Ухвала

від 23.10.2024 по справі 183/11175/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3236/24 Справа № 183/11175/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_7 ,в інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 ,на ухвалуНовомоскоського міськрайонногосуді Дніпропетровськоїобласті від26вересня 2024року пропродовження строкузастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Новомоскоського міськрайонного суді Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2024 року з визначенням застави у розмірі 402 600 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим, останній розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, вжити заходів до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин. Також, обвинувачений ОСОБА_6 є мешканцем іншої області, що може сприяти у тому, що останній буде ухилятися від суду, вразі обрання йому іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Вказує, що доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, має доступ до зброї, а тому клопотання прокурора обґрунтоване.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суддя безпідставно залучив іншого захисника для розгляду клопотання прокурора, відмовивши йому в участі у призначений час в режимі ВКЗ.

Зазначає, що суд не прийняв до уваги скрутне матеріальне становище обвинуваченого та безпідставно залишив заставу в розмірі 402 600 грн.

Вказує, що за 14 місяців перебування обвинуваченого під вартою такий непомірний розмір застави вже втратив свою актуальність в розумінні ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися;

- нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують і для запобігання ним необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Апеляційний суд, вважає правильними висновки суду про те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим, останній розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, вжити заходів до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин. Також, обвинувачений ОСОБА_6 є мешканцем іншої області, що може сприяти у тому, що останній буде ухилятися від суду, вразі обрання йому іншого більш м`якого запобіжного заходу

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів приходить до висновку, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Також, доведеним є наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, має доступ до зброї.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими.

Щодо визначеного розміру застави, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою.

Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, згідно якої « Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …», а також « …що саме національні суди повинні організовувати провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним…» (див. пункти 90 та 93).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Крім того, ЕСПЛ, 13 січня 2022 року виніс рішення у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), де зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

На переконання колегії суддів, в даному випадку, враховуючи обставини вчинення злочину, данні про особу обвинуваченого, до ОСОБА_6 необхідно застосувати заставу у розмірі 100 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., яка в повній мірі відповідає майновому стану обвинуваченого, не є завідомо непомірною для нього, здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків та відповідає вимогам КПК України та практиці ЄСПЛ.

За таких обставин, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 слід задовольнити частково, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року змінити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити частково

Ухвалу Новомоскоського міськрайонногосуді Дніпропетровськоїобласті від26вересня 2024року пропродовження строкузастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,щодо ОСОБА_6 обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.410КК України - змінити в частині визначення розміру застави.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20 листопада 2024 року заставу у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., яку обвинувачений, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатися з пункту постійної або тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в України.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4