Постанова

від 24.10.2024 по справі 440/1171/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 р. Справа № 440/1171/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 (суддя Канигіна Т.С.; м. Полтава) по справі № 440/1171/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України , Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області"

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України, у якій останній просить:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо невиконання рішення суду у справі №440/1171/23, а саме: у відмові видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", яке відповідає зразку посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, на виконання рішення суду у справі №440/1171/23, видати посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", яке відповідає постанові Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002, без сторонніх дописів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 призначено заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 вх.№43884/24 у справі №440/1171/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та скасування рішення до розгляду у порядку письмового провадження. Зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", Міністерство внутрішніх справ України надати до суду до 16.08.2024 докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі №440/1171/23.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви Полтавський окружний адміністративний суд постановив окрему ухвалу від 22.08.2024, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 .

Визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо невиконання рішення суду у справі №440/1171/23, а саме: у відмові видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", яке відповідає зразку посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002.

Копію окремої ухвали направлено до Міністерства внутрішніх справ України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі № 440/1171/23.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не наведено жодного належного та допустимого доказу стосовно наявності фактів, які б свідчили про нечинність виданого посвідчення у зв`язку із зазначенням на ньому слів "рішення суду".

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі №440/1171/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у прийнятті рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ". Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2022 про виготовлення посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та видачу нагрудного знаку, з урахуванням висновків суду. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи подану позивачем заву, суд першої інстанції виходив з того, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", яке не відповідає зразку посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та Опису посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №742, вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправними, та дійшов висновку, що позивачу має бути видане нове посвідчення у зв`язку з непридатністю попереднього посвідчення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Так, відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої ухвалено судове рішення, шляхом подання нового позову. Розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, та не передбачає можливості подання окремого позову, предмет якого є аналогічним по суті вже вирішеному раніше.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених КАС України. Дії відповідача, спрямовані на виконання судового рішення не можуть бути самостійним предметом окремого судового провадження.

У свою чергу, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Забезпечуючи судовий контроль щодо виконання рішення, суд здійснює перевірку виключно в межах обставин досліджених та встановлених судовим рішенням.

Зі змісту поданої до суду заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що на виконання судового рішення від 06.07.2023 у справі № 440/1171/23 Міністерством внутрішніх справ України видано ОСОБА_1 27.11.2023 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" серії А №051520, у якому зазначено, що пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ, посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України. Водночас у цьому посвідченні "Ветеран органів внутрішніх справ" зроблено "від руки" напис "рішення суду".

29.12.2023 позивач звернувся до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України із заявою, у якій просив видати посвідчення. яке відповідає зразку посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 "Про посвідчення і нагрудний знак" "Ветеран Національної поліції".

У листі від 03.01.2024 Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що на виконання Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі №440/1171/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 позивачу видано посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" серії А №051520 від 27.11.2023 та нагрудний знак. Указано, що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України виконано рішення суду, про що здійснено у посвідченні відповідну відмітку.

Позивач у своїй заяві наголошує, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.12.2023 з внесеним дописом "рішення суду" не відповідає постанові Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002, а тому рішення суду є невиконаним, що стало підставою для звернення позивача з відповідною заявою в порядку ст. 383 КАС України.

З цього приводу варто зазначити, що зразок посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та опис посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".

Відповідно до опису посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" (у редакції чинній на час видачі позивачу посвідчення), посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" являє собою книжечку-розгортку розміром 70 х 200 міліметрів, обтягнуту ледерином малинового кольору.

На лицевому боці посвідчення виконано написи угорі - "УКРАЇНА", посередині - "ПОСВІДЧЕННЯ", нижче - "ВЕТЕРАН ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ".

На лівому внутрішньому боці посвідчення угорі двома рядками записується назва органу, що видав посвідчення. Нижче розміщується напис: "ПОСВІДЧЕННЯ серія ___ N

Посередині правої частини лівого внутрішнього боку посвідчення трьома рядками розміщуються слова: "Прізвище", "Ім`я", "По батькові", які заповнюються відповідними даними власника посвідчення.

У нижній лівій частині на лівому внутрішньому боці вклеюється фотокартка власника посвідчення розміром 30 х 40 міліметрів. Праворуч від фотокартки - місце для його особистого підпису, який скріплюється гербовою печаткою.

На правому внутрішньому боці посвідчення угорі напис: "Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів органів внутрішніх справ", посередині - "ПОСВІДЧЕННЯ БЕЗТЕРМІНОВЕ І ДІЙСНЕ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ", нижче - "Дата видачі __ _____ 20 р."

Внизу ставиться скріплений гербовою печаткою підпис керівника органу, що видав посвідчення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Міністерством внутрішніх справ України видано ОСОБА_1 27.11.2023 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" серії А №051520, у якому між друкованим написом: "Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів органів внутрішніх справ" та друкованим написом: "ПОСВІДЧЕННЯ БЕЗТЕРМІНОВЕ І ДІЙСНЕ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ" зроблено "від руки" напис "рішення суду", що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 № 742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Конституції означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 9901/43/21, які в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції у даній справі.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", яке не відповідає зразку посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" та Опису посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №742, вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправними, що стало обґрунтованою підставою для задоволення заяви позивача у визначений судом спосіб та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі №440/1171/23.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 440/1171/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова