Постанова від 09.04.2025 по справі 756/5718/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4243/2025

Справа № 756/5718/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 квітня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ткач М.М. в м. Київ 10 жовтня 2024 року, та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ткач М.М. в м. Київ 10 жовтня 2024 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ткач М.М. в м. Київ 25 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про захист честі, гідності та ділової репутації,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги в червні 2021 року, просив:

- визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_17;

- поновити порушені ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» немайнові права ОСОБА_1 - зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_18), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4

-визнати недостовірною в цілому усю негативну інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме зазначені в позові висловлювання;

- зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати в цілому усю недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначені в позові висловлювання шляхом: зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_16» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_16» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, публікації на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» резолютивної частини рішення суду у даній справі, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що й інші новини на веб-сайті та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 » - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили з тривалістю відображення такого повідомлення не менше дванадцяти місяців з моменту його опублікування; публікації на веб-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» передачі «ІНФОРМАЦІЯ_16», в якій ведучий зачитує резолютивну частину судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. в рівних частинах з кожного. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивував тим, що поширюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), за наявності прямої заборони, інформацію відносно позивача, яка була поширена у відеосюжеті, оприлюдненому в мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» та на веб-сайті сервісу «YouTube», відповідачами допущено порушення його особистих немайнових прав, оскільки ця інформація є інформацією про його приватне життя, приватне життя членів його сім`ї, недоторканність інформації охороняється ст. 32, 34 Конституції України, ст. 286, 296, 301, 302, 303, 306, 307, 308 ЦК України, ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію», порушене право позивача на використання імені, на таємницю про стан здоров`я його померлої дружини, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях.

Крім того, другою підставою даного позову зазначив те, що поширена інформація є негативною та недостовірною, а тому порушує його честь і гідність та підлягає видаленню та спростуванню у спосіб, що зазначений позивачем. Внаслідок порушення особистих немайнових прав позивача відповідачі мають нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 частково задоволено, визнано такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнано недостовірною та такою, що порушує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, що поширена ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15 , (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме наступні висловлювання:

«…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно… Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини».

Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а саме наступні висловлювання:

«…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно… Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини» шляхом зачитування ведучим передачі «ІНФОРМАЦІЯ_16» резолютивної частини судового рішення у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_16» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 983 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 550,80 грн. Стягнуто з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1891 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 550,80 грн., у решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7 000 грн., з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 24 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що позовна вимога про видалення усієї поширеної у відеосюжеті інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з мережі Інтернет крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, містить чітко і зрозуміло сформоване визначення способу захисту порушеного права, свободи та інтересу. Він обґрунтовував порушення відповідачами його немайнових прав поширенням у відеосюжеті, який є предметом даного позову, інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його ім`ї. В даній справі в межах заявлених вимог саме на суд покладено обов`язок вирішити, яка саме поширена відповідачами інформація про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї порушує його особисті немайнові права та з метою захисту та відновлення порушених прав підлягає видаленню з мережі Інтернет. Тому посилання суду на те, що в позовних вимогах не конкретизовано інформацію, яку позивач просить видалити, фактично є ухиленням суду від вирішення спору та від встановлення істотних у справі обставин, які полягають у встановленні саме судом обсягу поширеної у відеосюжеті інформації, яка порушує особисті немайнові права позивача, оскільки позивач просить видалити з відеосюжету всю інформацію про його та його сім`ї приватне життя.

Вказував, що судом першої інстанції не враховано, що з огляду на ст. 32 Конституції України необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у ст. 270 ЦК України, порушених в зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.

Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 756/10624/21 щодо належності способу захисту особистого немайнового права особи шляхом видалення статті з мережі Інтернет.

Вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» є неналежним відповідачем у справі в частині вимог щодо зобов`язання видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_1 з відеосюжету, розміщеного в мережі Інтернет, оскільки такі висновки не відповідають правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 01 червня 2022 року в справі № 713/1710/19.

Наголошував, що оскільки у даній справі автори оспорюваної за позовом поширеної інформації відомі - ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», які є належними відповідачами, тому потреби в залученні до участі в справі власників веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2» та сервісу «YouTube» немає.

Зазначав, що поза увагою суду залишилися положення п. 4.2 Угоди користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO, відповідно до яких адміністратор (ТОВ «1+1 Інтернет») не несе перед користувачем відповідальність за зміст контенту або будь-яку інформацію, яка розміщена в відео-сервісі адміністратором або третіми особами. За зміст контенту і ТБ-каналів несуть повну відповідальність правовласники. Тобто відповідальність за зміст розміщеного в відео-сервісі контенту - програми «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_15, несе його правовласник - ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

Також на самому каналі веб-сайту «YouTube», на якому розміщено відеосюжет, зазначено, що даний канал є спецпроектом телеканалу.

Вважав, що висновки суду про те, що усі інші зазначені в позові висловлювання, крім «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно… Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини» є не фактичними твердженнями, а оціночними судженнями, - помилкові та суперечать наявним в матеріалах справи висновкам експертів та встановленим судом обставинам.

Вказував, що судом не враховано, що висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати, є саме недостовірною інформацією щодо складання ОСОБА_6 та подачі нею до поліції протоколу від 12 березня 2020 року та щодо вчинення відносно ОСОБА_6 домашнього насильства позивачем. Причому у висновку експертів від 20 квітня 2023 року встановлено, що ця інформація викладена у формі фактичних тверджень та за умови невідповідності цієї інформації дійсності є принизливою (образливою) для особи. Також це стосується і оприлюдненої у відеосюжеті інформації про судову справу, предметом якої є стягнення витрат на лікування та поховання, оскільки у відеосюжеті зазначена неправдива сума до стягнення.

Також судом не враховано, що відео-, аудіо записи у відеосюжеті перекручені у часі, вирвані з контексту, накладені на події, яких не існувало, а тому в цілому є недостовірною інформацією.

Зазначав, що визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. з кожного відповідача, суд першої інстанції фактично знецінив поняття захисту особистих немайнових прав, а також захисту честі, гідності та ділової репутації, не врахувавши широке поширення серед невизначеного кола осіб як на загальнодержавному популярному телеканалі, так і по даний час триваюче вже більше 4 років поширення в мережі Інтернет негативної недостовірної інформації про позивача, яка має образливу форму, звинувачує його у вчиненні кримінального правопорушення, у негідному ставленні до дружини, а також широке поширення інформації про особисте життя позивача та його сім`ї, про хворобу і смерть дружини, публікацію сімейних фотографій, психологічно руйнівні переживання (страждання) ОСОБА_1 в зв`язку з цим.

Відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог та додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та додаткове рішення від 25 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові та в ухваленні додаткового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 277 ЦК України, яка втратила чинність, що призвело до неправильного розподілу тягаря доказування між сторонами спору, порушення ст. 81 ЦПК України, а відтак і до прийняття неправильного рішення по суті вимог у зазначеній частині.

Вказував, що визнаючи недостовірною фразу «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно», суд не взяв до уваги відеозаписи діянь позивача по відношенню до дружини, які були продемонстровані в самому сюжеті, який оглянуто в судовому засіданні. При цьому позивач не заперечував, що на продемонстрованих відеозаписах зафіксована саме його поведінка.

Проігнорував суд і факт виклику поліції в зв`язку з вчиненням позивачем таких діянь, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 березня 2020 року разом з поясненнями, а також показання ОСОБА_3 як свідка, яка підтвердила достовірність цієї частини інформації. Посилання суду на факт нереєстрації поліцією протоколу не спростовує сам факт виклику поліції та складання дружиною позивача відповідних пояснень, вчинення неналежної поведінки позивача. В сюжеті не йде мова про те, що протокол було зареєстровано, почато досудове розслідування і позивача притягнуто до відповідальності.

Щодо фрази «Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини», то суд жодним чином не мотивував висновок про недостовірність такої інформації, неправомірно застосувавши презумпцію добропорядності позивача.

Вказував, що судом першої інстанції не враховано, що весь сюжет, в тому числі визнана судом недостовірною інформація, заснована на свідченнях безпосереднього свідка подій, матері колишньої дружини позивача, та виражає її суб`єктивну думку щодо відносин, які склалися між подружжям та ставлення чоловіка до своєї дружини.

Суд не врахував, що незалежний спостерігач мав усвідомлювати, що сюжет спрямований на висвітлення суб`єктивної точки зору (припущення) однієї особи, про що було зазначено на самому початку передачі. При цьому заяви ОСОБА_3 були підкріплені відеодоказами можливої протиправної поведінки ОСОБА_1 , яка через приватноправовий характер правовідносин не отримала подальшу оцінку правоохоронних органів, що не спростовує факт неналежної, на думку ОСОБА_3 , поведінки з боку чоловіка її доньки, і оцінку такої поведінки як «скандалу», «психологічного насильства», «нецензурної лайки», «погроз» тощо. В зв`язку з цим фрази, визнані судом як недостовірна інформація, не можуть бути спростовані, оскільки становлять лише суб`єктивну версію подій і враження ОСОБА_3 як безпосереднього учасника сімейних відносин, про позивача і поведінку останнього щодо його дружини, яка є донькою ОСОБА_3 .

Що стосується фрази «Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини», то вона аналогічно є оціночною, оскільки не можна перевірити доказами та фактично встановити, чи є ставлення певної особи по відношенню до іншої «жахливим», і чи є кількість таких доказів «чималою».

При цьому коментар ОСОБА_1 , який заперечив причетність до протиправної поведінки по відношенню до дружини, також був продемонстрований у спірному сюжеті, що свідчить про його збалансованість, та також про те, що обидві сторони виразили власну суб`єктивну позицію.

Оспорювана інформація не містить констатацію факту про вчинення позивачем конкретного правопорушення як про факт, а тому позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Таким чином, з огляду на зміст та мовно-стилістичні засоби, оспорювана інформація має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень ОСОБА_3 , які виступають результатом її особистого та безпосереднього сприйняття поведінки ОСОБА_1 по відношенню до дружини.

Вказував, що судом була констатована відсутність одного з обов`язкових елементів складу дифамаційного правопорушення (відсутність факту завданої шкоди немайновим правам), що є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не публічний статус особи позивача, який є екс-посадовцем НБУ та діючим адвокатом, що свідчить про його доволі публічний статус, а також не врахував суспільний інтерес тематики домашнього насильства, що є підставою для розширення меж втручання у немайнові права позивача, в тому числі приватне життя останнього. Констатуючи порушення права позивача на приватне життя, суд першої інстанції не звернув уваги, що основна лінія сюжету зводиться до висвітлення проблеми домашнього насильства в сім`ї на прикладі поведінки позивача по відношенню до колишньої дружини, яка добровільно передала матері сімейні відеозаписи, які були продемонстровані в сюжеті. Водночас, тематика протидії домашнього насильства згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» має висвітлюватися всіма засобами масової інформації, і держава заохочує ЗМІ втручатися у сферу приватного життя у разі наявності підстав вважати, що мають місце такі правопорушення.

Задовольняючи вимогу про визнання факту порушення права позивача на використання імені, особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок, суд не звернув увагу на неналежність та неефективність обраного у даному випадку способу захисту. Вказана вимога за своєю суттю є декларативною та полягає у констатації юридичного факту.

Наголошував, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання порушення майнових прав позивача та опублікування недостовірності поширеної інформації на веб-сайті https://1plusl.video та відеохостинговій програмі YouTube, судом було вирішено питання про права третіх осіб, які не були залучені до розгляду справи.

В частині оскарження додаткового рішення від 25 жовтня 2024 року вказував, що судом було допущено норми процесуального права, позаяк судом не було здійснено виклик представника відповідача в судове засідання, попри наявність доступу до електронного кабінету даної справи. Після того, як представником відповідача було самостійно з`ясовано, що до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, ним 23 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про завантаження матеріалів справи до кабінету справи, утім, такий доступ до вкладки кабінету справи стосовно ухвалення додаткового рішення з`явився у представника відповідача після ухвалення судом додаткового рішення. Хоча стороною відповідача реалізоване право на подання заперечень проти ухвалення додаткового рішення, право відповідача бути повідомленим про дату та час судового засідання і прийняття в ньому участі було порушено, як і право на справедливий судовий розгляд.

Крім того, на думку сторони відповідача, суд першої інстанції неправильно визначив пропорцію задоволених позовних вимог, і загальний відсотковий розмір задоволених вимог становить 21,38 %, що складає 21381,069 грн. у грошовому вираженні по відношенню до пред`явлених до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» вимог.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» направили до суду відзиви на апеляційні скарги, подані ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» та ОСОБА_1 відповідно, в яких наводили спростування доводів апеляційних скарг власними аргументами та просили залишити їх без задоволення.

Відповідачем ОСОБА_3 направлено письмові пояснення, в яких вона підтримала апеляційну скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» і просила її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Пояснювала, що в інтерв`ю нею було здійснено критичний аналіз інформації, на підставі якої зробила певні висновки, як власні судження про ті чи інші обставини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів дифамаційного правопорушення. З огляду на суб`єктний склад сторін та загальний зміст сюжету, оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика сюжету та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру, тому баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідно інформацію порушено не було, а тому поширена інформація, крім того, що являється оціночним судженням, також відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Вказувала, що позов не може обґрунтовуватися висновками лінгвістичної експертизи, оскільки саме суд має з`ясувати, чи є висловлювання оціночним судженням чи твердженням, з урахуванням практики ЄСПЛ та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, і відповідь на питання, чи є інформація негативною та образливою, є питанням права, що не може бути предметом висновку експерта.

Наголошувала, що позивачем не доведено факт поширення інформації на ресурсах, зазначених у прохальній частині позову, ОСОБА_3 , яка не є власником, розпорядником та володільцем даних ресурсів та не має жодного юридичного впливу на розміщення та формування відео на даних площадках.

Зазначала, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завданої моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 грудня 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_6 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2013 року (а. с. 143 т. 1).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 144 т. 1).

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 у листі, адресованому ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», заборонив використання його імені та імена членів його сім`ї, їх особистих паперів та кореспонденції, збирання, зберігання, використання та поширення будь-якої інформації стосовно його особистого та сімейного життя, зокрема, але не виключно - стосовно будь-яких відносин немайнового та майнового характеру, будь-яких обставин, подій, стосунків тощо, які пов`язані з ОСОБА_1 , та членами його сім`ї, у тому числі з обставинами життя, лікування, смерті, поховання його покійної дружини, а також з будь-якими цивільними судовими спорами, які випливають із відповідних спадкових правовідносин. Згідно трекінгу Укрпошти, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» отримало вказаний лист ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:35 (а. с. 22- 25 т. 1).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», яка вийшла о 22:45:14 год. (хронометраж запису 16:10 - 26:43), було здійснено трансляцію відеосюжету, зокрема, стосовно позивача та членів його сім`ї, наступного змісту:

Голос за кадром: «На цьому фото щаслива родина - ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_8 , двоє їхніх дівчаток, мати та батько ОСОБА_9 . Хто ж тоді знав, що дуже скоро, ця вродлива і, нібито, щаслива на фото жінка буде лежати тяжко хвора, а її чоловік буде казати їй таке:»

(показано відео) ОСОБА_10 : «Ти знаешь что? Иди на х...»

ОСОБА_7 : «Ну хватит.»

ОСОБА_10 : « И воды не будет, б... - сама покупай! И этот я тебе не куплю. Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»

Голос за кадром: «А сама ОСОБА_9 буде писати матері такі слова:»

(в кадрі скрін з екрану - месенджер «Вайбер»):

Повідомлення о 08:38, ОСОБА_41:«Как-то страшнее всего не болезнь а ОСОБА_42 со своим отношением»

Повідомлення о 08:39, ОСОБА_41: «Мне кажется в союзе и любви я бы быстро выкарабкалась а так мне с ним приходится бороться»

Голос за кадром: «Мати ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , звернулася до програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», аби розповісти всім, кого вважає винним в тому, що життя її доньки склалося не так, як хотілося. Ось її версія подій.»

Голос за кадром: «Вони одружилися 13 грудня 2013 року. ОСОБА_43 - 35. ОСОБА_44 - 34. Вона - успішна бізнес-леді. Він - адвокат. З часом мати ОСОБА_9 відчула, що у молодих щось не так.»

ОСОБА_14 : « Іноді вискакує з машини і іде, вона його доганяє на машині ... ну... а одного разу було таке, що шось не так орал на неї, що ми усі сіли в машину, щоб уїхати кудись.»

Голос за кадром: «Але ОСОБА_9 кожний раз пробачала чоловіку спалахи гніву.»

ОСОБА_14 : «Він просить... можливо «як кажеться» кожен раз просить пробачення ... от ... і вона його прощає, бо він такий … єм … психований якийсь він, чи больний.»

Голос за кадром: «Чи не єдиним способом заспокоїти чоловіка було подзвонити людині, якій він довіряв.»

ОСОБА_14 : «А найбільше вліяніє на нього мала якась народна цілітельніца, ОСОБА_16 »

Голос за кадром: «Відносини цієї лікарки та ОСОБА_8 були трохи дивні, каже ОСОБА_13.»

ОСОБА_14 : «Він чомусь дуже їй довіряв. Він... по три рази на неділю туди їздив, з квітами, при чому... вот... і вот вона, якби, на нього вліяла.»

Голос за кадром: «Лихо постукало у двері цієї родини зненацька.»

ОСОБА_14 : «Коли ОСОБА_17 ... кормила другу вже дитину... вот... в неї щось у груді виявилося.»

Голос за кадром: «Мати каже - чоловік відразу вирішив - хто буде лікувати дружину."

ОСОБА_14 : « ОСОБА_18 тебе лікує ОСОБА_19 казала - «Я раку не бачу. Раку ні.» Це длілося місяцями.»

Голос за кадром: «Але все ж таки ОСОБА_9 звернулася до професійного лікаря.»

ОСОБА_14 : «Гінеколог сказав - срочно до онколога... то це була вже третя стадія.»

Голос за кадром: «І знов народна цілителька вирішувала долю жінки, каже мати.»

ОСОБА_14 : « ОСОБА_20 срочно знашла контакти в Ізраїлі і вже ОСОБА_21 ніякого другого лікування не допускав.».

Голос за кадром: «Результати лікування були, нібито, непогані.»

ОСОБА_14 : « Робили УЗІ.. воно нічого такого не показало. Але через місяць виявилося, що це... рак печінки і вже метастази.»

Голос за кадром: «Саме тоді, 05 березня 2020 року , вже тяжко хвора жінка в квартирі, яку вони з чоловіком орендували в Ізраїлі, записала ці відео:»

(показано відео) ОСОБА_7 : «Какие проблемы?»

ОСОБА_10 : «

Какие проблемы? Ты не хочешь принимать лекарства, б...! Это не проблема?! Чё ты меня с утра этим из сна выдергиваешь?!» ОСОБА_45 : «ОСОБА_42, прекрати.»

ОСОБА_10 : «А заткнись!»

ОСОБА_7 : «Пожалуйста...»

Голос за кадром: «У це неможливо повірити, але чоловік так розмовляє зі своєю дружиною, матір`ю своїх дітей, яка тільки-но почула роковий діагноз.»

ОСОБА_10 : «Ты мне ... мозг с утра препаратом с утра - чё ты это делаешь?!

ОСОБА_7 : «Что я тебе сказала?»

ОСОБА_10 : « Я не хочу его принимать!... Не хочу принимать. Ну не хочешь - чё ты мне это рассказываешь?!»

ОСОБА_7 : «Прекрати психовать.»

ОСОБА_10 : « Чё ты мне этим с утра будишь меня?!»

Голос за кадром: «Вже 06 березня подружжя ОСОБА_23 повернулося в Україну. І тоді, розповідає мати, ОСОБА_9 зробила останню, відчайдушну спробу звільнитися від чоловіка, який не допомагав вилікуватися, а забирав останні сили. І 12 березня вона таки викликала поліцейських.»

ОСОБА_14 : «Була поліція, вона сіла і написала заяву оцю.»

Голос за кадром: «Ось фото цього протоколу.»

Жіночий голос за кадром (показано частину тексту): «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.»

Голос за кадром: «Зверніть увагу на дату - 12 березня. Вона дуже хотіла розлучитися, каже мати.»

ОСОБА_10 : « Разрешение тебе на девочек ...? Мы договорились ... ты начинаешь снова от меня что-то требовать?»

ОСОБА_7 : « Разрешение на девочек было моим самым первым и обязательным условием!»

ОСОБА_10 : « Самым первым обязательным условием чего?»

ОСОБА_7 : «Нашего развода, ОСОБА_46. »

ОСОБА_10 : «Нашего развода? Так вот слушай внимательно...»

ОСОБА_7 : « За деньги ты готов был его дать. »

ОСОБА_10 : «Я не дам б... разрешения, понятно? И верни мне, деньги за ремонт. И посмотрим, с..., на шо ты будешь жить, г... неблагодарное, которой я спас жизнь, б...!»

Голос за кадром: «ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_9 не стало. Вся ця історія, мабуть, ніколи не отримала би розголосу і навіки була б похована у сімейних архівах - кому хочеться ворушити недавній біль втрати коханої доньки? Але нещодавно чоловік доньки, ОСОБА_10 , подав до суду на батьків ОСОБА_9 з вимогою відшкодувати його витрати на лікування та поховання померлої дружини.»

(на екрані показується аркуш відзиву на позовну заяву)

Другий голос за кадром: «Стягнути з Відповідача-1 - це мати ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень. Стягнути з Відповідача-2 - це батько ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень.»

Голос за кадром: «Це переповнило чашу терпіння ОСОБА_13 і вона вирішила заговорити. Мати каже - її донька у минулому була успішним підприємцем і ОСОБА_8 весь час непокоїв цей факт, що його дружина більш успішна, ніж він - розповідає мати.»

ОСОБА_14 : «Вона до цього часу, десь... у кінці лютого подарувала йому однокімнатну квартиру, бо він весь час волав, що в тебе квартири...»

Голос за кадром: «Від доньки залишився чималий спадок і ОСОБА_8 , каже жінка, розлютило, що батьки вирішили теж на нього претендувати, бо все, що його цікавить - це гроші.»

ОСОБА_14 : «Відкажитесь від наслєдства... від спадщини откажитесь - і будєтє смотрєть, пожалуйста, дети ваши.»

Голос за кадром: «Ми вирішили поспілкуватися з ОСОБА_8 та почути його версію подій. Поруч зі мною приватний детектив ОСОБА_26 , який разом з нами розслідує цю справу. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини та просто шокований сумами, які ОСОБА_8 хоче стягнути з її батьків.

І ось - ми зустрічаємося. Наш співрозмовник каже - ніяких скандалів в їхній родині не було взагалі.»

ОСОБА_10 : «…Все життя сімейне були добрі стосунки....»

ОСОБА_26 : «А зараз стосунки...?»

Голос за кадром: «Щодо позову, ОСОБА_10 вважає, що цілком нормально стягнути з батьків 35 тисяч доларів, які він витратив на лікування та поховання їхньої доньки ... та його дружини.»

ОСОБА_10 : «… Я її лікував. Я сплачував її лікування. Ви можете запитати, якщо захочете - чи дала... дали родичі дружини моєї померлої хоч копійку на її лікування.»

ОСОБА_26 : «Я знаю - вона ж тоже непогано заробляла.»

Голос за кадром: «Я питаю про заяву в поліцію, яку написала ОСОБА_9 ....»

ОСОБА_26 : «Це заява про домашнє насильство»

ОСОБА_10 : « … Ніякого домашнього насилля - я взагалі не розумію - про шо там мова... Ну я дуже кохав свою дружину...»

ОСОБА_26 : «Нє, ну я зрозумів...»

(показано відео)

ОСОБА_7 : «Пожалуйста, как ты можешь себя так вести?»

ОСОБА_10 : «Бабки мне вернула - за квартиру и за УЗИ - 1250 доларов!»

ОСОБА_7 : «Опять начинается?»

ОСОБА_10 : «Да, опять начинается... мне плевать что завтра будет... Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»

Голос за кадром: «Єдина гарна новина за останній час, каже мати - ОСОБА_8 вже не один. За їхніми онуками хтось доглядає.»

ОСОБА_14 : «Єдине, що він зробив - після того, як ОСОБА_28 не стало - це він привів цю жінку... бо кажуть, що вона дуже... ну з дітками добре, але я не бачила. Трьох місяців не пройшло, як він одружився.»

Копія програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», яка транслювалася в ефірі телеканалу «1 + 1» ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на оптичному диску, наданому на адвокатський запит представнику ОСОБА_1 супровідним листом від 06 жовтня 2020 року разом із витягом з журналу обліку передач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1 + 1» ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 26 - 29 т. 1).

Згідно висновку старшого ДОП Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області по заяві гр. ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 року у ході проведення перевірки було встановлено, що згідно бази «Армор», де реєструються всі заяви та повідомлення громадян, в тому числі і телефонні повідомлення, ОСОБА_6 12 березня 2020 року, чи в будь-який інший час до Васильківського ВП із написанням заяви (складанням протоколу про прийняття заяви) не зверталась (а. с. 135 т. 1).

Згідно витягу з ЄРДР від 09 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року зареєстровано заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 вимагають у заявника ОСОБА_1 вчинити дії майнового характеру, розголошення відомостей; досудова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 189 КК України; про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_29 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» незаконно збирають, використовують та поширюють конфіденційну інформацію стосовно заявника ОСОБА_1 ; досудова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 182 КК України (а. с. 136 т. 1).

На а. с. 182 - 184 т. 1 знаходиться копія протоколу прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 березня 2020 року, щодо систематичного вчинення домашнього насильства її чоловіком.

Листом ТОВ «Ті.Ель.Ві. Ізраїльський центр медичного туризму» від 18 лютого 2021 року на адвокатський запит повідомлено, що в період з березня по листопад 2019 року центр повністю забезпечував організацію лікування ОСОБА_32 в їх клініці в Тель Авіві. Оплату за організацію лікування, діагностичні дослідження, консультації, хіміотерапію, операцію, радіотерапію ОСОБА_32 у відповідності з виставленими ТОВ «Ті.Ель.Ві. Ізраїльський центр медичного туризму» на ім`я ОСОБА_1 інвойсами останній здійснив повністю (а. с. 137 т. 1).

На а. с. 117 - 123 т. 2 знаходиться копія постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в справі № 756/7001/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_29 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця, яким апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_29 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_29 компенсацію витрат на лікування спадкодавця по 13967,35 доларів США з кожного, та компенсацію витрат на поховання спадкодавця в сумі по 30300 грн. з кожного, змінено в частині стягнення витрат на лікування спадкодавця, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_29 на користь ОСОБА_1 підлягає компенсація витрат на лікування спадкодавця в розмірі по 791,35 долару США з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судом встановлено, що відеозапис вказаного сюжету програми було розміщено на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на веб-сайті сервісу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4.

Експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_4 та веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_3 не містять відомостей щодо власників вказаних веб-сайтів (а. с. 31, 40 т. 1).

За результатами проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертних Міністерства юстиції України судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, яку було призначено ухвалою суду, складено висновок експертів від 20 квітня 2023 року №30325/21-36/12447/23-36, відповідно до якого: 1) у сюжеті, оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_3 та за посиланням на сайті «YouTube»: ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 ; 2) негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_3 (матері ОСОБА_32 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім?ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_3 та за посиланням на сайті «YouTube»: ІНФОРМАЦІЯ_4 - викладена, переважно, у формі фактичних тверджень; 3) негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_3 (матері ОСОБА_32 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланням: : ІНФОРМАЦІЯ_3 та за посиланням на сайті «YouTube»: ІНФОРМАЦІЯ_4 за умови невідповідності цієї інформації дійсності, є принизливою (образливою) для вказаної особи (а. с. 33 - 48 т. 2).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, судом першої інстанції було допитано відповідача ОСОБА_3 як свідка.

05 лютого 2025 року відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» подано до Київського апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме відповіді ГУНП в Київській області від 12 листопада 2024 року на адвокатський запит, згідно якого 12 березня 2020 року о 20:12 на спецлінію «102» ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від громадянки про конфліктну ситуацію в родині, яке прийнято оператором відділу служби «102» Головного управління, належним чином опрацьовано та передано для відповідного реагування до відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, де зареєстровано до Єдиного обліку за № 3786 від 12 березня 2020 року.

Також під час розгляду справи апеляційним судом від відповідача ОСОБА_3 26 лютого 2025 року надійшло клопотання, в якому вона просила долучити до матеріалів справи новий доказ, а саме відповідь відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області на адвокатський запит від 21 лютого 2025 року, згідно якого за результатом здійсненого моніторингу інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» встановлено, що 12 березня 2020 року о 20:12 на лінію поліції «102» надійшло повідомлення про конфлікт від ОСОБА_3 , яке зареєстровано за № 3786 від 12 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, у клопотаннях відповідачів не наведено об`єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк.

Крім того, надано докази, які не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та не досліджувалися ним, що прямо суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21), в яких зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачі не надали доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі № 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України вказано про те, що неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до статті 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Згідно з частиною третьої статті 273 ЦК України діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Відповідно до ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Відповідно до ст. 301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 303 ЦК України особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. У разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Відповідно до ст. 306 ЦК України фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Відповідно до ст. 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (постанова Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 569/18824/21, провадження № 61-14309св23).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 515/1408/22, провадження № 61-16109св23).

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою, третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.

Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту у судовому порядку права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17 (провадження № 61-14303св19) вказано, що: «відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18). Ураховуючи наведене, відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) міститься висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17).

Наведені вимоги норм матеріального права судом першої інстанції правильно застосовані не були та правові висновки Верховного Суду належним чином не враховані.

Так, підставою даного позову є поширення відповідачами оспорюваної негативної інформації відносно позивача, а також порушення таємниці особистого життя позивача та членів його сім`ї шляхом поширення особистої інформації в ефірі телеканалу «1 + 1», на веб-сайті 1plus1.video, а також відеохостинговій платформі Youtube.

Судом першої інстанції встановлено, що упродовж відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, у епізоді з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми було використано фотографії із зображенням ОСОБА_1 разом з його дружиною ОСОБА_6 та їх дітьми, аудіозаписи, відеозаписи та особисте листування.

Судом першої інстанції встановлено та визнавалось учасниками справи те, що відповідачами в ефірі телеканалу «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» було поширено вищевказану інформацію про позивача та членів його сім`ї.

Судом першої інстанції також встановлено, що фотографії з зображенням позивача та його сім`ї, аудіо- та відеозаписи, переписка були надані ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» відповідачем ОСОБА_3 .

Встановивши, що позивач не давав згоди на використання, публікацію, відтворення, розповсюдження фотографій, аудіо-, відеозаписів, переписки з використанням інформації про його приватне життя та приватне життя членів його сім`ї, а також, що відповідачами не доведено, що вони мали право на їх використання, суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених фактичних обставин справи в оприлюдненому відеосюжеті відповідачами була поширена надана ОСОБА_3 інформація, що порушила особисті немайнові права позивача, що явно є надмірним і непропорційним втручанням у приватну сферу життя, відтак суд дійшов висновку, що вимога про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, яка також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції визнав недостовірною та такою, що порушує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 , інформацію, розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме наступні висловлювання: «…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини».

Разом із тим, в ході розгляду справи судом першої інстанції було здійснено огляд веб-сайту https://1plus1.video/ та встановлено, що веб-сайт належить ТОВ «1+1 Інтернет», що зокрема підтверджується угодою користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO даного веб-сайту за посиланням https://1plus1.video/rules/, з якої вбачається, що адміністратором цього сайту є ТОВ «1+1 Інтернет».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за посиланням https://1plus1.video/politika/ розміщена «Політика конфіденційності та захисту персональних даних», в якій зазначено, що управління цим сайтом https://1plus1.video здійснюється ТОВ «1+1 Інтернет», код ЄДРПОУ 37726069, юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України. ТОВ «1+1 Інтернет» є володільцем та розпорядником персональних даних користувачів сайту.

Також, суд першої інстанції не вважав доведеним позивачем факт розповсюдження ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на каналі відеохостингу «Youtube» оспорюваного відеосюжету, оскільки за результатами дослідження доказів суд не зміг дійти достовірного висновку, що профіль в соціальній мережі використовувався саме відповідачем у справі та належність вказаного аккаунту саме відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

При цьому судом першої інстанції враховано, що позивачем під час розгляду справи жодних клопотань про витребування даних про власника веб-сайтів до суду заявлено не було.

Таким чином, з встановлених судом першої інстанції обставинами даної справи вбачається, що частина позовних вимог може стосуватися прав та обов`язків суб`єктів, які не були залучені до участі в розгляді справи (ТОВ «1+1 Інтернет»), а самі власники веб-сайтів до участі в справі не залучені.

Всупереч ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду в постанові від 11 червня 2020 року в справі № 761/7719/18 про те, що у разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Також, оскільки вимога про видалення з відеосюжету всю інформацію про приватне життя позивача заявлена як похідна від вимоги про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену відповідачами, у суду першої інстанції не було підстав для врахування правових висновків у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 757/14418/20-ц, згідно яких, вилучення певної інформації є неналежним способом захисту у спорах про захист гідності, честі та ділової репутації, оскільки за своєю суттю є цензурою діяльності щодо певної особи.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недостовірною і такою, що порушує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 інформації, що поширена ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15 (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1 + 1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 та відеохостинговій програмі Youtube, та зобов`язавши ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», судом першої інстанції застосовано ч. 3 ст. 277 ЦК України, у якій зазначено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

При цьому судом першої інстанції залишено поза увагою, що Законом України № 1170-VII від 27 березня 2014 року виключено ч. 3 ст. 277 ЦК України, тобто чинне законодавство на даний час не містить презумпції добропорядності, і що відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації.

У спорах про захист честі, гідності та ділової репутації для позивача діє загальний тягар доведення позову, а саме доведення факту поширення недостовірної інформації та недостовірності цієї інформації.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 758/13555/21, які помилково не були враховані судом першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання недостовірною інформації та захист прав позивача, порушених її поширенням, в частині висловлювання «…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини», суд першої інстанції виходив із того, що поширена інформація містила відомості про невідповідність поведінки позивача суспільній моралі, що знижує авторитет ОСОБА_1 у суспільстві та сприяє формуванню у адресата негативного образу та негативного ставлення.

При цьому суд першої інстанції, переклавши на відповідачів тягар спростування вказаних обставин на підставі ч. 3 ст. 277 ЦК України, дійшов помилкового та передчасного висновку, що належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо достовірності поширеної інформації відповідачами стосовно вчинення позивачем домашнього насильства при розгляді даної справи в суді не надано.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив із встановленої даною статтею презумпції недостовірності оспорюваної негативної інформації та поклав на відповідачів тягар доведення протилежного.

Разом із тим, суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, наявні в матеріалах справи, а саме протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 березня 2020 року, щодо вчинення домашнього насильства відносно неї (а. с. 182 - 184 т. 1).

Також судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_3 .

Крім того, судом першої інстанції не враховано зафіксовану на відеозаписі поведінку позивача по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , яка була продемонстрована в самому сюжеті, при цьому відповідач не заперечував, що на продемонстрованих відеозаписах зафіксовані саме його дії.

Посилання суду першої інстанції на те, що поліцією не було зареєстровано протокол від 12 березня 2020 року разом з поясненнями, не спростовує сам факт виклику поліції та складання дружиною позивача відповідних пояснень, а також вчинення позивачем відповідної поведінки, зафіксованої на відеозаписі.

Судом першої інстанції не враховано, що у відеосюжеті не йдеться про реєстрацію протоколу прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 березня 2020 року, досудове розслідування або притягнення позивача до адміністративної або кримінальної відповідальності.

В частині фрази «він (приватний детектив) зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини» суд першої інстанції взагалі не мотивував висновок про недостовірність такої інформації, безпідставно застосувавши презумпцію добропорядності позивача.

Таким чином, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ч. 3 ст. 277 ЦК України призвело до неправильного розподілу тягаря доказування між сторонами спору, порушення ст. 81 ЦПК України та до ухвалення неправильного рішення по суті вимог про визнання інформації недостовірною і зобов`язання ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» її спростувати.

Крім того, суперечливими є висновки суду першої інстанції, що інші висловлювання у оспорюваному сюжеті, крім «…Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини», - є оцінкою дій позивача, на підставі спостережень, виражених у формі оціночних суджень, а тому не підлягають спростуванню.

Такі висновки суду суперечать прийнятому судом першої інстанції в якості доказу висновку експертів КНДІСЕ від 20 квітня 2023 року №30325/21-36/12447/23-36, який було враховано судом при ухваленні рішення, а саме про те, що у досліджуваному сюжеті міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_3 (матері ОСОБА_6 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), викладена, переважно, у формі фактичних тверджень (а. с. 33 - 48 т. 2).

Крім того, висновки суду першої інстанції, що стороною позивача не надано жодних доказів щодо підтвердження завдання поширенням оспорюваної інформації шкоди особистим немайновим правам позивача чи перешкоджанню позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, суперечать попереднім висновкам суду про задоволення позовних вимог про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадікомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову є передчасними та помилковими, рішення суду ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22). У зв`язку із тим, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування, зокрема, постанови суду апеляційної інстанції, то додаткове до скасованої постанови судове рішення (додаткова постанова) також підлягає скасуванню.

Таким чином, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови є самостійною підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 25 жовтня 2024 року як похідного, в зв`язку з чим обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» в частині наявності підстав для його скасування апеляційним судом не перевіряється.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_17, апеляційний суд виходить із того, що позивач не надавав згоди на використання, публікацію, відтворення, розповсюдження фотографій, аудіо-, відеозаписів, переписки з використанням інформації про його приватне життя та приватне життя членів його сім`ї, а також, що відповідачами не доведено, що вони мали право на їх використання.

Крім того, позивач у листі, адресованому відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», який наявний у матеріалах справи, заборонив використання його імені та імена членів його сім`ї, їх особистих паперів та кореспонденції, збирання, зберігання, використання та поширення будь-якої інформації стосовно його особистого та сімейного життя, зокрема, але не виключно - стосовно будь-яких відносин немайнового та майнового характеру, будь-яких обставин, подій, стосунків тощо, які пов`язані з ОСОБА_33 , та членами його сім`ї, у тому числі з обставинами життя, лікування, смерті, поховання його покійної дружини, а також з будь-якими цивільними судовими спорами, які випливають із відповідних спадкових правовідносин, який було отримано відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:35 до виходу в ефір ІНФОРМАЦІЯ_1 програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15 , о 22:45.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції та визнавалося відповідачами, фотографії з зображенням позивача та його сім`ї, аудіо- та відеозаписи, переписка були надані ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» відповідачем ОСОБА_3 , яка пояснила та показала під час її допиту у якості свідка, що поширені фотографії із зображенням ОСОБА_1 та членів його сім`ї містилися на її мобільному пристрої, оскільки за життя ОСОБА_6 створила групу «Сімейний доступ», до якої була долучена ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , відтак, усі фото-, аудіо-, та відеофайли, автором яких була ОСОБА_6 , також відображалися на мобільному пристрої ОСОБА_3 . Таким чином, поширена інформація була отримана шляхом доступу до групи «Сімейний доступ».

Апеляційним судом враховується, що група «Сімейний доступ» була відкрита лише для визначеного ОСОБА_6 , кола осіб, та ця обставина була відома ОСОБА_3 , і поширення своїх особистих файлів у вищевказану групу «Сімейний доступ», не свідчить про надання ОСОБА_6 згоди на те, щоб фото-, аудіо-, відео файли, листування, були доступні для необмеженого кола користувачів та не свідчить про надання згоди на їх публічне використання.

При цьому позивач ОСОБА_1 , якому за законом надано право на надання згоди на використання та розголошення будь-яких відомостей стосовно нього та членів його сім`ї, такої згоди не надавав і відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1» цих обставин в апеляційній скарзі не спростовано.

Тягар доведення наявності винятків, визначених законом, щодо поширення персональних даних, які пов`язані з метою захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, без згоди позивача, покладається саме на відповідача (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 757/15585/20).

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», що підставою для розширення меж втручання у немайнові права позивача, у тому числі приватне життя останнього, є те, що основна лінія сюжету зводиться до висвітлення проблеми домашнього насильства в сім`ї на прикладі поведінки позивача по відношенню до його дружини, яка добровільно передала ОСОБА_3 сімейні відеозаписи та які були продемонстровані в сюжеті, оскільки обставини передання ОСОБА_3 відеозаписів ОСОБА_6 нічим не підтверджуються та є припущеннями відповідача, а також оскільки ці аргументи не ґрунтуються на вимогах ст. 296, 303, 306, 308 ЦК України щодо кола осіб, якими законом уповноважено надання згоди на використання імені померлої фізичної особи, особистих паперів, листування, фотографій, інших художніх творів, на яких зображено фізичну особу, якими є діти, а також вдова (вдівець), і лише у разі їх відсутності - батьки, брати та сестри.

Крім того, положення ст. 4, 19 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на які посилався відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у апеляційній скарзі, та якими передбачено, що діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на засадах належної уваги до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, залучення медіа до проведення просвітницьких кампаній, спрямованих на виконання завдань у сфері запобігання домашньому насильству, зокрема формування небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення необхідності невідкладного повідомлення про випадки домашнього насильства, зокрема до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, не передбачають самі по собі необмеженого права медіа на розповсюдження інформації про приватне життя особи та членів її сім`ї, недоторканність якої охороняється ст. 32, 34 Конституції України, ст. 286, 296, 301, 302, 303, 306, 307, 308 ЦК України, ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин, телерадіоорганізація зобов`язана не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України.

У своїй практиці ЄСПЛ визначив низку відповідних критеріїв, за допомогою яких урівноважуються права на свободу вираження поглядів та на повагу до приватного життя, зокрема: чи вплинула оскаржувана публікація на обговорення, яке становило суспільний інтерес; чи добросовісно діяла особа, яка висловила твердження; наскільки відомою є особа, якої стосується публікація, та що є предметом публікації; контекст, в якому були висловлені оскаржувані твердження; зміст, форма та наслідки публікації; попередня поведінка відповідної особи; метод отримання інформації та її достовірність; а також характер і тяжкість накладеного покарання (рішення у справі «Аксель Шпрінгер АГ проти Німеччини» (Axel Springer AG v. Germany), пункти 89-95, та рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 і № 60641/08, пункти 108-113, ЄСПЛ, 2012).

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі № 752/7647/20 про те, що у даній категорії справ правовою підставою для захисту порушеного немайнового права позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 296 ЦК України є сам факт використання її імені та імені її померлого чоловіка, незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про осіб.

Апеляційний суд приймає до уваги, що у відеосюжеті у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадікомпанія «Студія «1+1», основною темою є приватне життя ОСОБА_1 , його смс-листування у форматі знімків екранів текстових повідомлень, аудіо- та відеозаписи телефонних розмов та приватне життя членів його сім`ї, зокрема стан здоров`я його померлої дружини, її діагноз.

Також апеляційний суд враховує, що докази притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного або обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення в матеріалах справи, як до поширення відеосюжету в ефірі телеканалу «1+1» ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і після цього, відсутні.

За встановлених фактичних обставин справи, оскільки судом встановлено, що в оприлюдненому відеосюжеті відповідачами ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ОСОБА_3 була поширена надана ОСОБА_3 інформація про приватне життя позивача та членів його сім`ї, що порушила особисті немайнові права позивача, що явно є надмірним і непропорційним втручанням у приватну сферу життя за недоведеності суспільної необхідності поширеної інформації, апеляційний суд приходить до висновку, що вимога про визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_21 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Студія «1+1», підлягає задоволенню.

Разом із тим, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не є належним відповідачем у частині визнання такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки позивачем не доведено, що саме відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» було опубліковано відеосюжет про позивача та членів його сім`ї на каналі відеохостингу «Youtube» та веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19», та не доведено, що вказані ресурси належать відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та/чи він є їх адміністратором.

Так, надані стороною позивача експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет № 291/2020-ЕВ від 19 жовтня 2020 року та №292/2020-ЕВ від 19 жовтня 2020 року не дають достатніх підстав для встановлення факту належності таких інтернет-ресурсів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб-сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею, а власник веб-сайту не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації, недостовірність якої доводить позивач, не ґрунтуються на правових висновках Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), згідно яких належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17), згідно яких «У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється», апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , щодо необхідності надання належної оцінки оспорюваній за даним позовом інформації, поширеній в мережі Інтернет.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що поза увагою суду залишилися положення п. 4.2 Угоди користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO, відповідно до яких адміністратор (ТОВ «1 + 1 Інтернет») не несе перед користувачем відповідальність за зміст контенту або будь-яку іншу інформацію, яка розміщена у відеосервісі адміністратором або третіми особами, за зміст контенту і ТБ-каналів несуть повну відповідальність правовласники, відхиляються апеляційним судом, позаяк не звільняють позивача від обов`язку залучити до участі в справі відповідного власника веб-сайту для утворення повного складу належних відповідачів.

Відповідно до свідоцтва про акредитацію, виданого 04 січня 2022 року Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП «УМІЦ»), ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» є компетентним у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет і довідок з відомостями про власників веб-сайтів / реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн-сервісу «WEB-FIX». В свою чергу ОП «УМІЦ» уповноважене здійснювати управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA» на підставі розпорядження КМУ від 22 липня 2003 року №447-р.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги, що на веб-сайті сервісу YouTube оскаржуваний відеосюжет розміщено на каналі, у якому безпосередньо наведено інформацію про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_16 на 1+1» є спецпроектом телеканалу, що розслідує найактуальніші економічні, фінансові та соціальні проблеми країни, а тому саме відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» є належним відповідачем за позовними вимогами про зобов`язання видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з відеосюжету, розміщену у мережі Інтернет за вказаними у позові посиланнями, є припущеннями позивача, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а саме відповідним звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет і довідок з відомостями про власників веб-сайтів / реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн-сервісу «WEB-FIX», та відхиляються апеляційним судом.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення порушених ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» немайнових прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_18), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), а також розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_17, апеляційний суд враховує, що позивачем, як вже було зазначено, не доведено того, що саме відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» було опубліковано відеосюжет про позивача та членів його сім`ї на каналі відеохостингу «Youtube» та веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19», та не доведено, що вказані ресурси належать відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

Відповідно до положень статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Апеляційний суд враховує, що зміст позовних вимог в даній частині не містить конкретних посилань на те, яку саме поширену у відеосюжеті програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15 , інформацію слід вилучити, такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи, а також не конкретизовані представником позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповіді на питання суду з даного приводу щодо обсягу інформації, яка, на думку позивача, підлягає вилученню, і способу вилучення інформації, який міг бути застосований в даному випадку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та інші).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 3, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до положень частини 2 статті 278 ЦК України якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

За обставинами справи мета позивача спрямована на припинення незаконного використання інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також отримання (стягнення) компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок такого незаконного використання.

Зважаючи на те, що виключним правом відповідної фізичної особи є право на захист власного імені, на особисте життя і його таємницю, й метою цього правового механізму є можливість заборони третім особам на використання її імені та імені померлого подружжя, їх особистих паперів та кореспонденції, фото- та відеоматеріалів, інформації стосовно особистого та сімейного життя, апеляційний суд приходить до висновку, що права позивача не можуть бути захищені шляхом видалення інформації про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_18), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася на телеканалі «1 +1», адже такий спосіб не є ідентичним (рівнозначним, тотожнім) забороні на використання особистої інформації та в кінцевому рахунку матиме наслідком спотворення сенсу програми, як самостійного об`єкту авторського права.

Втручання у право відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» як виробника програми «ІНФОРМАЦІЯ_16» в обраний позивачем спосіб, хоча і переслідує легітимну мету, визначену положеннями статті 296 ЦК України, утім не ґрунтується на законі та не є об`єктивно виправданим та пропорційним.

Отже позовні вимоги про зобов`язання ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» протягом десяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили видалити всю інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї з відеосюжету програми «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_18), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася на телеканалі «1 +1», задоволенню не підлягають, адже обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недостовірною в цілому усієї негативної інформації стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_18), (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася на телеканалі «1 +1», а також розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме наступні висловлювання:

- « Голос за кадром »: на цьому фото (показано фото чоловіка, дружини і двох маленьких діточок) щаслива родина - ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_8 , двоє дівчаток, мати та батько ОСОБА_9 . Хто ж тоді знав (показується інше фото ОСОБА_9 та дітей), що дуже скоро ця вродлива і, нібито, щаслива на фото жінка буде лежати тяжко хвора, а її чолові буде казати їй таке:»

(відео з мобільного телефону) ОСОБА_10 : «Ти знаешь что? Иди на х...»

ОСОБА_7 : «Ну хватит.»

ОСОБА_10 : « И воды не будет, б... - сама покупай! И этот я тебе не куплю. Свободна, б...! Сдохнешь так сдохнешь. Надоело , б...»;

- «/Повідомлення о 08:38, ймовірно ОСОБА_36 , на якому диктор робить акцент/ « «Как-то страшнее всего не болезнь а ОСОБА_42 со своим отношением»;

- «/Повідомлення о 08:39, ймовірно ОСОБА_36 , на якому диктор робить акцент/ «Мне кажется в союзе и любви я бы быстро выкарапкалась а так мне с ним (за контекстом - ОСОБА_1 ) приходиться бороться»;

- « ОСОБА_14 : «Іноді вискакує з машини і іде (за контекстом - ОСОБА_1 ), вона його доганяє на машині ...ну… а одного разу було таке, що шось не так орал на неї, що ми усі сіли в машину, щоб уїхати кудись.»;

- «Голос за кадром: «Чи не єдиним способом заспокоїти чоловіка було подзвонити людині, якій він довіряв.»

ОСОБА_14 : «А найбільше вліяніє на нього мала якась народна цілітельніца, ОСОБА_16 »

Голос за кадром: «Відносини цієї лікарки та ОСОБА_8 були трохи дивні, каже ОСОБА_13.»

ОСОБА_14 : «Він чомусь дуже їй довіряв. Він... по три рази на неділю туди їздив, з квітами, при чому … вот … і вот вона, якби, на нього вліяла.»;

- (відео з мобільного телефону) ОСОБА_7 : «Какие проблемы? »

ОСОБА_10 : «

Какие проблемы? Ты не хочешь принимать лекарства, б...! Это не проблема?! Чё ты меня с утра этим из сна выдергиваешь?!» ОСОБА_45 : «ОСОБА_42, прекрати.»

ОСОБА_10 : «А заткнись!»

ОСОБА_7 : «Пожалуйста...»

Голос за кадром: «У це неможливо повірити, але чоловік так розмовляє зі своєю дружиною, матір`ю своїх дітей, яка тільки но почула роковий діагноз.»

ОСОБА_10 : « Ты мне … мозг с утра этим препаратом - чё ты это делаешь?!

ОСОБА_7 : « Что я тебе сказала? »

ОСОБА_10 : « Я не хочу его принимать! … Не хочу принимать. Ну не хочешь - чё ты мне это рассказываешь?!»

ОСОБА_7 : «Прекрати психовать.»

ОСОБА_10 : « Чё ты мне этим с утра будишь меня?! »

- «Голос за кадром: « Вже 06 березня подружжя ОСОБА_16 повернулося в Україну. І тоді, розповідає мати, ОСОБА_9 зробила останню, відчайдушну спробу звільнитися від чоловіка, який не допомагав вилікуватися, а забирав останні сили. І 12 березня вона таки викликала поліцейських.»

ОСОБА_47 : «Була поліція, вона сіла і написала заяву оцю.»

Голос за кадром: «Ось фото цього протоколу.»

Жіночий голос за кадром (озвучує частину тексту): «Чоловік вчиняє скандали та психологічне насильство, словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне штовхання, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно.»

Голос за кадром: «Зверніть увагу на дату - 12 березня. Вона дуже хотіла розлучитися, каже мати.»;

- «.. ОСОБА_10 (телефоном): « Я не дам б ... разрешения, понятно? И верни мне деньги за ремонт. И посмотрим, с..., на шо ты будешь жить, г... неблагодарное, которой я спас жизнь, б...!»;

- «Голос за кадром: «ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_9 не стало. Вся ця історія, мабуть, ніколи не отримала би розголосу і навіки була б похована у сімейних архівах - кому хочеться ворушити недавній біль втрати коханої доньки? Але нещодавно чоловік доньки, ОСОБА_10 , подав до суду на батьків ОСОБА_9 з вимогою відшкодувати його витрати на лікування та поховання померлої дружини.»

(на екрані показується один з аркушів позову);

- « Другий голос за кадром: «Стягнути з Відповідача-1 - це мати ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень. Стягнути з Відповідача-2 - це батько ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень.»

Голос за кадром: «Це переповнило чашу терпіння ОСОБА_13 і вона вирішила заговорити. Мати каже - її донька у минулому була успішним підприємцем і ОСОБА_8 весь час непокоїв цей факт, що його дружина більш успішна, ніж він - розповідає мати.»

ОСОБА_14 : «Вона до цього часу, десь... у кінці лютого подарувала йому однокімнатну квартиру, бо він весь час волав, що в тебе квартири...»

Голос за кадром: «Від доньки залишився чималий спадок і ОСОБА_8 , каже жінка, розлютило, що батьки вирішили теж на нього претендувати, бо все, що його цікавить - це гроші.»

ОСОБА_14 : «Відкажитесь від наслєдства... від спадщини відкажіться - і будєтє смотрєть, пожалуйста, дети ваши. (за контекстом - репліка ОСОБА_37 )»;

- « Голос за кадром: «Ми вирішили поспілкуватися з ОСОБА_8 та почути його версію подій. Поруч зі мною приватний детектив ОСОБА_26 , який разом з нами розслідує цю справу. Він зібрав чимало відеодоказів жахливого ставлення ОСОБА_4 до власної дружини та просто шокований сумами, які ОСОБА_8 хоче стягнути з її батьків.»;

- « Голос за кадром: «Щодо позову ОСОБА_10 , що цілком нормально стягнути з батьків 35 тисяч доларів, які він втратив на лікування та поховання їхньої доньки... та його дружини.»

Прихований запис ОСОБА_4 : «...Я її лікував. Я сплачував її лікування. Ви можете запитати, якщо захочете - чи дала... дали родичі дружини моєї померлої хоч копійку на її лікування.»

- «(відео з телефону з Ізраїлю)

ОСОБА_7 : «Пожалуйста, как ты можешь себя так вести?»

ОСОБА_10 : «Бабки мне вернула - за квартиру и за УЗИ - 1250 долларов!»

ОСОБА_7 : «Опять начинается? »

ОСОБА_10 : «Да, опять начинается. ... (далі нерозбірливо)... Свободна, б… Сдохнешь так сдохнешь. Надоело, б...»».

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, апеляційний суд, перевіряючи характер такої інформації та з`ясовуючи, чи вона є фактичним твердженням, враховує, що за результатами проведення КНДІСЕ судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, яку було призначено ухвалою суду, складено висновок експертів від 20 квітня 2023 року №30325/21-36/12447/23-36, відповідно до якого: 1) у сюжеті, оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 ; 2) негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_3 (матері ОСОБА_6 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), 8 - викладена, переважно, у формі фактичних тверджень; 3) негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , зафіксована у репліках особи, яка давала інтерв`ю - ОСОБА_3 (матері ОСОБА_6 ) та журналістів (ведучого програми, голосів за кадром), що міститься у сюжеті оприлюдненому ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі 1+1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16» в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім`ї (з 16:10 хвилини по 26:43 хвилини), розміщеному за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_17, за умови невідповідності цієї інформації дійсності, є принизливою (образливою) для вказаної особи.

Зміст даного документа як доказу не спростований відповідачами, які не подали до суду іншого (протилежного) висновку, не заявили клопотань про подання або витребування таких доказів (призначення судом відповідної експертизи).

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ОСОБА_3 у наданих нею до апеляційного суду письмових поясненнях, що поширена ними інформація заснована на свідченнях безпосереднього свідка подій - ОСОБА_3 , яка виражає свою суб`єктивну думку щодо відносин, які склалися між подружжям, та ставлення чоловіка до своєї дружини, а отже поширена інформація є оціночними судженнями, що притягають увагу громадськості щодо проблем, які виникають у сім`ях, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, враховуючи, що зміст та характер досліджуваної інформації свідчить переважно про наявність фактів, отже така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

За таких обставин, посилання ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у апеляційній скарзі, що про оціночність фраз у відеосюжеті беззаперечно свідчить вступна частина сюжету, в якій ведучим зазначається, що демонструватиметься саме «версія подій» ОСОБА_3 , і сюжет спрямований на висвітлення суб`єктивної точки зору (припущення) однієї особи, не приймається апеляційним судом, оскільки наведене у сюжеті застереження про версію подій не наділяє саме по собі висвітлену у ньому інформацію ознакою оціночних суджень та не змінює контекст фактичного твердження.

Зокрема, у репліках «…розповідає мати, ОСОБА_9 зробила останню, відчайдушну спробу звільнитися від чоловіка, який не допомагав вилікуватися, а забирав останні сили. І 12 березня вона таки викликала поліцейських», «…нещодавно чоловік доньки, ОСОБА_10 , подав до суду на батьків ОСОБА_9 з вимогою відшкодувати його витрати на лікування та поховання померлої дружини», «Стягнути з Відповідача-1 - це мати ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень. Стягнути з Відповідача-2 - це батько ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , 15 тисяч доларів США та 57 тисяч гривень», «Я її лікував. Я сплачував її лікування» - міститься пряма інформація про факти, які можуть бути перевірені, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно дослідницької частини висновку експертів за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 20 квітня 2023 року №30325/21-36/12447/23-36, з урахуванням семантики наведених вище смислоутворюючих лексем, а також виходячи з мовленнєвого контексту їх вживання та загального змісту відео та текстових повідомлень є підстави стверджувати, що в них стосовно ОСОБА_1 поширюється інформація такого змісту:

- ОСОБА_10 відверто демонстрував своє негативне ставлення до тяжко хворої дружини та байдужість до її здоров`я і лікування;

- під час проходження дружиною терапевтичного лікування від онкологічної хвороби ОСОБА_10 вимагав грошей за ремонт, оренду квартири та оплату УЗД;

- ОСОБА_10 через використання словесних образ спричиняв психологічне насильство над дружиною, вживав нецензурну лайку стосовно неї, погрожував та принижував її, що призводило до погіршення її здоров`я;

- ОСОБА_10 перебував під впливом народної цілительки, яка вирішувала, де і як проводити лікування його дружини, що призвело до погіршення здоров`я та, можливо, спричинило смерть ОСОБА_36 ;

- ОСОБА_10 відкрито висловлював власні меркантильні цілі: за грошову винагороду готовий був надати дозвіл на дітей, вимагав від тяжко хворої дружини переоформити на нього майно та купити йому власну квартиру, пропонував батькам померлої дружини відмовитися від спадщини, щоб отримати дозвіл на побачення з онуками, у судовому порядку хоче стягнути з батьків померлої дружини кошти за її лікування та поховання (а. с. 45 т. 2).

Разом із тим, з огляду на положення статті 32 Конституції України судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у статті 270 ЦК України, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України й поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у разі, якщо ця інформація відповідає дійсності й не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.

Тобто якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 752/7647/20 (провадження № 61-120 св 24).

Враховуючи, що у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації для позивача діє загальний тягар доведення позову, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів недостовірності поширеної інформації відповідачами при розгляді даної справи в суді не надано.

Посилаючись на те, що відомості про події та явища, освітлені у відеосюжеті, не відповідають дійсності, оскільки є неповними та перекрученими, вирваними з контексту та не відповідають дійсним подіям, які мали місце, ОСОБА_1 не довів цих обставин.

Так, ОСОБА_1 не спростовано, що у відеосюжеті викладено його репліки, в тому числі адресовані дружині ОСОБА_6 , у вигляді листування у месенджерах, а також аудіозаписах розмов і на відеозаписах, та не доведено, що такі репліки піддавалися редагуванню або були спотворені іншим чином.

Крім того, згідно протоколу прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 12 березня 2020 року, ОСОБА_6 зверталася з власноручно складеною заявою до органів поліції, в якій повідомляла про систематичне вчинення домашнього насильства в тверезому стані її чоловіком, а саме фізичного, психологічного та економічного насильства, словесних образ, нецензурної лайки, погроз, приниження, штовхання, хапання за руки, погроз виселення з житла, відібрання дітей та всіх засобів до існування, здійснення тиску, в результаті якого вона подарувала своєму чоловіку належне їй нерухоме майно; зазначено, що чоловік раз на декілька місяців вчиняє скандали і психологічне насильство: словесні образи, нецензурна лайка, погрози, приниження, фізичне насильство: штовхання, хапання за руки та економічне насильство: виганяє з дому, погрожує забрати дітей, вигнати батьків, забирає ключі від автівки, б`є ліктями, вимагає переписати на нього майно; на її неодноразові зауваження та прохання не реагує. В домі проживають її батьки похилого віку та неповнолітні діти, при яких ОСОБА_10 постійно дозволяє собі виясняти стосунки (а. с. 182 - 184 т. 1).

Посилання ОСОБА_1 у позові, що вказаний протокол має невідоме походження та містить ознаки підробки, не підтверджуються належними та допустимими доказами і є припущенням.

Апеляційний суд враховує, що дійсно згідно висновку старшого ДОП Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області по заяві гр. ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 року у ході проведення перевірки було встановлено, що згідно бази «Армор», де реєструються всі заяви та повідомлення громадян, в тому числі і телефонні повідомлення, ОСОБА_6 12 березня 2020 року, чи в будь-який інший час до Васильківського ВП із написанням заяви (складанням протоколу про прийняття заяви) не зверталась (а. с. 135 т. 1).

Разом із тим, наведений доказ може підтвердити відсутність реєстрації заяви ОСОБА_6 , однак не спростовує факту звернення ОСОБА_6 до органів поліції з такою заявою і її складання.

Судом також встановлено, що у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_29 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина ОСОБА_6 .

У встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_6 прийнято спадкоємцями першої черги за законом: її чоловіком ОСОБА_1 , їх малолітніми дітьми ОСОБА_38 та ОСОБА_38 , а також її батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_29 . Позивач вказував, що ОСОБА_6 страждала на онкологічне захворювання, у зв`язку з чим проходила лікування в Ізраїлі та в Україні. В ході лікування та догляду за ОСОБА_6 ним було витрачено 75 836,76 дол. США та 137 618,40 грн. Також ним було понесено витрати на поховання ОСОБА_6 в розмірі 151 500,00 грн. Натомість відповідачі витрат на лікування та поховання померлої ОСОБА_6 не понесли. Вважав, що ОСОБА_3 , ОСОБА_29 , як спадкоємці першої черги за законом на підставі статті 1232 ЦК України, зобов`язані відшкодувати йому понесені ним витрати відповідно до їх частки у спадщині, розмір якої щодо кожного з них становить 1/5 від спадкової маси. На підставі викладеного, ОСОБА_39 просив суд стягнути з відповідачів компенсацію витрат на лікування та поховання ОСОБА_6 у сумі по 15167,35 доларів США та 57 824,00 грн. з кожного (а. с. 117 т. 2).

Доводи ОСОБА_1 , що він здійснив документально підтверджені витрати на лікування дружини у Ізраїлі в розмірі 75836,76 доларів США та 137 618,40 грн., спростовуються постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в справі № 756/7001/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_29 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця, якою встановлено, що позивачем було витрачено на лікування ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 14226,74 ізраїльських шекелей, що еквівалентно 3956,76 доларів США (а. с. 120 зворот т. 2).

Зі змісту даної постанови апеляційним судом також встановлено підтвердження інформації, поширеної відповідачами у відеосюжеті, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_29 (батьків ОСОБА_6 ) компенсацію витрат на лікування та поховання ОСОБА_6 у сумі по 15167,35 доларів США та 57824 грн. з кожного.

Також апеляційний суд враховує показання свідка ОСОБА_3 , яка під час розгляду справи в суді першої інстанції пояснила, що є матір`ю померлої ОСОБА_6 , яка в грудні 2013 року одружилась з позивачем ОСОБА_1 . ОСОБА_3 проживала разом з донькою та її чоловіком, допомагала у вихованні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , готувала їжу, прибирала в будинку, аби позивач не влаштовував скандали дочці. Свідок зазначила, що її донька хотіла розірвати стосунки з ОСОБА_1 , але не встигла до своєї смерті. Як показала ОСОБА_3 , усі файли з телефону ОСОБА_6 також відображаються у її телефоні та телефоні ОСОБА_1 , оскільки у них був налаштований сімейний доступ. Телефон ОСОБА_6 був головним, ОСОБА_3 мала доступ до фото та відео, які робила ОСОБА_6 . З приводу обставин вчинення позивачем домашнього насильства стосовно ОСОБА_6 , свідок показала, що у 2019 році вони декілька разів викликали поліцію. 12 березня 2020 року до поліції зверталась ОСОБА_3 з викликом на лінію 102 з приводу протиправної поведінки свого зятя відносно себе та своєї доньки. Підтвердила, що мало місце складання заяви ОСОБА_6 12 березня 2020 року про вчинення насильства ОСОБА_1 . Також, 06 березня 2020 року ОСОБА_6 зверталась до служби по насильству за номером гарячої лінії «1547», оскільки в той день після візиту до лікаря ОСОБА_1 по дорозі в авто почав махати ліктями, вийшов з машини та залишив ОСОБА_6 в авто без ключів. У серпні 2019 року ОСОБА_6 також зверталася на гарячу лінію «116123», де їй пропонували допомогу юриста, психолога, однак заяву ОСОБА_6 тоді не писала, бо була хвора та не хотіла ще більше псувати відносини з чоловіком. Також, свідок показала, що позивач вимагав у неї відмовитися від спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_6 . Стосовно звернення до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» свідок показала, що її покійний брат задовго до цього дав номер детектива, який вона зберегла, тому ОСОБА_3 звернулася до детектива, якому розповіла, що є стаття по насильству відносно позивача, були виклики поліції. З приводу «народної цілительки», про яку згадується в сюжеті, свідок показала, що це лікарка - аферист, яка була кумою ОСОБА_8 та мала свій медичний кабінет. Зі слів подруги, ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_8 приносив їй квіти та затримувався в неї.

Апеляційний суд не приймає наданий представником позивача висновок № 33/21 від 01 березня 2021 року комп`ютерно-технічної експертизи за запитом адвоката Бойко Н., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтвердження взаємовідносин між ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_6 , враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 2 статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Тобто, висновок експерта, порядок призначення та проведення експертизи, якщо така здійснюється для судового розгляду, повинні відповідати вимогам законодавства про проведення судових експертиз.

Таким, зокрема, є Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції, експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 за №1431/20169.

Відповідно до п. 3,4 Загальних положень Інструкції вказана інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у держаних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності та на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 №301/5.

У п.п.1, 3 та 4 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.

У письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

У наданому позивачем висновку не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким було здійснено комп`ютерно-технічну експертизу, а лише в його змісті наявне посилання на наявність кваліфікації експерта.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

З інформації відкритого Реєстру атестованих судових експертів сайту Міністерства юстиції України, свідоцтво за параметрами пошуку « ОСОБА_40 », є недійсним у зв`язку із звільненням з інституту, наказ №143- к від 13 червня 2012 року.

Тобто, експерт, яким складений зазначений висновок, не входив до Реєстру атестованих судових експертів на момент проведення зазначеної експертизи. Отже, наданий позивачем висновок не є належним доказом, відтак, суд не бере його до уваги.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено недостовірності оспорюваної інформації, позовні вимоги про визнання недостовірною в цілому усієї негативної інформації, поширеної відносно ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також похідні вимоги про зобов`язання ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» спростувати в цілому усю недостовірну негативну інформацію задоволенню не підлягають як недоведені та необґрунтовані.

В частині вимог про визнання недостовірною в цілому усієї негативної інформації, розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на веб-сайті сервісу «YouTube» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4, та її спростування, позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів, з наведених вище підстав, в зв`язку з чим зміст вказаної інформації не оцінюється.

Крім того, в межах даного позову ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Вирішуючи дані вимоги, апеляційний суд виходить із того, що внаслідок протиправних дій відповідачів, а саме використання, публікації, відтворення, розповсюдження фотографій, аудіо-, відеозаписів, переписки з використанням інформації про приватне життя позивача та приватне життя членів його сім`ї без дозволу позивача та за наявності його прямої заборони на такі дії останньому було спричинено душевні страждання, негативні емоції та переживання, таким чином у даній справі встановлено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювачів, вини останніх в її заподіянні, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 372/4412/15-ц (провадження № 61-3593св19), згідно яких «практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах».

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, Верховного Суду від 02 квітня 2025 року в справі № 753/4289/23, провадження № 61-7327св24).

Згідно з ч. 1, 4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 статті 13 цього Кодексу.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Виходячи з обставин справи, засад розумності, виваженості і справедливості, ураховуючи ступінь моральних страждань позивача, ураховуючи, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства, приймаючи до уваги обставини, за яких відповідачами було розповсюджено інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також те, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до надмірного збагачення, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. з кожного відповідача буде достатнім та справедливим у цій ситуації.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, а також для скасування додаткового рішення, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, визнавши такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», а також стягнувши на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» моральну шкоду з кожного в розмірі 5000 грн.

В решті позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційним судом задовольняється одна немайнова вимога і одна майнова вимога в розмірі 10000 грн., решта вимог задоволенню не підлягає, апеляційний суд стягує пропорційно до задоволення позовних вимог та апеляційних скарг: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 998,80 грн., та здійснивши взаємозарахування судового збору, сплаченого ОСОБА_1 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», апеляційний суд стягує з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1452,80 грн.

Крім того, 15 жовтня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу та проведення судових експертиз, пов`язаних з розглядом справи: з ОСОБА_3 в розмірі 50090 грн., з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» в розмірі 100005 грн.

До заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року № 05-2/20, укладеного ОСОБА_1 з Адвокатським бюро «Олексія Бойка», згідно п. 3.1, 3.4 якого, ціна (вартість) правових послуг, що надаються Адвокатським бюро за цим договором, та порядок їх оплати визначаються додатковими угодами до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Оплата вартості правничої допомоги здійснюється на вибір клієнта готівкою або шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок Адвокатським бюро в порядку, який визначається за погодженням сторін (а. с. 198 - 200 т. 2).

Також позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року № 05-1/20, укладеного ОСОБА_1 з Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко», який містить аналогічні умови (а. с. 201 - 203 т. 2).

Додатковими угодами до вказаних договорів погоджено вартість окремих послуг правничої допомоги (а. с. 194 - 197 т. 2).

14 жовтня 2024 року Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко» та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі наданих правових послуг, згідно якого надано послуги правничої допомоги на загальну суму 112 000 грн., а саме 01 жовтня 2020 року - адвокатський запит вартістю 2000 грн., 02 листопада 2020 року - підготовка, складання, оформлення та подання замовлення на проведення комп`ютерно-технічної експертизи та підготовка матеріалів - 5000 грн., з 01 жовтня 2020 року по 07 квітня 2021 року - розробка стратегії та тактики захисту клієнта, збирання доказів, складання, оформлення та подання позову - 25000 грн., з 01 червня 2021 року по 07 червня 2021 року - підготовка, складання, оформлення та подання заяви про уточнення (зміну) предмету позову - 7000 грн., 07 червня 2021 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 4000 грн., 29 червня 2021 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 4000 грн., 19 липня 2021 року - підготовка, складання, оформлення та подання клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи - 5000 грн., 19 липня 2021 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 4000 грн., 26 липня 2021 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 4000 грн., 19 червня 2023 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 5000 грн.; 31 липня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 30 листопада 2023 року, 29 січня 2024 року, 08 лютого 2024 року, 16 травня 2024 року - прибуття, участь в судовому засіданні, кожне по 5000 грн., 16 травня 2024 року - підготовка, складання, оформлення та подання клопотання про долучення додаткових доказів, 4000 грн. (а. с. 212 т. 2).

14 жовтня 2024 року Адвокатським бюро «Олексія Бойка» та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі наданих правових послуг, згідно якого надано послуги правничої допомоги на загальну суму 94 660 грн., а саме 02 жовтня 2020 року - замовлення на надання експертних висновків за результатами проведення фіксації та досліджень змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, 2000 грн., 12 жовтня 2020 року - витрати на експертні висновки за результатами проведення фіксації та досліджень змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, 8160 грн., 03 листопада 2020 року - замовлення проведення лінгвістичної експертизи, 2000 грн., 04 листопада 2020 року - витрати на проведення лінгвістичної експертизи, 16000 грн., 17 листопада 2020 року - замовлення проведення психологічної експертизи, 2000 грн., 26 листопада 2020 року - витрати на проведення лінгвістичної експертизи, 15000 грн., 19 травня 2021 року, 07 червня 2021 року, 29 червня 2021 року, 19 липня 2021 року, 26 липня 2021 року - прибуття, участь у підготовчому засіданні, 4000 грн. кожне; 13 червня та 14 червня 2023 року - ознайомлення з матеріалами справи, 4000 грн., 31 липня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 30 листопада 2023 року, 29 січня 2024 року, 08 лютого 2024 року - прибуття, участь в судовому засіданні, кожне по 5000 грн. (а. с. 213 т. 2).

Згідно платіжних інструкцій, 15 жовтня 2024 року сплачено на рахунок Адвокатського бюро «Олексія Бойка» за договором № 05-2/20 8000 грн. (а. с. 198 т. 2), на користь Адвокатського бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко» - 8100 грн. (а. с. 199 т. 2).

Згідно договору про надання послуг №230/2020 від 02 жовтня 2020 року, укладеного ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та адвокатом Бойко О.І., виконавець зобов`язався надавати послуги щодо видачі експертних висновків за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення (а. с. 205 - 206 т. 2).

Згідно виставленого ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» рахунку від 02 жовтня 2020 року, Бойком О.І. сплачено 8160 грн. (а. с. 207 - 208 т. 2).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, від 21 травня 2021 року у справі № 520/960/19 (провадження № 61-15800св20), від 16 серпня 2024 року у справі № 401/1289/21 (провадження № 61-4655св23).

Керуючись принципами справедливості і верховенства права, враховуючи непрацездатний вік відповідача ОСОБА_3 , покладення на яку витрат на правничу допомогу в повному обсязі становитиме для неї надмірний тягар, враховуючи часткове задоволення апеляційним судом позовних вимог, з яких частково задоволено одну немайнову вимогу, а майнову вимогу задоволено у 1 % від заявленої до стягнення суми, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , до 5000 грн., а з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь ОСОБА_1 , до 20000 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про захист особистих немайнових прав, честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

Визнати такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на використання імені, на особисте життя та його таємницю, на особисті папери та таємницю кореспонденції, на захист при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок та на захист інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, поширену ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_16», ІНФОРМАЦІЯ_15, (з 16:10 хвилин по 26:43 хвилин програми), інформацію про приватне життя ОСОБА_1 та членів його сім`ї, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 транслювалася в ефірі телеканалу «1+1», належному ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (м. Київ вул. Кирилівська 23 код ЄДРПОУ 23729809) моральну шкоду з кожного в розмірі 5000 грн.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 998,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» судовий збір в розмірі 1452,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2025 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.