Рішення
від 21.10.2024 по справі 756/5718/21
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/5718/21

Провадження № 2/756/117/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника позивача -адвоката Бойко Н.В,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гродовської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бойко Н.В. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва у порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», в якому просить:

-визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12;

-поновити порушені ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» немайнові права ОСОБА_2 - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія № НОМЕР_1 ), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12;

-визнати недостовірною усю негативну інформацію стосовно ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_12;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_12

шляхом: зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, публікації на веб-сайті «www.1plus1.video» резолютивної частини рішення суду у даній справі, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що й інші новини на веб-сайті та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 » - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тривалістю відображення такого повідомлення не менше дванадцяти місяців з моменту його опублікування; публікації на веб-сайт«www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якій ведучий зачитує резолютивну частину судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

- стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. в рівних частинах з кожного. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширюючи у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію відносно позивача, відповідачами допущено порушення його особистих немайнових прав, а саме, честі, гідності та ділової репутації, оскільки ця інформація є недостовірною, підлягає видаленню та спростуванню у спосіб, що зазначений позивачем. Внаслідок порушення особистих немайнових прав позивача відповідачі мають нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22.04.2021 суддею Банасько І.М. відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації.

19.05.2021 на адресу суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, серед іншого, зазначив про відсутність в даному випадку складу дифамаційного правопорушення. Зокрема, позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що поширена інформація є недостовірною, те, що оспорювана інформація порушує його особисті немайнові права та не доводить належними доказами факт розповсюдження ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» оспорюваного сюжету у всіх перелічених позивачем джерелах. Більш того, зі змісту позовної заяви взагалі не випливає яку ж саме інформацію позивач вважає недостовірною та такою, що завдає шкоди його честі та гідності, не вказано про це і у Висновку експерта. Представник зазначає, що весь сюжет заснований на свідченнях близького родича колишньої дружини позивача - її мати, та виражає її суб`єктивну думку щодо відносин, які склалися між подружжям до та після смерті ОСОБА_3 . Про це беззаперечно свідчить вступна частина сюжету, в якій зазначається, що демонструватися буде саме «версія подій» відповідача» (17 хв. 10 сек. сюжету). Отже, незалежний спостерігач мав усвідомлювати, що сюжет спрямований на висвітлення суб`єктивної точки зору однієї особи, при цьому коментар позивача стосовно його причетності до протиправної поведінки теж був продемонстрований (23 хв. 19 сек.). Поширена в оспорюваному сюжеті інформація містить лише оціночні судження щодо взаємовідносин між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_3 , які сформовані стороною сімейних правовідносин - матір`ю останньої відповідачем ОСОБА_1 .Очевидним, на думку представника відповідача, є й те, що перевірити доказами чи були відносини між подружжя «хорошими», «ненормальними», «поганими», «гарними» тощо, доказами неможливо, що є визначальним критерієм віднесення тієї чи іншої інформації до оціночної чи стверджувальної. У зазначеній категорії справ слід розрізняти ситуації, коли оспорювані висловлювання належали журналісту і коли вони були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб суттєво заважали пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Таким чином, вимоги в частині притягнення ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» до відповідальності за розповсюдження інформації, яка побудована на свідченнях учасника сімейних правовідносин не відповідають ані вимогам національного цивільного законодавства, ані практиці ЄСПЛ. Сама ж інформація, яку позивач вимагає спростувати ним конкретно не визначена та за своєю семантичною характеристикою є оціночною. Щодо втручання в особисті немайнові права позивача, представник позивача зазначає, що кожна особа дійсно є носієм таких невід`ємних та невідчужуваних особистих немайнових прав як право на особисте життя та його таємницю. Водночас, згадане право не є абсолютним і втручання в його здійснення може бути обумовлено інтересами соціуму, необхідністю захисту прав та законних інтересів інших осіб, правомочностями засобів масової інформації, основною місією яких є задоволення інформаційних потреб суспільства, забезпечення людей майданчиком для вираження своїх поглядів і переконань, що відповідає основоположним засадам демократичної держави та відповідає принципу недопустимості цензури. Отже, засоби масової інформації наділені особливим правовим статусом при втручанні у право на приватність. Така теза обумовлена, зокрема, п. «и» ч.1 ст.59 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», відповідно до якого «телерадіоорганізація зобов`язана не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною». Отже, засоби масової інформації слугують механізмом, що зв`язує владу і громадянина. Це означає, що головний обов`язок журналіста - звертати увагу і обговорювати гострі соціальні проблеми, передусім ті, які викликають гострий соціальний інтерес та пов`язані з можливим порушенням прав людини та громадянина. На підтвердження наведеного представником відповідача надано копію Протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 12.03.2020 та пояснень до нього, підписаного ОСОБА_3 (який і було продемонстровано в сюжеті). В даному Протоколі зазначено про вчинення позивачем систематичного домашнього насильства стосовно останньої, що відповідає ст.126-1 Кримінального кодексу України. Так, дійсно, досудове розслідування за даної заявою, у зв`язку з примиренням не проводилося, утім це не означає, що подія правопорушення не мала місця взагалі (враховуючи, що злочин відноситься до приватного обвинувачення). Оцінку дій позивача міг зробити кожен незалежний спостерігач самостійно, а презумпція невинуватості відповідачами порушена не була. Отже, ключовою обставиною, яка підлягає встановленню в рамках даної справи є те, чи була поширена інформація суспільно необхідною, чи стосувалася оспорювана інформація виключно приватного життя Позивача чи були поставлені на обговорення якійсь соціальні проблеми, і, як наслідок, чи було таке втручання пропорційним суспільним інтересам. Перш за все, основна лінія сюжету зводиться до висвітлення проблеми домашнього насильства в сім`ї на прикладі поведінки позивача по відношенню до його колишньої дружини, яка добровільно передала ОСОБА_1 відповідні аудіовізуальні твори, які фіксують наведене та були продемонстровані в сюжеті. При цьому, саме ОСОБА_1 самостійно звернулася до редакції телеканалу 1+1 з проханням висвітлити спірну ситуацію, про що також було зазначено на початку оспорюваного сюжету. Водночас, тематика протидії домашнього насильства згідно чинного законодавства України має висвітлюватися усіма засобами масової інформації і держава навпаки заохочує ЗМІ втручатися у сферу приватного життя у разі наявності підстав вважати, що мають місце такі правопорушення. Врахуванню підлягає і в достатній мірі публічний статус позивача, який є екс-посадовцем НБУ згідно реєстру декларацій НАЗК та діючим з 2018 року адвокатом згідно даних ЄРАУ. Отже, останній здійснює публічну підприємницьку діяльність та має керуватися в тому числі Правилами адвокатської етики, які розповсюджують свою дію і на приватне життя адвокатів (ч.4 ст.7 Правил). Таким чином, випустивши оспорюваний сюжет у світ, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» зробило внесок до обговорення та повідомлення інформації, що має загальний інтерес та яка є необхідною у демократичному суспільстві, задля захисту моралі та формування суспільної думки про неприпустимість насильства в сім`ї. У зв`язку з цим втручання у особисті немайнові права позивача було пропорційним, а свобода вираження поглядів превалює, в даному випадку, над правом на повагу до приватного (сімейного) життя. Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначає, що визначений позивачем розмір відшкодування на рівні 500 000,00 грн. є безпідставним, не підтверджений жодними доказами та суперечить принципам розумності, справедливості та співмірності. Крім того, позовні вимоги в даній частині є похідними від основних, а тому не підлягають задоволенню.

07.06.2021 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Некляєва Ю.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зазначається, що ОСОБА_1 не погоджується з пред`явленими до неї вимогами, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними. Повністю погоджується із запереченнями проти позовних вимог, викладених у відзиві ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та підтримує їх.

07.06.2021 до суду представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бойко Н.В. подала заяву про уточнення (зміну) предмету позову, в якій просить прийняти до розгляду заяву та розглянути позовні вимоги в такій редакції:

- визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12;

- поновити порушені ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» немайнові права ОСОБА_2 - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія № НОМЕР_1 ), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12;

-визнати недостовірною в цілому усю негативну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_12, а саме наступні висловлювання:

- « ІНФОРМАЦІЯ_13: »

(відео з мобільного телефону) ОСОБА_8 : «Ти знаешь что? Иди на х...»

ОСОБА_5 : «Ну хватит.»

ОСОБА_8 : «И воды не будет, б... - сама покупай! И этот я тебе не куплю. Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»;

- «/Повідомлення о 08:38, ймовірно ОСОБА_10 , на якому диктор робить акцент/ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

- «/Повідомлення о 08:39, ймовірно ОСОБА_10 , на якому диктор робить акцент/ «Мне кажется в союзе и любви я бы быстро выкарапкалась а так мне с ним (за контекстом - ОСОБА_2 ) приходиться бороться»;

- « ОСОБА_11 : «Іноді вискакує з машини і іде (за контекстом - ОСОБА_2 ), вона його доганяє на машині ...ну… а одного разу було таке, що шось не так орал на неї, що ми усі сіли в машину, щоб уїхати кудись.»;

- « ОСОБА_4 за кадром: «Чи не єдиним способом заспокоїти чоловіка було подзвонити людині, якій він довіряв.»

ОСОБА_11 : «А найбільше вліяніє на нього мала якась народна цілітельніца, ОСОБА_12 »

Голос за кадром: «Відносини цієї лікарки та ОСОБА_6 були трохи дивні, каже ОСОБА_13 .»

ОСОБА_11 : «Він чомусь дуже їй довіряв. Він... по три рази на неділю туди їздив, з квітами, при чому … вот … і вот вона, якби, на нього вліяла.»;

- (відео з мобільного телефону) ОСОБА_5 : «Какие проблемы? »

ОСОБА_8 : « Какие проблемы? Ты не хочешь принимать лекарства, б...! Это не проблема?! Чё ты меня с утра этим из сна выдергиваешь?!»

ОСОБА_5 : «ОСОБА_30, прекрати.»

ОСОБА_8 : « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

ОСОБА_5 : «Пожалуйста...»

Голос за кадром: «У це неможливо повірити, але чоловік так розмовляє зі своєю дружиною, матір`ю своїх дітей, яка тільки но почула роковий діагноз.»

ОСОБА_8 : « Ты мне … мозг с утра этим препаратом - чё ты это делаешь?!

ОСОБА_5 : «Что я тебе сказала?»

ОСОБА_8 : «Я не хочу его принимать! … Не хочу принимать. Ну не хочешь - чё ты мне это рассказываешь?!»

ОСОБА_5 : «Прекрати психовать.»

ОСОБА_8 : «Чё ты мне этим с утра будишь меня?! »

- « ОСОБА_4 за кадром: « Вже 06 березня подружжя ОСОБА_16 повернулося в Україну. І тоді, розповідає мати, ОСОБА_7 зробила останню, відчайдушну спробу звільнитися від чоловіка, який не допомагав вилікуватися, а забирав останні сили. І 12 березня вона таки викликала поліцейських.»

ОСОБА_11 : «Була поліція, вона сіла і написала заяву оцю.»

Голос за кадром: «Ось фото цього протоколу.»

Жіночий голос за кадром (озвучує частину тексту): «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.»

Голос за кадром: «Зверніть увагу на дату - 12 березня. Вона дуже хотіла розлучитися, каже мати.»;

- «.. ОСОБА_8 (телефоном): « Я не дам б ... разрешения, понятно? И верни мне деньги за ремонт. И посмотрим, с..., на шо ты будешь жить, г... неблагодарное, которой я спас жизнь, б...!»;

- « ОСОБА_4 за кадром: «ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_7 не стало. Вся ця історія, мабуть, ніколи не отримала би розголосу і навіки була б похована у сімейних архівах - кому хочеться ворушити недавній біль втрати коханої доньки? Але нещодавно чоловік доньки, ОСОБА_8 , подав до суду на батьків ОСОБА_7 з вимогою відшкодувати його витрати на лікування та поховання померлої дружини.»

(на екрані показується один з аркушів позову);

- « Другий голос за кадром: «Стягнути з Відповідача-1 - це мати ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень. Стягнути з Відповідача-2 - це батько ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень.»

Голос за кадром: «Це переповнило чашу терпіння ОСОБА_13 і вона вирішила заговорити. Мати каже - її донька у минулому була успішним підприємцем і ОСОБА_6 весь час непокоїв цей факт, що його дружина більш успішна, ніж він - розповідає мати.»

ОСОБА_11 : «Вона до цього часу, десь... у кінці лютого подарувала йому однокімнатну квартиру, бо він весь час волав, що в тебе квартири...»

Голос за кадром: «Від доньки залишився чималий спадок і ОСОБА_6 , каже жінка, розлютило, що батьки вирішили теж на нього претендувати, бо все, що його цікавить - це ІНФОРМАЦІЯ_10.»

ОСОБА_11 : «Відкажитесь від наслєдства... від спадщини відкажіться - і будєтє смотрєть, пожалуйста, дети ваши. (за контекстом - репліка ОСОБА_30)»;

- « ОСОБА_4 за кадром: «Ми вирішили поспілкуватися з ОСОБА_6 та почути його версію подій. Поруч зі мною приватний детектив ОСОБА_20 , який разом з нами розслідує цю справу. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини та просто шокований сумами, які ОСОБА_6 хоче стягнути з її батьків.»;

- « ОСОБА_4 за кадром: «Щодо позову ОСОБА_8 , що цілком нормально стягнути з батьків 35 тисяч доларів, які він втратив на лікування та поховання їхньої доньки... та його дружини.»

Прихований запис ОСОБА_21 : «...Я її лікував. Я сплачував її лікування. Ви можете запитати, якщо захочете - чи дала... дали родичі дружини моєї померлої хоч копійку на її лікування.»

- «(відео з телефону з Ізраїлю)

ОСОБА_5 : «Пожалуйста, как ты можешь себя так вести?»

ОСОБА_8 : «Бабки мне вернула - за квартиру и за УЗИ - 1250 долларов!»

ОСОБА_5 : «Опять начинается? »

ОСОБА_8 : «Да, опять начинается. ... (далі рнерозбірливо)... Свободна, б… Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати в цілому усю недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу « YouTube » за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_12, а саме наступні висловлювання:

- « ОСОБА_4 за кадром: «На цьому фото (показано фото чоловіка, дружити і двох маленьких діточок) щаслива родина - ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_6 , двоє їхніх дівчаток, мати та батько ОСОБА_7 . Хто ж тоді знав (показується інше фото ОСОБА_7 та дітей), що дуже скоро, ця вродлива і, нібито, щаслива на фото жінка буде лежати тяжко хвора, а її чоловік буде казати їй таке: »

(відео з мобільного телефону) ОСОБА_8 : «Ти знаешь что? Иди на х...»

ОСОБА_5 : «Ну хватит.»

- «/Повідомлення о 08:38, ймовірно ОСОБА_10 , на якому диктор робить акцент/ «Как-то страшнее всего не болезнь а ОСОБА_30 со своим отношением»;

- « ОСОБА_4 за кадром: «Чи не єдиним способом заспокоїти чоловіка було подзвонити людині, якій він довіряв.»

ОСОБА_11 : «А найбільше вліяніє на нього мала якась народна цілітельніца, ОСОБА_12 »

Голос за кадром: «Відносини цієї лікарки та ОСОБА_6 були трохи дивні, каже ОСОБА_13 .»

- (відео з мобільного телефону) ОСОБА_5 : «Какие проблемы? »

ОСОБА_5 : «ОСОБА_30, прекрати.»

ОСОБА_8 : « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

ОСОБА_5 : «Пожалуйста...»

ОСОБА_8 : « Ты мне … мозг с утра этим препаратом - чё ты это делаешь?!

ОСОБА_5 : «Что я тебе сказала?»

ОСОБА_8 : «Я не хочу его принимать! … Не хочу принимать. Ну не хочешь - чё ты мне это рассказываешь?!»

ОСОБА_5 : «Прекрати психовать.»

ОСОБА_8 : «Чё ты мне этим с утра будишь меня?! »

ОСОБА_11 : «Була поліція, вона сіла і написала заяву оцю.»

Голос за кадром: «Ось фото цього протоколу.»

Голос за кадром: «Зверніть увагу на дату - 12 березня. Вона дуже хотіла розлучитися, каже мати.»;

(на екрані показується один з аркушів позову);

ОСОБА_11 : «Відкажитесь від наслєдства... від спадщини відкажіться - і будєтє смотрєть, пожалуйста, дети ваши. (за контекстом - репліка ОСОБА_23 )»;

- «(відео з телефону з Ізраїлю)

ОСОБА_5 : «Пожалуйста, как ты можешь себя так вести?»

ОСОБА_8 : «Бабки мне вернула - за квартиру и за УЗИ - 1250 долларов!»

ОСОБА_5 : «Опять начинается? »

ОСОБА_8 : «Да, опять начинается. ... (далі рнерозбірливо)... Свободна, б… Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»

шляхом: зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, публікації на веб-сайті «www.1plus1.video» резолютивної частини рішення суду у даній справі, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що й інші новини на веб-сайті та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 » - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили з тривалістю відображення такого повідомлення не менше дванадцяти місяців з моменту його опублікування; публікації на веб-сайт«www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якій ведучий зачитує резолютивну частину судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07.06.2021 суддею Банасько І.М. прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26.07.2021 суддею Банасько І.М. призначено судову лінгвістичну (семантико - текстуальну) експертизу по даній справі, проведення якої доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Провадження у цивільній справі № 756/5718/21 зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2021 суддею Банасько І.М. провадження у цивільній справі № 756/5718/21 поновлено. Клопотання Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 30325/21-39 від 20.10.2021 щодо погодження строків проведення експертизи у справі № 756/5718/21 понад 90 календарних днів задоволено. Погоджено виконання судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи у цивільній справі № 756/5718/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації у термін понад 90 календарних днів. Провадження у цивільній справі № 756/5718/21 зупинено на час проведення експертизи.

Розпорядженням керівника апарату Оболонського районного суду міста Києва Шаровар М.В. «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу у справі» від 21.11.2022 №116, з огляду на те, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Банасько І.М. з 21.11.2022 на тривалому лікарняному, у зв`язку з вагітністю та пологами, у провадженні якої перебувала дана справа, призначено повторний автоматизований розподіл справи №756/5718/21 (провадження №2/756/737/22) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022, справу №756/5718/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації, розподілено судді Ткач М.М.

04.05.2023 на адресу Оболонського районного суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) надійшов висновок за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи № 30325/21-36/12447/23-36 від 20.04.2023, разом з матеріалами цивільної справи № 756/5718/21.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.05.2023 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації. Призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2023, долучено до матеріалів справи постанову, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про виклик свідків, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмету спору. При цьому, 08.10.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у судове засідання не з`явився, При цьому, 20.08.2024 до суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, просили відмовити у задоволенні, надано викладені у письмовій формі судові дебати.

Допитана у судовому засіданні 11.09.2023 у якості свідка ОСОБА_1 суду показала, що є матір`ю померлої ОСОБА_3 , яка в грудні 2013 року одружилась з позивачем ОСОБА_2 . ОСОБА_1 проживала разом з донькою та її чоловіком, допомагала у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , готувала їжу, прибирала в будинку, аби позивач не влаштовував скандали дочці. Свідок зазначила, що її донька хотіла розірвати стосунки з ОСОБА_2 , але не встигла до своєї смерті. Як показала ОСОБА_1 , усі файли з телефону ОСОБА_3 також відображаються у її телефоні та телефоні ОСОБА_2 , оскільки у них був налаштований ІНФОРМАЦІЯ_15. Телефон ОСОБА_3 був головним, ОСОБА_1 мала доступ до фото та відео, які робила ОСОБА_3 . З приводу обставин вчинення позивачем домашнього насильства стосовно ОСОБА_3 , свідок показала, що у 2019 році вони декілька разів викликали поліцію. 12.03.2020 до поліції зверталась ОСОБА_1 з викликом на лінію 102 з приводу протиправної поведінки свого зятя відносно себе та своєї доньки. Підтвердила, що мало місце складання заяви ОСОБА_3 12.03.2020 про вчинення насильства ОСОБА_2 . Також, 06.03.2020 ОСОБА_3 зверталась до служби по насильству за номером гарячої лінії «1547», оскільки в той день після візиту до лікаря ОСОБА_2 по дорозі в авто почав махати ліктями, вийшов з машини та залишив ОСОБА_3 в авто без ключів. У серпні 2019 року ОСОБА_3 також зверталася на гарячу лінію «116123», де їй пропонували допомогу юриста, психолога, однак заяву ОСОБА_3 тоді не писала, бо була хвора та не хотіла ще більше псувати відносини з чоловіком. Також, свідок показала, що позивач вимагав у неї відмовитися від спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 . Стосовно звернення до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» свідок показала, що її покійний брат задовго до цього дав номер детектива, який вона зберегла, тому ОСОБА_1 звернулася до детектива, якому розповіла, що є стаття по насильству відносно позивача, були виклики поліції. З приводу «народної цілительки», про яку згадується в сюжеті, свідок показала, що це лікарка - аферист, яка була кумою ОСОБА_6 та мала свій медичний кабінет. Зі слів подруги, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_6 приносив їй квіти та затримувався в неї.

Заслухавши учасників судового процесу, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_2 з 13.12.2013 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.12.2023 (а.с. 143, том 1).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.03.2020 (а.с.144, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_9 в ефірі телеканалу «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», яка вийшла о 22:45:14 год. (хронометраж запису 16:10 - 26:43), було здійснено трансляцію, відеосюжету, зокрема, стосовно позивача та членів його сім`ї, наступного змісту:

Ведучий: «Б`є? - значить любить. Забирає собі усі гроші? - значить точно знає, як їх краще витрачати. Пригнічує і робить винною? - ну, точно сама нагрішила, щось зробила не так.

Це основні думки жертв домашнього насилля, якими діляться психологи. Вони можуть виводити своїх клієнтів роками із таких токсичних стосунків. Але, часом буває запізно.

Та ми хоч і не психологи, проте не полишаємо осторонь історії, які можуть навчити мільйони жити інакше.

Минулого тижня до нас написала жінка. І у написане було важко повірити. Тож давайте розбиратись разом.»

Голос за кадром: «На цьому фото щаслива родина - ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_6 , двоє їхніх дівчаток, мати та батько ОСОБА_7 . Хто ж тоді знав, що дуже скоро, ця вродлива і, нібито, щаслива на фото жінка буде лежати тяжко хвора, а її чоловік буде казати їй таке:»

(показано відео) ОСОБА_8 : «Ти знаешь что? Иди на х...»

ОСОБА_5 : «Ну хватит.»

ОСОБА_8 : «И воды не будет, б... - сама покупай! И этот я тебе не куплю. Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»

Голос за кадром: «А сама ОСОБА_7 буде писати матері такі слова:»

(в кадрі скрін з екрану - месенджер «Вайбер»):

Повідомлення о 08:38, ОСОБА_7:«Как-то страшнее всего не болезнь а ОСОБА_30 со своим отношением»

Повідомлення о 08:39, ОСОБА_7: « Мне кажется в союзе и любви я бы быстро выкарабкалась а так мне с ним приходится бороться»

Голос за кадром: «Мати ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , звернулася до програми «ІНФОРМАЦІЯ_10», аби розповісти всім, кого вважає винним в тому, що життя її доньки склалося не так, як хотілося. Ось її версія подій.»

Голос за кадром: «Вони одружилися 13 грудня 2013 року. ОСОБА_7 - 35. ОСОБА_6 - 34. Вона - успішна бізнес-леді. Він - адвокат. З часом мати ОСОБА_7 відчула, що у молодих щось не так.»

ОСОБА_11 : «Іноді вискакує з машини і іде, вона його доганяє на машині ... ну... а одного разу було таке, що шось не так орал на неї, що ми усі сіли в машину, щоб уїхати кудись.»

Голос за кадром: «Але ОСОБА_7 кожний раз пробачала чоловіку спалахи гніву.»

ОСОБА_11 : «Він просить... можливо «як кажеться» кожен раз просить пробачення ... от ... і вона його прощає, бо він такий … єм … психований якийсь він, чи больний.»

Голос за кадром: «Чи не єдиним способом заспокоїти чоловіка було подзвонити людині, якій він довіряв.»

ОСОБА_11 : «А найбільше вліяніє на нього мала якась народна цілітельніца, ОСОБА_12 »

Голос за кадром: «Відносини цієї лікарки та ОСОБА_6 були трохи дивні, каже ОСОБА_13 .»

ОСОБА_11 : «Він чомусь дуже їй довіряв. Він... по три рази на неділю туди їздив, з квітами, при чому... вот... і вот вона, якби, на нього вліяла.»

Голос за кадром: «Лихо постукало у двері цієї родини зненацька.»

ОСОБА_11 : «Коли ОСОБА_7... кормила другу вже дитину... вот... в неї щось у груді виявилося.»

Голос за кадром: «Мати каже - чоловік відразу вирішив - хто буде лікувати дружину."

ОСОБА_11 : « ОСОБА_25 тебе лікує ОСОБА_26 казала - «Я раку не бачу. Раку ні.» Це длілося місяцями.»

Голос за кадром: «Але все ж таки ОСОБА_7 звернулася до професійного лікаря.»

ОСОБА_11 : « ОСОБА_27 сказав - срочно до онколога... то це була вже третя стадія.»

Голос за кадром: «І знов народна цілителька вирішувала долю жінки, каже мати.»

ОСОБА_11 : « ОСОБА_28 срочно знашла контакти в Ізраїлі і вже ОСОБА_30 ніякого другого лікування не допускав.».

Голос за кадром: «Результати лікування були, нібито, непогані.»

ОСОБА_11 : «Робили УЗІ.. воно нічого такого не показало. Але через місяць виявилося, що це... рак печінки і вже метастази.»

Голос за кадром: «Саме тоді, ІНФОРМАЦІЯ_5 , вже тяжко хвора жінка в квартирі, яку вони з чоловіком орендували в Ізраїлі, записала ці відео:»

(показано відео) ОСОБА_5 : «Какие проблемы?»

ОСОБА_8 : «Какие проблемы? Ты не хочешь принимать лекарства, б...! Это не проблема?! Чё ты меня с утра этим из сна выдергиваешь?!»

ОСОБА_5 : «ОСОБА_30, прекрати.»

ОСОБА_8 : « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

ОСОБА_5 : «Пожалуйста...»

Голос за кадром: «У це неможливо повірити, але чоловік так розмовляє зі своєю дружиною, матір`ю своїх дітей, яка тільки-но почула роковий діагноз.»

ОСОБА_8 : « Ты мне ... мозг с утра препаратом с утра - чё ты это делаешь?!

ОСОБА_5 : «Что я тебе сказала?»

ОСОБА_8 : «Я не хочу его принимать!... Не хочу принимать. Ну не хочешь - чё ты мне это рассказываешь?!»

ОСОБА_5 : «Прекрати психовать.»

ОСОБА_8 : «Чё ты мне этим с утра будишь меня?!»

Голос за кадром: «Вже 06 березня подружжя ОСОБА_16 повернулося в Україну. І тоді, розповідає мати, ОСОБА_7 зробила останню, відчайдушну спробу звільнитися від чоловіка, який не допомагав вилікуватися, а забирав останні сили. І 12 березня вона таки викликала поліцейських.»

ОСОБА_11 : «Була поліція, вона сіла і написала заяву оцю.»

Голос за кадром: «Ось фото цього протоколу.»

Жіночий голос за кадром (показано частину тексту): «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.»

Голос за кадром: «Зверніть увагу на дату - 12 березня. Вона дуже хотіла розлучитися, каже мати.»

ОСОБА_8 : «Разрешение тебе на девочек ...? Мы договорились ... ты начинаешь снова от меня что-то требовать?»

ОСОБА_5 : «Разрешение на девочек было моим самым первым и обязательным условием!»

ОСОБА_8 : «Самым первым обязательным условием чего?»

ОСОБА_5 : «Нашего развода, ОСОБА_30.»

ОСОБА_8 : «Нашего развода? Так вот слушай внимательно...»

ОСОБА_5 : «За деньги ты готов был его дать.»

ОСОБА_8 : «Я не дам б... разрешения, понятно? И верни мне, деньги за ремонт. И посмотрим, с..., на шо ты будешь жить, г... неблагодарное, которой я спас жизнь, б...!»

Голос за кадром: «ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_7 не стало. Вся ця історія, мабуть, ніколи не отримала би розголосу і навіки була б похована у сімейних архівах - кому хочеться ворушити недавній біль втрати коханої доньки? Але нещодавно чоловік доньки, ОСОБА_8 , подав до суду на батьків ОСОБА_7 з вимогою відшкодувати його витрати на лікування та поховання померлої дружини.»

(на екрані показується аркуш відзиву на позовну заяву)

Другий голос за кадром: «Стягнути з Відповідача-1 - це мати ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень. Стягнути з Відповідача-2 - це батько ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень.»

ОСОБА_11 : «Відкажитесь від наслєдства... від спадщини откажитесь - і будєтє смотрєть, пожалуйста, дети ваши.»

Голос за кадром: «Ми вирішили поспілкуватися з ОСОБА_6 та почути його версію подій. Поруч зі мною приватний детектив ОСОБА_20 , який разом з нами розслідує цю справу. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини та просто шокований сумами, які ОСОБА_6 хоче стягнути з її батьків.

І ось - ми зустрічаємося. Наш співрозмовник каже - ніяких скандалів в їхній родині не було взагалі.»

ОСОБА_8 : «…Все життя сімейне були добрі стосунки....»

ОСОБА_20 : «А зараз стосунки...?»

Голос за кадром: «Щодо позову, ОСОБА_8 вважає, що цілком нормально стягнути з батьків 35 тисяч доларів, які він витратив на лікування та поховання їхньої доньки ... та його дружини.»

ОСОБА_8 : «… Я її лікував. Я сплачував її лікування. Ви можете запитати, якщо захочете - чи дала... дали родичі дружини моєї померлої хоч копійку на її лікування.»

ОСОБА_20 : «Я знаю - вона ж тоже непогано заробляла.»

Голос за кадром: «Я питаю про заяву в поліцію, яку написала ОСОБА_31 »

ОСОБА_20 : «Це заява про домашнє насильство»

ОСОБА_8 : « … Ніякого домашнього насилля - я взагалі не розумію - про шо там мова... Ну я дуже кохав свою дружину...»

ОСОБА_20 : « ІНФОРМАЦІЯ_6 »

(показано відео)

ОСОБА_5 : «Пожалуйста, как ты можешь себя так вести?»

ОСОБА_8 : «Бабки мне вернула - за квартиру и за УЗИ - 1250 доларов!»

ОСОБА_5 : «Опять начинается?»

ОСОБА_8 : «Да, опять начинается... мне плевать что завтра будет... Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»

Голос за кадром: «Єдина гарна новина за останній час, каже мати - ОСОБА_6 вже не один. За їхніми онуками хтось доглядає.»

ОСОБА_11 : «Єдине, що він зробив - після того, як ОСОБА_33 не стало - це він привів цю жінку... бо кажуть, що вона дуже... ну з дітками добре, але я не бачила. Трьох місяців не пройшло, як він одружився.»

Судом встановлено, що відеозапис вказаного сюжету програми було розміщено на сайті «www. ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на веб-сайті сервісу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», у редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин, власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі «Інтернет» є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК України в редакції 2004 року).

Відтак, принциповим питанням у спорах про спростування недостовірної інформації, поширеної на веб-сайтах та/або ютуб є дослідження доказів, що підтверджують або спростовують факт власності на веб-сайт/ютуб-канал конкретної особи.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших. Ураховуючи наведене, відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу.

Як убачається позивачем визначено відповідачем також ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», якою заперечується факт того, що веб-сайт «1plus1.video» та канал на веб-сайті «YouТube» належить товариству та факт опублікування ним вказаного оспорюваного відеосюжету.

Веб-сайт https://1plus1.video/ належить ТОВ «1+1 Інтернет», що зокрема підтверджується угодою користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO даного веб-сайту за посиланням https://1plus1.video/rules/, з якої вбачається, що адміністратором цього сайту є ТОВ «1+1 Інтернет».

Крім того, за посиланням https://1plus1.video/politika/ розміщена «Політика конфіденційності та захисту персональних даних», в якій зазначено, що управління цим сайтом https://1plus1.video здійснюється ТОВ «1+1 Інтернет», код ЄДРПОУ 37726069 , юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України. ТОВ «1+1 Інтернет» є володільцем та розпорядником персональних даних користувачів сайту.

Також, суд не вважає доведеним позивачем факт розповсюдження ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на каналі відеохостингу "Youtube" оспорюваного відеосюжету, оскільки за результатами дослідження доказів суд не може дійти достовірного висновку, що профіль в соціальній мережі використовувався саме відповідачем у справі та належність вказаного "аккаунту" саме відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

При цьому, позивачем під час розгляду справи жодних клопотань про витребування даних про власника веб-сайтів до суду заявлено не було.

Надані стороною позивача експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет № 291/2020-ЕВ від 19.10.2020 та №292/2020-ЕВ від 19.10.2020 не дають достатніх підстав для встановлення факту належності таких інтернет-ресурсів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», у зв`язку з чим, суд не бере їх до уваги.

Отже, позивачем під час розгляду справи не було доведено того, що саме відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» було опубліковано відеосюжет про позивача та членів його сім`ї на каналі відеохостингу "Youtube" та веб-сайті «www.1plus1.video», та не доведено, що вказані ресурси належать відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та/ чи він є їх адміністратором.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ч.4 ст. 301 ЦК обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Відповідно до ч.2 ст. 302 ЦК збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Глава 22 ЦК України визначає, що до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на використання імені (стаття 296 ЦК України), право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України), право на особисті папери (стаття 303 ЦК України), право на таємницю кореспонденції (стаття 306 ЦК України), захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок (стаття 307 ЦК України), охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах (стаття 308 ЦК України). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно (ч.1 ст. 271, ч.1 ст.272 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загально визнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

За змістом ст.11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Положення ст. 29 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Як вбачається із приписів п. «и» ч.1 ст.59 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, телерадіоорганізація зобов`язана не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною.

Як убачається, упродовж вищевказаного сюжету було використано фотографії із зображенням ОСОБА_21 разом з його дружиною ОСОБА_7 та їх дітьми, аудіозаписи, відеозаписи та особисте листування.

Судом встановлено та визнавалось учасниками справи те, що відповідачами в ефірі телеканалу «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» було поширено вищевказану інформацію про позивача та членів його сім`ї.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», зазначав, що поширена інформація є суспільно необхідною, оскільки основна лінія сюжету зводиться до висвітлення теми проблеми домашнього насильства в сім`ї на прикладі поведінки позивача по відношенню до його дружини.

Слід зазначити, що зі змісту оспорюваних висловів, на думку стороннього спостерігача, формують у його думках наявність в діях особи, щодо якої вони висловлені, уявлення про вчинення відповідних адміністративних правопорушень (проступків)/ кримінальних правопорушень.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 757/30830/18-ц, провадження № 61-9089св22).

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висловлювання щодо причетності особи до вчинення будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення, свідчить про порушення особистих немайнових прав цієї особи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із зображення фрагменту сюжету, глядачам демонструється протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 12.03.2020 та пояснення ОСОБА_3 про вчинення домашнього насильства у сім`ї.

Однак, відповідно до висновку старшого ДОП Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області по заяві гр. ОСОБА_2 від 17.11.2020 у ході проведення перевірки було встановлено, що згідно бази «Армор», де реєструються всі заяви та повідомлення громадян, в тому числі і телефонні повідомлення, гр. ОСОБА_3 12.03.2020, чи в будь-який інший час до Васильківського ВП із написанням заяви (складанням протоколу про прийняття заяви) не зверталась.

Відтак, вищезазначений у сюжеті факт не знайшов свого підтвердження.

Отже, як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень стосовно позивача складено не було і, відповідно, про підозру його повідомлено не було, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, також відсутні, що не спростовано відповідачами під час розгляду справи.

У свою чергу відповідачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження достовірності зазначеної спірної інформації.

Таким чином, інформація щодо вчинення відносно ОСОБА_3 домашнього насильства позивачем не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, слід зазначити, що обставини встановлені постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2023 у справі №362/541/23, якою визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та звільнено його від адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням та закрито провадження по справі, не мають відношення до спірних правовідносин.

Стосовно наданого представником позивача висновку №33/21 від 01.03.2021 комп`ютерно-технічної експертизи за запитом адвоката Бойко Н., яка дії в інтересах ОСОБА_2 , у підтвердження взаємовідносин між ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_3 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 2 статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Тобто, висновок експерта, порядок призначення та проведення експертизи, якщо така здійснюється для судового розгляду, повинні відповідати вимогам законодавства про проведення судових експертиз.

Таким, зокрема, є Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція), затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції, експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення екпертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 за №1431/20169.

Відповідно до п. 3,4 Загальних положень Інструкції вказана інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у держаних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності та на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 №301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 за №249/26694.

У п.п.1, 3 та 4 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.

У письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

У наданому позивачем висновку не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким було здійснено комп`ютерно-технічну експертизу, а лише в його змісті наявне посилання на наявність кваліфікації експерта.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

З інформації Реєстру атестованих судових експертів сайту Міністерства юстиції України, Свідоцтво за параметрами пошуку « ОСОБА_34 », є недійсним у зв`язку із звільненням з інституту, наказ №143- к від 13.06.2012.

Тобто, експерт, яким складений зазначений висновок, не входив до Реєстру атестованих судових експертів на момент проведення зазначеної експертизи. Отже, наданий позивачем висновок не є належним доказом, відтак, суд не бере його до уваги.

Звертаючись до суду позивач зазначив, що його згоди на демонстрацію у оспорюваному сюжеті фотографій з його зображенням та членів його сім`ї, аудіо- та відеозаписів, переписки відповідачі не отримували.

Крім того, позивач у листі, адресованому відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», який наявний у матеріалах справи, заборонив використання його імені та імена членів його сім`ї, їх особистих паперів та кореспонденції, збирання, зберігання, використання та поширення будь-якої інформації стосовно його особистого та сімейного життя, зокрема, але не виключно - стосовно будь-яких відносин немайнового та майнового характеру, будь-яких обставин, подій, стосунків тощо, які пов`язані з ОСОБА_2 , та членами його сім`ї, у тому числі з обставинами життя, лікування, смерті, поховання його покійної дружини, а також з будь-якими цивільними судовими спорами, які випливають із відповідних спадкових правовідносин.

Положеннями ст.303 ЦК України закріплено, що особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. У разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

ЄСПЛ у рішенні від 07 лютого 2012 року у справі «Von Hannover v. Germany», заяви № 40660/08, 60641/08, зазначив, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є одним із головних складових особистого розвитку, яке передбачає, передусім, право особи контролювати використання цього зображення, зокрема і не дозволяти його опублікувати. При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ наголошує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Зокрема Суд визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалося спорту або відомих митців. Проте, чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу. По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов`язаним із попереднім. У зв`язку з цим потрібно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов`язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюдненням повідомлення або те, що фотографія і пов`язана з нею інформація вже з`являлися у попередній публікації, також є фактором, який потрібно брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який потрібно брати до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п`яте, обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Також потрібно звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття.

Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Втім в останньому випадку потрібно враховувати, що використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.

Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.

Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.

У випадку, якщо фото були відкриті лише для певного кола користувачів, то публічного розповсюдження таких фото не було, а отже, їх використання без згоди особи є неправомірним.

Як було встановлено в судовому засіданні та визнається відповідачами, світлини з зображенням позивача та його сім`ї, аудіо- та відеозаписи, переписка були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокоммпанія «Студія 1+1» відповідачем ОСОБА_1 . Як пояснила відповідач ОСОБА_1 та показала під час її допиту у якості свідка, поширені фотографії із зображенням ОСОБА_2 та членів його сім`ї містилися на її мобільному пристрої, оскільки за життя ОСОБА_3 створила групу «ІНФОРМАЦІЯ_15» до якої була долучена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відтак, усі фото-, аудіо-, та відео файли, автором яких була ОСОБА_3 , також відображалися на мобільному пристрої ОСОБА_1 . Таким чином, поширена інформація була отримана шляхом доступу до групи «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Суд ураховує, що група «ІНФОРМАЦІЯ_15» була відкрита лише для визначеного ОСОБА_3 кола осіб, та ця обставина була відома ОСОБА_1 Поширення своїх особистих файлів у вищевказану групу ОСОБА_3 , не свідчить про надання останньою згоди на те, щоб фото-, аудіо-, відео файли, листування, були доступні для необмеженого кола користувачів та не свідчить про надання згоди на їх публічне використання.

У свою чергу, як зазначалося вище, позивач ОСОБА_2 , якому за законом надано право на надання згоди на використання та розголошення будь-яких відомостей стосовно нього та членів його сім`ї, такої згоди не надавав.

Відповідно до чч.1, 2 ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.31 Конституції України, кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Згідно ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Також, ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Відповідно до ст.301 ЦК України, фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу у тій частині, яка стосується її особистого життя.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. У частині 4 ст. 6 цього закону зазначено, що первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

За цим законом, згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

В абз.5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012р. за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (далі - Рішення КСУ), зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В абз.3 п.3.3. мотивувальної частини Рішення КСУ зазначено, що системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доведено, що позивач не давав згоди на використання, публікацію, відтворення, розповсюдження фотографій, аудіо-, відеозаписів, переписки з використанням інформації про його приватне життя та приватне життя членів його сім`ї, а також, що відповідачами не доведено, що вони мали право на їх використання.

Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи в оприлюдненому відеосюжеті відповідачами була поширена надана ОСОБА_1 інформація, що порушила особисті немайнові права позивача, що явно є надмірним і непропорційним втручанням у приватну сферу життя, відтак суд дійшов висновку, що вимога про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 підлягає задоволенню.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 2 ст. 278 ЦК України, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Позивач у якості поновлення його порушених ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» немайнових прав просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія № НОМЕР_1 ), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plus1.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12.

При цьому, зміст позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви з урахуванням заяви про зміну предмету, не містить конкретних посилань на те, яку саме інформацію, поширену, слід вилучити, і такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

При цьому, стаття 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (Право на ефективний засіб правового захисту) при вирішенні спорів не може застосовуватись як норма прямої дії та не дозволяє судам на власний розсуд визначати і застосовувати способи правового захисту, які не передбачені національним законодавством, навіть якщо вони є ефективними.

Окрім того, за висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 14.07.2021 у справі № 757/14418/20-ц, вилучення певної інформації є неналежним способом захисту у спорах про захист гідності, честі та ділової репутації, оскільки за своєю суттю є цензурою діяльності щодо певної особи.

Крім того, як зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не є належним відповідачем у частині зобов`язання видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї з відеосюжету, розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plus1.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube».

Ураховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, відмовити у задоволенні зазначеної вимоги.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, в обґрунтування своїх вимог долучив до позовної заяви висновок експерта №110/20 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження за заявою адвоката Бойка О.І., складеного 17.11.2020 спеціалістом-експертом ОСОБА_41. та висновок експерта №125/20 за результатами проведення психологічної експертизи від 28.12.2020, складеного експертом ОСОБА_35 .

Однак, як вбачається з інформації Реєстру атестованих судових експертів сайту Міністерства юстиції України, свідоцтва за параметрами пошуку « ОСОБА_36 », є недійсними та анульовано рішення ЕКК КНДІСЕ від 31.10.2016 №9. Свідоцтво за параметрами пошуку « ОСОБА_37 », також є недійсним та анульовано рішення ЕКК КНДІСЕ від 27.04.2016 №4.

Таким чином, експерти ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , якими було складено вищезазначені висновки, не входять до Реєстру атестованих судових експертів на момент проведення вказаних експертиз. Відтак, з урахування чинного законодавства, надані позивачем висновки є не належними доказами та не беруться судом до уваги при вирішенні даної справи.

За результатами проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертних Міністерства юстиції України судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, яку було призначено ухвалою суду, складено висновок експертів від 20.04.2023 №30325/21-36/12447/23-36, відповідно до якого: 1) у сюжеті, оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_9 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в частині, що стосується ОСОБА_2 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_1 та за посиланням на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_8 »: ІНФОРМАЦІЯ_12 міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 ; 2) негативна інформація стосовно ОСОБА_2 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_1 (матері ОСОБА_40 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_9 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в частині, що стосується ОСОБА_2 та членів його сім?ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_1 та за посиланням на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_8 »: ІНФОРМАЦІЯ_8 - викладена, переважно, у формі фактичних тверджень; 3) негативна інформація стосовно ОСОБА_2 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_1 (матері ОСОБА_40 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_9 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в частині, що стосується ОСОБА_2 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_1 та за посиланням на сайті «YouTube»: ІНФОРМАЦІЯ_12, за умови невідповідності цієї інформації дійсності, є принизливою (образливою) для вказаної особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров`я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя..

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 липня 1986 року у справі «Lingens v. Austria» підкреслив, що свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 ст. 10 Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. У цьому ж рішенні, Суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

При цьому Європейський суд з прав людини вказує, що різниця між оціночними судженнями і фактичними твердженнями може бути розпливчастою, і розмежування повинно проводитись з урахуванням певного ступеня фактичних доказів.

При поширенні недостовірної інформації стосовно життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Відповідно до положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Однак, у суду відсутні підстави вважати позивача публічною особою та розширювати межі його допустимої критики в очах громадськості. Взаємовідносини між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 носять виключно сімейний характер.

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань. Висловлювання, зроблені відповідачем ОСОБА_1 під час інтерв`ю, є суб`єктивним баченням відповідачем обставин, за яких настала смерть її доньки, та власною оцінкою дій ОСОБА_2 . Вказані висловлювання не носять характер образ, а є критичними по відношенню до чоловіка доньки - позивача у справі, та є вираженнями особистого погляду відповідача на події, які стосуються життя її доньки.

Також судом встановлено, що стороною позивача не надано жодних доказів щодо підтвердження завдання поширенням оспорюваної інформації шкоди особистим немайновим правам позивача чи перешкоджанню позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

До того ж, як вбачається зі змісту відеосюжету, в ньому викладені особисті висловлювання позивача ОСОБА_2 та його померлої дружини, про що не заперечили сторони, а тому суд не вбачає підстав для визнання висловлювань, автором яких є сам позивач та його померла дружина ОСОБА_3 , недостовірними та такими, що порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Крім цього, також спростуванню не підлягає інформація стосовно обставин зверенення ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення з батьків померлої дружини ОСОБА_3 витрат на лікування та поховання, адже вказані обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, що вбачається з копій матеріалів судової справи №756/7001/20, які були долучені до матеріалах даної справи, про що не заперечують сторони.

При цьому, як вже зазначалось вище, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо достовірності поширеної інформації відповідачами стосовно вчинення позивачем домашнього насильства при розгляді даної справи в суді не надано. Між тим, поширена інформація містила відомості про невідповідність поведінки позивача суспільній моралі, що знижує авторитет ОСОБА_2 у суспільстві та сприяє формуванню у адресата негативного образу та негативнго ставлення. За змістом висловлювань «… Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.…Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини» можна запідозрити позивача у вчиненні адміністративних правопорушень/кримінально-каранних діянь, що дозволяє визначити цю інформацію як фактичні твердження, а не оціночні судження.

Вищевказана інформація, яка була поширена про позивача, є негативною, оскільки в ній, як зазначалося вище стверджується про порушення останнім норм чинного законодавства, що створює враження про позивача як негативну особу, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових і професійних якостей, оскільки позивач займається професійною адвокатською діяльністю, а тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до скоєння протиправних діянь, однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточення, відтак є такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

З цих підстав вимоги про визнання недостовірною інформації та захист особистих немайнових прав позивача, порушених її поширенням, в цій частині суд визнає обґрунтованими.

Інші висловлювання у оспорюваному сюжеті, які позивач просить визнати такими, що порушують честь, гідність та ділову репутацію, є оцінкою дій позивача, на підставі спостережень, виражених у формі оціночних суджень, а тому не підлягають спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Позивач просить суд в якості спростування недостовірної інформації, яка була поширена, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 перелічені висловлювання шляхом: зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, публікації на веб-сайті «www.1plus1.video» резолютивної частини рішення суду у даній справі, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що й інші новини на веб-сайті та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 » - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тривалістю відображення такого повідомлення не менше дванадцяти місяців з моменту його опублікування; публікації на веб-сайт«www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якій ведучий зачитує резолютивну частину судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині визнання інформації недостовірною, суд прийшов до висновку про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а саме наступні висловлювання: «…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно … Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини» шляхом зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У зв`язку з тим, що як вже зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що сайт «www.1plus1.video» та YouTube-канал, на яких розміщений відеосюжет, належать ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» , та, відповідно, що відеосюжет було опубліковано ним, суд не вбачає підстав для захисту прав позивача шляхом спростування недостовірної інформації, поширеної відносно нього, шляхом публікації на веб-сайті «www.1plus1.video» резолютивної частини рішення суду у даній справі, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що й інші новини на веб-сайті та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 » - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тривалістю відображення такого повідомлення не менше дванадцяти місяців з моменту його опублікування та публікації на веб-сайт«www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якій ведучий зачитує резолютивну частину судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. судом встановлено наступне.

У відповідності до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до п.4 ч. 2 та ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Встановлення факту поширення саме недостовірної інформації входить до деліктного складу, наявність цієї складової є необхідною умовою при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно з пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до п.27 Постанови при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Судом встановлено, що внаслідок порушення особистих немайнових прав та поширення відповідачами недостовірної інформації позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, а тому, з урахуванням засад розумності та справедливості, а також тієї обставини, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з кожного з відповідачів моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивача, і не призведе до його безпідставного збагачення, що узгоджується з п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даній справі було проведено судову лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, призначену ухвалою суду, за проведення якої позивачем сплачено 15101,60 грн., що підтверджується актом здачі-приймання висновку експертів №30325/21-36/12447/23-36 від 20.04.2023.

Ураховуючи, що під час розгляду справи та ухвалення судового рішення судом враховано висновок за результатами проведення судової лінгвістично (семантико-текстуальної) експертизи, як доказ, наявні підстави для відшкодування судових витрат за проведення вказаної експертизи.

Відтак, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

2. Визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_2 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_12.

3. Визнати недостовірною та такою, що порушує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_2 інформацію, що поширена ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «www.1plusl.video» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_12,

а саме наступні висловлювання:

«…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.

…

Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини».

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10», випуск (серія) № НОМЕР_1 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а саме наступні висловлювання:

…

Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_21 до власної дружини»

шляхом зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 80 копійок.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ - 23729809) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) гривня 00 копійок, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 80 копійок.

У решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2024.

Відомості про сторін:

1. Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

2. Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

3. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ - 23729809).

Суддя М.М. Ткач


Суд	Оболонський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	21.10.2024
Оприлюднено	29.10.2024
Номер документу	122555897
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Банасько І. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.10.2024 по справі 756/5718/21ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —756/5718/21

Рішення від 21.10.2024

Рішення
від 21.10.2024 по справі 756/5718/21
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА