Рішення

від 09.10.2024 по справі 160/16436/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 160/16436/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЗАХИСТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165100705 по формі Р, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - визнати протиправним та скасувати;

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165120705 по формі Р, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з підставами призначення перевірки, адже вважає, що запит на отримання інформації, надісланий відповідачем в порядку статті 73 ПК України, не містив достатньої інформації щодо підстав направлення такого запиту, конкретних обставин, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення податкового законодавства тощо. До того ж, позивач зазначив, що вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 у справі №229/1024/21, яким визнано колишнього директора ТОВ «ДІКСІБІЗ» ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, не є підставою вважати господарську операцію щодо підрядних робіт нереальною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, зазначив, що первинні документи, які щодо взаємовідносин між ТОВ «ДІКСІБІЗ» з ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь яких господарських операцій між вказаними підприємствами, оскільки всі надані до перевірки документи містять підпис посадової особи директора ТОВ «ДІКСІБІЗ» (код ЄДРПОУ 42381412) ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, на підставі вироку Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 року у справі №229/1024/21.

При цьому, на думку відповідача, інформація у вироку дає підстави для висновку про те, що первинні документи щодо взаємовідносин між ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» та ТОВ «ДІКСІБІЗ» не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив на позов, позивач зазначив, що диспозиція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, у вчиненні якого було визнано винним колишнього директора ТОВ ДІКСІБІЗ ОСОБА_1 , передбачає відповідальність за порушення особою норм законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та ФОП, не встановлює фіктивність господарської діяльності ТОВ ДІКСІБІЗ, не стосується порушень податкового законодавства та взаємовідносин ТОВ ДІКСІБІЗ з позивачем і не має жодного впливу на правомірність формування ТОВ СПЕЦЗАХИСТ податкового кредиту або валових витрат, а незмінна позиція відповідача щодо нібито встановлення цим вироком фіктивності ТОВ ДІКСІБІЗ є абсурдною та недостовірною.

До того ж позивачем зазначено, що події, які досліджувались судом у вказаному вироку темпорально знаходяться поза межами часового проміжку вчинення господарських операцій між ТОВ ДІКСІБІЗ та ТОВ СПЕЦЗАХИСТ. Так, у вироку суду міститься посилання на дії посадових осіб ТОВ ДІКЗІБІЗ, що мали місце у вересні 2020 року (внесення недостовірних відомостей у реєстраційні документи, але не у первинні), у той час як зі змісту запиту вбачалось, що взаємовідносини ТОВ СПЕЦЗАХИСТ та ТОВ ДІКСІБІЗ мали місце у грудні 2019, січні-лютому 2020 років, тобто значно раніше вересня 2020 року, а тому посилання в запиті на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 по справі № 229/1024/21 є безпідставним та необґрунтованим та у жодному разі не могло свідчити навіть про ймовірне недотримання ТОВ СПЕЦЗАХИСТ принципу належної обачності, оскільки на момент вчинення спірних господарських операцій в об`єктивній дійсності був відсутній не тільки сам вирок, але й не відбулись обставини та події, що в ньому встановлені.

Справа розглянута у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у відповідності до ст. 262 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, з`ясувавши обставини даної справи, суд встановив наступне.

01.02.2024 відповідачем на адресу позивача направлено запит №7695/6/04-36-07-05 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило про те, що виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення податкового кредиту та витрат ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» (код ЄДРПОУ 32652967) по взаємовідносинах з ТОВ «ДІКСІБІЗ» (код ЄДРПОУ 42381412) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020, а саме: податкового кредиту на загальну суму 100,6 тис. грн. (грудень 2019-лютий 2020), витрат за 2019-2020 роки на суму 503,0 тис. грн. (без ПДВ). Про зазначене, також вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до ст.74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРН) та аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ».

Також відповідач у запиті посилається на те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 року по справі № 229/1024/21 (пр.№ 1-кл/229/371/2021), відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у тому, що він, діючи умисно, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також, залучивши уповноважену ним особу, подав для проведення такої реєстрації документи, з завідомо неправдивими відомостями за наступних обставин. Так, у вересні 2020 року, ОСОБА_1 , знаходячись у м. Дніпро Дніпропетровської області, з метою ускладнення здійснення контролюючими органами Донецької області перевірочних заходів шодо ТОВ «ДІКСІБІЗ», прийняв рішення про формальну зміну місцезнаходження юридичної особи до іншого регіону України, без фактичного переміщення офісного приміщення зазначеної юридичної особи за новим місцезнаходженням.

У зв`язку з наведеним, відповідач просив протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів. При цьому необхідно надати пояснення та документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» з ТОВ «ДІКСІБІЗ» (код ЄДРПОУ 42381412) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020. Зокрема, але не вичерпно:

накази про призначення на посаду керівника та головного бухгалтера на дату

надання інформації та на момент здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом:

штатний розпис підприємства за відповідні періоди із зазначенням посад та

посадових окладів; наявність достатньої кількості кваліфікованих працівників у штаті для здійснення господарської діяльності:

договори (угоди) про використання офісних та складських приміщень. інформацію

про власні виробничі потужності, в разі оренди надати документи на підставі яких відбувається оренда (договори, інше), підтвердити форму та стан розрахунків:

наявність основних фондів (власних га/або орендованих) - надати ж/о (картка

рахунку) по рахунку 10 за відповідні періоди. а також надати інформацію щодо їх використання у виробничому процесі: документи на право власності;

наявність ліцензії на проведення відповідної діяльності підприємства, якщо це передбачено діючим законодавством:

копії документів, на підставі яких здійснювалося придбання товарів (робіт, послуг). у т.ч.: договори (контракти, додаткові угоди у разі їх наявності), на підставі яких здійснювалось придбання товарів; видаткові та податкові накладні та придбання товарів; документи, які підтверджують розрахунки за придбаний товар: документи, що підтверджують транспортування (договори про надання транспортних послуг, ТТН, залізничні квитанції, подорожні листи або інші) та акти прийому-передачі товарів; у разі наявності, інші документи. що підтверджують факт придбання та оприбуткування (зберігання), договори на зберігання товарів та додатки до них; договори із організаціями, що здійснюють послуги по складуванню, акти прийому-передачі товару; вказати, де зберігався товар, чи ведеться складський облік: довіреності на отримання товарів;

сертифікати якості (відповідності, інше) стосовно походження придбаного товару: висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника), відповідних фахівців та необхідної виробничої бази, матеріалів, комплектуючих тощо;

надати ж/о (картка рахунку) 281, 20, 23, 31, 34 або 51, 63 за відповідні періоди;

якщо підприємство є виробником товарів (готової продукції) зазначити собівартість виготовлення готової продукції; надати калькуляції.

Позивачем у відповідь на цей запит направлено лист від 09.02.2024 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень на запит №№7695/6/04-36-07-05 від 01.02.2024», згідно змісту якого, позивач зазначив, що контролюючим органом не наведено конкретних та обґрунтованих підстав для звернення з відповідним письмовим запитом, що є обов`язковою інформацією, яку відповідно до п. 73.3 статті 73 ПК України має містити запит про подання інформації платником податку. Відсутність обґрунтованої підстави тягне за собою й відсутність зазначення інформації, яка б її підтверджувала, що свідчить про невідповідність змісту запиту вимогам п. 73.3 статті 73 ПК України. Разом з тим, наявність підстав для направлення ТОВ "СПЕЦЗАХИСТ" запиту для отримання інформації та копій документів контролюючий орган обґрунтовує винесеним вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 по справі №229/1024/21 про визнання ОСОБА_1 , який був директором ТОВ "ДІКСІБІЗ" (код ЄДРПОУ 42381412), винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. При цьому, позивач зазначив, що обставини, встановлені вироком суду і викладені у запиті (внесення неправдивих відомостей в документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, щодо місцезнаходження ТОВ "ДІКСІБІЗ") не передбачають жодних порушень податкового законодавства та не стосуються взаємовідносин ТОВ "ДІКСІБІЗ" з ТОВ "СПЕЦЗАХИСТ". Тому, на думку позивача, висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження правомірності віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020 по взаємовідносинам ТОВ "СПЕЦЗАХИСТ" з ТОВ "ДІКСІБІЗ" у зв?язку з фіктивністю ТОВ "ДІКСІБІЗ" не відповідає фактичним обставинам, встановленим вироком суду та викладеним у запиті, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 205-1 КК України передбачає відповідальність за порушення особою норм законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та ФОП, не встановлює фіктивність господарської діяльності ТОВ "ДІКСІБІЗ", не стосується порушень податкового законодавства і не має жодного впливу на правомірність формування ТОВ "СПЕЦЗАХИСТ" податкового кредиту.

Відповідно, документів на запит відповідача від 01.02.2024 позивачем не надано.

Згідно наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 №708-п, на підставі п.19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78. п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» за період діяльності 2019 та 2020 рік, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинами з ТОВ «ДІКСІБІЗ» (код ЄДРПОУ 4238/412), з 23.02.2024 тривалістю 5 робочих днів.

За результатами проведення перевірки, відповідачем складено акт від 07.03.2024 №574/04-36-07-05/32652967 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинами з ТОВ «ДІКСІБІЗ» за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2020», згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненням - занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 36 900 грн та за 2020 рік на суму 53 611 грн; п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2. п.198.3. п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями - занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 100 568грн., в т.ч. за грудень 2019 року - 41 000грн., за січень 2020 рік - 15 785грн. за лютий 2020 рік - 43 783грн.

Позивачем направлені заперечення на акт, в яких позивач вказує на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки, а також на помилковість висновків акту щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки такі висновки зроблені відповідачем виходячи тільки з наявності вироку суду, яким визнано винним у скоєнні кримінального порушення передбаченого статтею 205-1 КК України директора контрагента позивача ОСОБА_1 .

Відповідачем у листі «Про результати розгляду заперечень» від 08.04.2024 № 24652//6/04-36-07-05 зазначено, що, надані позивачем пояснення без додаткових документів не спростовують наявності факту порушення ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» норм чинного законодавства.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складені:

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165100705 по формі Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 90511, 00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9225,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165120705 по формі Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов1язання з податку на додану вартість у розмірі 100568, 00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25142,00 грн.

Не погодившись із винесеним Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем направило до Державної податкової служби України скаргу від 30.04.2024.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.06.2024 №18362/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165100705 по формі Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 90511, 00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9225,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165120705 по формі Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов1язання з податку на додану вартість у розмірі 100568, 00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25142,00 грн, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктами 16.1.2 і 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Разом з тим, виходячи із підстав заявленого позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до положень пункту 72.1.6 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій;

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Підпунктом 73.3.1. пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 73.3.2. пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 73.3.3. пункту 73.3 статті 73 ПК України визначено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 73.3.4. пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

Виходячи із тексту направленого на адресу позивача запиту контролюючого органу від 01.02.2024, підставою для витребування у позивача інформації та документів став вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 року по справі № 229/1024/21 (пр. № 1-кр/229/371/2021) згідно якого директора ТОВ «ДІКСІБІЗ» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у тому, що він, діючи умисно, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також, залучивши уповноважену ним особу, подав для проведення такої реєстрації документи, з завідомо неправдивими відомостями за наступних обставин. Так, у вересні 2020 року, ОСОБА_1 , знаходячись у м. Дніпро Дніпропетровської області, з метою ускладнення здійснення контролюючими органами Донецької області перевірочних заходів щодо ТОВ «ДІКСІБІЗ», прийняв рішення про формальну зміну місцезнаходження юридичної особи до іншого регіону України, без фактичного переміщення офісного приміщення зазначеної юридичної особи за новим місцезнаходженням.

Також відповідачем у запиті зазначено, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність податкового кредиту та витрат ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, а саме:

-податкового кредиту на загальну суму 100,6 тис грн (грудень 2019 лютий 2020);

-витрат за 2019-2020 роки на суму 503,0 тис грн (без ПДВ).

Про зазначене також вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст. 72, 73, і 74 ПК України.

Досліджуючи запит на предмет дотримання контролюючим органом приписів абзаців першого п`ятого пункту 73.3 ст. 73 ПК України, суд зазначає, що конкретних підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує відповідачем у запиті не наведено. Які саме факти, що свідчать про недостовірність податкового кредиту та витрат ТОВ «СПЕЦЗАХИСТ» за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, та з яких джерел вони отримані відповідачем у запиті не конкретизовано.

До того ж, обставини встановлені у вироку Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 року по справі № 229/1024/21 не свідчать про наявність фактів порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ДІКСІБІЗ» у перевіряємий період.

Крім того, диспозиція ч. 1 ст. 205-1 КК України, у вчиненні якого було визнано винним колишнього директора ТОВ ДІКСІБІЗ ОСОБА_1 , передбачає відповідальність за порушення особою норм законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та ФОП, та не встановлює фіктивність господарської діяльності ТОВ ДІКСІБІЗ, не стосується порушень податкового законодавства та взаємовідносин ТОВ ДІКСІБІЗ з позивачем і не має жодного впливу на правомірність формування ТОВ СПЕЦЗАХИСТ податкового кредиту або валових витрат.

Отже, суд не вбачає наявність обґрунтованих підстав для направлення запиту на адресу позивача.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу. Обов`язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 ПК України. Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію

У свою чергу, порушення процедури призначення та проведення перевірки дає підстави для висновку про незаконність проведеної перевірки та про те, що така перевірка не породжує правових наслідків, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Вказана правова позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 9 квітня 2019 року у справі № 804/5722/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 826/9082/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/2207/19 та інших

При цьому, висновки акту, складеного за наслідками проведеної перевірки свідчать про те, що відповідач посилався лише на наявність вироку Дружківського міського суду Донецької області від 27.04.2021 року по справі № 229/1024/21.

Зокрема, в акті вказано, що усі надані документи містять підпис посадової особи - директора ТОВ "ДІКСІБІЗ" (код ЄДРПОУ 42381412) ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. Враховуючи викладене, податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ "ДІКСІБІЗ" оформлені неналежним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "СПЕЦЗАХИСТ".

Як же зазначалось, обставини, встановлені вироком суду і викладені в акті перевірки (внесення неправдивих відомостей в документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, щодо місцезнаходження ТОВ "ДІКСІБІЗ") не передбачають жодних порушень податкового законодавства та не стосуються взаємовідносин ТОВ "ДІКСІБІЗ" з позивачем.

Отже, висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження правомірності віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020 по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ДІКСБІЗ", у зв?язку з нібито фіктивністю ТОВ "ДІКСІБІЗ", не відповідає фактичним обставинам, встановленим вироком суду та викладеним у запиті, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 205-1 КК України передбачає відповідальність за порушення особою норм законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та ФОП, не встановлює фіктивність господарської діяльності ТОВ "ДІКСІБІЗ", не стосується порушень податкового законодавства і не має жодного впливу на правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19:

"Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв?язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв?язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов?язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов?язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов?язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом".

Як зазначалось, у вироку суду не встановлювались обставини фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "ДІКСІБІЗ" з його контрагентами, а тому в контексті податкової перевірки такий вирок не має жодного доказового значення.

За усталеною практикою Верховного Суду сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №826/10205/16, постанова від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 тощо).

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип індивідуальної відповідальності знайшов своє закріплення й в усталеній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка в силу приписів ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є в Україні джерелом права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб?єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Тобто ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Таким чином, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі № 802/4940/14).

У п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 22.01.2009 по справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначено: "... Суд вважає, що Держави - члени Конвенції володіють інформацією про зловживання системою оподаткування ПДВ зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов?язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов?язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності".

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Необхідно зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв?язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про відсутність підстав для проведення перевірки, а результати проведеної перевірки у вигляді акту не встановлюють юридичних наслідків. Відповідно податкові повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 0165100705 та № 0165120705 по формі Р, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 0165100705 по формі Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 0165120705 по формі Р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦЗАХИСТ (код ЄДРПОУ 32652967) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3381,69 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна