Постанова

від 07.04.2025 по справі 366/2788/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 366/2788/23

номер провадження 22-ц/824/6046/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Яременко З.І. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» /правонаступника філії «Іванківське лісове господарство»/ - Шихненка Віктора Михайловича

на рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року /суддя Герасименко М.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 доДержавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» /правонаступник Державного підприємства «Іванківське лісове господарство»/, Служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію і зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано відмову у приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірною. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 . Зобов`язано Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» здійснити дії по приватизації квартири АДРЕСА_2 та повторно розглянути зазначене питання за поданою заявою ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. /т. 2 а.с. 46-53/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» - Шихненко В.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у позові.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправомірно не взяті до уваги акти перевірки житлового приміщення, так як перевірка житла проводилася постійно діючою на підприємстві/філії комісією, яка створена наказом по підприємству /філїї /т. 1 а.с. 150-151/, та здійснює контроль за збереженням майна, яке знаходиться на балансі підприємства. Ознак проживання у орендованій квартирі не виявлено, що зафіксовано актами, сусіди стверджують, що ніхто у квартирі після смерті ОСОБА_4 , не проживає. При розгляді справи судом також не взяті до уваги фотографії житла /т. 1 а.с. 145-148/ та акт звіряння розрахунків /т. 1 а.с. 98/. Вказував і на те, що договору найму житлового приміщення від 01.04.2024 року, долучений до справи, ніким не підписаний /т. 1 а.с. 23-24/. Також наголошував на тому, що наймач спірної квартири ОСОБА_4 , з заявою щодо приватизації не звертався, дозволу не отримував, отже таке право позивачкою не успадковувалось. 16.08.2022 року ДП «Іванківський лісгосп», за участю позивачки, було проведено конференцію трудового колективу, щодо передачі житлового приміщення до комунальної власності Іванківської селищної територіальної громади для подальшої приватизації квартири. За результатами голосування постановили не передавати житлове приміщення для подальшої приватизації квартири.

ОСОБА_1 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог. Наголошувала, що спірна квартира була надана ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , та позивачці ОСОБА_1 , є відомчим житлом, статусу службового житла вона не має, всім хто проживав було надано дозвіл на приватизацію. Рішенням суду її було визнано законним наймачем. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційним судом залучено у справі правонаступника філії «Іванківське лісове господарство» у зв`язку з ліквідацією - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 23 вересня 1989 року Іванківським держлісгоспом виділено батьку позивачки - ОСОБА_4 та його дружині - ОСОБА_3 (третя особа) однокімнатну квартиру у 3-х квартирному відомчому будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12).

27 лютого 1998 року адміністрація і профком Іванківського держлісгоспу звернулась до Голови Іванківської районної держадміністрації із листом № 28, у якому просила видати ордер на одержання житлової площі головному інженеру-механіку держлісгоспу ОСОБА_4 , його дружині - ОСОБА_3 , та їх дочці ОСОБА_5 , 1989 року народження, у однокімнатній квартирі площею 17,5 кв.м 3-х квартирного відомчого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 13).

На підставі розпорядження голови Іванківської райдержадміністрації від 06 квітня 1998 року №113 батьку позивачки - ОСОБА_4 на сім`ю в складі трьох осіб (він, дружина - ОСОБА_3 (третя особа) і дочка - ОСОБА_6 (позивачка)) було видано ордер на право зайняття однокімнатної квартири жилою площею 17,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11, 14).

На підставі даного ордеру позивачка та її батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 17 квітня 1998 року були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі. З 11 жовтня 2006 року у вказаній квартирі зареєстрована та проживає і неповнолітня дочка позивачки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки ОСОБА_4 помер (а.с. 10) і в квартирі залишилась проживати позивачка ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір`ю ОСОБА_3 , які продовжували утримувати спірну квартиру і здійснювати ремонтні роботи.

Позивачка після смерті батька звернулася до ДП «Іванківський лісгосп» із заявами щодо укладення з нею договору найму вищезазначеної квартири та подальшого надання дозволу на приватизацію даної квартири, однак отримала відмову у зв`язку із чим звернулася до суду із позовом про визнання наймачем житлового приміщення, зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

Вказані обставини також встановлені рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 30 травня 2022 року, яким позивачку визнано наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано ДП «Іванківське лісове господарство» укласти з позивачем договір найму вказаної вище квартири (а.с. 178-197).

01 квітня 2021 року між ДП «Іванківське лісове господарство» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення, відповідно до якого наймодавець передав позивачу та членам її сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у користування однокімнатну квартиру житловою площею 17,5 кв.м 3-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Додатковими угодами, у зв`язку із припиненням ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником прав та обов`язків якого стало ДСГП «Ліси України», та у зв`язку із встановленням адреси спірної квартири згідно відомостей КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», змінено назву наймодавця - ДСГП «Ліси України», адресу квартири - АДРЕСА_1 (а.с. 23-24, 25, 26).

Позивачка у липні 2022 року звернулася до ДП «Іванківське лісове господарство» із клопотанням про передачу спірної квартири до комунальної власності Іванківської селищної територіальної громади для подальшої реалізації свого права на приватизацію даної квартири, однак ДП «Іванківське лісове господарство» листом від 17 серпня 2022 року повідомив позивачку про проведення 16 серпня 2022 року конференції трудового колективу, долучивши до листа протокол №1, відповідно до якого трудовим колективом вирішено не передавати спірне житлове приміщення до комунальної власності для подальшої приватизації квартири (а.с. 33, 34, 35, 36).

16 червня 2023 року позивачка звернулася до правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» - ДСГП «Ліси України» із заявою, у якій просила прийняти рішення про надання їй дозволу на приватизацію вказаної вище квартири, однак вказана заява залишилася без виконання (а.с. 37).

Також встановлено, що спірна квартира перебуває на балансі ДСГП «Ліси України», є державною власністю та закріплена за вказаним підприємством на праві господарського відання.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції керувався нормами частини першої статті 4 ЖК України про те, що жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Згідно з частиною першою статті 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина перша та третя статті 9 ЖК України).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у гуртожитках та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

У частині першій статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом:

- безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Судом встановлено, що житлове приміщення, яке має намір приватизувати позивачка, до переліку об`єктів, виключених із приватизації, не віднесене. У матеріалах справи відсутні докази того, що спірна квартира віднесена у встановленому порядку до числа службових.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачка є законним користувачем квартири, яка відноситься до державного житлового фонду, відтак має право на приватизацію цієї квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира відноситься до державного житлового фонду та до комунальної власності не передавалася.

Відповідно до пункту 17 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

На переконання суду першої інстанції, саме до компетенції Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» належить створення органу приватизації і безоплатна передача спірної квартири у власність осіб, які постійно мешкають у цій квартирі (приватизація).

Між тим, відповідачем вказані дії не вчинені, орган приватизації не створений, чим створюються позивачці перешкоди у реалізації її конституційного права на житло, а саме приватизації вказаної вище квартири, отриманої згідно ордеру виданого її батьку на сім`ю в складі трьох осіб (він, дружина - ОСОБА_3 (третя особа) і дочка - ОСОБА_6 (позивачка)), в якій наразі вона проживає разом із своєю дочкою та матір`ю на підставі договору найму житлового приміщення від 01 квітня 2021 року.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачка є законним користувачем квартири, в якій наразі вона проживає разом із своєю дочкою та матір`ю, квартира відноситься до державного житлового фонду та не належить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачка має право на приватизацію цієї квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відмова відповідача в реалізації права позивачки на приватизацію порушує права останньої, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки, а тому позов підлягає задоволенню.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, а сторони мають право вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору (принцип диспозитивності). Позивачкою у позовній заяві заявлені такі вимоги:

1) визнати відмову ДСГП «Ліси України» у приватизації квартири неправомірною;

2) визнати за нею право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати ДСГП «Ліси України» здійснити дії з приватизації цієї квартири за нею, що було у повному обсязі задоволено судом першої інстанції. Вимог про зобов`язання відповідача передати спірну квартиру на баланс Іванківської селищної ради чи вчинити інші підготовчі дії, необхідні для приватизації не заявлено.

Як встановлено, спірна квартира перебуває на балансі ДСГП «Ліси України» на праві господарського відання, а філія «Столичний лісовий офіс» /правонаступник «Іванківське лісове господарство»/, як структурний підрозділ ДСГП «Ліси України», не має повноважень самостійно розпоряджатися майном, зокрема здійснювати приватизацію чи передачу квартири до комунальної власності. Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання належить підприємству в цілому, а не його філіям, які діють від імені юридичної особи на підставі делегованих повноважень.

Крім того, згідно з ч. 8 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація відомчого житла, яке перебуває у повному господарському віданні державних підприємств, здійснюється або органами приватизації, створеними такими підприємствами, або шляхом передачі житла до комунальної власності за рішенням підприємства з подальшою приватизацією органами місцевого самоврядування.

У даному випадку ДСГП «Ліси України» не створило органу приватизації, а конференція трудового колективу 16 серпня 2022 року відмовила у передачі спірної квартири до комунальної власності (а.с. 33-36). Таким чином, за відсутності органу приватизації у структурі ДСГП «Ліси України» та без передачі квартири до комунальної власності, відповідач не має правового механізму для безпосереднього здійснення приватизації, як того вимагала позивачка, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Суд першої інстанції, зобов`язавши ДСГП «Ліси України» здійснити дії з приватизації, не врахував, що філія «Столичний лісовий офіс», як правонаступник філії «Іванківське лісове господарство», не розпоряджається спірною квартирою самостійно, а повноваження щодо розпорядження майном належать ДСГП «Ліси України» як юридичній особі. Водночас позивачка не просила суд зобов`язати відповідача передати квартиру до комунальної власності Іванківської селищної ради чи вчинити інші дії, які б уможливили приватизацію через органи місцевого самоврядування, як це передбачено законом.

Крім того, відповідно до принципу невтручання суду у відносини, які регулюються спеціальними процедурами, суд не може підміняти собою органи приватизації чи визначати порядок її здійснення поза межами заявлених позовних вимог. Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 295/6056/17, на яку посилався суд першої інстанції, підтверджує, що приватизація відомчого житла є компетенцією підприємства, але не дає суду права зобов`язувати відповідача до дій, які не входять до його повноважень без попередньої передачі майна, якщо цього не вимагає позивач.

Таким чином, заявлені позивачкою вимоги щодо зобов`язання ДСГП «Ліси України» провести приватизацію є неможливими до виконання у межах повноважень відповідача без додаткових дій, таких як передача квартири на баланс Іванківської селищної ради, які не були предметом позову.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що на підставі ордеру позивачка та її батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 17 квітня 1998 року були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі. З 11 жовтня 2006 року у вказаній квартирі зареєстрована та проживає і неповнолітня дочка позивачки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки ОСОБА_4 помер (а.с. 10) і в квартирі залишилась проживати позивачка ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір`ю ОСОБА_3 .

Отже, зобов`язання щодо здійснення приватизаційних процедур лише на ОСОБА_1 не враховують інтереси її матері, на яку також було видано ордер.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»), не врахувавши обмеженість повноважень філії та межі диспозитивності, а також порушив принцип невтручання у спеціальну процедуру приватизації, зобов`язавши відповідача до дій, які той не може виконати без порушення встановленого законом порядку, а отже рішення суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» підлягає1610, 40 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» /правонаступника філії «Іванківське лісове господарство»/ - ОСОБА_8 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року - задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» /код ЄДРПОУ ВП 45530596, 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30/ 1610, 40 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: