Рішення

від 23.10.2024 по справі 366/2788/23

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2788/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2024 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючої судді Герасименко М.М., при секретарі Рассказової М.М., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи: ДП «Іванківське лісове господарство», служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради, ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною визнання права на приватизацію і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), треті особи: ДП «Іванківське лісове господарство», служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради, ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною визнання права на приватизацію і зобов`язання вчинити дії. Позов обґрунтований тим, що батьки позивачки більше 13 років працювали в Іванківському держлісгоспі. На підставі розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації № 113 від 06 квітня 1998 року, її батьку ОСОБА_3 , сім`я якого складалася з трьох осіб (він ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 (третя особа), дочка ОСОБА_4 (позивачка)), було видано ордер на однокімнатну квартиру житловою площею 17,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради № 175 від 27 червня 2008 року встановлено належність та визнано право державної власності на трьохквартирний житловий будинок з житловою площею 81,4 кв.м та загальною площею 151,1 кв.м, розташований в АДРЕСА_2 , за державою в особі Державного Комітету лісового господарства України в повному господарському віданні ДП «Іванківське лісове господарство». Усі громадяни, яким були надані аналогічні квартири скористалися своїм правом на приватизацію. Її батько ОСОБА_3 у 2013 році також почав займатися питанням приватизації квартири, 30 квітня 2013 року на його ім`я був виготовлений технічний паспорт на квартиру: АДРЕСА_1 . За весь час проживання у зазначеному будинку її батьки, а в подальшому і вона (позивачка), здійснювали його утримання, обслуговування та ремонт, оплачували комунальні послуги. Останні декілька років її батько тяжко хворів та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у цей час ніхто не уточнював інформації щодо приватизації квартири. Вже після смерті батька вона дізналася, що за життя він не встиг закінчити оформлення документів на вищевказану квартиру. На даний час у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані вона (позивач), її мати ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона зі своєю матір`ю за власні кошти продовжує здійснювати ремонт у вказаному будинку. Після смерті батька постало питання про укладення договору найму та подальшої реалізації своїх прав щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим вона звернулася до директора ДП «Іванківське лісове господарство» ОСОБА_6 із відповідною заявою, однак отримала необґрунтовану відмову, не дивлячись на те, що іншим мешканцям аналогічного житла заяви про приватизацію були задоволені. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 30 травня 2022 року, її (позивачку) визнано наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до додаткової угоди до договору найму житлового приміщення від 01 квітня 2021 року адреса квартири була уточнена, а саме: АДРЕСА_3 . У подальшому вона (позивачка) звернулася до ДП «Іванківське лісове господарство» із клопотанням щодо передачі житлового приміщення до комунальної власності Іванківської селищної територіальної громади для подальшої реалізації свого права на приватизацію. ДП «Іванківське лісове господарство» за її участю та участю трудового колективу проведено конференцію, у ході якої працівник юридичного відділу не уточнив усі деталі справи, не пояснив учасникам, що вона (позивач) має усі законні права на отримання дозволу на приватизацію, внаслідок чого вирішено відмовити їй (позивачу) у задоволенні вказаного вище клопотання. 16 червня 2023 року вона звернулася до ДСГП «Ліси України» із заявою про прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію вказаної квартири, однак її вимоги залишились без реагування. Посилаючись на вказані обставини та положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач вважає, що дії відповідача порушують її право на приватизацію житла, а тому просить визнати відмову в приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , неправомірною, визнати право на приватизацію та зобов`язати ДСГП «ЛісиУкраїни» провести за нею (позивачкою) приватизацію вказаної вище квартири.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

02 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому директор Філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» В.Шихненко, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що спірна квартира була надана для проживання батьку позивачки як працівнику підприємства, який з 2006 року проживав у квартирі один та за життя не здійснив дій щодо приватизації цієї квартири. Позивачка з 2006 року у вказаній квартирі не проживає. 16 серпня 2022 року ДП «Іванківський лісгосп» було проведено конференцією трудового колективу, на якій було вирішено не передавати спірне житлове приміщення до комунальної власності для подальшої приватизації. Зауважив, що наразі підприємство має працівників, які потребують житлової площі.

18 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка вказує про наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту її проживання у спірному житловому приміщенні. Зауважила, що спірна квартира є відомчим житлом, статусу службового житла вона не має. Усім хто проживав у даних будинках було надано дозвіл на приватизацію, навіть тим хто на день подачі заяв не працював в ДП «Іванківське лісове господарство». Щодо актів перевірки житлового приміщення, наданих стороною відповідача, зазначила, що такі акти складені зацікавленими особами та не підтверджують вказані у них обставини. Перевірка житлового приміщення повинна проводитися в присутності свідків та орендарів. Водночас, працівники ДП «Іванківське лісове господарство» жодного разу не зверталися до неї, щоб оглянути спірне приміщення, а час складання таких актів свідчить про те, що вона (позивачка) у такий час могла перебувати на роботі. Зауважила, що у 2020 році ініціативною перевіркою представниками ДП «Іванківське лісове господарство» Іванківської селищної ради та ВУ ЖКГ було встановлено факт проживання її сім`ї та факт утримання даного житла нею (позивачкою) та ОСОБА_2 , що було досліджено у справі № 366/1285/20. Актом № 859 від 17 жовтня 2023 року також підтверджено факт проживання у спірному житловому приміщенні ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Просила звернути увагу і на те, що її мати ОСОБА_2 (третя особа) працювала в ДП «Іванківське лісове господарство» більше десяти років, а також на те, що в ордері про надання квартири вказані як її батьки, так і вона (позивачка).

26 жовтня 2023 року до суду надійшли заперечення, у яких директор Філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» ОСОБА_7 , заперечуючи проти позовних вимог, додатково зазначив, що згідно акту звіряння розрахунків позивачка не користувалася електроенергією у спірній квартирі.

На підставі розпорядження голови Іванківського районного суду Київської області від 12 грудня 2023 року вказана справа була передана до Бородянського районного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 4 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року дану справу прийнято до провадження і призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та підтвердила обставини зазначені нею у заявах по суті. Додатково зазначила, що акт звіряння розрахунків з нею не погоджувався, а тому такий не може бути доказом не використання нею електроенергії.

Представник відповідача ДСГП «Ліси України» - Яременко З.І. у судовому засіданні позов не визнала з підстав зазначених у заявах по суті. Додатково зазначила, що квартира, на яку позивач просить визнати її право приватизації ( АДРЕСА_3 ), та квартира, на яку видавався ордер ( АДРЕСА_1 ), це одна і та ж сама квартира, яка розташована у 3-х квартирному будинку. Під час оформлення громадянами права власності на інші квартири у цьому ж будинку були допущені помилки у нумерації будинку та квартир, а тому правильною адресою спірної квартири є АДРЕСА_3 . Зауважила, що в ДСГП «Ліси України» відсутній орган приватизації, а тому вчинення відповідачем дій щодо приватизації спірної квартири є неможливим.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради свого представника в судове засідання не направила, відповідно до листа просила розглянути справу без його участі, проти заявлених вимог не заперечує.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, відповідно до заяви просила розглядати справу за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 1989 року Іванківським держлісгоспом виділено батьку позивачки ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_2 (третя особа) однокімнатну квартиру у 3-х квартирному відомчому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

27 лютого 1998 року адміністрація і профком Іванківського держлісгоспу звернулися до Голови Іванківської районної держадміністрації із листом № 28, у якому просили видати ордер на одержання житлової площі головному інженеру-механіку держлісгоспу ОСОБА_3 , його дружині ОСОБА_2 , та їх дочці ОСОБА_8 , 1989 року народження, у однокімнатній квартирі площею 17,5 кв.м 3-х квартирного відомчого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

На підставі розпорядження голови Іванківської райдержадміністрації від 06 квітня 1998 року № 113 батьку позивачки ОСОБА_3 на сім`ю в складі трьох осіб (він, дружина ОСОБА_2 (третя особа) і дочка ОСОБА_4 (позивачка)) було видано ордер на право зайняття однокімнатної квартири жилою площею 17,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14).

На підставі даного ордеру позивачка та її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 17 квітня 1998 року були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі. З 11 жовтня 2006 року у вказаній квартирі зареєстрована та проживає і неповнолітня дочка позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_3 помер (а.с. 10) і в квартирі залишилась проживати позивачка ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір`ю ОСОБА_2 , які продовжували утримувати спірну квартиру і здійснювати ремонтні роботи.

Позивачка після смерті батька звернулася до ДП «Іванківський лісгосп» із заявами щодо укладення з нею договору найму вищезазначеної квартири та подальшого надання дозволу на приватизацію даної квартири, однак отримала відмову у зв`язку із чим звернулася до суду із позовом про визнання наймачем житлового приміщення, зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

Вказані обставини також встановлені рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 30 травня 2022 року, яким позивачку визнано наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ДП «Іванківське лісове господарство» укласти з позивачем договір найму вказаної вище квартири (а.с. 178-197).

Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01 квітня 2021 року між ДП «Іванківське лісове господарство» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення, відповідно до якого наймодавець передав позивачу та членам її сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у користування однокімнатну квартиру житловою площею 17,5 кв.м 3-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковими угодами, у зв`язку із припиненням ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником прав та обов`язків якого стало ДСГП «Ліси України», та у зв`язку із встановленням адреси спірної квартири згідно відомостей КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», змінено назву наймодавця - ДСГП «Ліси України», адресу квартири АДРЕСА_3 (а.с. 23-24, 25, 26). Вказані обставини ніким не оспорюються та визнаються сторонами.

Позивачка у липні 2022 року звернулася до ДП «Іванківське лісове господарство» із клопотанням про передачу спірної квартири до комунальної власності Іванківської селищної територіальної громади для подальшої реалізації свого права на приватизацію даної квартири, однак ДП «Іванківське лісове господарство» листом від 17 серпня 2022 року повідомив позивачку про проведення 16 серпня 2022 року конференції трудового колективу, долучивши до листа протокол № 1, відповідно до якого трудовим колективом вирішено не передавати спірне житлове приміщення до комунальної власності для подальшої приватизації квартири (а.с. 33, 34, 35, 36).

16 червня 2023 року позивачка звернулася до правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» - ДСГП «Ліси України» із заявою, у якій просила прийняти рішення про надання їй дозволу на приватизацію вказаної вище квартири, однак вказана заява залишилася без виконання (а.с. 37).

Спірна квартира перебуває на балансі ДСГП «Ліси України», є державною власністю та закріплена за вказаним підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЖК Українижилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЖК Українидержавний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина перша та третя статті 9 ЖК України).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у гуртожитках та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

У частині першій статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом:

- безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено перелік об`єктів, які не підлягають приватизації. Зокрема, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом встановлено, що житлове приміщення, яке має намір приватизувати позивачка, до цього переліку не віднесене. У матеріалах справи відсутні докази того, що спірна квартира віднесена у встановленому порядку до числа службових. Відповідно до статей 118, 122 ЖК України жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради, а надання такого службового приміщення відбувається на підставі спеціального ордеру, форма якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. У матеріалах справи таке рішення та спеціальний ордер відсутні.

Отже, позивач є законним користувачем квартири, яка відноситься до державного житлового фонду, відтак має право на приватизацію цієї квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статей 170, 329 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 295/6056/17 зроблено висновок, що: «у статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та у пункті 13 Положення № 56 не міститься вказівка на те, що органи приватизації, створені місцевою державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування, можуть здійснювати приватизацію державного житлового фонду, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. У наведених положеннях законодавства для суб`єкта владних повноважень визначено міру дозволеної поведінки, що, враховуючи положення статті 19 Конституції України, зміст правила частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і пункту 13 Положення № 56, потрібно розуміти таким чином, що вони не встановлюють дискрецію для органів приватизації, створених органами місцевого самоврядування, на вирішення питання про приватизацію не лише житлового фонду, який перебуває у комунальній власності, а й державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. Ці норми права встановлюють імперативне правило, що підлягає виконанню, за змістом якого приватизація державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ, здійснюється органами приватизації, створеними саме цими підприємствами, установами чи організаціями.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира відноситься до державного житлового фонду та до комунальної власності не передавалася.

Відповідно до пункту 17 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

На переконання суду, саме до компетенції Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» належить створення органу приватизації і безоплатна передача спірної квартири у власність осіб, які постійно мешкають у цій квартирі (приватизація).

Між тим, відповідачем вказані дії не вчинені, орган приватизації не створений, чим створюються позивачці перешкоди у реалізації її конституційного права на житло, а саме приватизації вказаної вище квартири, отриманої згідно ордеру виданого її батьку на сім`ю в складі трьох осіб (він, дружина ОСОБА_2 (третя особа) і дочка ОСОБА_4 (позивачка)), в якій наразі вона проживає разом із своєю дочкою та матір`ю на підставі договору найму житлового приміщення від 01 квітня 2021 року.

При цьому доводи сторони відповідача про те, що позивачка з 2006 року не проживає у вказаній вище квартирі суд не може взяти до уваги, оскільки такі доводи були предметом дослідження під час розгляду справи № 366/1285/20 та судами першої, апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що позивачка проживала у вказаній вище квартирі, тоді як доводи відповідача, що позивачка, її дитина та матір постійно не проживали у спірній квартирі було відхилено судом касаційної інстанції як безпідставні.

Щодо доводів сторони відповідача в частині не проживання позивачки разом із її дитиною та матір`ю у спірній квартирі після укладення договору найму житлового приміщення від 01 квітня 2021 року, суд вважає такі доводи також необґрунтованими, оскільки факт проживання та постійного місця реєстрації у спірній квартирі підтверджується актами обстеження умов проживання, підтвердження факту проживання особи на території Іванківської селищної ради від 27 вересня 2023 року, 17 жовтня 2023 року відповідно, складеними у тому числі у присутності сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що містяться їхні підписи (а.с. 53, 83, 84). Тоді як акти перевірки, надані стороною відповідача, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі складені працівниками підприємства, яке є відповідачем у цій справі, а отже є зацікавленими особами.

Надані стороною відповідача фотографії та акт звіряння розрахунків судом також не можуть бути взяті до уваги, оскільки з наданих фотографій не можливо встановити дату їх виготовлення та того, що на цих фотографіях зображено саме вхід до квартири, де проживає позивачка, а акт звіряння розрахунків не містить підпису особи, з якою здійснюється звірка таких розрахунків.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність на підприємстві органу приватизації слід зазначити, що такі доводи не скасовують обов`язок відповідача як підприємства, у віданні якого перебуває спірна квартира, створити такий орган та забезпечити дотримання прав позивачки при здійсненні приватизації квартири.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачка є законним користувачем квартири, в якій наразі вона проживає разом із своєю дочкою та матір`ю, квартира відноситься до державного житлового фонду та не належить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, відтак позивачка має право на приватизацію цієї квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відмова відповідача в реалізації права позивачки на приватизацію порушує права останньої, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати в розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи: ДП «Іванківське лісове господарство», служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради, ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною визнання права на приватизацію і зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати відмову в приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , неправомірною.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_4 .

Зобов`язати Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України» здійснити дії по приватизації квартири АДРЕСА_4 та повторно розглянути зазначене питання за поданою заявою ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2024 року.

СуддяМ.Герасименко