором, спрямованим на юридичне оформлення родинного зв`язку між собою, відповідає їх інтересам.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції про усиновлення повнолітньої особи - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для усиновлення повнолітньої особи необхідна наявність хоча б однієї умови: якщо в особи, яку бажають усиновити, не має матері, батька або вона була позбавлена їхнього піклування, і лише встановивши наявність хоча б однієї з вищезазначених умов, після цього суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема встановлює відсутність у нього своїх дітей та інші істотні обставини. При цьому, судом не прийнято, як доказ виняткових підстав, нотаріально засвідчені згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на усиновлення, оскільки надання таких згод не є умовою усиновлення повнолітньої дитини та суперечить моральним засадам суспільства. Також судом враховано, що починаючи з 2009 року, тобто з моменту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 , у заявника виникли правові підстави для усиновлення доньки його дружини та станом на момент звернення з вказаною заявою до суду у травні 2024 року виняткові підстави, які б відповідали якнайкращим інтересам, перестали існувати. Отже, виходячи з вище досліджених у справі доказів у їх сукупності, за з`ясованих обставин, суд першої інстанції визнав, що заявником ОСОБА_1 не доведено наявність виняткових підстав для усиновлення повнолітньої особи ОСОБА_3 , зважаючи, що вказана особа не є сиротою та особою, яка позбавлена батьківського піклування, та, що таке усиновлення відповідає її інтересам, та прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шулік О.Й., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_1 не довів наявність підстав для усиновлення повнолітньої особи та вважав, що таке усиновлення не відповідає інтересам повнолітньої особи. Ані законодавством України, ані усталеною судовою практикою при розгляді такого роду правовідносин не встановлено періоду, який буде достатнім для встановлення між особами стосунків як між батьком та донькою. Законом лише встановлений мінімальний вік для усиновлювача, а також мінімальна різниця у віці між усиновлючавем та особою, яку бажають усиновити. Як вбачається з матеріалів справи, заявнику на даний час виповнилось повних 48 років, а ОСОБА_3 , яку заявник виявив бажання усиновити, повних 27 років, що відповідає критеріям, визначеним у статті 211 СК України. Чинне законодавство не визначає вичерпного переліку доказів, які можуть підтвердити відповідність усиновлення повнолітньої особи її інтересам. ОСОБА_3 у зрозумілій і достатній формі виразила свою згоду на її усиновлення у наданій суду посвідченій нотаріально заяві, а також підтвердила свою згоду на усиновлення у судовому засіданні та повідомила, що таке усиновлення у повній мірі відповідає її інтересам. Безпідставним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заявником ОСОБА_1 не доведено наявність виняткових підстав для усиновлення повнолітньої особи ОСОБА_3 , зважаючи, що вказана особа не є сиротою та особою, яка позбавлена батьківського піклування. Вказаний висновок судом першої інстанції сформовано у результаті неправильного тлумачення закону. Звертає увагу, що у заяві та в суді першої інстанції зазначалося, що ОСОБА_1 власних дітей не має. При цьому, народити спільну дитину від шлюбу заявника з ОСОБА_2 не вдалося. Вказує, що чинне законодавство не визначає вичерпного переліку виняткових випадків, коли може бути усиновлено повнолітню особу, а визначає лише, що така повнолітня особа не повинна мати батька або матір, або має бути позбавленою батьківського піклування. Вказані критерії у даній справі дотримані, оскільки біологічний батько ОСОБА_3 помер задовго до її повноліття. Сам же критерій винятковості, вважає, має оцінюватися з точки зору важливості усиновлення для заявника та усиновлюваної особи. Так, ОСОБА_3 має законне право на батьківство (ст. 50 СК України) та щире бажання встановити родинні відносини з ОСОБА_3 як з власною дитиною шляхом її усиновлення, яка, у свою чергу, проявляє бажання та згоду до такого усиновлення. Таке усиновлення має виняткове значення, оскільки спрямоване на зміцнення їх сімейних стосунків та виникнення майнових та немайнових прав і обов`язків батька і доньки. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що заявник протягом тривалого часу, а саме з 2009 року, не маючи своїх рідних дітей, відносився до ОСОБА_3 як до своєї рідної доньки, ОСОБА_3 в суді підтвердила, що фактично все життя сприймала ОСОБА_1 за свого рідного батька, називала його батьком та у них склалися відносини як батька та доньки. Про дані обставини свідчить і те, що дитина в шістнадцятирічному віці при отриманні паспорта змінила своє прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_7 ». Крім того, як вбачається з заяви про усиновлення та пояснень заявника, метою усиновлення є юридичне оформлення родинного зв`язку, який склався протягом багатьох років.

Відзив на апеляційну скаргу не надходили.

У судове засідання апеляційного суду 21.10.2024 не з`явився представник заінтересованої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 23.09.2024 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 81), яка була доставлена до електронного кабінету. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.08.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 23.10.2009 у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області зареєстровано шлюб, актовий запис №973. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с. 11).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 терапевтичних захворювань не має (а.с. 27).

Згідно витягу ВР-002671219 МВС України, ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 26).

Відповідно до довідки КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», ОСОБА_1 на динамічному спостереженні не перебуває (а.с. 29).

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , її батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с. 12).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , виданим 15.05.2006 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про зміну імені, серія НОМЕР_3 , виданого 11.09.2013, ОСОБА_11 змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_7 , про що складено відповідний актовий запис №73, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, серія НОМЕР_3 , виданим 11.09.2013 Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області (а.с. 17).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

З вищезазначених норм вбачається, що для усиновлення повнолітньої особи необхідна наявність хоча б однієї умови: якщо в особи, яку бажають усиновити, не має матері, батька або вона була позбавлена їхнього піклування. І лише встановивши наявність хоча б однієї з вищезазначених умов, після цього суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема встановлює відсутність у нього своїх дітей та інші істотні обставини.

Згідно ст. 207 СК України усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно Конвенції про права дитини 1989 року, принцип забезпечення «найкращих інтересів дитини» також закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року; Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного усиновлення 1993 року; Конвенції про юрисдикцію, застосовне право, визнання, виконання та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року й низці інших. Принцип «забезпечення найкращих інтересів дитини» має бути незмінним дороговказом і у професійному, і в особистому житті кожного.

Апеляційний суду складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом заяви у даній справі є усиновлення ОСОБА_1 повнолітньої особи - ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Усиновлення є прийняттям усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (стаття 207 СК України).

Відповідно до ст. 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, зокрема зазначено, що у Сімейному кодексі не встановлено максимального віку повнолітньої особи, яка може бути усиновлена, однак визначено мінімальну різницю у віці між нею та усиновлювачем - не менше вісімнадцяти років. Тобто, ані законодавством України, ані усталеною судовою практикою при розгляді такого роду правовідносин не встановлено періоду, який буде достатнім для встановлення між особами стосунків як між батьком та сином. Законом лише встановлений мінімальний вік для усиновлювача, а також мінімальна різниця у віці між усиновлючавем та особою, яку бажають усиновити.

Відповідно до вимог ст. 213 СК України переважне право на усиновлення дитини має громадянин України, у сім`ї якого виховується дитина, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша статті 207 СК України) і вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (стаття 225 СК України).

Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України.

Відповідно до ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Отже, в контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах.

У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2ст. 208 СК України).

Відповідно ч. 6 ст. 311 ЦПК України встановлено, що заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.

Згідно пункту 1 частини другої цієї статті до заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя.

Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що вирішуючи заяву про усиновлення по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона є необхідною); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин першої - третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

У відповідності до ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріально.

Відповідно до статті 224 СК України, суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Кириківка Великописарівського району Сумської області, батьками зазначені: ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_6 - мати, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , зареєстроване та видане Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області 25.07.1997 (а.с. 12).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , зареєстрованого та виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 15.05.2006 (а.с. 13).

23.10.2009 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , прізвище після шлюбу ОСОБА_7 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 , зареєстрованого та виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 06.05.2014 (а.с. 11).

11.09.2013 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, серія НОМЕР_3 , зареєстрованого та виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 11.09.2013 (а.с. 17).

Згідно витягу ВР-002671219 МВС України, ОСОБА_1 станом на 24.04.2024 незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 26).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Клініка добра» від 23.04.2024, ОСОБА_1 терапевтичних захворювань не має (а.с. 27).

Згідно довідки №238 від 22.04.2024 КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» відокремлений підрозділ - обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №2, у ОСОБА_1 психіатричні, у тому числі, спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання опіки - відсутні (а.с. 28).

Відповідно до довідки КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 22.04.2024, ОСОБА_1 на динамічному спостереженні не перебуває (а.с. 29).

Згідно консультативного висновку спеціаліста Комунального підприємства «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 22.04.2024, ОСОБА_1 на час огляду ознак психічних розладів пов`язаних із вживанням алкогольних напоїв та психоактивних речовин не виявлено (а.с. 30).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: договору купівлі-продажу квартири від 20.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинським О.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3063; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104351238 від 20.11.2017 (а.с. 31-32, 33).

Згідно заяви від 10.05.2024, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Бугайовою Л.М., зареєстровано в реєстрі за №754, ОСОБА_2 дає згоду на усиновлення своєї дитини ОСОБА_3 своїм чоловіком ОСОБА_1 . При цьому заявляє та гарантує, що даною заявою жодним чином не порушуються права і законні інтереси ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24).

Згідно заяви від 10.05.2024, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Бугайовою Л.М., зареєстровано в реєстрі за №755, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечує проти свого усиновлення ОСОБА_1 (а.с. 25).

Апеляційним судом у складі колегії суддів встановлено, що усиновлювачу ОСОБА_1 на даний момент виповнилося повних 48 роки, усиновлюваній особі ОСОБА_3 на даний момент виповнилося повних 27 років, що відповідає критеріям, визначеним у ч. 1,2 статті 211 СК України.

Апеляційний суд у складі колегії суддів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, починаючи з 2009, не маючи своїх рідних дітей, відносився до ОСОБА_3 як до своєї рідної доньки. ОСОБА_3 фактично все життя сприймала ОСОБА_1 за свого рідного батька, називала його батьком та у них склалися відносини як батька та доньки.

Усиновлювана особа ОСОБА_3 ще у неповнолітньому віці втратила біологічного батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційний суд у складі колегії суддів звертає увагу, що закон не прив`язує можливість усиновлення повнолітньої особи до юридичного факту позбавлення батьківських прав чи визнання дитини сиротою.

Крім того, як вбачається із заяви про усиновлення та апеляційної скарги, метою усиновлення є юридичне оформлення родинного зв`язку, який склався протягом багатьох років.

Апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що таке усиновлення буде відповідати як найкращим інтересам повнолітньої ОСОБА_3 , а також стабільним, моральним, духовним та гармонійним відносинам сторін як єдиної сім`ї, не порушуючи ні чиїх прав, Спір не вбачається.

При вирішенні заяви, суд першої інстанції не врахував вищевказані фактичні обставини та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні.

Враховуючи бажання сторін, а також відсутність, передбачених законом підстав, які виключають можливість усиновлення ОСОБА_1 повнолітньої ОСОБА_3 , апеляційний суд у складі колегії суддів дійшов висновку про обґрунтованість заяви про усиновлення та можливість її задоволення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п.3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шулік Олени Йосипівни- задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 червня 2024 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції про усиновлення повнолітньої особи - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усиновлювачем повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внести зміни в актовий запис №24 від 25.07.1997 про народження ОСОБА_3 , який зроблений Кириківською селищною радою Великописарівсього району Сумської області: змінити по батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». У решті відомості актового запису - залишити без змін.

Записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , національність - українець, у Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану батьком усиновленої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов