Рішення

від 16.10.2024 по справі 761/21265/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21265/24

Провадження № 2/761/7802/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача Гапоненка Р.І. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і Партнери" до ОСОБА_3 про визнання первинного документа таким, що немає юридичної сили, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року представник АО "Гапоненко Роман і Партнери" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просить суд: визнати квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 року такою, що не має юридичної сили з 09.06.2020 року.

Звернення до суду з вказаною вимогою мотивовано тим, що 09.08.2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Клієнт 2), з однієї сторони та Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери», в особі Керуючого партнера Гапоненка Романа Івановича, з іншої сторони, уклали Договір № 03-172 про надання правової допомоги від 09.08.2019 року. 09.06.2020 року було підписано Акт надання послуг № 46 від 09.06.2020 року (загальна вартість робіт (послуг) склала п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Відповідачу після підписання вказаного Акту було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 р. (на якій міститься один підпис та печатка юридичної особи) для здійснення ОСОБА_3 оплати АО «Гапоненко Роман і партнери» коштів в розмірі 50 000 грн. Однак, відповідач відмовився сплачувати грошові кошти позивачу та почав посилатися на квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 р. (яка залишилась у нього в оригіналі) як на документ, який нібито підтверджує сплату коштів.

Представник позивача у позові зазначає, що цей первинний документ не може свідчити про здійснення платежу, так як неповне, недостовірне документальне відображення та невідображення фактичної касової операції є порушенням вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказує, що між сторонами був наявний спір у справі № 761/2888/21 щодо стягнення із ОСОБА_3 на підставі Акта надання послуг № 46 від 09.06.2020 р. - 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., у тому числі 3% річних в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 22 (двадцять дві) коп.; інфляційні втрати в сумі 1 550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. на користь позивача. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23.06.2021 року у справі № 761/2888/21 було задоволено позовні вимоги позивача. Однак, Київським апеляційним судом вказане рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Представник позивача вважає, що визнання Квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 р. такою, що немає юридичної сили з 09.06.2020 року - відновить порушене право позивача на отримання грошових коштів на підставі Акта надання послуг №46 від 09.06.2020 року, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

11.07.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позову наголосив на тому, що позивач звернувшись до суду з даним позовом, фактично намагається в дійсності вирішити інший спір - щодо стягнення грошових коштів із відповідача, який вже був вирішений в іншій цивільній справі, в межах якої Київським апеляційним судом вже була надана правова оцінка оспорюваній позивачем квитанції з урахуванням наведених у позові у поточній справі доводів (які повторюються). Таким чином, відповідач переконаний, що провадження у даній справі необхідно закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

12.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив подібні за змістом доводи, які були зазначені у позовній заяві, а також зауважив на відсутності законних підстав для застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки відсутнє судове рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 15.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без руху та залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання явки відповідача у судове засідання обов`язковою, долучення доказів, а також залишено без задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

09 серпня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і Партнери" було укладено договір №03-172 про надання правової допомоги.

09 червня 2020 року ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і Партнери" було підписано Акт наданих послуг №46 до вказаного договору, в якому зазначено відповідний перелік наданих послуг, а також визначена загальна вартість послуг в розмірі 50 000 грн.

Того ж дня, Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і Партнери" було сформовано квитанцію до прибуткового ордеру №7, в якій зазначено про прийняття від ОСОБА_3 коштів в сумі 50 000 грн. на підставі договору №03-172.

Судом встановлено, що в подальшому між сторонами вказаного правочину були наявні спірні правовідносини щодо стягнення коштів за вказаним договором.

У січні 2021 року Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 50 000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 908, 22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 550, 00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року у справі №761/2888/21 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь АО «Гапоненко Роман і партнери» борг у розмірі 50 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 908,22 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 550,00 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2021 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року скасувано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102974401).

Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103886531).

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу.

Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Представник позивача мотивуючи необхідність визнати Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 року такою, що не має юридичної сили з 09.06.2020 року зазначає у позові, що відповідач зловживаючи своїми правами здійснив незаконні дії по відношенню до позивача, а саме:

-не пред`явив дану квитанцію - Касиру АО «Гапоненко Роман і партнери» для оплати і не вніс кошти, а тому у відповідача і залишився оригінал Квитанції без відмітки «оплачено» та без підпису касира.

- відповідач надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 р. як доказ «нібито» оплати позивачу грошових коштів - до суду у справі № 761/2888/21 (не здійснивши усіх передбачених дій законом - не пред`явивши його до оплати касиру і не вніс гроші), суд апеляційної інстанції у свою чергу взяв до уваги як доказ дану Квитанцію (яка не відповідає вимог Положення та Закону, не містить усіх обов`язкових реквізитів, не містить підпису Касира та напису «оплачено»), тим самим відповідачем було порушено права позивача на отримання грошових коштів у розмірі п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок на підставі Акта надання послуг № 46 від 09.06.2020 року.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Фактично звернення до суду з даним позовом мотивовано необхідністю відновлення права позивача на отримання грошових коштів у розмірі 50 000 грн. на підставі Акта надання послуг № 46 від 09.06.2020 року, однак, остаточним судовим рішенням у справі №761/2888/21 встановлено, що ОСОБА_3 були надані належні докази у підтвердження оплати послуг позивача за договором про надання правової допомоги, які не були спростовані АО "Гапоненко Роман і Партнери" у визначений законом спосіб.

У мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду у вищезазначеній справі вже була надана правова оцінка відповідності квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 року вимогам закону, зокрема, суд прийшов до висновку, що надана відповідачем квитанція до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 повністю відповідає Додатку 2 до Положення. Відсутність підпису головного бухгалтера та касира у квитанції не свідчить про невідповідність квитанції вимогам Положення, так як у п. 25 Положення, який викладено вище, зазначено, що ордер, а також квитанція можуть бути підписані особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. Позивачем не було спростовано, що квитанція містить підпис адвоката Гапоненка Р.І., який є керуючим партнером Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери». Також позивачем суду не надано доказів, що Адвокатське об`єднання у своєму штаті має головного бухгалтера та касира, а керуючий партнер не має повноважень підписувати касові документи. Не містять норми Положення і вимоги, що на квитанції до прибуткового касового ордеру повинен міститися відбиток штампу або напис «Оплачено».... ".

Суд зауважує, що постанова Київського апеляційного суду у справі №761/2888/21 набула статусу остаточного рішення, ще у 2021 році, а тому факти, установлені цим судовим рішенням є обов`язковими при розгляді цієї справи, однак, попри це, позивач у даній справі ініціював повторний перегляд висновків суду щодо невідповідності спірної квитанції вимогам закону та намагається спростувати факт оплати послуг за договором про надання правової допомоги №03-172, аргументуючи це аналогічними доводами, яким вже була надана відповідна правова оцінка, що є недопустимим, оскільки це порушує правопорядок, який не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 607/6215/23.

Посилання представника позивача на те, що вирішення даного спору по суті є необхідним для позивача задля можливості перегляду судового рішення у справі №761/2888/21 за нововиявленими обставинами, суд вбачає безпідставними, адже відповідно до п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, в даному ж випадку відповідні обставини оплати за договором №03-172 про надання правової допомоги було досліджено в результаті розгляду цивільної справи №761/2888/21, відповідна правова оцінка відповідності вимогам закону квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 09.06.2020 року надана у постанові суду апеляційної інстанції.

Окрім цього, висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №757/18462/21-ц не можуть бути враховані судом при ухваленні даного рішення, оскільки не мають в даній справі преюдиційного характеру, адже відмінними є предмет та підстави позову у справі №757/18462/21-ц та №761/21265/24.

Слід відзначити, що неприпустимим є ініціювання окремого судового процесу з метою перегляду у межах нової справи судового рішення, прийнятого в іншій справі, яке набрало законної сили.

Так, правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, пункт 61).

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви NoNo 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) також констатовано: "... право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Отже, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд констатує, що позивач вже вичерпав всі передбачені процесуальним законом інструменти примусового (судового) захисту та відновлення його права у спірних правовідносинах під час розгляду цивільної справи №761/2888/21, а ініціювання повторно судового розгляду в даній справі зводиться до переоцінки встановлених остаточним судовим рішенням обставин, що, як наслідок може звести нанівець завершене раніше провадження.

З огляду на обов`язковість судових рішень, неприпустимість повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, правової певності як одного з основних елементів верховенства права, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, адже відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і Партнери" до ОСОБА_3 про визнання первинного документа таким, що немає юридичної сили, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити сторін:

Адвокатське об`єднання "Гапоненко Роман і Партнери": м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, 16, код ЄДРПОУ 42270428;

ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 24.10.2024 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА