Ухвала

від 24.10.2024 по справі 308/1786/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1786/20

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

24 жовтня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» -Жмарьова О.М. подаладосуду заяву про забезпечення позову.

Подану заяву мотивує тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2024 року до позивача було безпідставно застосовано зустрічне забезпечення (за клопотанням відповідачів) у вигляді зобов`язання внести на депозитний рахунок суду 1 млн. гривень, та надано строк для виконання в 10 календарних днів з дня отримання ухвали.

Вказує, що за апеляційною скаргою позивача вказану ухвалу скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року як незаконну та необґрунтовану.

Разом з тим, зазначає, що до моменту прийняття рішення апеляційним судом про скасування ухвали про зустрічне забезпечення в силу вимог ч.10 ст. 154 ЦПК України, постановлена ухвала потягла негативні наслідки у вигляді скасування як основного так і зустрічного забезпечення, в силу невиконання її вимог позивачем (невнесення на депозитний рахунок суду 1 млн. гривень).

Представник позивача зазначає, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року постановлено:

-скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року про забезпечення позову.

-скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у справі № 308/1786/20 про зустрічне забезпечення позову у вигляді зобов`язання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», внести на депозитний рахунок суду 1 000000,00 (один мільйон гривень 00 коп.) гривень зустрічного забезпечення.

Зазначає, що таким чином, наразі склалися обставини, що основне забезпечення яке мало бути застосоване згідно висновків судів апеляційної та касаційної інстанції було скасоване з формальних причин ухвалою суду. Одночасно в силу процесуальних норм скасування самого забезпечення по часу передувало скасуванню ухвали про зустрічне забезпечення.

Вказує, що нормами ЦПК не передбачено поновлення забезпечення позову в результаті його помилкового скасування. У зв`язку з цим позивач повторно звертається до суду з клопотанням про забезпечення позову.

З огляду на викладене представник позивача просить суд: накласти заборону на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98); заборонити вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна ТОВ «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна ТОВ «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав; накласти заборону на відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать ТОВ «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знакам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; накласти арешт та заборону відчуження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), одноосібним власником якої є ОСОБА_2 .

Відповіднодоч.1ст.153ЦПКУкраїнизаявапрозабезпеченняпозовурозглядаєтьсясудомнепізнішедвохднівздняїїнадходженнябезповідомленняучасниківсправи.

Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Таким чином, законодавець визначив дискреційне повноваження суду щодо повідомлення особи, яка подала заяву про забезпечення позову при розгляді заяви про забезпечення позову.

У даному випадку суд не вбачає необхідності викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, а тому розгляд цього питання проводиться без повідомлення учасників справи , що відповідає положенням ч. 13ст. 7 ЦПК України, ч.1ст.153ЦПКУкраїни. Фіксування судового процесу не здійснювалося.

Зважаючи на викладене, суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасниківсправи.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 03.06.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко»задоволено частково. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2020 рокускасовано. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позовузадоволено частково. Накладено заборону на відчуження корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98). Накладено арешт та заборону відчуження на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , одноосібним власником якої є ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2022 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позову в цивільній справі задоволено. Заборонено вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав; накладено заборону на відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.06.2024 року заяву відповідача ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника відповідача адвоката Пітух В.І. про застосування зустрічного забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири задоволено частково.

Застосовано зустрічне забезпечення шляхом внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», на депозитний рахунок суду 1 000000,00 (один мільйон гривень 00 коп.) гривень. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» строк десять календарних днів з дня отримання ухвали про зустрічне забезпечення на внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду та зобов`язано його надати документи на підтвердження надання зустрічного забезпечення негайно після внесення грошових коштів на рахунок. (Реквізити для оплати: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; Банк отримувача Казначейство України; ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; Рахунок отримувача UA308999980313141206000007493) та роз`яснено позивачеві, що відповідно до положень ч. 10ст. 154 ЦПК України, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Судом встановлено,що ухвалоюУжгородського міськрайонногосуду від29.07.2024року заяву відповідача ОСОБА_2 поданоїв особіуповноваженого представника відповідача адвоката ПітухВ.І. про скасування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення позову задоволено, скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року про забезпечення позову; Скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у справі № 308/1786/20 про зустрічне забезпечення позову у вигляді зобов`язання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», внести на депозитний рахунок суду 1 000000,00 (один мільйон гривень 00 коп.) гривень зустрічного забезпечення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» задоволено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року скасовано в частині задоволеної заяви ОСОБА_2 . У задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пітух В.І., про застосування зустрічного забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири - відмовлено.

Відповідно до ч.1,2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпеченняпозову допускається як допредявленняпозову,такінабудь-якій стадіїрозгляду справи,якщо невжиття таких заходівможеістотноускладнити чи унеможливити виконання рішення судуабоефективний захист,абопоновлення порушенихчи оспорюваних прав абоінтересів позивача, зазахистомякихвін звернувсяабомає намір звернутися досуду.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов`язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Посутізабезпеченняпозовує встановленням судомобмеженьсуб`єктивнихправ, свобод та інтересів відповідачаабопов`язанихзниміншихосіб вінтересах забезпечення реалізаціїв майбутньому актів правосуддяі задоволення претензій позивача(заявника).

Забезпеченняпозовуєтимчасовимобмеженнямі йогозначенняполягаєвтому,що ним захищаються законніінтересипозивачанатойвипадок,коли відповідачбуде діяти недобросовісно абоколи невжиття заходівзабезпеченняпозову можепотягтиза собою неможливість виконання судового рішення. Крімцього,інститут забезпеченняпозову захищає врівнійміріінтереси як позивача, таківідповідача.

Такимчином,заходизабезпечення позовузастосовуютьсядлятого,щоб гарантувати виконання можливогорішеннясудуіповиннізастосовуватисьлише уразі необхідності,оскільки безпідставне зверненнядотакихдій можепривестидо порушенняправ ізаконнихінтересів інших осібабоучасниківпроцесу.

Види забезпечення позову визначені ч. 1ст. 150 ЦПК України.

Одним із видів забезпечення позову у відповідності дост. 150 ЦПК Україниє накладення арешту на майно.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 150 ЦПК України,позовзабезпечується,зокрема,накладенням арештунамайно.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 150 ЦПК України,позов забезпечується,зокрема,забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд можезастосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову,крім арештуморського судна,що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бутиспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність,зокрема,полягаєвтому,щобзасібзабезпеченнявідповідавпредметупозову, а також передбачаєспіввідношення судомнегативних наслідківвід вжиття заходів забезпечення позову зтими негативними наслідками, якіможуть настативрезультаті невжиття цихзаходів, зурахуванням відповідності правачи законного інтересу, за захистомяких заявник звертається досуду, вартості майна, наякевін заявляє клопотання накласти арешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосуваннязаходів забезпеченняпозову єдостатньообґрунтованеприпущення,щоневжиттятаких заходів може істотноускладнити чиунеможливитивиконаннярішення судуабоефективний захист абопоновленняпорушенихчи оспорюванихправабоінтересів позивача.

Гарантіїсправедливогосудудіють нетількипідчасрозглядусправи,алейпідчас виконаннясудовогорішення.Зокрематому,розглядаючизаявупрозабезпечення позову,суд повиненврахувати,щовжиттявідповіднихзаходівможезабезпечитиналежне виконаннярішення прозадоволення позовууразіухваленняцьогорішення,аїхневжиття,-навпаки,ускладнити абонавіть унеможливититакевиконання.Конкретнийзахідзабезпечення позовубудеспівмірнимпозовній вимозі,якщо прийогозастосуванні забезпечується:збалансованість інтересівсторінтаіншихучасників судового процесупідчасвирішенняспору;можливістьефективногозахистуабо поновленняпорушених чиоспорюваних правабоінтересівпозивачабезпорушенняабо безпідставногообмеження правта охоронюванихінтересівіншихучасників справичиосіб,щонеєїїучасниками;можливість виконаннясудового рішенняуразізадоволеннявимог,якієефективнимиспособамизахиступорушених чиоспорюванихправабоінтересів позивача.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Частиною 1ст. 81ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказав, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, у постанові від 08.05.2019 року у справі №487/7097/18 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідноч.1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124КонституціїУкраїни судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Враховуючи викладене,приймаючи доуваги предметрозгляду даноїсправи,суд вважаєвимоги представникапозивача провжиття заходівзабезпечення позовушляхом заборони на відчуження корпоративних прав, заборони вчиняти дії та накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, співмірними із заявленими позовними вимогами, вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом в цій частині заяви представника позивача.

Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо того, що у разі незастосування заходу забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна, відповідачі можуть відчужитиналежне їм майно, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення його на користь.

Суд вважає, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна та заборони вчиняти дії, передбачений нормами чинного законодавства, є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття арешту майна, яке належить відповідачам, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість відчуження даного майна на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, є підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючипитання прозабезпечення позову, судмаєбрати доувагиінтересине тільки позивача,ай іншихосіб, праваякихможутьбути порушеніузв`язкуіз застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотногоускладнення чиунеможливлення виконання рішення суду абоефективний захист, або поновлення порушенихчи оспорюваних прав або інтересівпозивача,зазахистомякихвін звернувся досуду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпеченняпозову до набрання законної сили рішенням суду, неспричинить невідновлюваної шкоди відповідачам, з огляду на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24.09.2024 року, якою скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2024 року про застосування зустрічного забезпечення позову, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотноускладнити чиунеможливити виконання рішеннясуду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд встановив наявність між сторонами реального спору щодо визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири та враховуючи можливість відчуження на користь третіх осіб відповідачем нерухомого майна , право власності на яке зареєстровано за ним, враховуючи постанову Закарпатського апеляційного суду від 24.09.2024 року, якою скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2024 року про застосування зустрічного забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження.

Судзнаходить,щозаявленийпозивачемвидзаходузабезпеченняпозовуувигляді арешту на нерухоме майно , що належить відповідачу та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження передбаченийнормами чинного законодавства та єдоцільним заходом забезпечення позовуврамкахданоїсправи.

Необхідність обранняданоговидузабезпеченняпозовує обґрунтованою,такяк невжиття арештумайна,можеістотноускладнитичиунеможливити виконання майбутнього рішення,такяк існуєреальнаможливістьвідчуження нерухомого майна, що суттєво ускладнить виконання можливого рішеннясуду.

Проаналізувавшизаяву про забезпечення позову усукупностізнормами процесуального законодавства,суддійшоввисновкупронаявність підставдляїї задоволення.

Суд вважає що вказані заходи забезпечення позов не порушують права власників, оскільки такі є тимчасовими, а також не порушують права користування спірним майном, а фактично встановлюють заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірно нерухомого майна.

Разом з тим, суд вважає недоцільним застосовувати кілька видів забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в повній мірі виключить можливість переходу права власності на спірне нерухоме майно від власника до третіх осіб та забезпечить реальне виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову.

Щодо застосування зустрічного забезпечення позову, то слід зазначити, що:

Відповідно доч.ч.1,2,3ст.154ЦПК Українисуд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на вказане суд вважає що підстави для застосування зустрічного забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153,157,260-261,263,353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири-задовольнити частково.

- Накласти заборону на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98);

- Заборонити вчинення дій (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна ТОВ «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна ТОВ «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав;

- Заборонити відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать ТОВ «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знакам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

- Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), одноосібним власником якої є ОСОБА_2 .

В решті вимог зави - відмовити.

Роз`яснити позивачу положеннястатті 159 ЦПК України, за якими увипадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першійстатті 155 цього Кодексупідстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачам, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконаннянаправити до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)(88005, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, будинок 10)та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К.Бенца