Постанова

від 23.10.2024 по справі 210/1460/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6786/24 Справа № 210/1460/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого суддіКорчистої О.І.

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/1460/23 запозовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження № 428 від 23 березня 2021 року про порушення інструкції завідуючого складу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року,

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження №428 від 23 березня 2021 року про порушення інструкції завідуючого складу.

Позов обґрунтований тим, що позивач з 16 грудня 2010 року працювала в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Розпорядженням по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 23 квітня 2021 року № 428 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу» (надалі - Розпорядження № 428), виданим начальником Управління складського господарства та підготовки виробництва ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , завідуючу складу (склад кольорових металів i устаткування) дільниці складського господарства металургійного виробництва Управління складського господарства та підготовки виробництва, було позбавлено 100% виробничої премії за квітень 2021 року.

Розпорядження № 428 мотивовано тим, що 01 квітня 2021 року на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від Приватного Підприємства «Наукове Промислово-комерційне об`єднання «ТАТА» (надалі ПП «НПК «ТАТА») надійшов акт звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01 липня 2020 року по 24 березня 2021 року, (надалі Aкт) між ПП «НПК «ТАТА» та ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг». Згідно даних Акту‚ у системі БАР ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» не відображена реалізація концентрату плавликого шпату згідно з Товарно-транспортною накладною № 872 (надалі ТТН №872) від 22 липня 2020 року в кількості 23,800 т‚ та згідно з Товарно-транспортною накладною № 2404 (надалі TTH № 2404) від 03 грудня 2020 року в кількості 16,800 т, на загальну суму 48 720 грн.

На думку позивача, саме з вищезазначеного, начальник УСГ та ПВ ОСОБА_2 зробила висновок про те, що позивачкою ОСОБА_1 , завідувачем складу кольорових металів та устаткування дільниці складського господарства металургійного виробництва, яка 03 грудня 2020 року займала посаду завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства i підготовки виробництва (далі УСГ і ПВ) своєчасно не було забезпечено належне ведення документації з обліку руху матеріальних цінностей, введення первинної інформації в SAP ЕR, чим було допущено порушення п.3.1.7, п.3.1.8, п.3.1.10, п.3.1.16 посадової інструкції завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1226,2.018), що й стало підставою для видання Розпорядження № 428.

При цьому, в Розпорядженні № 428 зазначено, що позивачка нібито відмовилася надавати пояснення з приводу не відображення реалізації концентрату плавликого шпату згідно TTH № 872 від 22 липня 2020 року в кількості 23,800 т і TTH № 2404 від 03 грудня 2020 року в кількості 16,800 т в системі SAP ПАО «AMKP».

Позивач вказує, що про видання розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року їй нічого не було відомо, а про його наявність їй стало відомо лише з матеріалів повторного подання адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинної профспілкової організації «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке надійшло до профспілки 18 жовтня 2021 року.

З оскарженням Розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року позивач зверталась до комісії по трудових спорах, однак відповіді щодо результатів розгляду не отримала.

Позивачка вважає, що Розпорядження № 428, видане начальником УСГ та ПВ ОСОБА_2 , безпідставне та необґрунтоване. Зазначає, що до видання Розпорядження № 428, від неї не були витребувані письмові пояснення з приводу викладених в ньому обставин.

Позивач погоджується з тим, що матеріал дійсно був відвантажений, про що вона повідомила керівництво, зазначивши відпуск певної кількості. Вказує, що виконати свою операцію в системі SAP позивач не змогла у зв`язку з непроведенням операцій в системі особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач зауважує, що напередодні її переведення на інший склад, вона повідомила про це комірника складу сипких матеріалів ОСОБА_5 , а відсутність запису в системі SAP сталось не з її вини.

На підставі наведеного вище, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 23 квітня 2021 року № 428 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу», а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розпорядження по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 23 квітня 2021 року № 428 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу» є правомірним, посилаючись на те, що від неї не були витребувані письмові пояснення з приводу викладених в ньому обставин, відразу після видання розпорядження не було ознайомлено з ним. Позивач також вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст.15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 грудня 2010 року працювала на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 03 жовтня 2016 року переведена на посаду завідуючого складом (склад сипких матеріалів) дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, з 12 лютого 2021 року переміщена до дільниці «Склад кольорових металів і устаткування» дільниці «Дільниця складського господарства металургійного виробництва» управління складського господарства і підготовки виробництва. (а.с.18-21)

З положеннями вказаної посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомилась 03 жовтня 2016 року та цього ж дня отримала примірник вказаної посадової інструкції, про що 03 жовтня 2016 року розписалась в «Картці ознайомлення працівника з посадовою інструкцією та змінами до неї». (а.с. 60)

Відповідно до положень розділу 1 вказаної посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва є організатором та виконавцем робіт з приймання, зберігання та відпуску товарно-матеріальних цінностей на складі сипких матеріалів.

Відповідно розділу 3 (службові обов`язки) посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, для виконання основних функцій завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва зобов`язаний: п. 3.1. (Сфера виробничо-технічної та економічної діяльності): п. 3.1.7 - забезпечувати своєчасне, якісне ведення документації по обліку руху матеріальних цінностей; п. 3.1.8 - забезпечувати введення первинної документації в систему SAP EPR у встановлені строки; п. 3.1.10 - проводити періодичну перевірку матеріалів, що зберігаються на складі, с метою виявлення можливого погіршення якості; 3.1.16 - організовувати облік руху сипких матеріалів по складу на ПК (персональному комп`ютері) (а.с. 51-59).

Окрім того, до обов`язкової сфери професійних знать завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, згідно п. 1.22. посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018 належить: - основні положення, механізм та порядок функціонування інформаційної системи SAP EPR.

Згідно п.п. 5.2., 5.11, 5.16 посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва несе відповідальність за: неякісне ведення технічної документації з обліку руху матеріальних цінностей; незабезпечення своєчасного введення достовірної первинної інформації в систему SAP EPR; недодержання вимог локальних нормативних актів підприємства.

Актом від 23 квітня 2021 року про відмову надати письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень щодо не відображення реалізації концентрату плавликового шпату згідно ТТН № 872 від 22 липня 2020 року в кількості 23.80т. і ТТН № 2404 від 03.12.2020 в кількості 16.80 т. в системі SAP (а.с. 62).

23 квітня 2021 року начальником управління СГ та ПВ ОСОБА_2 видано Розпорядження № 428 про порушення посадової інструкції завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії, яка нараховується за показниками роботи у квітні 2021 року (а.с.13).

Підставою видання розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року про порушення посадової інструкції завідуючого складу є порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 3.1.7, 3.1.8, 3.1.10, 3.1.16 її посадової інструкції (завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва) ДИ 184.1226,2.018, затверджену в.о. заступника генерального директора з постачання 22 вересня 2016 року.

Актом від 26 квітня 2021 року зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженням № 428 від 23 квітня 2021 року про порушення посадової інструкції завідуючого складу, шляхом його зачитування вголос. ОСОБА_1 було запропоновано поставити свій підпис про ознайомлення з вищезазначеним розпорядженням, від чого остання відмовилась. (а.с. 63)

Позивач не заперечує факт відвантаження матеріалу (плавикового шпату), про що вона повідомила керівництво, зазначивши відпуск певної кількості. Вказує, що виконати свою операцію в системі SAP позивач не змогла у зв`язку з непроведенням операцій в системі особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ненадісланням позивачці номеру документа, згідно якого вона має виконати свою операцію в системі, а напередодні її переведення на інший склад, вона повідомила про це комірника складу сипких матеріалів ОСОБА_5 , відтак, відсутність запису в системі SAP сталось не з її вини.

Натомість встановлено, що відомості щодо відпуску (реалізації) матеріалу не були внесені ОСОБА_1 до системи SAP підприємства ще 22 липня 2020 року (в кількості 23.800 тон) та 03 грудня 2020 року (в кількості 16.800 тон), тобто, до дати переміщення позивача на іншу посаду. Виявлено ж порушення було 01 квітня 2021 року, у зв`язку з надходженням Акту звірки взаємних розрахунків від ПП «Наукове промислово-комерційне об`єднання «ТАТА».

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі досліджених доказів, виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем доведено, що розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року винесене уповноваженою на те посадовою особою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у відповідності до діючого законодавства України та локальних нормативних актів, а враховуючи зміст та обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення, є правомірним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно положень ч.1 ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (ст.233 КЗпП України).

За положеннями ст. 21 КЗпП України на працівника покладено обов`язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Правила внутрішнього трудового розпорядку зобов`язують працівників підприємства утримувати своє робоче місце, обладнання та устаткування у порядку та чистоті.

Відповідно положень ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Оскаржуваним в даній справі розпорядженням № 428 від 23 квітня 2021 року про порушення посадової інструкції завідуючого складу заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались: - догана не оголошувалась; - рішення про звільнення не приймалось.

Згідно ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладі в службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно змісту ст.2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до Положення про матеріальне заохочення працівників визначено можливість нарахування премій у відсотках на посадовий оклад, а також те, що премії можуть встановлюватись у фіксованій сумі. Отже, нарахування премії є правом роботодавця, а не обов`язком - такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 361/3567/16-ц від 26 червня 2019 року.

Отже, всі питання щодо преміювання працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання.

Судом першої інстанції встановлено, що в структурному підрозділі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де працювала ОСОБА_1 (в управлінні складського господарства і підготовки виробництва) діяло «Положення про преміювання персоналу за основні результати господарської діяльності» (ПП 184.03.21, затверджене директором департаменту з персоналу Ю.О. Чермазович 30 грудня 2020 року), надалі - «Положення про преміювання». (а.с. 95-107)

Згідно положень п.п.1.1.-1.3. Положення про преміювання, це Положення розроблене згідно з Законами України «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди», генеральною та галузевою угодами, іншими актами законодавства України, СТП «Порядок розробки та затвердження положень про преміювання персоналу», положенням про преміювання персоналу по багаторівневій окладній системі оплати праці і колективним договором.

Положення вводиться для створення матеріальної зацікавленості персоналу у виконанні виробничої програми, підвищенні ефективності виробництва, дотриманні технологи, зниженні собівартості продукції і зростання прибутку. Дане положення поширюється на весь персонал управління складського господарства і підготовки виробництва, окрім персоналу дільниць кадрового резерву.

Це положення передбачає преміювання персоналу управління складського господарства і підготовки виробництва за виконання основних техніко-економічних показників, які відображають діяльність управління складського господарства і підготовки виробництва та підтверджуються державною, бухгалтерською та іншою звітністю. Перелік показників і умов преміювання, а також питома вага показників у премії за їх виконання, наведений в таблиці 1 додатку 1 до даного положення (п. 2.1. Положення про преміювання).

Відповідно п.п. 2.2.6-2.2.7 Положення про преміювання, Генеральному директору, його заступникам, директорам, які мають право підпису наказів, начальникам структурних підрозділів надається право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю або частково за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі.

Повне або часткове позбавлення премії проводиться за той період, в якому мало місце упущення в роботі, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а у випадках випуску браку, дописок та викривлення звітності - за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них.

Зважаючи на наявність порушення, яке полягає у не відображенні реалізації концентрату плавликового шпату згідно ТТН № 872 від 22 липня 2020 року в кількості 23.80 т. і ТТН № 2404 від 03 грудня 2020 року в кількості 16.80 т. в системі SAP, то на виконання вимог п.п. 2.2.7 Положення про преміювання, премії працівника - ОСОБА_1 було позбавлено за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них, тобто за березень 2021 року.

Позбавлення премії оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству або розпорядженням по структурному підрозділу. Конкретний розмір позбавлення премії визначається в залежності від ступеню провини працівника (п.2.2.7 Положення про преміювання).

Згідно п.п.3.1., 4.1. Положення про преміювання, нарахування премії проводиться згідно з даним положенням проведеним розрахунком по структурному підрозділу та за наявності документів, підтверджуючих виконання показників та умов преміювання за звітний період. Перелік документів наведений в таблиці 2 додатку 2 до даного положення.

Приблизний перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково, наведений в таблиці 3 додатку 3 до даного положення. Розмір позбавлення премії за наказом, розпорядженням не може бути менше 25% (відносних).

Додатком 3 до Положення про преміювання, є «Перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково», відповідно до якого, за допущення порушень і виробничих упущень, зокрема: порушення правил технічної експлуатації обладнання та механізмів; несвоєчасна і неякісна приймання, неналежне зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей; наявність зауважень щодо оформлення облікової та платіжної документації; недотримання вимог локальних нормативних актів підприємства; невиконання правил, інструкцій і розпоряджень, - працівник може бути позбавлений премії в розмірі 25-100 %.

Згідно примітки 1 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - цей перелік не є вичерпним.

Згідно примітки 2 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - позбавлення премії повністю або частково робиться розпорядженням по структурному підрозділу, адміністрації з постачання, наказом по підприємству. Залежно від міри провини позбавлення премії може бути вище за розмір, вказаний в таблиці, але не більше 100%.

З наведеного вище вбачається, що премія не є заробітною платою, а є додатковою оплатою, яка застосовується до працівників за певні трудові досягнення, інтенсивність праці тощо.

Як вже зазначалось, згідно п.п. 2.2.6 Положення про преміювання, право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі надається в тому числі - начальникам структурних підрозділів.

Оскаржуване Розпорядження видано начальником управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_2 , яка є начальником відповідного структурного підрозділу.

Згідно посадової інструкції начальника управління складського господарства і підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1235.003), якою в своїй діяльності має керуватись ОСОБА_2 , зокрема п.п. 4.7., 4.12: «Начальник управління складського господарства і підготовки виробництва (СГіПВ) має право: 4.7. Видавати розпорядження по структурному підрозділу та готувати проекти наказів; 4.12. Позбавляти повністю або частково премій робітників за виробничі упущення в роботі».

Таким чином, посадові права начальника управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_2 прямо передбачали можливість видання оскаржуваного в даній справі Розпорядження про порушення посадової інструкції та позбавлення виробничої премії ОСОБА_1 .

Частина 3 статті 97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

При цьому, законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №755/22151/15-ц.

Частина 4 статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Отже, враховуючи зміст та обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року про порушення посадової інструкції завідуючого складу є правомірним.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позивачем заявлених позовних вимог, оскільки наданими відповідачем доказами доведено, що розпорядження № 428 від 23 квітня 2021 року винесене уповноваженою на те посадовою особою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у відповідності до діючого законодавства України та локальних нормативних актів, по факту недоліків роботи в частині виконання посадових обов`язків позивачем, який мав місце, тобто є законним.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів вважає, що відсутні підстави повторно давати відповідь на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для скасування рішенняДзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 29 березня 2024 року немає.

Відповідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста