Ухвала

від 11.12.2024 по справі 554/8723/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 554/8723/22

провадження № 61-15688ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави

від 25 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» (далі - ТОВ «Полтава-Капітал») про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Полтава-Капітал» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі при звільненні у розмірі 9 905,26 грн, компенсацію за частину невикористаної відпустки у розмірі 1 602,70 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70 008,22 грн, а всього - 81 516,18 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Полтава-Капітал» звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2023 року заяву ТОВ «Полтава-Капітал» про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2023 року задоволено.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2023 року скасовано.

Призначено вказану цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Полтава-Капітал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розмірі 58 930,97 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У листопаді 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ТОВ «Полтава-Капітал» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 25 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, в яких заявник, посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у даній справі становить 58 930,97 грн, що станом на 01 січня 2024 року і на день звернення з касаційною скаргою не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році (3 028,00 х 250= 757 000,00 грн).

Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційних скаргах заявник посилається на підпункти а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі чи у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а саме: що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Проте, посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додає до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували та по суті не погоджується з фактичними обставинами справи та оціненими апеляційним судом доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Інших підстав, за наявності яких судові рішення у малозначній справі чи у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 25 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник