Рішення

від 21.10.2024 по справі 235/1981/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер235/1981/24

провадження 2/175/797/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати Наказ голови правління ОСББ «Добробут» Дяченка Ю.А. від 30.12.2023 року про призупинення дії трудового договору з бухгалтером ОСОБА_1 ..

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської від 17.06.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.08.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСББ «Добробут» про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено та закрито підготовче провадження по справі.

Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву.

Отже, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи та надані заяви, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,вбачається зматеріалів справита незаперечувалось сторонами,що позивачпрацює бухгалтеромв ОСББ«Добробут»,а такожє співвласникомОСББ «Добробут». ОСОБА_1 працює на цій посаді за сумісництвом з 02.11.2015 року, що підтверджується повідомленням про прийняття працівників на роботу.

Як зазначає позивач, в кінці 2018 року вона пішла у відпустку по вагітності і пологам, а потім по догляду за дитиною до трьох років, а в 2021 році вона знову приступила до роботи, де з 2019 року вже був новий голова правління ОСББ «Добробут» ОСОБА_2 ..

Згідно до довідки від 14 травня 2018 року №11338 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеної особою.

Проте, оскільки з початком повномасштабної агресії РФ проти України позивач разом із дітьми виїхала закордон, вона втратила статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№2136 в редакції станом на 01.05.2022) про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного в будь-який доступний спосіб.

В тому числі, як зазначає відповідач в своєму відзиві зазначив, що у зв`язку із виїздом за кордон позивач не оформила свої трудові правовідносини з працедавцем відповідно до вимог чинного законодавства. Також, відповідач зазначив, що позивач не виконувала вказівок і розпоряджень голови правління, безконтрольно перераховувала грошові кошти, тощо.

В зв`язку з виїздом за межі державного кордону України, бухгалтер ОСОБА_1 самовільно в односторонньому порядку порушила умови трудового договору. Відповідно до приписів ст. 60-3 Кодексу законів про працю України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочим приміщенням чи територією роботодавця. Типова форма трудового договору про дистанційну роботу, затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05 травня 2021 року №913-21.

Такий договір між роботодавцем та бухгалтером ОСОБА_1 не укладався.

Відповідно до ч. 11 ст. 60-2 Кодексу законів про працю на час загрози, зокрема у разі виникнення загрози виникнення збройної агресії дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладання трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. у такому разі норми ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю не застосовуються (зміни в організації і праці).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в України, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який на теперішній час не припинено та не скасовано.

Згідно з п. 3 зазначеного Указу, в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15.03.2022 року було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 2 та 3 ст.1 вказаного Закону №2136-ІХ (в редакції, як на дату видачі оскаржуваного наказу №4 від 01.04.2022 року, так і в діючий редакції) передбачено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України, а також не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Пунктом 2 Глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 13 Закону №2136-ІХ (в редакції станом на момент видачі оспорюваного наказу №4 від 01.04.2022 року) було встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Статтею 13 Закону №2136-ІХ (в редакції Закону№2352-ІХ від 01.07.2022 року, що набрав чинності 19.07.2022 року), встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як встановлено судом та зазначено вище, позивач з 02.11.2015 року відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу, працювала бухгалтером.

Місцем розташування ОСББ «Добробут» є адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 38.

Є загальновідомим фактом, що після початку збройної агресії російською федерацією 24.02.2022 року, з цього часу на території Донецької області, у т.ч. у м. Краматорську, відбувались активні бойові дії, місто піддавалось постійним обстрілам ворогом, внаслідок чого відбувалось руйнування його інфраструктури, закладів, житлових будинків, убивство великої кількості жителів цього міста.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.05.2022 року №92 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12.05.2022 року. До цього переліку, зокрема, належить Краматорська міська територіальна громада.

Відповідно до статті 60-2 (дистанційна робота) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»:

- дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

- укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

В томучислі,що стосується неможливість надання позивачу дистанційної роботи, як зазначає відповідач у відзиві, що позивач через виїзд за кордон не оформила свої трудові правовідносини з працедавцем відповідно до вимог чинного законодавства та виїхавши за межі кордону України самовільно в односторонньому порядку порушила умови трудового договору.

Крім того, залучення до роботи працівника в дистанційному режимі не є обов`язком працедавця.

Встановивши вказані обставини справи, а також керуючись вказаними нормами права, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В зв`язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Судовий збір залишити за рахунок Держави.

Керуючись ст.ст.1,13, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п.2 Глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України ст.ст. 2, 3, 4, 5,10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя О.Г. Васюченко