Ухвала

від 24.10.2024 по справі 494/75/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/402/24

Справа № 494/75/24

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

24.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Громіка Р.Д.

суддів колегії: Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши заяву адвоката Козака Ігоря Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про приведення виконавчого документа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка обґрунтувань тим, що за договором позики від 24.01.2019 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 складає суму еквівалентну 16955 доларам США, строк надання позики до 24.03.2020 року. Кошти у визначені строки не повернуті. Відповідачем у період настання у неї зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором здійснено фіктивне відчуження належного їй житлового будинку загальною площею 78,8 кв.м. члену сім`ї ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.09.2020 року.

З наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_2 вчиняє різні дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності, а тому просить накласти арешт на вищевказаний житловий будинок загальною площею 78,8 кв.м. та земельну ділянку на якій він розташований, та знаходиться у власності ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №494/75/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 13 березня 2024 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження житлового будинку загальною площею 78,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2167541751212, та земельної ділянки, на якій він розташований (кадастровий номер земельної ділянки 5121210100:02:003:0253, реєстраційний номер: 309793251212).

02 жовтня 2024 року від адвоката Козака І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про виправлення описки у постанові Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року заяву адвоката Козака І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про виправлення описки у постанові Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року задоволено частково. Виправлено описку у резолютивній частині скороченого та повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, виклавши абзац четвертий у наступній редакції: «Заборонити відчуження житлового будинку загальною площею 78,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2167541751212, та земельної ділянки, на якій він розташований (кадастровий номер земельної ділянки 5121210100:02:003:0253, реєстраційний номер: 309793251212)». У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

18 жовтня 2024 року від адвоката Козака І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про приведення виконавчого документа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана заява вмотивована тим, що постанова Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року є виконавчим документам, однак не відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, заявник просить:

1) зазначити у постанові Одеського апеляційного суду від 18.09.2024 року по справі №494/75/24 після останнього абзацу резолютивної частини наступні відомості:

«Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення постанови Одеського апеляційного суду від 18.09.2024 року по справі № 494/75/24 до виконання становить 3 роки - до 18.09.2027 року».

Відповідно до статті 269 ЦПК суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Виходячи з вимог статті 269 ЦПК України, питання про виправлення описки у постанові Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року підлягає вирішенню без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву адвоката Козака І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставітаких виконавчих документів:ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша, друга статті 149 ЦПК України).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частини сьома, восьма, одинадцята статті 153 ЦПК України).

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (частини перша, друга статті 157 ЦПК України).

Судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.Перегляд судових рішень в апеляційномута касаційному порядкузакінчується прийняттям постанови(частини перша, друга та четверта статті 258 ЦПК України).

У частині першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатамирозгляду апеляційної скарги приймає постановуза правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Ключовим питанням, яке постало перед касаційними судом в цій справі є те, чи є постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, виконавчим документом?

Обміркувавши викладене з урахуванням принципу розумності касаційний суд зауважує, що:

законодавець розмежовує такі поняття яксудовірішення, що підлягають примусовому виконанню(і тому, відповідно, мають визнаватисяпідставою виконання), тавиконавчі документи(що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання);

підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом - виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення. Серед підстав виконання є рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання - як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень - як виконавчий документ тощо), а іншіодночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом(зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса);

відповідно до вимог процесуального закону оформлювати своє судове рішення щодо результатів перегляду питання про забезпечення позову апеляційний суд можетільки у вигляді постанови, ухвала з цього приводу апеляційним судом ухвалена бути не може. Хоча по своїй суті, постанова апеляційного суду складається, власне із частини, що присвячена скасуванню ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, та частини про постановлення нового судового рішення (ухвали) про забезпечення позову. При цьому таку процесуальну дію як забезпечення позову необхідно забезпечувати можливостями примусового виконання, незалежно від того чи втілена вона в ухвалі суду першої інстанції, чи за результатами апеляційного перегляду в постанові апеляційного суду. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати;

постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно виступає і підставою виконання і виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі №757/33742/19-ц.

Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша статті 269 ЦПК України).

Описка це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Описки це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

У резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Ініціатива щодо виправлення помилок може виходити від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі або суду. Помилки можуть бути виправлені в ухвалі або в постанові суду незалежно від того, чи набрало воно законної сили і чи воно виконане.

Ініціатива щодо виправлення помилок може виходити від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі або суду. Помилки можуть бути виправлені в ухвалі або в постанові суду незалежно від того, чи набрала вона законної сили і чи вона виконана.

Згідно з пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія; строк пред`явлення рішення до виконання.

Після дослідження матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що в тексті постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, яка відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, не зазначено дані стягувача і боржника, їхні реєстраційні номери облікової картки платника податків та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду підлягає уточненню шляхом зазначення в ній вищевказаних даних.

На підставі викладеного та керуючись ст. 269 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Заяву адвоката Козака Ігоря Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про приведення виконавчого документа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» задовольнити.

Зазначити у постанові Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року після останнього абзацу резолютивної частини наступні дані:

«Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення до виконання по 18 вересня 2027 року».

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк