Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/6224/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6224/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк "Мироцьке" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк "Мироцьке"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 4 210 352, 11 грн,

(у судовому засідання брав участь представник Відповідача - Тронь І. В.)

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" (далі - "Позивач", ТОВ "ІП Мироцьке") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - "Відповідач", ДП "Гарантований покупець"), в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило стягнути з останнього заборгованість, яка складається з 3 880 506, 10 грн - суми основного боргу, 3 893, 24 грн - пені, 3 893, 24 грн - штрафу, 77 085, 26 грн - 3% річних та 244 974, 27 грн - інфляційних втрат.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.09.2023, яке Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.04.2024 залишив без змін, закрив провадження у цій справі в частині вимог ТОВ "ІП "Мироцьке" про стягнення заборгованості у розмірі 14 269, 40 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд 28.08.2024 прийняв постанову, згідно з якою касаційну скаргу Позивача задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "ІП "Мироцьке" основний борг у розмірі 3 866 236,70 грн, 3 % річних у розмірі 77 085,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 244 974,27 грн. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у цій справі Верховний Суд залишив без змін.

4. В подальшому ТОВ "ІП "Мироцьке" звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій просить стягнути з Відповідача 123 000 грн витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу.

5. Верховний Суд ухвалою від 24.09.2024 заяву ТОВ "ІП "Мироцьке" про ухвалення додаткового рішення призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

6. Відповідач зі свого боку надіслав до касаційного суду заперечення проти заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просить відмовити у задоволенні останньої.

7. Розглянувши заяву ТОВ "ІП "Мироцьке" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та враховуючи заперечення ДП "гарантований покупець" щодо неї, Верховний Суд висновує таке.

8. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

12. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

13. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

14. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

15. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

16. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

17. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

18. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

21. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

23. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

24. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

26. Зокрема, відповідно до згаданого припису під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

27. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

28. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

29. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

30. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

31. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та десятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

32. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

33. Згідно із частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

34. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

35. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

36. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

37. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

38. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

39. Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

40. Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

41. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21.

42. Колегія суддів враховує, що ТОВ "ІП "Мироцьке" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 123 000 грн у цій справі разом із відповідною заявою надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 10.04.2024, укладеного між адвокатом, Фізичної особою - підприємцем Дмишук Вікторією Борисівною (далі - адвокат Дмишук В. Б.) та ТОВ "ІП "Мироцьке" (в тексті договору клієнт), згідно з умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу в господарській справі щодо стягнення клієнтом з ДП "Гарантований покупець" заборгованості за Договором № 15479/01 від 30.08.2018 за відпущену електричну енергію в лютому, квітні - серпні 2022 року, а клієнт зобов`язався оплатити таку правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункти 1.1., 1.2., 3.1. договору); за погодженням сторін, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката, розмір гонорару за надання правової допомоги сторонами визначено за погодинною ставкою у розмірі 4000 грн/година (пункт 4.1. договору); сторони домовились, що гонорар адвоката визначається та погоджується сторонами в актах виконаних робіт (наданих послуг), у розмірі відповідно до фактично витраченого часу та ставкою визначеною в п. 4.1 цього договору (пункту 4.2. договору);

- копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 28.08.2024, в якому наведений детальний перелік проведених адвокатом Дмишук В. Б. та погоджених ТОВ "ІП "Мироцьке" робіт (тривалістю 30, 75 год) на загальну суму 123 000 грн;

- копію платіжної інструкції від 29.08.2024 № 3188 про сплату ТОВ "ІП "Мироцьке" на користь адвоката Дмишук В. Б. 63 000 грн, в якості часткової оплати наданої правової допомоги згідно Договору від 10.04.2023 та Акта виконаних робіт (наданих послуг) від 28.08.2024;

- копію ордера адвоката Дмишук В. Б. від 29.08.2024 № 1432478.

43. Отже, ТОВ "ІП "Мироцьке", згідно з вимогами статей 74, 129 ГПК України було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

44. Верховний Суд відхиляє зауваження ДП "Гарантований покупець" в частині належності та допустимості наданих Позивачем доказів, оскільки вважає, що зазначення у тексті наданої ТОВ "ІП "Мироцьке" копії договору дати його укладення 10.04.2024 є лише технічною опискою, яка на суть спірних правовідносин ніяк не впливає. Текст же поданої копії договору містить чітке посилання на укладений між сторонами договір № 15479/01 від 30.08.2018, неналежне виконання Відповідачем умов якого і стало підставою виникнення спору у цій справі. В свою чергу копія акта виконаних робіт (наданих послуг) від 28.08.2024 містить вже посилання на номер цієї судової справи, а відтак застереження Відповідача у цій частині безпідставні.

45. Водночас Верховний Суд, погоджуючись із Відповідачем констатує, що у заявах про попереднє (орієнтовне) визначення сум судових витрат у цій справі, Позивач зазначав, що понесе витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 33 000 грн, у суді апеляційної інстанції - 17 000 грн, у суді касаційної інстанції - 12 000 грн, тобто всього у розмірі 62 000 грн.

46. Водночас у заяві про розподіл судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 123 000 грн, з яких 54 000 грн витрат, понесених у суді першої інстанції, 32 400 грн - у суді апеляційної інстанції; 36 600 грн - у суді касаційної інстанції.

47. Відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

48. Отже, Позивач, відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України станом на 29.08.2024 (звернення до касаційного суду із заявою про розподіл судових витрат) повинен був навести Верховному Суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяв про попереднє визначення сум судових витрат він не міг передбачити витрати на надання певних послуг (виконання робіт) та, яких саме.

49. Натомість, заява Позивача про розподіл судових витрат взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення на 61 000 грн, тобто майже у два рази.

50. Крім того, колегія суддів враховує, що правова позиція ТОВ "ІП "Мироцьке" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах усіх інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Дмишук В. Б. надавала правову допомогу Позивачеві в першій, апеляційній та касаційній інстанціях, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже, як обґрунтовано зазначено Відповідачем у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суттєве перевищення заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у спірних правовідносинах не має фактичного та юридичного підґрунтя.

51. Враховуючи наведене, врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши заяву ТОВ "ІП "Мироцьке" про розподіл судових витрат, додані до неї докази, а також враховуючи заяву ДП "Гарантований покупець" про зменшення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 62 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку колегії суддів, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом у цій справі роботою. У задоволенні решти вимог заяви Верховний Суд відмовляє.

За таких обставин, керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк "Мироцьке" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6224/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код - 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" (08104, Київська обл., Бучанський р-н., с. Мироцьке, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код - 40091994) 62 000 грн (шістдесят дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку із розглядом справи № 910/6224/23.

3. В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.