Рішення

від 23.10.2024 по справі 160/16436/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/16436/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16436/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №160/16436/24, яким розподілити судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, понесені ТОВ СПЕЦЗАХИСТ, у зв`язку з розглядом справи № 160/16436/24 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та стягнути на користь ТОВ СПЕЦЗАХИСТ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16436/24 до розгляду. Повідомлено, що розгляд заяви здійснюватиметься у письмовому провадженні. Роз`яснено відповідачу про його право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач скористався правом на подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Так, 22.10.2024 до суду надійшли заперечення, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування правової позиції зазначив, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одноособово суддею Калугіною Н.Є. Між ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» та Адвокатським об`єднанням «БІЛІ КОМІРЦІ» було укладено Договір № 02/24 від 15.03.2024 року про надання правової допомоги з зобов`язанням зі сторони адвокатського об`єднання здійснювати представництво інтересів позивача в судах України. Відповідач наголосив на великому часовому проміжку який виник між моментом оформлення відповідного Договору та фактичним завершенням розгляду справи, яка завершилася ухваленням судового рішення від 09 жовтня 2024 року. Разом з цим, за фактичний період в майже шість місяців (більше трьох місяців якщо вести обрахунок з моменту направлення адміністративного позову) представником позивача до суду було направлено наступні процесуальні документи: адміністративний позов, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідь на відзив. Відтак, відповідач просив суд врахувати, що на переконання відповідача, як і розгляд справи в письмовому провадженні так і мінімальна кількість процесуальних документів яка була направлена представником відповідача до суду не можуть свідчити на підтвердження складності зазначеної справи та необхідності дослідження великої кількість письмових доказів, а отже і не можуть обґрунтовувати визначену Договором № 02/24 від 15.03.2024 року суму адвокатських послуг. Відповідач вважає, що судові витрати пов`язані зі супроводженням судової справи № 160/16436/24 є неспіврозмірними складності справи, витраченого представником позивача часу для здійснення супроводження справи та сумою позовних вимог. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем понесених витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, та заперечень відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Зокрема, в позові позивач зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та заявив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази понесених витрат.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 160/16436/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 0165100705 по формі Р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 0165120705 по формі Р.

Вказане рішення отримано позивачем та його представником засобами підсистеми «Електронний суд» 11.10.2024 (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 251 КАС України).

Так, 14.10.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

У заяві зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 250 000 грн, які він просить стягнути з відповідачів.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, надано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 02/24 від 15.03.2024, рахунок на оплату №9 від 18.03.2024, акт надання послуг №9 від 09.10.2024, виписки з банку від 18.03.2024, від 11.04.2024 та від 19.06.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер серії АЕ № 1296978 від 20.06.2024.

Так, 15.03.2024 між позивачем (Клієнт) та адвокатським об`єднанням "БІЛІ КОМІРЦІ" в особі керуючого партнера Смолова Костянтина Вікторовича (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 02/24 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, за цим договором Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання по наданню Клієнту у тому числі, але не виключно, послуг консультаційно-правового характеру в формі захисту прав та представництва інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, в органах Державної податкової служби України, місцевого самоврядування, судових органах, в органах державної виконавчої служби, в органах Державної казначейської служби України, надання консультацій та розробки процесуальних документів відповідно до цього Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти ці послуги та здійснити їх оплату на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Адвокат Адвокатського об`єднання, якому відповідно до п.3.5. даного Договору доручено здійснювати супровід адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами документальної позапланової перевірки, що оформлена актом № 574/04-36-07- 05/32652967 від 07.03.2024, зобов`язується представляти інтереси Клієнта в органах державної влади, в тому числі, але не виключно, в системі органів Державної податкової служби, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, закладах судової експертизи, установах та організаціях, в судах України, в тому числі, але не виключно в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, інших адміністративних, а також господарських судах України усіх інстанцій, у цивільних, господарських, адміністративних справах, з усіма правами що надані законом Клієнту як платнику податків в межах проведення перевірки, зокрема: права подавати та підписувати заперечення на акт перевірки, подавати та підписувати скаргу на податкове повідомлення рішення, прийняте за наслідками документальної перевірки, а також правами, які надані Клієнту як учаснику судового процесу, а саме як позивачу, відповідачу і третій особі, в тому числі, але не обмежуючись, зазначеними правами: одержувати документи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги та виписки, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що знаходяться у справі, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, підписувати необхідні документи, в тому числі позовні заяви, апеляційні скарги, касаційні скарги, будь-які заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, надавати суду усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, змінювати предмет та підстави позову, збільшувати та зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову, визнавати позов повністю чи частково, закінчувати справу мировою угодою, визначати умови такої мирової угоди на власний розсуд, підписувати від імені Клієнта мирову угоду, брати участь у врегулюванні спору за участю судді, знайомитися з протоколами судових засідань, знімати з них копії (фотокопії) та подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності неповноти, оскаржувати судові рішення, ухвали, постанови, сплачувати суми судового збору та/або інших зборів за Клієнта, одержувати документи та кореспонденцію для Клієнта, коли це необхідно для здійснення вищезазначених прав, здійснювати засвідчення копій документів в межах даної справи, а також користуватися іншими правами, наданими чинним законодавством України. Окрім іншого, адвокат Адвокатського об`єднання має право надавати відповідні адвокатські запити в порядку передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для отримання доказів в межах здійснення супроводу відповідної справи.

Згідно з пунктами 3.4, 3.5 Договору, зa результатами діяльності Сторони складають та підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), але не пізніше обумовленої дати підписання.

Доручення від імені Адвокатського об`єднання за даним договором може виконувати адвокат Смолов Костянтин Вікторович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2168 від 19.07.2010 року, адреса робочого місця: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 234, та/або його помічник (помічники), відомості про яких внесено до Єдиного реєстру адвокатів.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору, за надання послуг Адвокатським об`єднанням відповідно до п.п.1.1., 2.1, 2.2 цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду.

Винагорода (гонорар) за надання послуг Адвокатським об`єднанням відповідно до п.п.1.1, 2.1, 2.2 становить фіксований розмір 25 000 (Двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. за супроводження справи в суді першої інстанції, яка обов`язково зазначається в рахунку-фактурі та акті приймання-передачі наданих послуг. Вартість участі адвоката у судовому засіданні визначається окремо у відповідності до п. 4.4. цього Договору.

Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар), визначену п. 4.2. Договору, в наступному порядку:

- протягом 5 (п`яти) календарних днів за дати підписання даного Договору Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню першу частину винагороди, визначеної п. 4.2 цього Договору, в розмірі 5000,00 грн (П`ять тисяч гривень 00 коп.);

- до 30.03.2024 року Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню другу частину винагороди, визначеної п. 4.2 цього Договору, в розмірі 8000,00 грн (Вісім тисяч гривень 00 коп.);

- до 25.04.2023 року Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню третю (залишкову) частину винагороди, визначеної п. 4.2 цього Договору, в розмірі 12000,00 грн (Дванадцять тисяч гривень 00 коп).

Відповідно до акту надання послуг №9 від 09.10.2024, Виконавцем виконано наступні роботи (надані такі послуги):

- повний супровід адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами документальної позапланової перевірки, оформленої актом № 574/04-36-07-05/32652967 від 07.03.2024, аналіз первинних документів, аналіз судової практики, підготовка правової позиції, надання усних та письмових консультацій, підготовка скарги до ДПС України, підготовка проекту позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також підготовка всіх процесуальних документів в межах даної справи. Загальна вартість робіт склала 25 000 грн.

Так, 18.03.2024 адвокатом складено рахунок на оплату № 9 від 18.03.2024, відповідно до якого позивач мав сплатити за договором № 02/24 від 15.03.2024 про надання правової допомоги 25 000 грн.

Відповідно до виписки з АТ "УКРСИББАНК" від 18.03.2024, позивачем сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 5 000 грн, призначення платежу сплата за послуги згідно рахунку № 9 від 18.03.2024.

Відповідно до виписки з АТ "УКРСИББАНК" від 11.04.2024, позивачем сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 8 000 грн, призначення платежу сплата за послуги згідно рахунку № 9 від 18.03.2024.

Відповідно до виписки з АТ "УКРСИББАНК" від 19.06.2024, позивачем сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 12 000 грн, призначення платежу сплата за послуги згідно рахунку № 9 від 18.03.2024.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження статусу адвоката Смолова К.В. до позову надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.07.2010 № 2168, на підтвердження підстав представництва позивача у даній справі надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.06.2024 серії АЕ № 1296978.

Судом встановлено, що відповідно до акту надання послуг №9 від 09.10.2024, Виконавцем виконано наступні роботи (надані такі послуги):

- повний супровід адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами документальної позапланової перевірки, оформленої актом № 574/04-36-07-05/32652967 від 07.03.2024, аналіз первинних документів, аналіз судової практики, підготовка правової позиції, надання усних та письмових консультацій, підготовка скарги до ДПС України, підготовка проекту позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також підготовка всіх процесуальних документів в межах даної справи. Загальна вартість робіт склала 25 000 грн.

Суд зазначає, що вказаний акт надання послуг не містять відомостей щодо здійснених витрат часу по кожному з видів робіт, наданих Адвокатським об`єднанням в рамках даної справи.

Разом з тим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18, щодо неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, та зазначив, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, суд зауважує, що відсутність у поданих на підтвердження надання адвокатом правничих послуг здійснених витрат часу по кожному з видів робіт не свідчить про непідтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не може бути підставою для відмови у їх стягненні.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з Договором № 02/24 від 15.03.2024, оплата Адвокатському об`єднанню за надані послуги здійснюється у формі гонорару у фіксованій сумі - 25 000 грн.

Судом встановлено, що актом надання послуг №9 від 09.10.2024 підтверджується надання та отримання послуг Адвокатського об`єднання з оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатом документальної позапланової перевірки, оформленої актом №574/04-36-07-05/32652967 від 07.03.2024.

Надані Адвокатським об`єднанням послуги, згідно з виписками з АТ "УКРСИББАНК", оплачені в повному обсязі.

Суд зауважує, надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, потрібно з`ясовувати, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Так, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами саме за результатами розгляду справи.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню ціна позову та відповідно значення вказаної справи для позивача.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до Акту надання послуг № 9 від 09.10.2024, Адвокатським об`єднанням на підставі договору № 02/24 від 15.03.2024 та рахунку на оплату №9 від 09.10.2024, надано правові (юридичні) послуги на суму 25 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача подано до суду ґрунтовну позовну заяву з додатками, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відповідь на відзив. Жодних інших процесуальних документів ході розгляду справи не надавалось.

Також судом враховано, що предметом спору у справі №160/16436/24 є оскарження 2 податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Дана категорія справ віднесена до справ незначної складності, з урахуванням предмету та підстав позову, предмету доказування та наявної судової практики.

Разом з тим, судом враховано, що наявні в матеріалах справи докази, їх обсяг та зміст, предмет спору (2 рішення) є такими, що потребували тривалого часу адвоката для їх вивчення, встановлення обставин справи та складання.

Суд наголошує, що витрати на надання правової допомоги мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оцінивши суму гонорару з урахуванням наведених критеріїв співмірності, суд дійшов висновку про зменшення цієї суми.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не має ознак значної складності, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування за складання та подання документів у справі №160/16436/24 у розмірі 25 000 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16436/24 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" (код ЄДРПОУ 32652967) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового рішення складено 23.10.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна