Ухвала

від 25.10.2024 по справі 629/5253/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 629/5253/21

(1-кп/199/59/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(мотивувальна частина)

22 жовтня 2024 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

представника померлого обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне №12021221110000503 від 16.09.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Горлівка Донецькоїобласті,громадянина України,з вищоюосвітою,який немав наутриманні неповнолітніхдітей танепрацездатних осіб,який безреєстрації проживавза адресою: АДРЕСА_1 , працював на посаді механіка лінійної дільниці № 14 та за суміщенням начальником лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», раніше не судимого,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ст.366-3КК України(згіднообвинувального актавід 22.12.2021року іззміненим обвинуваченням,який погодивкерівник Лозівськоїокружної прокуратуриХарківської області ОСОБА_7 ),

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням голови Верховного Суду від 06 квітня 2022 року № 16/0/9-22 територіальну підсудність Лозівського міськрайонного суду Харківської області передано Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпропетровська.

16.06.2022 року на підставі ст. 35 КПК України, за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021221110000503 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, розподілено головуючому судді ОСОБА_1 .

За приписом частини 6 ст. 34 КПК України суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбаченічастиною першоюцієї статті.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 помер.

Згідно актового запису про смерть № 1399 від 08.11.2022, виданого Лозівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_5 помер 05.11.2022.

Відповідно до довідки про причину смерті № 685 від 08.11.2022, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок «Ішемічної хвороби серця» 05.11.2022 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08 листопада 2022), актова запис № 1399, місце реєстрації Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану).

17.11.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання дружини обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 про продовження кримінального провадження відносно її чоловіка, з метою його реабілітації.

З позиції КПК України, реабілітація померлого - це можливість доведення невинуватості померлого в учиненні кримінального правопорушення шляхом продовження кримінального провадження щодо нього після його смерті, що здійснюється за ініціативи інших осіб.

Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що кримінальний процесуальний закон не містить прямої вказівки на те, хто може вимагати продовження провадження з метою реабілітації померлої особи та наділений правом оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого.

Статтею 525КПК України визначено, що близьким родичам обвинуваченого, який помер, надається право подавати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, якщо це необхідно для його реабілітації. Видається, що звертатися із заявою про продовження провадження з метою реабілітації померлого також мають право його близькі родичі.

Виходячи з загальних засад кримінального провадження, в тому числі презумпції невинуватості (ч. 1 ст. 17 КПК України), близькі родичі померлого обвинуваченого, як безпосередньо, так і через захисника, мають право звернутися до слідчого, прокурора чи суду, незалежно від стадії, на якій знаходиться кримінальне провадження, із заявою про бажання продовжити провадження в інтересах реабілітації померлого чи не заперечують вони проти закриття кримінального провадження.

Під час судового розгляду кримінального провадження суд повинен безпосередньо переконатися, чи бажають близькі родичі в інтересах реабілітації померлого скористатися таким своїм правом, та з`ясувати, чи не заперечує, такий родич проти закриття кримінального провадження через нереабілітуючу обставину.

Закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст.284КПК України належить до нереабілітуючих підстав, тобто означає, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують учинення нею діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, однак в силу певних обставин подальше провадження виключається. Враховуючи цю обставину, можливість продовження кримінального провадження щодо померлого є позитивним явищем, оскільки дає шанс на встановлення істини в провадженні - винуватості або невинуватості цієї особи.

Виходячи із аналізу положень ст.ст. 47, 52, п. 5 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284 КПК України, близькі родичі померлого обвинуваченого можуть звернутися до суду з відповідною заявою в інтересах реабілітації померлого.

Враховуючи відмову дружини обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки дана підстава закриття провадження належить до нереабілітуючих підстав, продовжуючи розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за клопотанням його дружини ОСОБА_6 з метою реабілітації обвинуваченого, Суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_6 в частині реабілітації ОСОБА_5 та ухвалення відносно останнього виправдувального вироку.

Під чассудового розгляду Суд уважає доведеним, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді механіка дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» суміщав, за його згодою, посаду начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» з 04.06.2018, на підставі наказу № 68п від 05.06.2018, до 08.09.2020 (категорія персоналу «Керівники»), у зв`язку з чим, ОСОБА_5 являється особою, уповноваженою на виконання функцій держави та є суб`єктом декларування.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України « Про запобігання корупції» особи зазначені у пункті 1, підпункті «а» , пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону , зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою ,що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 959/29089, щорічна декларація суб`єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітнім роком. Така декларація охоплює звітній рік (період з 01 січня до 31 грудні включно), що передує року, в якому подається декларація та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Відповідно до п. 6 Попередження про обмеження, обов`язки та заборони, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», Антикорупційною програмою ДП «Укрхімтрансаміак» під час роботи на підприємстві, посадові особи Підприємства, наділені повноваженнями здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, є суб`єктами декларування, та відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції зобов`язані :

- щорічно, до 01 квітня, подавати декларацію за минулий рік за формою, що затверджена НАЗК;

- не пізніше для звільнення подавати декларацію, яка охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими, та містить інформацію на останній день такого періоду ;

- подавати декларацію до 01 квітня року, наступного за звітнім роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітній рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація .

В порушення вказаних норм, Наказу № 76 від 17.02.2021 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМАК» «Про затвердження Переліку посад в ПУМА ДП «Укртрансхімаміак», перебування на яких передбачає подання декларацій згідно з вимогами закону України «Про запобігання корупції», будучи попередженим про обов`язки та заборони, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», Антикорупційною програмою ДП «Укрхімтрансаміак» під час роботи на підприємстві, про своєчасне подання посадовими особами Підприємства, наділених повноваженнями здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на умисне неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".

Реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований наумисне неподаннядекларації особи,уповноваженої навиконання функційдержави,передбаченої ЗакономУкраїни "Прозапобігання корупції", ОСОБА_5 ,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер свогодіяння,передбачаючи йогосуспільно-небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,розуміючи передбаченузаконом вимогущодо необхідностіподачі нимщорічної деклараціїособи,уповноваженої навиконання функційдержави,передбаченої закономУкраїни «Прозапобігання корупції»за 2020рік,у періодз 01.01.2021до 01.04.2021,зазначену деклараціюумисно не подав, що підтверджується листом НАЗК № 47-07/67501-21 від 09.09.2021, згідно якого ОСОБА_5 станом на 08.09.2021 не проходив етап реєстрації в «Єдиному державному реєстрі декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями Судусвідка ОСОБА_8 , що вона працює на посаді начальника відділу кадрів ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК». Обвинуваченого ОСОБА_5 знає, оскільки останній обіймав посаду водія, потім був переведений на посаду механіка лінійного відділу № 14, а також суміщав посаду начальника лінійного відділу № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», у його підпорядкуванні було 20 працівників. Основними обов`язками ОСОБА_5 , який суміщав посаду начальника лінійного відділу № 14, була видавати накази. Обіймаючи дана посаду, ОСОБА_5 вважався посадовою особою ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК». За виконання обов`язків за посадою начальника лінійного відділу № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», яку ОСОБА_5 суміщав, останній отримував заробітну плату. На підприємстві кожен рік видавалися уповноваженою на те особою відповідні накази, серед яких й ті, що ОСОБА_5 , як особа, яка суміщала посаду начальника лінійного відділу № 14, та інші працівники підприємства зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Про це ОСОБА_5 був офіційно повідомлений, про що свідчить його підпис на відповідному документі. Крім того, вона повідомила, що наразі їй не відомо, чи притягувався ОСОБА_5 до відповідальності за неподанні декларації за 2020 рік за формою, що визначається Національним агентством. Також свідок ОСОБА_8 повідомила, що обов`язку щодо контролю за подання посадовими особами ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» за минулі роки, на неї покладено не було.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів показання допитаного свідка ОСОБА_8 у Суду немає;

- особовою карткою від 09.08.2005 № 2630208595 табельний номер 486, відповідно до якої ОСОБА_5 має спеціальність електроустаткування промислових підприємств та установ. За кваліфікацією ОСОБА_5 механік-електрик (т. 1 а.с. 22);

-копією трудовоїкнижки наім`я ОСОБА_5 , відповідно до якої 10.09.2015 ОСОБА_5 переведена на посаду механіка лінійної дільниці № 14, згідно Пр. № 65к від 10.09.2015 (т. 1 а.с. 20-21);

-копією наказу№ 68пПУМА ДП«УКРХІМТРАНСАМІАК» від05.06.2018 відповідно до якого механіку лінійної дільниці № 14 ОСОБА_5 суміщати, за його згодою, посаду начальника лінійної дільниці № 14, з 04.06.2018 до заповнення вакансії, з встановленням йому доплати в розмірі 50% посадового окладу суміщуваної посади за фактично відпрацьований час (т. 1 а.с. 23);

- копією посадовоїінструкції механікадільниці виробничо-технічноїслужби,яка затвердженазаступником директораз керівництваПУМА ДП«УКРХІМТРАНСАМІАК» ОСОБА_9 01.10.2020, згідно якої: «… механік дільниці виробничо-технічної служби несе відповідальність за: невиконання вимог цієї інструкції згідно з Переліком № 2 виробничо-технічної служби Управління; повноту і своєчасність виконання наказів, розпоряджень і вказівок начальника виробничо-технічної служби та керівництва Управління; дотримання трудової і виробничої дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, правил з охорони праці, промислової і пожежної безпеки, порушення вимог СУОП; неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, які передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, в межах визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним законодавством України; завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; 4. Відповідальність.Механік лінійноїдільниці ВТСнесе відповідальність за(п.4.7.)порушення вимогантикорупційного законодавства …».

З вказаною інструкцією обвинувачений ОСОБА_5 ознайомлений, що засвідчено його підписом (т.1 а.с. 146-150).

-копією попередженняпро обмеження,обов`язки тазаборони,встановлені ЗакономУкраїни «Прозапобігання корупції»,Антикорупційною програмоюДП «Укрхімтрансаміак»під часроботи напідприємстві (додатокдо наказувід 26.06.2018№108), відповідно до якого посадові особи Підприємства, наділені повноваженнями здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, є суб`єктом декларування та відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції зобов`язані: «… щорічнодо 01квітня подаватидекларацію заминулий рікза формоюзатвердження НАЗК;не пізнішедня звільненняподавати декларацію,яка охоплюєперіод якийне бувохоплений деклараціями,раніше поданими,та міститьінформацію наостанній деньтакого періоду…».

З даним попередженням ОСОБА_5 ознайомлений 14.07.2018, що засвідчено його підписом (т. 1 а.с. 19/60);

-копією статутуДержавного Підприємства«УКРХІМТРАНСАМІАК» (ідентифікаційнийкод 31517060)(новаредакція), згідно якого дане підприємство засноване на державній власності, належить до сфери Управління Міністерства економіки України (Уоп) та є державним комерційним підприємством, яке керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими державними органами, а також цим Статутом. Згідно юридичного статусу Підприємства слідує «… що воно здійснює діяльність відповідно до законодавства та цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління». Відповідно до прав та обов`язків підприємства серед яких є: «… одержувати в установленому порядку інформацію і матеріали від державних органів», у зв`язку з чим зобов`язується: «… створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм праці…». Згідно п. 7 Управління Підприємством слідує: «… директор відповідно до покладених на нього завдань: здійснює керівництво підприємства; видає накази з питань діяльності Підприємства; визначає штатний розпис та внесення до них змін; визначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства, крім заступників директора та головного бухгалтера Підприємства (т. 1 а.с. 25-53);

- копією Положення Придніпровського управляння магістрального аміакопроводу Державного Підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» (нова редакція) код ЄДРПОУ 26040646 затвердженим наказом від 08.09.2020 № 160, згідно якого правонаступником є Державне Підприємство «УКРХІМТРАНСАМІАК», відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.04.2017 № 599. У своїй діяльності Управління керується Конституцією та Законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державного управління, Статутом ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», наказами та розпорядженнями Підприємства та цим Положенням. (т. 1 а.с. 54-65);

-копією наказув.о.директора ДП«УКРХІМТРАНСАМІАК» ОСОБА_10 від 05.10.2018№ 161,про затвердженнянової редакціїАнтикорупційної програмиДП «УКРХІМТРАНСАМІАК»на виконаннявимог ст.62Закону України«Про запобіганнякорупції» п.2рішення Національногоагентства зпитань запобіганнякорупції від02.03.2017№75, згідно якого уповноваженому з питань реалізації Антикорупційної програми, заступникам директора, керівникам структурних підрозділів, ПУМА і МУМА забезпечити неухильне виконання визначених Антикорупційною програмою заходів (т. 1 а.с. 74);

-копією антикорупційноїпрограми ДП«УКРХІМТРАНСАМІАК» (новаредакція)2018рік, відповідно до якої дана програма є обов`язковою для виконання усіма працівниками ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», включаючи посадових осіб усіх рівнів, керівника (у тому числі Миколаївського та Придніпровського управлінь магістрального аміакопроводу); здійснення заходів щодо виконання (реалізації) Антикорупційної програми ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» в межах своїх повноважень провадять: директор, посадові особи всіх рівнів та інші працівники державного підприємства (т. 1 а.с. 75-101);

-копією повідомленнякерівника управлінняпроведення спеціальнихперевірок тамоніторингу способужиття НаціональногоАгентства зПитань ЗапобіганняКорупції від09.09.2021№ 47-07/67501-21 про те, що станом на 08.09.2021 ОСОБА_5 не проходив етап реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (т. 1 а.с. 118-119);

-копією наказузаступника директораз керівництваПридніпровським управліннямагістрального аміакопроводу№ 76від 17.02.2021, згідно якогопосада начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» входить до переліку посад, перебування на яких передбачає подання декларацій згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції».

З даним попередженням ОСОБА_5 ознайомлений, що засвідчено його підписом навпроти назви посади «Начальник лінійної дільниці № 14» (т. 1 а.с. 104-106);

- копією наказу в.о.директора ОСОБА_11 від 29.01.2020№ 19про забезпеченняподання електроннихдекларацій, відповідно доякого затверджено Перелік посад в ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», перебування на яких передбачає подання декларацій згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та рекомендовано до 30.01.2020 ПУМА та МУМА надати працівникам, які є суб`єктами декларування, довідки про суму виплаченого доходу (матеріальну допомогу) і утриманого податку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, з подальшим проведенням з працівниками ПУМА та МУМА, які є суб`єктами декларування, навчання щодо застосувань окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», стосовно заповнення декларації в строк до 28.02.2020, а також з посиланням про направлення особам до 20.02.2020, які звільнилися з роботи на державному підприємстві і за посадою були суб`єктом декларування, листи-повідомлення про необхідність подання щорічної декларації за 2019 рік (т. 1 а.с. 184);

-завіреною начальникомВК ДП«УКРХІМТРАНСАМІАК» ОСОБА_8 переліку посад,перебування наяких в2019році передбачаєподання деклараціїзгідно ЗаконуУкраїни «Прозапобігання корупції»(донаказу від29.01.2020№ 19), відповідно до якого в переліку вказана посада начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», що засвідчено підписом обвинуваченого ОСОБА_5 при ознайомленні (т. 1 а.с. 185-186).

Відповідно до обвинувального акту від 22.12.2021року іззміненим обвинуваченням,який погодивкерівник Лозівськоїокружної прокуратуриХарківської області ОСОБА_7 укримінальному провадженні№ 12021221110000503 від 16.09.2021 слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:

(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченогоКК України;

(2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення;

(3) як слід кваліфікувати діяння обвинуваченого, у випадку доведення його винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 366-3 КК України.

Відповідно достатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Саме законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Тобто, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але суд зобов`язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі скорочено Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі скорочено ЄСПЛ) суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Перес протиФранції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення суду є порушенням гарантій, втілених устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» (п. 38, рішення від 24.04.2008 року) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту.

Суд отримав можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі. Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до Суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні.

Отже, Суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення.

Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 10.07.2001 року у справі «Авшар протиТуреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За правилами статті 84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Також, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За правилами ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що всі докази у кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межамирозумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_5 у інкримінованому кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів вїх сукупностіта взаємозв`язкута не викликають у Суду сумнівів.

Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, Суд не вбачає.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

З огляду на зазначене Суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об`єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку, Суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогамКПК України, отримані упередбаченому КПКУкраїни порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом не встановлено допущення істотних порушень, прав та свобод обвинуваченого, інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає Суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.

Крім того, Суд враховує, що зі змісту п.78 рішення Європейського суду з прав людини від 16.02.2017 у справі «Артур Пархоменкопроти України» вбачається, що при розгляді справи в цілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід`ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього - змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.

Зокрема, з урахуванням вищезазначеного правового висновку Європейського суду з прав людини, у цьому судовому провадженні Суд бере до уваги, що обвинувачений та його захисник мали можливість оскаржити автентичність доказів, отриманих стороною обвинувачення, але не зробили цього і не подавали клопотань або своїх доводів щодо визнання доказів отриманих під час досудового розслідування недопустимими, що в подальшому стало б предметом судового розгляду.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумнимсумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, Суд у своєму рішенні повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення Суду є порушенням гарантій, втілених устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи надані та досліджені Судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, Суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).

На переконання Суду обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин та це підтверджується сукупністю як прямих так і не прямих доказів.

Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб`єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза всяким розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямий умисел.

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки. Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків.

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України,протягом судового розгляду, враховуючи, що Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Згідно ст.ст.2,11 ККпідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, Суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно доККможе наставати кримінальна відповідальність (ч. 1ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

Відомості, вказані у цьому вироку в частині складу вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, є установленими та доведеними у порядку визначеномуКПК.

Сукупність наведених доказів, що були безпосередньо досліджені судом є достатньою та підтверджує правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 стосовно доведеності винуватості останнього у вчиненні злочину.

Ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності.

Всідокази поданіСуду стороноюобвинувачення взагалі,переконливо свідчатьпро наявністьу діяннях обвинуваченого об`єктивної сторони інкримінованих злочинів.

З огляду на викладене, досліджені Судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і Суд, оцінюючи докази, вважає, що ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння дії, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто, діяв з прямим умислом на скоєння злочину.

Отже,для Судує очевидним,поза розумнимсумнівом,що уцьому кримінальномупроваджені сукупністьпрямих танепрямих доказівпереконливо свідчитьпро те,що ОСОБА_5 діяв з прямим умислом (умисно).

За таких обставин, Суд приходитьдо висновкупро повнудоведеність виниобвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 366-3 КК України, як такі, що виразилися в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Підстав, у відповідності до ч. 3ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Твердження сторони захисту, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», Суд вважає необґрунтованими та не може прийняти до їх уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в суді при розгляді справи та спрямовані з метою реабілітації померлого ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення.

Суд критично відноситься до посилань адвоката ОСОБА_4 про те, що орган досудового розслідування без внесення відомостей до ЄРДР здійснював досудове розслідування відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 4202122212000064 від 03.08.2021, відомості в якому відповідно витягу з ЄРДР внесені саме відносно особи ОСОБА_13 , а потім виділив матеріали в окреме провадження відносно ОСОБА_5 , виходячи з наступного.

Нормами ч. 3 ст. 217 КПК передбачено, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Як визначено положеннями п. 12 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого Наказом ГПУ від 06.04.2016, при виділенні з кримінального провадження матеріалів щодо окремої особи у випадку вчинення кримінального правопорушення групою осіб (усіма її членами) відомості про правопорушення у Реєстрі обліковуються у новоствореному кримінальному провадженні з присвоєнням нового номера. При цьому використовується реквізит «виділено».

Згідно п. 1 Глави 3 Розділу ІІ даного Положення облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей, зокрема, про виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер кримінального провадження.

З наведеного убачається, що за наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 217 КПК України, з кримінального провадження можуть бути виділені матеріали в окреме провадження, якому присвоюється новий номер, тобто утворюється нове кримінальне провадження.

03.08.2021 були внесені відомості до ЄРДР за № 4202122212000064 за ст. 366-3 КК України відносно ОСОБА_13

16.09.2021, тобто через півтора місяця після реєстрації в ЄРДР кримінального провадження № 4202122212000064 відносно ОСОБА_13 за ст. 366-3 КК України, слідчий під час досудового розслідування самостійно виявив кримінальне правопорушення за ст. 366-3 КК України відносно ОСОБА_5 та 16.09.2021 вніс відомості до ЄРДР з подальшим присвоєнням номеру кримінального провадження № 12021221110000503 з відміткою виділення матеріалів досудового розслідування, у зв`язку із чим постановою прокурора від 16.09.2021 у кримінальному провадженні № 4202122212000064 від 03.08.2021 приймається рішення про виділення з вже існуючого кримінального провадження матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_5 № 12021221110000503 від 16.09.2021, де у подальшому орган досудового розслідування обґрунтував висунуте ОСОБА_5 обвинувачення.

Щодо твердженню сторони захисту у даному кримінальному провадженні, Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к , відповідно до якої вирішуючи питання про застосування правилст. 87 КПКдо наданих сторонами доказів, Суд вказав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зоруст. 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 року у справі № 520/2703/17 зазначив, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК України.

Суд також звертає увагу на те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не містить заборон відносно використання інформації, отриманої в іншому кримінальному провадженні, оскільки такі були виділені з нього в порядку ст. 217 КПК України, як і не передбачає дублювати такі ж процесуальні дії в цьому провадженні та відкривати такі документи. Відтак прокурор міг прийняти постанову про виділення матеріалів досудового розслідування у разі наявності достатніх підстав вважати, що кримінальне правопорушення вчинено різними особами, оскільки такої заборони ч. 4 ст. 217 КПК України не містить, тому позиція сторони захисту щодо можливості здійснення таких дій лише щодо підозрюваного є безпідставною.Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 318/2921/18 від 03.02.2022 року.Тому доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказів, отриманих у іншому кримінальному провадженні, є необґрунтовані.

Також, Суд не може погодитися із доводами захисника ОСОБА_4 про визнання недопустимими доказами документів кримінального провадження, у зв`язку із тим, що вони зібрані неуповноваженою особою, яка на думку сторони захисту не є суб`єктом проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, оскільки вона діяла відповідно до доручення від 16.09.2021, яке складено та підписано начальником відділення СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 , яким доручено проведення досудового розслідування слідчій групі, де визначено старшого групи у даному провадженні слідчу ОСОБА_15 , що на думку захисту не відповідає вимогам КПК України та вважає їх неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до постанови від 19.05.2020 у справі № 490/10025/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказала на те, що не можна погодитися з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень, оскільки КПК України не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження викладалось у формі постанови.

Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбаченим цим кодексам, або, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Шляхом співставлення двох пунктів ч. 2 ст. 39 КПК України суд дійшов висновку, що визначення слідчого не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови.

Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування.

16.09.2021 начальником відділення СВ Лозівського РАП ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 надано доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні старшому слідчому СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_15 .

Суд вважає це доручення таким, що надано компетентною службовою особою, оскільки воно відповідає вимогам ст.ст. 39, 214 КПК України, а тому старший слідчий СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_15 була уповноваженим слідчим у кримінальному провадженні №12021221110000503 і як наслідок усі прийняті нею процесуальні рішення в даному кримінальному провадженні в силу ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими доказами.

Крім того, доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_3 на здійснення процесуального керівництва по даному кримінальному провадженню, оскільки підпис керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області у постанові про визначення прокурора або групи прокурорів від 16.09.2021 був відсутнім, то ці доводи сторони захисту в цій частині спростовуються долученою до матеріалів справи постановою керівника Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_17 від 16.09.2021 про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, з відповідним підписом останнього (т. 1 а.с. 166), що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.02.2021 (справа № 754/7061/15, провадження № 51-4584кмо18).

Більш того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту не ставила під сумнів повноваження прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні. Зокрема під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування жодних заяв, зауважень та клопотань не було подано, в тому числі і про постанову про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим, відсутність підпису у копії постанови наданою стороною захисту, про призначення групи прокурорів, які здійснювали керівництво досудовим розслідуванням у цьому провадженні, жодним чином не призвело до порушення прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_5 і не вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому, враховуючи вищезазначене судом, що також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 (справа № 756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Окрім цього, суд вважає неспроможними і доводи сторони захисту щодо відсутності формулювання обвинувачення по обвинувальному акту відносно ОСОБА_5 , яке на думку захисту є невірне та неконкретне, в якому належним чином не висвітлена об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 .

Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу, щодо змісту та форми обвинувального акту.

Суд не може погодитися з твердженням сторони захисту щодо невірного та неконкретного формулювання обвинувачення з підстав не розкриття суб`єктивної та об`єктивної сторін злочину ОСОБА_5 , в якому він обвинувачується.

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, яке полягає в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути вчинене з прямим умислом. При цьому, неподання декларації полягає або у її неподанні як такому, або у неподанні в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції».

Таке тлумачення випливає з того, що шкода об`єкту правопорушення настає внаслідок неотримання відомостей системою електронного декларування у встановленому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на підставні наказу № 68п від 05.06.2018 обіймав за суміщенням посаду начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (категорія персоналу - Керівники) з 04.06.2018 до заповнення вакансії, тобто до 08.09.2020, тобто ОСОБА_5 являвся особою, уповноваженою на виконання функції держави та був суб`єктом декларування.

З вказаного слідує, що перебуваючи на посаді начальника лінійної дільниці № 14 в період з 2018 року по 2020 рік (більше 2 років), ОСОБА_5 , керуючись посадовою інструкцією відповідно до його посади, яка затверджена начальником ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» ОСОБА_9 01.10.2020, згідно якої: «…механік дільниці виробничо-технічної служби несе відповідальність за: невиконання вимог цієї інструкції згідно з Переліком № 2 виробничо-технічної служби Управління; повноту і своєчасність виконання наказів, розпоряджень і вказівок начальника виробничо-технічної служби та керівництва Управління; дотримання трудової і виробничої дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, правил з охорони праці, промислової і пожежної безпеки, порушення вимог СУОП; неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, які передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, в межах визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним законодавством України; завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; порушення вимог антикорупційного законодавства …» (т.1а.с.146-150)та попередженняпро обмеження,обов`язки тазаборони,встановлені ЗакономУкраїни «Прозапобігання корупції»,Антикорупційною програмоюДП «Укрхімтрансаміак»під часроботи напідприємстві (додатокдо наказувід 26.06.2018№108), відповідно до якого посадові особи Підприємства, наділені повноваженнями здійснювати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, є суб`єктом декларування та відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції зобов`язані: «… щорічно до 01 квітня подавати декларацію за минулий рік за формою затвердження НАЗК, з яким ОСОБА_5 ознайомлений 14.07.2018 (т. 1 а.с. 19), умисно ухилився від виконання Закону України «Про запобігання корупції», а саме ігноруванням положень пункту 1, підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3, згідно якого ОСОБА_5 зобов`язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Вказане узгоджується й з: копією наказу в.о. директора ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» від 05.10.2018 №161, про затвердження нової редакції Антикорупційної програми ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» на виконання вимог ст. 62 ЗУ «Про запобігання корупції» п. 2 рішення Національного агентства з питань запобігань корупції від 02.03.2017 № 75; копією Антикорупційної програми ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (нова редакція від 2018); копією наказу заступника директора з керівництва Придніпровським управління магістрального аміакопроводу № 76 від 17.02.2021, згідно якого посада начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» входить до переліку посад, перебування на яких передбачає подання декларацій згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції»; копією наказу в.о. начальника ОСОБА_11 від 29.01.2020 № 19 про забезпечення подання електронних декларацій; копією повідомлення керівника управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного Агентства з Питань Запобігання Корупції від 09.09.2021 № 47-07/67501-21 про те, що станом на 08.09.2021 ОСОБА_5 не проходив етап реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 3663 КК України, полягає у формі неподання суб`єктом декларування зазначеної декларації.

Таким чином, перевіряючи доводи сторони захисту щодо формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, Суд дійшов висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення сторони захисту норм матеріального, процесуального Закону, переоцінки одиничних непрямих доказів.

Крім того, Суд звертає увагу, що стороною обвинувачення викладено фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та сформульовано обвинувачення в такій редакції, яка на його думку є належною та відповідною положенням Закону України про кримінальну відповідальність.

Більш того, у випадку ухвалення вироку, за змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, Суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане Судом недопустимим.

Щодо доводів сторони захисту про те, що: ОСОБА_5 не ознайомлений з наказом заступника директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу № 76 від 17.02.2021, подання декларації обвинуваченим ОСОБА_5 , непередбачено чинним законодавством, Суд також не може прийняти їх до уваги, оскільки відповідно п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Державне підприємство «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) створене розпорядчим актом Кабінету Міністрів України постановою від 22 травня 2001 року № 571 «Про утворення державного підприємства «Укрхімтрансаміак»» та за наданою суду копією статуту засноване на державній власності належить до сфери управління міністерства економіки України та є недержавним комерційним підприємством (п. 1.1).

Згідно положення про Придніпровське управління магістральних аміакопроводів ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 26040646), Управління створене наказом УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» від 20 липня 2001 року № 3, правонаступником якого є ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (п. 1.2). Управління є невід`ємною частиною організаційної структури Підприємства.

Таким чином, Державне підприємство «УКРХІМТРАНСАМІАК» є юридичною особою публічного права і посадові особи такого підприємства, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», на підставі п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За роз`ясненнямиНАЗК України№ 1від 03лютого 2021року «Щодозастосування окремихположень ЗаконуУкраїни «Прозапобігання корупції»стосовно заходівфінансового контролю(поданнядекларацій таповідомлень просуттєві змінив майновомустані)», під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств, слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. У разі визначення посадових осіб на державних підприємствах слід брати до уваги положення ч. 3 ст. 65 ГК України. Так, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств. Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника. Наприклад, виконавчі директори, директори з окремих питань, директори департаментів, начальники відділів, служб, центрів, бюро, груп, дільниць тощо та заступники керівників структурних підрозділів (у тому числі відокремлених, а також підрозділів у структурі таких відокремлених підрозділів) цих юридичних осіб безумовно наділені адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими функціями.

При цьому, адміністративно-господарські функції (обов`язки) це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

У відповідності до копії наказу № 68п ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» від 05.06.2018 механіку лінійної дільниці № 14 ОСОБА_5 суміщати, за його згодою, посаду начальника лінійної дільниці № 14, з 04.06.2018 до заповнення вакансії, з встановленням йому доплати в розмірі 50% посадового окладу суміщуваної посади за фактично відпрацьований час

За наданою суду копією посадової інструкції механіка дільниці виробничо-технічної служби ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», яка була затверджена 01.10.2020 та з якою ОСОБА_5 був ознайомлений під підпис, ОСОБА_5 повинний керуватися чинним законодавством; несе відповідальність за: невиконання вимог цієї інструкції згідно з Переліком № 2 виробничо-технічної служби Управління; повноту і своєчасність виконання наказів, розпоряджень і вказівок начальника виробничо-технічної служби та керівництва Управління; дотримання трудової і виробничої дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, правил з охорони праці, промислової і пожежної безпеки, порушення вимог СУОП; неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, які передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, в межах визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним законодавством України; завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; порушення вимогантикорупційного законодавства …» (т. 1 а.с. 146-150).

Таким чином, ОСОБА_5 , як особа, яка за суміщенням займала посаду начальника лінійної дільниці № 14, мав обов`язки щодо здійснення керівництва ділянкою роботи та виробничою діяльністю окремих працівників, та в 2020 році (в період з 04.06.2018 по 08.09.2020 включно) був посадовою особою юридичної особи публічного права, яка за приписами п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» для цілей цього Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України « Про запобігання корупції» особи зазначені у пункті 1, підпункті «а», пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Крім того, доводи захисника про необхідність ОСОБА_5 того, що він був суб`єктом декларуванням та його не було ознайомлено з наказом № 76 від 17.02.2021 спростовуються показами свідка ОСОБА_8 , яка працює на посаді начальника відділу кадрів ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» та підтвердила, що на підприємстві кожен рік видавалися уповноваженою на те особою відповідні накази, серед яких й ті, що ОСОБА_5 та інші працівники підприємства зобов`язані щорічно до 1 квітня повинні подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Про це ОСОБА_5 був офіційно повідомлений, про що свідчить його підпис на відповідному документі.

Крім того, ОСОБА_5 згідно посадової інструкції також був повідомлений про його відповідальність, серед яких було прописано, що він несе відповідальність за порушення вимог антикорупційного законодавства.

Суд не знаходить підстав сумніватися в достовірності даних показів свідка ОСОБА_8 , які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Будь-яких підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_5 зазначена особа не має, відповідно і не має жодних підстав ставити під сумнів її покази в суді, оскільки ці покази були надані під присягою та підстав сумніватися і в їх об`єктивності також не має.

Отже, ОСОБА_5 , займаючи за суміщенням посаду начальника лінійної дільниці № 14 ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», повинен був розуміти, що в силу Закону України «Про запобігання корупції» він є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та він має обов`язок на подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» та несе за це відповідальність.

Враховуючи,що винуватість ОСОБА_5 у вчиненніінкримінованого йомузлочину,передбаченого ст.366-3 КК України, повністю доведена під час судового розгляду, підстави для реабілітації померлого ОСОБА_5 , що передбачають ухвалення відносно нього виправдувального вироку, - відсутні.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 помер.

Згідно актового запису про смерть № 1399 від 08.11.2022, виданого Лозівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_5 помер 05.11.2022.

Відповідно до довідки про причину смерті № 685 від 08.11.2022, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок «Ішемічної хвороби серця» 05.11.2022 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08 листопада 2022), актова запис № 1399, місце реєстрації Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану).

Згідно вимог ст. ст.7,9КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, тому смерть особи позбавляє сенсу подальше провадження щодо можливо вчиненого нею кримінального правопорушення.

Обвинувальним вироком, за змістом ч. 2ст. 373 КПК України, вирішується питання про визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до відповідальності.

Померла особа не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, тому смерть особи, яка підозрюється, обвинувачується в учиненні кримінального правопорушення, виключає постановку питання про її кримінальну відповідальність, а тому стосовно померлої особи не може бути ухвалено обвинувального вироку. Це відповідає вимогам ст. 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний (особистий) характер. Єдиним винятком із такої ситуації є випадок, коли провадження необхідне для реабілітації померлого.

Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Відповідно до положень абзацу другого ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

За таких обставин, Суд, враховуючи відсутність підстав для реабілітаціїпомерлого ОСОБА_5 ,що передбачаєухвалення відноснонього виправдувальноговироку,вважає, що є всі підстави для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненніінкримінованого йомузлочину,передбаченого ст.366-3 ККУкраїни у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 110, 284, 369, 371-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221110000503 від 16.09.2021 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-3 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, - закрити у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

25.10.2024