Повістка

від 23.10.2024 по справі 629/6981/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

ДОДАТКОВА

23 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 629/6981/23

провадження №22-з/818/214/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Львової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, суддя першої інстанції Ткаченко О.А., -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними та господарськоми спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9кв.м, житловою площею 27,1кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, у межах з планом будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 63110000000:02:002:0039, загальною площею 0,1000 гектарів.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, у межах з планом для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6311000000:02:002:0040, загальною площею 0,0570 гектарів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2692,43грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2024 року залишено без змін.

16 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема щодо вирішення питання про стягнення понесених ним судових витрат в суді апеляційної інстанції, а саме просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 14 000грн. витрат на правову допомогу понесені нею в суді апеляційної інстанції.

Обговоривши заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).

Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , зазначалось про те, що розмір витрат понесених ним у зв?язку з розглядом апеляційної скарги буде ним надано у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана засобами електронного зв`язку «Електронний суд» 16 вересня 2024 року, тобто у встановлений п`ятиденний строк після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Що стосується розгляду заяви по суті, а саме в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених на надання професійної правничої допомоги під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішенняЛозівського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від14травня 2024року було надано наступні документи:

копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11 серпня 2024 року;

копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1194016;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

копію рішення №13/1/17 Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21 липня 2021 року;

копію додатку №1 від 11 серпня 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11 серпня 2024 року;

копію акту надання послуг від 12 вересня 2024 року;

копію квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 12 вересня 2024 року на суму14000грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Остапенко С.Ю. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого останній зобов?язався представляти інтереси ОСОБА_1 у Харківському апеляційному суді, з усіма правами, наданими законом позивачу по цивільній справі №629/6981/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Крім того, адвокат зобов?язується скласти та направити до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2024 року (п.1.1 Договору).

Згідно п.3.1 цього договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п.1.1 Договору, клієнт зобов?язаний сплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати (відрядження, оплата квитків, добові та ін.), необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених у Додатку до цього Договору. Фактичні витрати не входять у складову гонорару адвоката та сплачується окремо.

Як вбачається із Додатку №1 від 11 серпня 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11 серпня 2024 року сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) здійснюється після повного виконання умов Договору при підписанні Акту надання послуг. Зважаючи на метеріальний стан клієнта сторони домовились, що гонорар адвоката за складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у апеляційному розгляді складає 14000грн.

Згідно акту надання послуг від 12 вересня 2024 року загальна вартість робіт (послуг), яка була повністю сплачена клієнтом адвокату становить 14000грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 12 вересня 2024 року.

ОСОБА_1 було сплачено адвокату Остапенко С.Ю. 14000грн. за надання правничої допомоги за договором від 11 серпня 2024 року, що підтверджується квитанцією до прибутквого касового ордера №17.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер виконаної адвокатом позивача роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суд апеляційної інстанції в розмірі 14000грн.

Керуючись ст.270 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про ухвалення додатковогорішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в апеляційному суді у розмірі 14 000грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова