Ухвала

від 16.12.2024 по справі 183/11175/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3677/24 Справа № 183/11175/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника

ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023041110000019, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

місце народження: м.Умань Черкаської області, зареєстрованого

за адресою: АДРЕСА_1 , фактично

проживаючого в розташуванні військової частини НОМЕР_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19листопада 2024 року продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2024 року включно. Визначено суму застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 402 600 гривень.

Своє рішеннясудмотивував тим, що вважає доведеною наявність зазначених прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. На переконання суду наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим останній, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, вжити заходів до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , свідчить те, що останній є військовослужбовцем, має доступ до зброї.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у даному провадженні було змінено ухвалу суду першої інстанції від 26 вересня 2024 року в частині визначення розміру застави, який було зменшено до 100 прожиткових мінімумів, що становить 302 800 гривень. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано вищенаведені обставини, а також тривале тримання обвинуваченого під вартою, відсутність ризиків, а також майновий стан обвинуваченого, який не змінився.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених

ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно доматеріалів справив провадженніНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України.

Прокурор звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилось.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може переховуватися від суду.

Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчините інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки є діючим військовослужбовцем та має доступ до зброї.

Зазначені ризики додатково обґрунтовується й тим, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, при цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, а саме раніше не судимого, неодруженого, військовослужбовця, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення кримінального правопорушення під час дії воєнного стану, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.

Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23жовтня 2024 року у даному провадженні було змінено ухвалу суду першої інстанції від 26вересня 2024 року, в частині визначення розміру застави, який було зменшено до 100прожиткових мінімумів, що становить 302 800 гривень, та з цього моменту майновий стан обвинуваченого не змінився.

Тому,враховуючи кількістьпокладених наобвинуваченого процесуальнихобов`язків таїх співвідношенняз існуючиминаразі ризикамиїх невиконання,а такожособу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, неодружений, військовослужбовець, апеляційний судвважає,що розмірзастави націй стадіїкримінального провадженняслід зменшити,а самедо 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 19листопада2024року про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою стосовнообвинуваченого ОСОБА_8 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2024 року включно.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 302 800 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися з пункту постійної або тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4