Постанова

від 14.10.2024 по справі 554/8723/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8723/22 Номер провадження 22-ц/814/1994/24Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційноюскаргою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Полтава-Капітал»на рішенняОктябрського районногосуду містаПолтави від25липня 2023року посправі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 02.09.2019 року по 24.06.2022 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ « Полтава-Капітал » та на підставі наказу №45-к від 24.06.2022 року була звільнена із займаної посади згідно п.1ст. 36 КЗпПза угодою сторін з 24.06.2022 року. Зазначила, що при звільненні підприємство не виплатило всіх належних їй сум, у зв`язку з чим звернулася до суду із вказаним позовом. Прохала стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 9905,26 грн., компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в розмірі 1602,70 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення судового рішення.

Заочним рішенням Октябрського районний суд м. Полтави від 01.02.2023 року № 554/8723/22 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Октябрського районний суд м. Полтави від 11.04.2023 року вищевказане заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду спочатку у порядку спрощеного позовного провадження.

В ході судового розгляду від позивача ОСОБА_1 12.07.2023року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої остання просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на її користь, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 58930,97 грн. В обгрунтування зазначила, що відповідно до довідки відповідача №ПК000000050 від 24.06.2022року середньоденна заробітна плата позивача складає 443,09грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку пройшло 133 робочих дні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 58 930,97грн.

Рішенням Октябрського районногосуду містаПолтави від25липня 2023року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 58930,97 грн. (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять грн. 97 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал». Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням вимог процесуального та матеріального законодавства , а також чинного законодавства , яке діє на період воєнного стану в Україні.

При винесенні рішення суд першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини справи , не дослідив чинне законодавство , в тому числі нормативно-правові акти , прийняті та діючі на період запровадження воєнного стану в Україні , а також не прийняв в до уваги докази , надані відповідачем.

Окрім того, пояснення відповідача не були взяті до уваги при винесенні рішення , попри наявність відповідних доказів в матеріалах справи та неодноразових посилань , що вина відповідача в несвоєчасній та одномоментній виплаті заробітної плати та компенсації за відпустку при звільненні позивача 24 червня 2022 року по форс-мажорним обставинам відсутня.

Скаржник вказує, що у зв`язку із накладенням арештів на рухоме та нерухоме майно відповідача , товариство своєчасно не могло здійснити розрахунок з позивачем , оскільки не мало коштів , ОСОБА_1 було відомо про вказані обставини , оскільки вона працювала юристом у товаристві.

Апелянт вказує, що затримка розрахунку із позивачем відбулася у зв`язку із введенням воєнного стану та дії інших обставин непереборної сили , що не залежать від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал», окрім того вина товариства у нездійсненні розрахунку відсутня.

Товариство просить скасувати рішення Октябрського районногосуду містаПолтави від25липня 2023року.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимогч.1ст.369ЦПКУкраїниапеляційні скаргинарішеннясуду усправахзціною позовуменшетридцятирозмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб,крімтих,якіне підлягають розглядувпорядкуспрощеного позовногопровадження, розглядаються судом апеляційної інстанціїбез повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 02.09.2019 року по 24.06.2022 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ « Полтава-Капітал » та на підставі наказу №45-к від 24.06.2022 року була звільнена із займаної посади згідно п. 1ст. 36 КЗпПза угодою сторін з 24.06.2022 року .

Згідно довідки № ПК000000002 від 31.07.2022 року, виданої ТОВ « Полтава-Капітал » сума до виплати позивачу за червень 2022 року складає 9905,26 грн.

Згідно довідки про відпустки вбачається, що компенсація позивачу за невикористану частину відпустки становить1602,70 грн.

Від позивача ОСОБА_1 12.07.2023 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вона просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на її користь, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 58930,97 грн.

Відповідно до довідки відповідача №ПК000000050 від 24.06.2022року середньоденна заробітна плата позивача складає 443,09грн. З моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку пройшло 133 робочих дні, відтак , згідно розрахунків позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 58 930,97грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено із займаної посади 24.06.2022 року, остаточний розрахунок підприємством проведено 04.05.2023 року, була виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за період з 02.09.2019року по 24.06.2022року, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з розрахунку 133(робочих дні) х 443,09грн. (середньоденна заробітна плата)= 58930,97грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками, зважаючи на слідуюче.

Частиною четвертоюстатті 43Конституції Українипередбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі частиною 1статтею 1Закону України«Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.Статтею 43Конституції Українигарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За ч. 1 ст.47КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першійстатті 116КЗпПпередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117КЗпПв разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбаченістаттею 117КЗпП Україниправові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першоюстатті 117КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно положень статей115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18) вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першоїстатті 263ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно достатті 117КЗпП Українипідставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Статтею 617ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З 24 лютого 2022 року відповідно доЗакону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина першастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставістатті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положеньстатті 263ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другоїстатті 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати вУкраїні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до загального офіційного листа розміщеного на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,141Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го сало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, із урахуванням положень частини першоїстатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та вказував на наявність арештів накладених на рахунки, активи та майно підприємсва, але не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 сталися внаслідок настання обставин непереборної сили. Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

Згідно з правилами статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки ТОВ «Полтава-Капітал» не довів, що порушення сталися внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

При цьому, правильність розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі відповідачем під сумнів не ставиться.

Немождливість розрахунку з позивачем при звільненні належними доказами відповідачем не доведена.

Апелянт , як на підставу скасування рішення посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, згідно ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не допущено вищевказаних порушень процесуального права , апеляційний суд вважає безпідставними та такими , що не заслуговують на увагу, посилання скаржника на підстави скасування судового рішення у зв`язку із порушенням норм процесуального права.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Полтава-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районногосудумістаПолтави від25липня2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов