Рішення

від 14.10.2024 по справі 638/8440/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/8440/20

Провадження № 2/638/661/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс «Моноліт» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс «Моноліт» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, в якій просив визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином Ізраїлю, майнові права на визначену у договорі про участь в будівництві № 61/1/а від 09 січня 2006 року, частину об`єкта незавершеного будівництва під номером 151, загальною будівельною площею 84,58 кв.м., який знаходить на 21 (двадцять першому) поверсі в будівлі багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,64 га, яка відведена Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт «Будівельний альянс», ЄДРПОУ: 32436574, на підставі рішення Харківської міської ради № 66/04 від 28 квітня 2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

09 січня 2006 року між ОСОБА_2 (інвестор) та ТОВ «Моноліт» будівельний альянс » (забудовник) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір про участь в будівництві № 61/1/а.

Згідно з п 1.1 договору, забудовник залучає інвестора для будівництва об`єкта нерухомості на земельній ділянці площею 0,64 га розташованого по АДРЕСА_1 , відведеному забудовнику Рішенням Харківської міської ради №66/04 від 28 квітня 2004 року. Відповідно до умов договору, за рахунок грошових коштів отриманих від пайовиків, забудовник зобов`язується побудувати об`єкт, який належить всім пайовикам на праві сумісної часткової власності. Об`єкт після прийняття в експлуатацію, підлягає розподіленню в натурі між пайовиками (співвласниками), за виключенням допоміжних приміщень, які належать їм на праві сумісної власності.

Відповідно до п. 1.4 договору, після прийняття об єкта в експлуатацію, забудовник передає інвестору частину об`єкту в натурі, яка на будівельному плані об`єкту визначена як:

- 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_2 розташована на 19-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_3 розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.;

- 1-но кімнатна квартира під номером 169 розташована на 23-му поверсі, загальною будівельною площею 73,4 кв.м.;

- 1-но кімнатна квартира під номером 151А розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 62,3 кв.м.

Відповідно до довідки ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» в особі директора ОСОБА_4 від 28 липня 2011 року, ОСОБА_2 , згідно з договором №61/1/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року внесені грошові кошти в сумі 456732 грн. на будівництво 2-х кімнатної квартири під номером АДРЕСА_3 , яка розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.

01 серпня 2011 року між правонаступником ТОВ «Моноліт» будівельний альянс» ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» (забудовник), інвестором-1 ОСОБА_2 та інвестором-2 ОСОБА_5 укладено угоду про внесення змін в договір № 61/1/а відповідно якої права та обов`язки інвестора на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка знаходиться на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м. за вказаною вище адресою передано ОСОБА_5 . Пунктом 3 даної угоди забудовник підтверджує повне виконання обов`язку по сплаті інвестором-1 ОСОБА_2 тому обов`язок на інвестора-2 ОСОБА_5 не переходить.

Додатковою угодою до договору № 61/1/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року про заміну сторони в договорі, 26 листопада 2015 року директор ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» ОСОБА_6 засвідчив передачу прав та обов`язків інвестора на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 реднім інвестором ОСОБА_5 подальшому інвестору ОСОБА_7 .

У серпні 2016 року інвестор ОСОБА_7 за оплату в сумі 43000 доларів США передала свої права по договору № 61/1/а від 09 січня 2006 року в повному обсязі по 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_4 наземельній ділянцівідведеної забудовникурішенням Харківськоїміської ради № 66/04 від 28 квітня 2004 року громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 , який, скориставшись допомогою ріелторів агентства нерухомості «Квартал», придбав права на вказану квартиру відповідно до додаткової угоди до договору № 61/6/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року про новації сторони в договорі за участю забудовника в особі директора ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт».

Відповідно до п. 1.4 договору, після прийняття об`єкта в експлуатацію, забудовник передає інвестору частину об`єкту в натурі, яка на будівельному плані об`єкту визначена як 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 1.7 договору строк здачі об`єкта в експлуатацію третій квартал 2010 року.

Представник позивача зазначає, що на виконання вимог п. 4.1. вказаного договору інвестором сплачемо обумовлену суму, що підтверджується згідно п. 4.3 договору довідкою.

Позивачем ОСОБА_1 у готівковій формі сплачено попередньому інвестору ОСОБА_7 обумовлену суму грошових коштів у сумі 43000 доларів США чим виконано умови договору. Проте, свої зобов`язання за договором відповідач не виконав, так як до теперішнього часу об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 не здано в експлуатацію Таким чином, позивач свої грошові зобов`язання за договором виконав, сплативши кошти, тим самим вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов необхідних і достатніх для набуття майнових прав на вказану 2-х кімнатну квартиру.

Таким чином, згідно додаткової угоди до Договору № 61/1/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року про новації сторони в договорі від 17 серпня 2016 року права інвестора ОСОБА_7 передані ОСОБА_1 в повному обсязі за згодою відповідача. Отже, ОСОБА_1 набув прав та обов`язків інвестора за договором про участь у будівництві № 61/1/а від 09 січня 2006 року.

Представник позивачазазначає,що узв`язкуіз викладенимвище позивачзвертається зазахистом своїхмайнових правна квартиру,яка набудівельному планівизначена як2-хкімнатна квартирапід номером АДРЕСА_4 тазвертає увагуна те,що ТОВ «Будівельний альянс «МОНОЛІТ» більше 14 років не виконує взятих на себе зобов`язань за договором, має сумнівну репутацію зважаючи на низку відкритих кримінальних справ відносно нього. Отже, наведене вище, свідчить про те, що відповідач всіляко ухиляється від виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року справу прийнято до провадження судді Аркатової К.В., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Представником позивача адвокатом Борисовцем О.І. через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву у порядку статті 178 ЦПК України не подав.

Питання про заочний розгляд справи вирішено окремою ухвалою суду.

Технічна фіксація судового розгляду не здійснювалась на підставі статті 247 ЦПК України.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З наданих доказів суд вбачає, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_2 (інвестор) та ТОВ «Моноліт» будівельний альянс » (забудовник) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір про участь в будівництві № 61/1/а.

Згідно з п 1.1 договору, забудовник залучає інвестора для будівництва об`єкта нерухомості на земельній ділянці площею 0,64 га розташованого по АДРЕСА_1 , відведеному забудовнику Рішенням Харківської міської ради № 66/04 від 28.04.2004 року. Відповідно до умов договору, за рахунок грошових коштів отриманих від пайовиків, забудовник зобов`язується побудувати об`єкт, який належить всім пайовикам на праві сумісної часткової власності. Об`єкт після прийняття в експлуатацію, підлягає розподіленню в натурі між пайовиками (співвласниками), за виключенням допоміжних приміщень, які належать їм на праві сумісної власності.

Відповідно до п. 1.4 договору, після прийняття об єкта в експлуатацію, забудовник передає інвестору частину об`єкту в натурі, яка на будівельному плані об`єкту визначена як: - 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_2 розташована на 19-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.; - 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_3 розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.; - 1-но кімнатна квартира під номером 169 розташована на 23-му поверсі, загальною будівельною площею 73,4 кв.м.; - 1-но кімнатна квартира під номером 151А розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 62,3 кв.м.

Відповідно до довідки ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» в особі директора ОСОБА_4 від 28 липня 2011 року, ОСОБА_2 , згідно з договором №61/1/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року внесені грошові кошти в сумі 456732 грн. на будівництво 2-х кімнатної квартири під номером АДРЕСА_3 , яка розташована на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м.

01 серпня 2011 року між правонаступником ТОВ «Моноліт» будівельний альянс» ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» (забудовник), інвестором-1 ОСОБА_2 та інвестором-2 ОСОБА_5 укладено угоду про внесення змін в договір № 61/1/а відповідно якої права та обов`язки інвестора на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка знаходиться на 21-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв.м. за вказаною вище адресою передано ОСОБА_5 . Пунктом 3 даної угоди забудовник підтверджує повне виконання обов`язку по сплаті інвестором-1 ОСОБА_2 тому обов`язок на інвестора-2 ОСОБА_5 не переходить.

Додатковою угодою до договору № 61/1/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року про заміну сторони в договорі, 26 листопада 2015 року директор ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт» ОСОБА_6 засвідчив передачу прав та обов`язків інвестора на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 реднім інвестором ОСОБА_5 подальшому інвестору ОСОБА_7 .

У серпні 2016 року інвестор ОСОБА_7 за оплату в сумі 43000 доларів США передала свої права по договору № 61/1/а від 09 січня 2006 року в повному обсязі по 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_4 наземельній ділянцівідведеної забудовникурішенням Харківськоїміської ради № 66/04 від 28 квітня 2004 року громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 , який, скориставшись допомогою ріелторів агентства нерухомості «Квартал», придбав права на вказану квартиру відповідно до додаткової угоди до договору № 61/6/а про участь в будівництві від 09 січня 2006 року про новації сторони в договорі за участю забудовника в особі директора ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт».

Відповідно доп. 1.4 договору, після прийняття об`єкта в експлуатацію, забудовник передає інвестору частину об`єкту в натурі, яка на будівельному плані об`єкту визначена як 2-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_4 .

Суд вбачає, що позивачем в повному обсязі виконанні взяті на зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, та останній в праві вимагати виконання з боку відповідача. Не передача майнових прав позивачу порушує його права, як добросовісного покупця майнових прав.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ізст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно дост. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1ст. 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст.7, ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій й об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

Відповідно до положеннястатті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Виходячи з приписівстатті 190 ЦК України, частини другоїстатті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та умов укладених між сторонами договорів, суд визнає позивача таким, який набув майнових прав на частину об`єкта незавершеного будівництва, оскільки останній в повному обсязі виконав умови договору.

Згідно ізст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2статті 11 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.202,204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням того, що згідно ізст. 626 ЦК України, договором є домовленість, спрямована на виникнення, зміну та припинення прав та обов`язків, укладення з позивачкою Попереднього договору та Договору про забезпечення виконання зобов`язань є дією, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідностатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 6-14-39цс19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Оскільки нежитлове приміщення є оплаченим позивачем об`єктом, який після завершення будівництва стає окремим майном, то до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться нежитлове приміщення, та прийняття його до експлуатації позивачу належить не право власності на нежитлове приміщення, а майнове право на нього.

Згідно ізст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.

Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимогст. 76-83 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомочними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,76-81,141,258-260,263-265,280-284 ЦПК України,Конституцією України, ст.ст.11,12,16,177,178,190,328,525,526,876 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс «Моноліт», ЄДРПОУ: 37190924, про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити.

Визнати за громадянином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , майнові права на визначену у договорі про участь в будівництві № 61/1/а від 09 січня 2006 року, частину об`єкта незавершеного будівництва під номером 151, загальною будівельною площею 84,58 кв.м., який знаходить на 21 (двадцять першому) поверсі в будівлі багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,64 га, яка відведена Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт «Будівельний альянс», ЄДРПОУ: 32436574, на підставі рішення Харківської міської ради № 66/04 від 28 квітня 2004 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст заочного рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Головуючий