Постанова

від 23.10.2024 по справі 922/1864/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1864/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Квартенко О.Р.,

Товариства мисливців і рибалок "Лісівник" - Ганга Д.Г.,

ОСОБА_2 - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)

та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства мисливців і рибалок "Лісівник" (далі - ТМР "Лісівник", Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 , який був членом ТМР "Лісівник" та його керівником, звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства від 01.10.2022 щодо зміни керівника та юридичної адреси, обрання членів ради, затвердження статуту в новій редакції, виключення відомостей про позивача як особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи, тощо.

2. Суд першої інстанції позов задовольнив, а також відмовив відповідачу у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний господарський суд рішення скасував як таке, що ухвалене неповноважним складом суду, та залишив позов без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами шляхом маніпулювання автоматизованим розподілом справи між суддями; стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

3. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи дотримався суд меж апеляційного перегляду при встановленні підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду; чи правильно суд встановив такі підстави;

- чи правильним є висновок суду про необґрунтовані дії позивача при вирішенні питання про стягнення судових витрат.

4. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційних скарг, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. 09.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформлене протоколом від 01.10.2022 №3. Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

6. 16.05.2023 ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства, оформлене протоколом №3 від 01.10.2022;

2) скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366, який вчинено державним реєстратором Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Шаповаловим В.В., щодо зміни відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни місцезнаходження юридичної особи; зміни найменування юридичної особи (повного та/або скороченого); зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР)

3) відновити становище, що існувало до порушення права позивача, шляхом відновлення у ЄДР запису про ОСОБА_1 як керівника ТМР "Лісівник" та особу, яка має право без довіреності вчиняти дії від імені Товариства.

7. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, порушенням порядку скликання зборів (неповідомлення позивача про порядок денний, дату і час зборів), відсутністю кворуму, чим, у свою чергу, порушено права позивача на участь в управлінні Товариством.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Щодо суті спору

8. ОСОБА_1 у 2005 році набув статусу члена ТМР "Лісівник" (код ЄДРПОУ 25462836) і з того ж часу займав посаду керівника вказаного Товариства.

9. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 статуту відповідача в редакції 2017 року, який був чинним станом на 01.10.2022, ТМР "Лісівник" є громадською організацією, яка керується у своїй діяльності, зокрема, Законом "Про громадські об`єднання".

10. Згідно зі змістом положень п.4.7 статуту відповідача (у редакції 2017 року) члени Товариства перебувають на обліку в Товаристві. Підставою для внесення до списку і виключення зі списку членів Товариства є відповідне рішення ради Товариства. Член Товариства, який до 1 серпня поточного року не сплатив членські внески в повному обсязі за цей рік, автоматично знімається з обліку та виключається з членів Товариства. Поновлення у членстві Товариства можливо лише після розгляду та позитивного рішення ради Товариства, особистої письмової заяви від виключеної особи і сплати вступних та членських внесків цією особою.

11. Згідно положень п.4.11 статуту відповідача (у редакції 2017 року) для виключення за порушення статуту має бути ухвалене відповідне рішення ради товариства.

12. Відповідно до п.5.4.3 статуту відповідача (у редакції 2017 року), який відповідає положенням п.5.4.4 статуту відповідача у редакції 2022 року, голова Товариства обирається загальними зборами на 5 (п`ять) років і може бути достроково відкликаний загальними зборами.

13. Позивач був обраний на посаду голови Товариства рішенням загальних зборів членів, оформленим протоколом від 17.09.2018 №19. П`ятирічний строк повноважень позивача як голови товариства закінчується 17.09.2023.

14. З кінця лютого 2022 року у зв`язку із широкомасштабним вторгненням та збройною агресією проти України ТМР "Лісівник" не вело основної діяльності через окупацію основної частини мисливських угідь Харківської області та приведення їх у непридатний стан.

15. З 16.08.2020 по 11.06.2022 позивач тимчасово перебував за межами території України.

16. При цьому позивач не змінив зареєстрованого відповідно до закону постійного місця проживання - АДРЕСА_1 .

17. Спірним рішенням загальних зборів ТМР "Лісівник", оформленим протоколом від 01.10.2022 №3, за результатом розгляду порядку денного постановлено:

1) Головою загальних зборів організації обрано ОСОБА_2 , секретарем загальних зборів обрано ОСОБА_3 ;

2) Обрано головою (керівником) ТМР "Лісівник" ОСОБА_2; з урахуванням, що голова Товариства очолює раду Товариства та входить до складу ради за посадою, обрано раду у кількості 3-х осіб, а саме, персонально за їх згодою: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

3) Змінено та визначено нову юридичну адресу Товариства, а саме: АДРЕСА_2 ;

4) Прийнято та затверджено статут ТМР "Лісівник" у новій редакції та уповноважено головуючого та секретаря загальних зборів організації підписати зазначений статут у новій редакції;

5) Виключити з ЄДР ОСОБА_1 в якості фізичної особи платника податків, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо;

6) Виключено повну та скорочену назву російською мовою. Основне найменування (нове та скорочене) залишити без змін.

18. 04.10.2022 державному реєстратору Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) було подано документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР, а саме: статут відповідача у новій редакції; заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу; опис структури власності; документ про сплату адміністративного збору; відомості про керівні органи; рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформлене протоколом від 01.10.2022 №3; реєстр осіб, які брали участь у загальних зборах відповідача від 01.10.2022. Документи були подані ОСОБА_2 , який є учасником справи - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

19. 05.10.2022 державний реєстратор Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Шаповалов В.В. ухвалив рішення здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про відповідача в ЄДР, про що вчинено запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366 щодо зміни відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни місцезнаходження юридичної особи; зміни найменування юридичної особи (повного та/або скороченого); зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

20. 04.05.2023 позивач отримав від державного реєстратора копію рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформленого протоколом від 01.10.2022 №3, що визнається самим позивачем і підтверджується відомостями, що містяться на стор.5 витягу з ЄДР від 09.05.2023 за №30653501.

21. Зі змісту витягу з ЄДР від 09.05.2023 за №30653501 випливає, що після 2017 року щодо відповідача було вчинено тільки одну реєстраційну дію - саме ту, про яку 05.10.2022 було внесено запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за №1004471070013000366 - Зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

22. Згідно з витягом з ЄДР станом на 09.05.2023 ТМР "Лісівник" є громадською організацією, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Органом управління товариства є рада, керівником юридичної особи є ОСОБА_2 .

23. Відповідач не направляв письмових повідомлень позивачу про скликання, час та місце проведення загальних зборів членів відповідача, рішення яких були в подальшому оформлені протоколом від 01.10.2022 №3.

24. В датованій 14.09.2022 довідці відповідача, яка є одностороннім документом останнього, міститься твердження відповідача про повідомлення ним своїх членів (за виключенням позивача) про дату, час та місце проведення загальних зборів; про доведення до відома членів Товариства порядку денного не йдеться. При цьому обмежившись, за власним твердженням, телефонним дзвінком позивачу, який позивач не прийняв, відповідач не надав доказів того, які ще додаткові заходи щодо отримання позивачем відповідного повідомлення вжив відповідач.

25. Відповідно до інформації, опублікованої для загального відома, ОСОБА_5 , який був членом ТМР "Лісівник" і за змістом реєстру осіб, які брали участь у загальних зборах відповідача від 01.10.2022, брав участь у вказаних загальних зборах, того ж дня, 01.10.2022, був призначений окупаційною владою країни-агресора "главой военно-гражданской администрации Харьковского района Харьковской области". Вказана обставина, повідомлена суду позивачем, ані відповідачем, ані третьою особою не оспорюється.

Позови у інших справах

26. 11.05.2023 представник позивача подав позовну заяву (від 09.05.2023) ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" про визнання протиправним рішення загальних зборів Товариства, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява розподілена на суддю Жельне С.Ч. із присвоєнням номеру справи №922/1885/23.

27. Господарський суд Харківської області ухвалою від 07.06.2023 у справі №922/1885/23 повернув позовну заяву та додані до неї документи позивачу.

28. Цього ж дня 11.05.2023 представник позивача засобами електронного зв`язку подав до Господарського суду Харківської області позовну заяву (від 09.05.2023) до ТМР "Лісівник" про скасування рішення загальних зборів Товариства, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3, яка, за результатами автоматизованого розподілу судової прави між суддями, розподілена на суддю Пономаренко Т.О. з присвоєнням номеру справи №922/1887/23.

29. Господарський суд Харківської області ухвалою від 29.05.2023 у справі №922/1887/23 повернув позовну заяву позивачу.

Вирішення процесуальних питань в суді першої інстанції

30. 18.05.2023 позов у справі №922/1864/23 прийнято судом (суддя Суслова В.В.) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1864/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, про що постановлено ухвалу.

31. 24.05.2023 представник ТМР "Лісівник" звернувся до господарського суду з клопотанням (вх.№13109) про визнання зловживанням процесуальними правами у якому, зокрема, зазначив, що з відомостей з сайту "Судова влада України" вбачається, що представник позивача 11.05.2023 (до винесення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху у справі №922/1864/23) подав до Господарського суду Харківської області ще дві позовні заяви до одного і того ж відповідача про визнання протиправним рішення загальних зборів Товариства, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3. Враховуючи наведене, відповідач зазначив, що у цій справі позивач здійснив зловживання правом, тобто вчинив дії, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, наслідком чого є право суду залишити позовну заяву без розгляду або повернути позивачу. Просив суд визнати зловживанням процесуальними правами дії представника ОСОБА_1 - адвоката Мица Ю.В. з подачі до Господарського суду Харківської області позовної заяви від 09.05.2023, метою якої є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Позовну заяву у справі №922/1864/23 залишити без розгляду у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами. Застосувати до представника позивача штраф за зловживання процесуальними правами.

32. Господарський суд Харківської області протокольною ухвалою від 13.06.2023 відмовив у задоволенні клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами у зв`язку з його необґрунтованістю.

33. Господарський суд Харківської області ухвалою від 27.06.2023 відмовив в задоволенні заяви ТМР "Лісівник" про відвід судді Суслової В.В. (вх. №16318 від 26.06.2023) з підстав необґрунтованості; задовольнив заявлений самовідвід судді Суслової В.В. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 для розгляду справи визначено склад суду: головуючий суддя - Байбак О.І.

35. Господарський суд Харківської області ухвалою від 04.07.2023 (суддя Байбак О.І.) призначив справу №922/1864/23 до розгляду колегією суддів; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення автоматизованого розподілу з метою визначення складу суду для розгляду цієї справи.

36. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 для розгляду справи визначено склад суду: Байбак О.І. - головуючий, Жельне С.Ч., Чистякова І.О.

37. Господарський суд Харківської області ухвалою від 05.07.2023 заяву ТМР "Лісівник" про відвід судді Байбака О.І. (вх. №17327 від 04.07.2023) залишив без задоволення; задовольнив заявлений самовідвід колегії суддів: Байбак О.І., Жельне С.Ч., Чистякова І.О. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи № 922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

38. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Калініченко Н.В. - головуючий, Буракова А.М., Лавренюк Т.А.

39. Господарський суд Харківської області ухвалою від 06.07.2023 задовольнив заявлений самовідвід колегії суддів: Калініченко Н.В., Буракова А.М., Лавренюк Т.А. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до ст.32 ГПК.

40. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Трофімов І.В. - головуючий, Ольшанченко В.І., Аюпова Р.М.

41. Господарський суд Харківської області ухвалою від 10.07.2023 задовольнив заявлений самовідвід колегії суддів: Трофімов І.В., Ольшанченко В.І., Аюпова Р.М. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

42. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Новікова Н.А. - головуючий, Хотенець П.В., Калантай М.В.

43. Господарський суд Харківської області ухвалою від 12.07.2023 задовольнив заявлений самовідвід колегії суддів: Новікова Н.А., Хотенець П.В. та Калантай М.В. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

44. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Присяжнюк О.О. - головуючий, Аріт К.А., Погорелова О.В.

45. Господарський суд Харківської області ухвалою від 14.07.2023 задовольнив заявлений самовідвід колегії суддів: Присяжнюк О.О., Аріт К.В., Погорелова О.В. від участі в розгляді справи №922/1864/23; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

46. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Лаврова Л.С., Пономаренко Т.О.

47. Колегія суддів ухвалою від 20.07.2023 задовольнила заяви суддів Пономаренко Т.О. та Лаврової Л.С. про самовідвід від участі в розгляді справи №922/1864/23 та передала матеріали справи №922/1864/23 для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи, відповідно до ст.32 ГПК.

48. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Жиляєв Є.М., Сальнікова Г.І.

49. Від суддів Жиляєва Є.М. та Сальнікової Г.І. надійшли заяви про самовідвід, які обґрунтовані уникненням сумнівів щодо неупередженості як в учасників справи №922/1864/23, так і у стороннього спостерігача.

50. Колегія суддів ухвалою від 25.07.2023 задовольнила заяви суддів Жиляєва Є.М. та Сальнікової Г.І. про самовідвід від участі в розгляді справи №922/1864/23 та передала матеріали справи №922/1864/23 для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи, відповідно до ст.32 ГПК.

51. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Ємельянова О.О., Прохоров С.А.

52. У подальшому, 10.08.2023 до суду надійшли такі заяви:

- про самовідвід судді Ємельянової О.О.;

- про відвід колегії суддів: Жигалкін І.П., Ємельянова О.О., Прохоров С.А., за підписом представника відповідача.

53. Прийнявши зазначені заяви, суд вирішив здійснити розгляд цих заяв:

- заяву судді Ємельянової О.О. про самовідвід розглянути у порядку процесуального законодавства, з підстав зазначеного питання постановити окремий процесуальний документ;

- стосовно заяви про відвід, суд постановив протокольну ухвалу про визнання заявленого відводу необґрунтованим та відмову в задоволенні заяви про відвід (вх. №21259/23 від 10.08.2023).

54. Колегія суддів ухвалою від 11.08.2023 задовольнила заяву судді Ємельянової О.О. про самовідвід від участі в розгляді справи №922/1864/23 та передала матеріали справи №922/1864/23 для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи, відповідно до ст.32 ГПК.

55. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 для розгляду зазначеної справи визначено склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Прохоров С.А., Добреля Н.С.

56. Господарський суд Харківської області ухвалою від 16.08.2023 заяву про самовідвід судді Добрелі Н.С. у справі №922/1864/23 задовольнив; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи, відповідно до ст.32 ГПК.

57. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 для розгляду зазначеної справи визначено склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Прохоров С.А., Кухар Н.М.

58. Господарський суд Харківської області ухвалою від 24.08.2023 заяву про самовідвід судді Кухар Н.М. у справі №922/1864/23 задовольнив; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

59. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 для розгляду зазначеної справи визначено склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Прохоров С.А., Рильова В.В.

60. Господарський суд Харківської області ухвалою від 31.08.2023 заяву про самовідвід судді Рильової В.В. у справі №922/1864/23 задовольнив; матеріали справи №922/1864/23 передав для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК.

61. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Жигалкін І.П. - головуючий, Прохоров С.А., Шарко Л.В.

62. Господарський суд Харківської області ухвалою від 15.09.2023 призначив справу №922/1864/23 до розгляду у підготовчому засіданні на 12.10.2023 о 12:30 год.

63. Господарський суд Харківської області ухвалою від 12.10.2023 заяву (вх.№27825 від 12.10.2023) представника ТМР "Лісівник" про відвід колегії суддів залишив без розгляду.

64. Ухвалою від 31.01.2024 у справі №922/1864/23 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.02.2024 о 12:00.

65. Ухвалою від 07.02.2024 суд повідомив учасників справи, що, враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, було: задоволено клопотання (вх. №3452 від 07.02.2024) представника третьої особи про відкладення судового засідання; задоволено клопотання (вх. №3460 від 07.02.2024) представника відповідача про відкладення судового засідання; судове засідання у справі призначено на 28.02.2024 о 12:00 год.

66. Враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи суд постановив ухвалу від 28.02.2024, якою повідомив учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 13.03.2024 о 12:00 год.

Вирішення процесуальних питань в суді апеляційної інстанції

67. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2024 заяву суддів Фоміної В.О. (головуючий суддя), Крестьянінова О.О., Шевель О.В. про самовідвід у справі №922/1864/23 задовольнив; справу №922/1864/23 передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

68. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 для розгляду справи сформовано такий склад суду: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Тарасова І.В.

69. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.05.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТМР "Лісівник" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 та додаткове рішення від 10.04.2024.

70. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

71. Господарський суд Харківської області рішенням від 13.03.2024 позов задовольнив повністю.

72. Суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що судом дотримані критерії, встановлені ЄСПЛ, щодо неупередженості та легітимності суду; обставини, наведені представником відповідача адвокатом Гангою Д.Г. в обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження, отже, колегія у складі суддів: Жигалкін І.П., Ємельянова О.О., Прохоров С.А. постановила протокольну ухвалу, якою визнала заяву про відвід необґрунтованою, а з підстав подання заяви про відвід у день засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншого складу суду; колегія суддів ухвалою від 11.08.2023 задовольнила заяву судді Ємельянової О.О. про самовідвід від участі у розгляді справи №922/1864/23 та передала матеріали справи для здійснення автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду із заміною відведеного судді (суддів) для розгляду справи відповідно до ст.32 ГПК; колегія суддів у складі Жигалкін І.П. - головуючий, Прохоров С.А., Шарко Л.В., розглянула справу по суті заявлених позовних вимог разом з іншими доводами; відсутність у Законі "Про громадські об`єднання" будь-яких приписів з приводу порядку скликання загальних зборів учасників не надає органам управління відповідача скликати збори у спосіб на власний розсуд, а зобов`язує їх керуватися приписами Цивільного кодексу України, адже громадська організація є непідприємницьким товариством; для виявлення належного та добросовісного ставлення до свого обов`язку повідомити членів товариства про скликання відповідних загальних зборів відповідач повинен був керуватися приписами ч.4 ст.32 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і надіслати повідомлення про дату, час та місце проведення зборів і їх порядок денний на зареєстровану адресу проживання позивача, яке останній не змінював, листом з описом вкладення; не зробивши цього, відповідач використав недостатню визначеність положень закону та власного статуту з метою формального виправдання неповідомлення позивача про скликання відповідних загальних зборів; дії відповідача, вчинені ним з метою скликання та проведення загальних зборів, що згідно з даними, викладеними у протоколі від 01.01.2022 №3, відбулися 01.10.2022, не відповідають вимогам закону та засадам добросовісності й розумності; як наслідок, такими діями порушено право позивача на участь в управлінні ТМР "Лісівник" через неповідомлення позивача як члена товариства про дату, час, місце проведення відповідних загальних зборів та їх порядок денний; вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366, який вчинено державним реєстратором Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Шаповаловим В.В., та про відновлення становища, що існувало до порушення права позивача, шляхом відновлення у ЄДР запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства та особу, яка має право без довіреності вчиняти дії від його імені, є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3, адже спрямовані на відновлення становища, що існувало до виконання вказаного рішення зборів; оскільки саме на підставі вищевказаного протиправного рішення загальних зборів вчинено реєстраційні дії та внесено до ЄДР запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366, то скасування такого запису буде належним та ефективним способом захисту прав позивача; оскільки статут відповідача передбачає лише автоматичне зняття з обліку члена товариства, який не сплачує внески, але жодним чином не автоматичну втрату такою особою статусу члена товариства без будь-якого рішення повноважного органу управління, то твердження відповідача та третьої особи про втрату позивачем статусу члена Товариства є юридично неспроможними.

73. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 10.04.2024 відмовив у задоволені заяви ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

74. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, господарський суд виходив з того, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн не підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача, оскільки позов задоволено повністю.

75. Східний апеляційний господарський суд постановою від 25.07.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 скасував; позов ОСОБА_1 залишив без розгляду; скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024; стягнув з ОСОБА_1 на користь ТМР "Лісівник" 9 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

76. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- 09.05.2023 та 11.05.2023 представник позивача подав три окремі позовні заяви до одного і того самого відповідача з одним і тим самим обґрунтуванням про визнання недійсним рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформленого протоколом від 01.10.2022 №3; при цьому зміст цих трьох позовних заяв є тотожнім; прохальна частина кожної із заяв містить різне формулювання, а саме: визнання недійсним, визнання протиправним, скасування вказаного рішення загальних збрів Товариства, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3; наявні в матеріалах справи докази (додані відповідачем до клопотання про зловживання процесуальними правами) безумовно підтверджують, що лише після завершення автоматизованого розподілу та визначення складу суду по трьох позовних заявах позивач усунув недоліки позовної заяви та уточнив її вимоги саме у цій справі, а дві інші позовні заяви повернуті господарським судом через не усунення позивачем недоліків позовних заяв; обґрунтованими є твердження відповідача про те, що такі дії можуть свідчити про намагання позивача вплинути (штучно створеним втручанням) на автоматизований розподіл судової справи та визначення складу суду; такі дії позивача створюють ситуацію, коли позивач має вибір серед визначеного складу суду, що є неприпустимим, порушує основні засади та принципи судочинства, викликає обґрунтовані сумніви в справедливості судового процесу у іншої сторони; висновки господарського суду щодо необґрунтованості та відмову у задоволенні клопотання про зловживання процесуальними правами позивача є помилковими, адже матеріали справи не містять обґрунтованого мотивування причин подання 09.05.2023 та 11.05.2023 декількох позовних заяв з тотожним змістом та ідентичними вимогами до однієї і тієї самої особи; дії позивача є свідомими, умисними та направленими на маніпулювання системою автоматизованого розподілу судових справ та такими, що фактично зводяться до "обрання" судді, який буде здійснювати розгляд справи, а, отже, є обґрунтовані підстави вважати дії позивача зловживанням процесуальними правами;

- положення ГПК не містять норми про те, що ухвала про відвід постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати та заноситься до протоколу судового засідання; згідно з вимогами ГПК господарський суд повинен оформити письмово як окремий документ та постановити ухвалу щодо вирішення питання про відвід; виключно у такий спосіб та в процесуальній формі господарський суд повинен був постановити ухвалу про вчинення такої процесуальної дії;

- заява (вх.№27825 від 12.10.2023) представника Товариства адвоката Ганги Д.Г. про відвід колегії суддів: Жигалкін І.П., Прохоров С.А., Шарко Л.В. подана відповідачем вперше і обґрунтована наявністю у нього сумнівів у об`єктивності та неупередженості цього складу колегії суддів; представник відповідача декілька разів подавав заяву про відвід, однак різному складу суду, який змінювався у зв`язку з поданням суддями заяв про самовідвід; суд, всупереч положенням законодавства (статей 38-39 ГПК), відповідного порядку розгляду заяви про відвід не дотримався, натомість ухвалою від 12.10.2023 залишив її без розгляду з передбачених ч.3 ст.43 ГПК підстав; заявлення відповідачем відводу вперше складу колегії суддів не може вважатися зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії не мають системного характеру, а сама заява про відвід мотивована посиланнями на обставини, які заявник вважав обґрунтованими; у суді першої інстанцій був порушений порядок вирішення відводу, у зв`язку з чим справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; вказані обставини є безумовною підставою для скасування судового рішення на підставі п.1 ч.3 ст.277 ГПК;

- оскільки розгляд справи в суді першої інстанції здійснено неповноважним складом суду, зважаючи на висновок апеляційного господарського суду про скасування оскаржуваного рішення суду та залишення позовної заяви без розгляду у порядку ч.3 ст.43 ГПК, не розглядаються та не оцінюються доводи апеляційної скарги, які стосуються оскаржуваного рішення по суті заявлених вимог;

- витрати відповідача на професійну правничу допомогу пов`язані із розглядом справи становлять 20 000,00 грн; надані заявником документи досліджені судом та визнаються належними доказами понесених відповідачем витрат; позивач з клопотанням про неспівмірність понесених відповідачем судових витрат, як до суду першої, так і апеляційної інстанцій, не звертався.

77. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 14.08.2024 заяву представника Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги

78. 05.08.2024 ОСОБА_1 через систему Електронний Суд звернувся з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, в якій просить її скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

79. 15.08.2024 ОСОБА_1 через систему Електронний Суд звернувся з доповненнями до касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024.

80. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що:

- ухваливши постанову від 25.07.2024 у справі №922/1864/23 Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду: 1) від 05.04.2023 у справі №922/4278/21, від 27.07.2023 у справі №910/12713/22 (щодо характеристики поняття та мети зловживання процесуальними правами); 2) від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, від 14.02.2024 у справі №906/1379/15 (щодо обсягу вимог апеляційного оскарження);

- ухваливши постанову від 25.07.2024 у справі №922/1864/23 Східний апеляційний господарський суд не врахував також висновки, викладені в постановах Верховного Суду: 1) від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 26.05.2022 у справі №905/460/21, від 01.12.2022 у справі №922/2017/17 (стосовно необґрунтованих дій позивача), 2) від 25.04.2023 у справі №924/341/22 та від 10.10.2023 у справі №907/636/20 (стосовно фактично понесених учасником справи витрат);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування приписів ст.39 ГПК щодо допустимості вирішення заяви про відвід, поданої в день судового засідання, протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати.

81. 16.08.2024 ОСОБА_1 через систему Електронний Суд звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, в якій просить її скасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні відповідної заяви ТМР "Лісівник" про розподіл судових витрат відмовити.

82. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК ОСОБА_1 посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суд апеляційної інстанції взагалі не визначив в оскаржуваній додатковій постанові, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача в розглядуваній справі саме в контексті приписів ч.5 ст.130 ГПК. Таким чином, ухваливши додаткову постанову від 14.08.2024 Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах, а саме:

- від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 та від 09.07.2019 у справі №922/592/17 (у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст.130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною);

- від 26.05.2022 у справі №905/460/21 (наведена норма ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, це необхідно встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин);

- від 01.12.2022 у справі №922/2017/17 (поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача");

- від 25.04.2023 у справі №924/341/22 (за правилами ч.5 ст.130 ГПК можуть бути розподілені лише такі судові витрати, які були фактично понесені учасником справи);

- від 10.10.2023 у справі №907/636/20 (має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача).

83. 17.09.2024 надійшов відзив ТМР "Лісівник" на касаційні скарги, у якому просить їх залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

84. У відзиві, зокрема, вказує:

1) щодо виходу за межі апеляційної скарги: суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення; суд апеляційної інстанції встановив, що справа була розглянута неуповноваженим судом, що є підставою для скасування рішення (ч.3 ст.277 ГПК); колегія суду також погодилась із доводами відповідача про те, що під час розгляду справи мало місце зловживання позивачем процесуальними правами, спрямоване на маніпулювання автоматизованим розподілу, що має наслідком залишення позову без розгляду (ч.3 ст.43 ГПК); апеляційний суд не обмежив право позивача на доступ до правосуддя, оскільки не позбавив останнього права звернутися до суду із новим позовом, без зловживань;

2) щодо зловживання позивачем своїми правами: як встановив суд апеляційної інстанції, зловживання позивача полягало не у поданні декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, як зазначає скаржник, а вчинення інших дій (подання 3 (трьох) схожих позовних заяв, однакового змісту, однак з різними предметами спору щодо рішення загальних збрів, оформленого протоколом від 01.10.2022 №3), метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, що прямо передбачено ч.3 ст.43 ГПК; досліджуючи матеріали справи щодо зловживання позивачем своїми правами, суд апеляційної інстанції правильно встановив усі обставини та взяв до уваги факти, на яких наголошував відповідач (завчасна підготовка в один день трьох схожих позовів; послідовність дій з подачі цих позовних заяв; подання позовів із однаковими недоліками; усунення недоліків лише однієї позовної заяви, після автоматизованого розподілу інших двох позовних заяв, із одночасною зміною предмету позову; відсутність активних дій щодо відкликання двох інших позовних заяв); те, що суддя Суслова В.В. не розглядала справу по суті, не свідчить про відсутність маніпуляцій позивача при автоматизованому розподілі і обрання ним у той момент певного судді; суддя Суслова В.В. заявила самовідвід лише після заявлення відповідачем відводу; було порушено фундаментальне право відповідача на справедливий і неупереджений судовий розгляд; визнання явки обов`язковою є правом, а не обов`язком суду; письмових доказів, наявних у справі було достатньо для висновку про наявність зловживань правами; представник позивача заздалегідь, в один день 09.05.2023 підготував позовні заяви, і навіть підписав їх; суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність зловживання відповідачем правом на відвід; представник відповідача не подавав декілька одних і тих же самих відводів, оскільки кожна його заява про відвід подавалась новому складу суду, який постійно змінювався у справі, у зв`язку із заявленням суддями самовідводів; у справі №922/1864/23 було винесено окрему ухвалу відносно адвоката відповідача ОСОБА_6 , яку, однак скасовано в апеляційному порядку; відповідач звертався і до голови Господарського суду Харківської області з проханням передати справу до іншого найближчого суду; у судів є доступ до ЄДР, а тому немає нічого дивного, що суд зазначив у рішенні актуальну юридичну адресу відповідача; неповідомлення відповідачем про зміну своєї адреси не є зловживанням правом чи іншим суттєвим порушенням, яке впливає на законність оскаржуваного рішення; відповідач не мав жодних обмежень на зміну місця знаходження;

3) щодо неповноважності складу суду: на неповноважність складу суду у цій справі фактично вплинуло не вирішення питання про відвід колегії суддів протокольною ухвалою, а необґрунтованість та безпідставність ухвали від 12.10.2023 про залишення заяви про відвід без розгляду; дії представника відповідача щодо заявлення відводу колегії суддів: Жигалкін І.П., Прохоров С.А., Шарко Л.В. не можна розцінити як зловживання правом на відвід;

4) щодо необґрунтованості дій позивача: відповідач погоджується із тезою скаржника, що "необґрунтованість дій" та "зловживання правом" не є тотожними поняттями; під необґрунтованими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду; ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин; хоча суд апеляційної інстанції не посилався на висновки Верховного суду, які цитує позивач, він все одно фактично їх дотримався, оскільки у судовому рішенні навів, які конкретно дії позивача були необґрунтованими (маніпуляція з розподілом);

5) щодо відсутності доказів оплати послуг: гонорар адвоката підлягає розподілу незважаючи на те, що він ще фактично не оплачений клієнтом; позивач не скористався правом на подачу заперечень/клопотань про зменшення витрати відповідача на правову допомогу;

6) щодо додаткової постанови: зважаючи на встановлення основним рішенням апеляційного суду факту необґрунтованих дій позивача, документальне підтвердження матеріалами справи витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн у суді апеляційної інстанції, відсутність будь-яких заперечень позивача з цього приводу, суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку про задоволення заяви відповідача; такі витрати є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), відповідають критерію реальності таких послуг, розумності їх розміру.

85. 03.10.2024 надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому погоджується із постановою суду апеляційної інстанції та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду

86. Верховний Суд ухвалою від 02.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

87. Верховний Суд ухвалою від 17.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж апеляційного перегляду, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду

88. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою (1) скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову на підставі п.1 ч.3 ст.277 ГПК та (2) залишено позов без розгляду в порядку ч.3 ст.43 ГПК.

89. Скаржник зазначає, що, ухваливши постанову від 25.07.2024, Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду:

1) від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, від 14.02.2024 у справі №906/1379/15 (щодо обсягу вимог апеляційного оскарження);

2) від 05.04.2023 у справі №922/4278/21, від 27.07.2023 у справі №910/12713/22 (щодо характеристики поняття та мети зловживання процесуальними правами).

90. Також стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів ст.39 ГПК щодо допустимості вирішення заяви про відвід, поданої в день судового засідання, протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати.

91. У свою чергу відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення; суд апеляційної інстанції встановив, що справа була розглянута неуповноваженим судом, що є підставою для скасування рішення (ч.3 ст.277 ГПК); колегія суду також погодилась із доводами відповідача про те, що під час розгляду справи мало місце зловживання позивачем процесуальними правами, спрямоване на маніпулювання автоматизованим розподілу, що має наслідком залишення позову без розгляду (ч.3 ст.43 ГПК).

92. Окрім цього, на думку відповідача, на неповноважність складу суду у цій справі фактично вплинуло не вирішення питання про відвід колегії суддів протокольною ухвалою, а необґрунтованість та безпідставність ухвали від 12.10.2023 про залишення заяви про відвід без розгляду, оскільки дії представника відповідача щодо заявлення відводу колегії суддів: Жигалкін І.П., Прохоров С.А., Шарко Л.В. не можна розцінити як зловживання правом на відвід.

93. Верховний Суд не погоджується зі скаржником з таких мотивів.

(І) щодо меж апеляційного перегляду

94. Згідно з положеннями ч.3 ст.2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

95. Статтею 14 ГПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

96. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

97. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.269 ГПК).

98. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу; порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частини 1, 2 ст.278 ГПК).

99. Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, на яку посилається скаржник, зазначив, що з наведених норм вбачається, що суд апеляційної інстанції не пов`язаний межами доводів та вимог касаційної скарги лише в разі, коли судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Такою обов`язковою підставою, що прямо вбачається з норми ч.2 ст.278 ГПК, є порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів (статті 20-23 ГПК), тоді як положення щодо територіальної юрисдикції (підсудності) (статті 27-31 ГПК) не є обов`язковою підставою для скасування рішення. Тому апеляційний суд мав дотримуватися вимог ст.269 ГПК щодо доводів та вимог апеляційної скарги.

100. Вказаний висновок Верховний Суд також застосував у постанові від 14.02.2024 у справі №906/1379/15.

101. Окрім цього, у п.4.14 постанови від 14.02.2024 у справі №906/1379/15 зазначено, що обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (ст.275 ГПК), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.

102. Разом з тим, у справі №906/1379/15 Верховний Суд дійшов такого висновку:

"4.17. Суд апеляційної інстанції порушив вищенаведені норми у їх сукупності, оскільки вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позаяк зробив висновок щодо обставин (представництва прокурором інтересів держави) поза межами доводів і аргументів прокурора, на які він посилався в апеляційній скарзі.

4.18. Так, апеляційна скарга скаржника не містить ані доводів щодо порушення статті 226 ГПК України, ані вимог про скасування рішення суду із залишенням позову без розгляду.

4.19. Відтак апеляційний господарський суд, залишивши позов прокурора без розгляду, доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзиві, не досліджував (про що безпосередньо вказано в оскаржуваній постанові).

4.20. У касаційній скарзі Товариство зазначає, що ухвалами місцевого господарського суду від 24.09.2015 та від 27.10.2022, які набрали законної сили та не були предметом оскарження в межах доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023, було відмовлено у задоволенні поданого ним клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. У зв`язку з чим у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції фактично було переглянуто судові рішення, які набрали законної сили та не були предметом оскарження в апеляційному порядку, чим порушено вимоги процесуального законодавства.

4.22. Отже і у цій частині доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, знайшли підтвердження.

4.23. Наведене у сукупності свідчить про те, що, скасувавши рішення місцевого господарського суду із наведених судом апеляційної інстанції підстав, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 86, 236, 282 ГПК України залишив позов прокурора без розгляду, у зв`язку з чим не відбувся апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог".

103. Також, Верховний Суд у справі №910/13963/21 вказав таке:

"4.25. Залишаючи позов (всі позовні вимоги) без розгляду на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд в оскаржуваній постанові навів норми та свої міркування з приводу зловживання процесуальними правами, зокрема з приводу того, що, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, проте не зазначив, які саме вчинені позивачем процесуальні дії, подані ним заяви та клопотання суд вважає зловживанням процесуальними правами.

4.26. Оскаржувана постанова не містить також й висновків стосовно того, що (1) подання позову з порушенням, як вважав апеляційний суд, правил об`єднання позовних вимог та/або (2) необґрунтоване об`єднання позовних вимог (заявлення вимоги до Чернівецької обласної державної адміністрації) з метою зміни підсудності справи суд вважає зловживанням процесуальними правами, та що саме це дало йому право відповідно до ГПК залишити такий позов без розгляду.

4.27. При цьому, варто зазначити, що заявлення позовної вимоги до Чернівецької обласної державної адміністрації, яка є похідною від інших вимог у цій справі, давало позивачу право на підставі частини п`ятої статті 30 ГПК подати відповідний позов до Господарського суду міста Києва. В контексті наведеного, такі процесуальні дії позивача не можна розцінювати як маніпулювання процесуальним порядком розгляду справи, відтак не можна вважати зловживанням процесуальними правами.

4.28. Відповідно до частини третьої статті 43 ГПК зловживання процесуальними правами є самостійною підставою для залишення позовної заяви без розгляду, проте оскаржувана постанова не обґрунтована приписами цієї статті".

104. Натомість у справі, що переглядається, відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, зокрема, що: 1) господарським судом допущено порушення норм процесуального права щодо вирішення питання про відвід складу суду, що призвело до того, що справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) представник позивача подав до господарського суду три позовні заяви від одного і того ж позивача до одного і того ж відповідача, які стосуються однієї і тієї ж підстави позову; вказане свідчить про зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, а саме, ним вчинено дії, що мали на меті маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями.

105. Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційна скарга не містила вимог про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, оскільки апеляційна скарга містила відповідні доводи (як про неповноважність складу суду так і про зловживання позивачем процесуальними правами), що змістовно відрізняє обставини справи, яка переглядається, від справ №910/13963/21 та №906/1379/15, на висновки із яких посилається скаржник.

106. Верховний Суд звертає увагу на принцип jura novit curia ("суд знає закони"). Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

107. Отже, той факт, що відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема, на зловживання представником позивача своїми процесуальними правами шляхом вчинення дій, спрямованих на маніпуляцію автоматизованим розподілом справи між суддями, не просив залишити позов без розгляду, а натомість просив ухвалити нове рішення про відмову у позові, не свідчить про помилковість висновків суду, який самостійно, знаючи норми права щодо наслідків зловживання правами (ст.43 ГПК), застосував їх.

(ІІ) щодо підстав для скасування рішення суду першої інстанції

108. Верховний Суд звертає увагу на те, що залишенню позову без розгляду (у порядку ст.43 ГПК) передувало скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.3 ст.277 ГПК.

109. Відповідно до п.1 ч.3 ст.277 ГПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

110. Разом з тим скаржник, не погоджуючись із цим висновком суду, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів ст.39 ГПК щодо допустимості вирішення заяви про відвід, поданої в день судового засідання, протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати.

111. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується з відповідачем, оскільки з оскаржуваного судового рішення вбачається, що на висновок суду апеляційної інстанції про неповноважність складу суду вплинуло не вирішення питання про відвід колегії суддів протокольною ухвалою, а необґрунтованість та безпідставність ухвали від 12.10.2023 про залишення заяви про відвід без розгляду.

112. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява (вх.№27825 від 12.10.2023) представника Товариства адвоката Ганги Д.Г. про відвід колегії суддів: Жигалкін І.П., Прохоров С.А., Шарко Л.В. подана відповідачем вперше і обґрунтована наявністю у нього сумнівів у об`єктивності та неупередженості цього складу колегії суддів; представник відповідача декілька разів подавав заяву про відвід, однак різному складу суду, який змінювався у зв`язку з поданням суддями заяв про самовідвід.

113. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всупереч положенням законодавства (статей 38-39 ГПК), відповідного порядку розгляду заяви про відвід суд першої інстанції не дотримався, натомість ухвалою від 12.10.2023 залишив її без розгляду з передбачених ч.3 ст.43 ГПК підстав; заявлення відповідачем відводу вперше складу колегії суддів не може вважатися зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії не мають системного характеру, а сама заява про відвід мотивована посиланнями на обставини, які заявник вважав обґрунтованими; у суді першої інстанцій був порушений порядок вирішення відводу, у зв`язку з чим справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; вказані обставини є безумовною підставою для скасування судового рішення на підставі п.1 ч.3 ст.277 ГПК.

114. Оскільки обставина вирішення заяви про відвід протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати не була підставою для висновку суду апеляційної інстанції про неповноважність складу суду, то, відповідно, доводи скаржника з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості вирішення заяви про відвід протокольною ухвалою не мають жодного значення для спростування висновку щодо неповноважності складу суду у цій справі.

115. Натомість скаржник не наводить обґрунтувань, з посиланням на підстави касаційного оскарження, які б спростували висновок про неповноважність складу суду через безпідставність ухвали від 12.10.2023 про залишення заяви про відвід без розгляду.

116. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

117. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підставі касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.

118. Скаржник, без посилання на висновки Верховного Суду (оскільки однією з підстав касаційного оскарження є п.1 ч.2 ст.287 ГПК) або на відсутність таких висновків (оскільки підставою касаційного оскарження також є п.3 ч.2 ст.287 ГПК), зазначає, що заява відповідача про відвід є зловживанням процесуальними правами. Однак, такі твердження є власними міркуваннями скаржника, не обґрунтованими жодною з підстав касаційного оскарження, які передбачені ч.2 ст.287 ГПК.

(ІІІ) щодо підстав для залишення позову без розгляду

119. Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

120. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (п.2 ч.2 ст.43 ГПК).

121. Частинами 3, 4 ст.43 ГПК встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

122. У постановах від 05.04.2023 у справі №922/4278/21 (п.4.23) та від 27.07.2023 у справі №910/12713/22 (п.73), на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

123. Скаржник, зокрема, вважає, що дві інші позовні заяви не призвели до порушення прав іншого учасника справи (відповідача), якщо провадження відкрито за першою ж позовною заявою з числа поданих.

124. Разом з тим, у справі №922/4278/21 рішеннями судів попередніх інстанцій позов було задоволено частково. Верховний Суд ці судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши у постанові від 05.04.2023 таке:

"4.17. За висновками Східного апеляційного господарського суду, подані Товариством позови не є аналогічними, оскільки позивач не обмежений в праві звертатись до суду з різними позовами про стягнення різних за своєю правовою природою сум (суми основного боргу, суми штрафних санкцій, суми безпідставно збережених коштів, неустойки), у зв`язку із чим подані Товариством позови не можуть вважатись позовами, подання яких у даному випадку може бути визнане зловживанням правом у розумінні положень пункту 2 частини 2 статті 43 ГПК України.

4.18. Крім того, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено відвід судді Новіковій Н.А. Підставами вказаного відводу стало те, що: позивачем було подано 16 однотипних позовних заяв з недоліками, що, на думку відповідача, має ознаки маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями з боку позивача для того, щоб справа потрапила на розгляд саме судді Новіковій Н.А., що може викликати сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду спору.

4.19. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 за результатами розгляду заяви про відвід судді вирішено визнати таку заяву необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

4.20. Перевіряючи викладені в касаційній скарзі аргументи Господарства щодо наявності підстав для відводу судді першої інстанції, Суд виходить з того, що такі підстави перебувають у безпосередньому взаємозв`язку з перевіркою доводів скаржника в частині зловживання правом позивачем.

4.25. Водночас у матеріалах справи відсутні копії поданих позивачем до Господарського суду Харківської області позовних заяв, на які відповідач посилався в обґрунтування заяви про зловживання правом позивачем, що унеможливлює перевірку відповідних доводів скаржника.

4.30. Оскільки, як було зазначено, наразі не вбачається можливості повною мірою перевірити доводи відповідача щодо вчинення позивачем дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, Верховний Суд не може погодитись чи не погодитись з мотивами відмови у задоволенні заяви про відвід судді, що викладені в ухвалі місцевого господарського суду від 06.12.2021.

4.31. З огляду на викладене передчасною вбачається перевірка інших доводів скаржника, викладених у поданій касаційній скарзі, зокрема, щодо розгляду справи по суті, оскільки у разі визнання зловживанням процесуальними правами позивача у зв`язку із поданням вказаних вище позовів до одного й того самого відповідача, з метою уникнення маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями суд має залишити позов без розгляду".

125. Отже, Верховний Суд у вказаній постанові (п.4.31) дійшов висновку, що визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами з метою маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями має наслідком залишення позову без розгляду, при цьому жодних висновків про необхідність окремого доведення факту порушень такими діями тих чи інших прав інших учасників справи, Верховний Суд не робив.

126. Натомість у справі №910/12713/22 досліджувалося питання щодо застосування судами попередніх інстанцій п.4 ч.1 ст.43 ГПК (необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою), а не п.2 ч.1 цієї статті.

127. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

128. Одним з найважливіших принципів судочинства є nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд.

129. Отже, встановлення факту вчинення дій, спрямованих на маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями, є достатньою підставою для визнання таких дій зловживанням процесуальними правами та, як наслідок, залишення позову без розгляду на підставі ст.43 ГПК.

130. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час вивчення матеріалів справи встановлено, що 09.05.2023 та 11.05.2023 представник позивача подав три окремі позовні заяви до одного і того самого відповідача з одним і тим самим обґрунтуванням про визнання недійсним рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформленого протоколом від 01.10.2022 №3; при цьому зміст цих трьох позовних заяв є тотожнім; разом з цим, прохальна частина кожної із заяв містить різне формулювання, а саме: визнання недійсним, визнання протиправним, скасування вказаного рішення загальних збрів ТДВ "Лісівник", оформленого протоколом від 01.10.2022 №3. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що лише після завершення автоматизованого розподілу та визначення складу суду по трьох позовних заявах позивач усунув недоліки позовної заяви та уточнив її вимоги саме у цій справі, а дві інші позовні заяви повернуті господарським судом через не усунення позивачем недоліків позовних заяв.

131. Таким чином, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, встановив факт подання позивачем трьох подібних позовів та дійшов висновку про вчинення дій, які створюють ситуацію, коли позивач має вибір серед визначеного складу суду, що є неприпустимим, порушує основні засади та принципи судочинства, викликає обґрунтовані сумніви в справедливості судового процесу, тобто дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

132. Разом з тим, переоцінка доказів та встановлених на їх підставі обставин не входить до компетенції суду касаційної інстанції (ст.300 ГПК), натомість обґрунтувань, з посиланням на відповідні підстави касаційного оскарження, щодо не дослідження доказів та/або встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, скаржник у своїй скарзі не наводить.

133. Згідно зі ст.275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

134. Враховуючи встановлення факту вчинення позивачем дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, та положення статей 43 та 275 ГПК суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду. Натомість скаржник помилковість такого рішення у встановленому порядку не обґрунтував.

Щодо встановлення необґрунтованості дій позивача при вирішенні питання про стягнення судових витрат

135. Суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТМР "Лісівник" 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу; також, додатковою постановою заяву представника Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

136. У свою чергу скаржник вказує, що Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду: 1) від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 26.05.2022 у справі №905/460/21, від 01.12.2022 у справі №922/2017/17 (стосовно необґрунтованих дій позивача), 2) від 25.04.2023 у справі №924/341/22 та від 10.10.2023 у справі №907/636/20 (стосовно фактично понесених учасником справи витрат).

137. Також не погоджується з додатковим рішенням апеляційного господарського суду та зазначає, що суд не визначив, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача в контексті приписів ч.5 ст.130 ГПК, та при цьому не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.130 ГПК, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 та від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 26.05.2022 у справі №905/460/21, від 01.12.2022 у справі №922/2017/17, від 25.04.2023 у справі №924/341/22, від 10.10.2023 у справі №907/636/20.

138. Відповідач у відзиві на касаційні скарги погодився із скаржником, що "необґрунтованість дій" та "зловживання правом" не є тотожними поняттями та зазначив, що під необґрунтованими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду; ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин; хоча суд апеляційної інстанції не посилався на висновки Верховного суду, які цитує позивач, він фактично їх дотримався, оскільки у судовому рішенні навів, які конкретно дії позивача були необґрунтованими, а саме - маніпуляція з автоматизованим розподілом.

139. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується із відповідачем з огляду на таке.

140. Як зазначалося, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

141. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підставі касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.

142. Скаржник, наводячи зазначені обґрунтування, послався на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, а, отже, він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.

143. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

144. Так, у справі №922/3787/17 досліджувалося питання необґрунтованості дій позивача, позов якого було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1ст.226 ГПК у зв`язку із неявкою позивача без поважних причин в судові засідання та не поданням заяви про розгляд справи за його відсутності. У постанові Верховний Суд зазначив, що ухвала суду в частині залишення позову без розгляду не містить висновків про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони; ухвала не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішенню справи по суті; заявник не довів та не підтвердив доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

145. У справі №922/592/17 також досліджувалося питання необґрунтованості дій позивача, позов якого було залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивача без поважних причин в судове засідання та не поданням заяви про розгляд справи за його відсутності. Верховний Суд вказав, що неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

146. У справі №905/460/21 Верховний Суд з`ясовував питання щодо наявності підстав для стягнення судових витрат з позивача після ухвалення цим судом постанови, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та залишено позовну заяву без розгляду у зв`язку із неявкою позивача у судові засідання, хоча останній був належним чином повідомлений про розгляд справи, а клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки відповідач не навів жодних обґрунтувань чи/або доводів стосовно неправомірних дій позивача, які останнім були здійснені в ході розгляду справи, а також в чому вони полягали.

147. У справі №922/2017/17 Верховний Суд досліджував питання необґрунтованості дій позивача за первісним позовом у зв`язку із відмовою останнього від позову. Верховний Суд направив справу на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні судових витрат, не дослідив обставини щодо причин відмови від позову, не надавав їм належної оцінки, не навів мотивів і обґрунтувань їх відхилення.

148. У справі №924/341/22 позивач подав до суду першої інстанції заяву про залишення його позову без розгляду, яку суд задовольнив, а в подальшому стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача. У цій справі було встановлено, що відповідач у своїй заяві про стягнення витрат обґрунтував необґрунтовані дії позивача (останній не надав жодних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував позов та декілька разів ініціював відкладення судового розгляду). Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із приписами ГПК та висновками суду касаційної інстанції щодо них, а повноважень переоцінити подану відповідачем заяву та оцінені судами докази суд касаційної інстанції не має, відповідно, немає підстав вважати, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування є неправильним.

149. У справі №907/636/20 постало питання щодо необґрунтованості дій позивача у зв`язку із відмовою останнього від позову. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що позивач звернувшись з позовом за захистом своїх прав, які вважав порушеними у 2020 році, вчиняв дії щодо затягування та перешкоджання розгляду цієї справи, серед іншого, неодноразово звертався із заявами про відкладення розгляду справи; подавав клопотання (зокрема, про залучення співвідповідача у справі; про зміну предмета позову), які відкликав, а згодом звернувся до господарського суду із заявою про відмову від поданої позовної заяви, не зазначаючи обґрунтованих причин такої відмови. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі дії позивача не можуть свідчити про обґрунтованість його дій при зверненні із позовом. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

150. Отже, правовідносини у жодній із наведених справ не стосуються залишення позову без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами. Такі висновки зроблені з урахуванням фактичних обставин кожної зі справ, які суттєво відрізняються від справи, що переглядається.

151. Більше того висновки, на які посилається скаржник є загальними.

152. Так, ч.5 ст.130 ГПК передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

153. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 ГПК) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст.130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).

154. Отже, при застосуванні ч.5 ст.130 ГПК має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача.

155. Верховний Суд зазначав, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.

156. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

157. Водночас підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).

158. Таким чином, ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин, що і було зроблено судом апеляційної інстанції в основному судовому рішенні - постанові від 25.07.2024.

159. Так, у вказаній постанові від 25.07.2024 суд дійшов висновку про зловживанням позивачем своїми процесуальними правами шляхом маніпулювання системою автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку із чим позов залишив без розгляду. З такими висновками погодився також Верховний Суд у цій постанові.

160. Отже, наведені вище висновки Верховного Суду носять загальний характер та відповідають тим висновкам, на які послався скаржник. Натомість суд апеляційної інстанції, покладаючи судові витрати у справі, що переглядається, на позивача, такі висновки врахував.

161. Посилання скаржника на п.10 постанови від 25.04.2023 у справі №924/341/22 та постанову від 10.10.2023 у справі №907/636/20, що за правилами ч.5 ст.130 ГПК можуть бути розподілені лише такі судові витрати, які були фактично понесені учасником справи не підтвердилося, оскільки такого висновку вказані постанови Верховного Суду не містять.

162. Натомість усталеною є правова позиція, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

163. Отже, скаржник, з посиланням на підстави касаційного оскарження, не довів помилковість висновків суду апеляційної інстанції у цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

164. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

165. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

166. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

167. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №922/1864/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй