Постанова

від 24.10.2024 по справі 480/9252/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 480/9252/23

адміністративне провадження № К/990/34467/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст"

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (судді Присяжнюк О.В., Любчич Л.В., Спаскін О.А.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст"

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (далі - ТОВ «НВО «Червоний металіст», Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці (далі також- Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Відповідачем рішення про коригування (збільшення) митної вартості товарів від 4 серпня 2023 року №UА805000/2023/000058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування (збільшення) митної вартості товарів від 4 серпня 2023 року №UА805000/2023/000058/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805200/2023/000039; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Позивача судовий збір у розмірі 5 368 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської митниці.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2024 року апеляційну скаргу Сумської митниці залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року залишено без змін.

10 червня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Позивача з процесуальних питань від 4 червня 2024 року, в якій він просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 65 000,00 грн згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 4 червня 2024 року та договору про надання правової допомоги від 1 травня 2023 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року заявнику відмовлено в задоволенні його заяви про прийняття додаткової постанови суду у справі №480/9252/23.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «НВО «Червоний металіст» не подано доказів на підтвердження виконання послуг, наданих Позивачу адвокатом з огляду на наступне:

- Позивачем на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано копії: договору від 1 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «НВО «Червоний металіст», в особі директора Спицького О.П. , та адвокатом Тукманом Є.Г. про надання правової допомоги; акту приймання-передачі наданих послуг від 4 червня 2024 року, згідно із яким адвокат виконав, а клієнт прийняв роботи, щодо надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції вартістю 65000 грн;

- як вбачається з пункту 1 акту приймання-передачі наданих послуг від 04 червня 2024 року сторони погоджують те, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) з такого питання: а) здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта щодо надання правових консультацій з приводу оскарження Відповідачем в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 25 січня 2024 року по справі № 480/9252/23, в тому числі здійснення правової оцінки доводів апеляційної скарги Відповідача, а також надання клієнту роз`яснень, зі спірних правовідносин по справі № 480/9252/23 в суді апеляційної інстанції в аспекті правозастосовчої практики в аналогічних справах, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 5 годин; б) розроблення структуризація та складання процесуальних документів до справі № 480/9252/23: заяви з процесуальних питань від 4 червня 2024 року, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 1,5 години;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання послуг, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 4 червня 2024 року, наданих адвокатом Тукманом Є.Г. Позивачу.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача, наведена у касаційній скарзі

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанцій та стверджуючи про неправильне застосування ним норм матеріального права й порушення норм процесуального права Позивач подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Позивач вказує, що ухвала суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції викладеній Верховним Судом в постанові від 06 квітня 2022 року у справі №826/7530/17, оскільки відшкодування витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд помилково ставить в залежність від надання доказів документального підтвердження здійснення таких витрат.

Зазначає, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду апеляційної інстанції надано належним чином засвідчені копії: договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, що встановлено судом апеляційної інстанції. Необхідність понесення відповідних витрат була очевидною, а розмір ставки за надання правничої допомоги в Україні був цілком прийнятним з огляду на практику Європейського Суду з прав людини у справі «Родзевілло проти України» (Заява №38771/05), в якій визнано обґрунтованим розмір ставки 130 доларів США у гривневому еквіваленті за годину роботи адвоката.

Посилається на те, що види правничої допомоги, які фігурують у вищеназваному акті приймання-передачі наданих послуг повністю відповідали переліку, визначеному постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) як такі, що підлягають компенсації. А тому витрати на їх оплату правомірно підлягали відшкодуванню згідно з процесуальними нормами та вказаною правозастосовчою практикою Верховного Суду.

2.2. Позиція Відповідача, наведена у відзиві на касаційну скаргу

Відповідач вважає, що ухвала апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що заявлений Позивачем розмір витрат за підготовку процесуальних документів та за участь у справі адвоката є неспівмірним зі складністю справи, встановлені адвокатом тарифи за послуги є завищеними, оскільки ця справа, відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),відноситься до категорії справ незначної складності. Крім того, Позивачем не надано до суду детального акту виконаних робіт, у зв`язку з чим неможливо точно встановити які саме послуги були надані.

Також, звертає увагу суду, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову та мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Зауважує, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини першої статті 132 КАС України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що у цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

Також в постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

В постанові від 19 вересня 2024 року у справі №200/2125/23 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини сьомої статті 139 КАС України з огляду на те, що ним не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені.

Отже, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу. У разі якщо заява про розподіл судових витрат подана вже після того, як за апеляційною скаргою ухвалена постанова, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Таким чином, отримавши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат суд першочергово має пересвідчитися чи є відповідна заява такою, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи Другим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 11 березня 2024 року залишено без руху апеляційну скаргу Сумської митниці від 13 лютого 2024 року та ухвалою від 8 квітня 2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2024 року апеляційну скаргу Сумської митниці залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року залишено без змін.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою з процесуальних питань від 4 червня 2024 року, в якій він просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 65 000,00 грн згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 4 червня 2024 року та договору про надання правової допомоги від 1 травня 2023 року.

В зазначеній заяві Позивач вказав про те, що він раніше не міг подати відповідну заяву оскільки в період з 1 травня 2024 року по 3 червня 2024 року у зв`язку з перебоями в електропостачанні, викликаними обстрілами з боку об`єктів критичної інфраструктури України, у тому числі міста Конотоп, а також через підвищену небезпеку повітряних атак в регіоні, робота ТОВ «НВО «Червоний металіст» була призупинена.

Таким чином, заява з процесуальних питань від 4 червня 2024 року, в якій Позивач просив ухвалити додаткове рішення, була ним подана після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 7 травня 2024 року.

За результатами розгляду по суті заяви Позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення Другий апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу від 29 липня 2024 року, якою відмовив в її задоволенні з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання послуг, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 04 червня 2024 року.

Водночас приймаючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції не встановив чи було Позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу до винесення судом постанови від 7 травня 2024 року. А отже судом апеляційної інстанції не перевірено чи є подана Позивачем заява щодо ухвалення додаткового рішення від 4 червня 2024 року такою, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відтак судом апеляційної інстанції не встановлено наявність процесуальних підстав для розгляду по суті заяви Позивача від 4 червня 2024 щодо ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

За таких обставин, враховуючи викладені вище правові позиції Верховного Суду, судом апеляційної інстанції передчасно розглянуто по суті заяву Позивача щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому невстановлення судом апеляційної інстанції факту наявність процесуальних підстав для ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України не дає можливості Верховному Суду перевірити обґрунтованість викладених в касаційний скарзі аргументів щодо належного документального підтвердження Позивачем при поданні заяві від 4 червня 2024 року понесених витрат на правничу допомогу в аспекті відповідних підстав касаційного оскарження.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України та враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено наявності процесуальних підстав для вирішення, на підставі заяви Позивача від 4 червня 2024 року, питання щодо ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви Позивача від 4 червня 2024 щодо ухвалення додаткового рішення з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" задовольнити частково.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року скасувати.

Справу в частині розгляду заяви Позивача від 4 червня 2024 року щодо ухвалення додаткового рішення передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх