Справа № 545/2355/24
Провадження № 2/545/1506/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.10.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді: Цибізової С.А.,
з участю секретаря: Гречко Я.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу ДПС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту з майна, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що є власником квартири житлового будинку з господарськими спорудами, що по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 7,2212 га кадастровий номер 5324081900:00:012:0049, яка знаходиться на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На нерухоме майно накладений арешт, а тому як власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - зняти арешти.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив: скасувати арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8871486 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №45979911 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2015 року; скасувати арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №40018972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014 року; скасувати арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8910825 наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області про накладення арешту на майно №09230246 від 22.07.2009.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 29.08.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп».
У підготовчому засіданні судом на обговорення поставлено питання щодо предметної підсудності даної справи та можливості призначення судового розгляду.
Представник позивача вважав, що справа підсудна суду та просив призначити судовий розгляд.
Представник співвідповідача - ПАТ «КБ «Надра» у підготовче засідання не з`явився з невідомих суду причин.
Представник співвідповідача Головного управління ДПС в Полтавській області заперечувала щодо позову поклалась на розсуд суду.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - у підготовче засідання не з`явилися.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду у порядку позовного провадження та цивільного судочинства виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних , земельних , трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Згідно з положеннями п.1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо предметної та суб`єктної юрисдикції суду в частині вимог про скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8871486 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №45979911 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2015 суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Верховний Суду складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судуу постановіпо справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) від 24 травня 2021 року висловив позицію, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року №904/51/19 (провадження № 12-122гс19).
При цьому, щодо застосування норми права у постанові по справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) від 24 травня 2021 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду робить висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно з листом Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області від 05.03.2024 №17317 вбачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №45979911 з примусового виконання виконавчого листа №2/1625/1877/12 виданого 08.05.2013 Полтавським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 15341,77 грн. (а.с.28).
Постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ № 45979911 від 23.02.2015 року накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 8871486 (спеціальний розділ) та підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав від 27.02.2024 (а.с.8-9).
Державним виконавцем 27.04.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. (а.с.28).
За таких обставин вбачається, що арешт накладений постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ №45979911 від 23.02.2015 на майно ОСОБА_1 , який останній просить скасувати був накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення (про стягнення стягненню з ОСОБА_1 на користь Пат «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 15341,77 грн).
Таким чином, ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Оскільки, позивач не є власником майна який не був боржником у виконавчому проваджені та вважає, що майно на яке накладене арешт належить йому а не боржникові, то його посилання на право пред`являти саме цивільний позов на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» як власника майна є безпідставним.
Таким чином суд дійшов висновку, що вирішення позовних в цій частині слід проводити за правилами розділу VII ЦПК України у звязку із чим провадження у справі закрити.
Щодо предметної та суб`єктної юрисдикції суду в частині вимог про скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8910825 наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, який накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області про накладення арешту на майно №09230246 від 22.07.2009 та вимог про скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №40018972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014.
Вироком Колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційних суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі №11/1690/712/6/2012 вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 щодо всіх засуджених в частині призначення покарання, перекваліфікації злочинних дій засудженого ОСОБА_2 , вирішення цивільного позову, вирішення долі судових витрат та арешту майна скасовано. Постановлено новий вирок за яким призначено покарання ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст.69 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна за ст. 292 ч. 3 КК України 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та шляхом поглиблення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок набрав законної сили 03.04.2012 (а.с.14-27).
Згідно акту опису й арешту майна від 16.04.2014 та листа Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області №17317 від 05.03.2024 вбачається, що на примусовому виконанні ВДВС Полтавського РУЮ перебував виконавчий лист №1/1616/1159/11 виданий 07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави про конфіскацію всього належно майна ОСОБА_1 (а.с.10-11, 28).
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області ( ОСОБА_3 ) про накладення арешту на майно від 22.07.2009 накладений арешт на невизначене майно, на все майно ОСОБА_1 по кримінальній справі №09230246, порушеної 22.07.2009, реєстраційний номер обтяження №8910825 (а.с.8-9).
З листа Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області №17317 від 05.03.2024 вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявні записи про арешт належного ОСОБА_1 майна, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за обтяженням №5068037 від 21.03.2014, що накладено на підставі постанови № 40018972, виданої 04.03.2014 ВДВС Полтавського РУЮ.
Державним виконавцем 18.06.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись п. 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній до 2016 року, оскільки згідно наявної інформації в матеріалах виконавчого провадження та акта державного виконавця у боржника відсутнє майно належне йому на праві власності та на яке може бути звернуто стягнення. Водночас, зареєстрований за боржником будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не підлягає конфіскації, оскільки відповідно до додатка до Кримінального кодексу України до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду відноситься житловий будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка, необхідна для його обслуговування в сільській місцевості, якщо засуджений та (чи) його сім`я в них проживають (а.с.28).
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, що арешт на невизначене майн, все нерухоме майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8910825 наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, який було накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області про накладення арешту на майно №09230246 від 22.07.2009 та арешт на невизначене майно, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №40018972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014. накладено в межах одного кримінального провадження яке завершилась ухваленням вироку Апеляційних суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі №11/1690/712/6/2012 , що тнабрав законної сили.
Відповідно до ст. 409 Кримінально-процесуального кодексу України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
Порядок розгляду питань пов`язаних із виконанням вироку вирішується судом згідно з положеннями ст.411 КПК України у редакції від 28.12.1960.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц викладено позицію про те, що якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства. В постанові наголошується, що згідно зі статтею 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок. У порядку, передбаченомустаттею 411 КПК України (1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані. У справі, яка переглядалась Верховним Судом, суди встановили, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_4з метою забезпечення цивільного позову, належного зберігання речових доказів, а також для недопущення в подальшому незаконного відчуження речових доказів, які є об`єктом злочину, та враховуючи, що арешт на спірне майно було накладено за правилами КПК України 1960 року, суди дійшли правильного висновку про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також Верховний суд зазначив, що установивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові ВП ВС 30 червня 2020 року по справі № 727/2878/19 Велика Палата відступила від її висновку, сформульованого в пункті 49 постанови 15 травня 2019 року справі №372/2904/17-ц, у частині того, що питання про касування арешту майна, накладеного за КПК України 2012 року, після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства. Разом із тим, зазначено, що стосовно постанов від 24 квітня 2018 року у справі №202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі №636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №202/1452/18 і від 11 вересня 2019 року у справі №504/1306/15-ц Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що вказані справи не стосувалися ситуації, коли кримінальне провадження було закрите на момент звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту. З аналізу зазначених правових позицій можна дійти висновку, щодо за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року лише у тих випадках, коли кримінальну справу на час звернення особи із позовом до суду було закрито, але арешт не знято.
При цьому з аналізу наведених правових позицій вбачається, що в постанові ВП ВС від 30 червня 2020 року по справі № 727/2878/19 йдеться про закриття кримінальної справи за реабілітуючими обставинами, а саме у зв`язку за відсутністю складу кримінального правопорушення. Зазначається, що КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, що надійшла на розгляд районного суду предметом позову є скасування арешту накладеного на нерухоме майно позивача відповідно до постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області №09230246 від 22.07.2009.
З вироку Колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2012, яким переглянуто вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011, вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Таким чином, оскільки від висновків викладених у постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц відступленою не було правова позиція викладена у цій постанові підлягає застосуванню.
Правовідносини що були предметом розгляду судами у цій постанові стосуються випадку накладання арешту на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний.
Отже, суд вважає, що у разі коли накладання арешту на майно особи відбулось під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена за правилами КПК 1960 року, за вироком суду про конфіскацію майна було накладено арешт, і вирок не виконаний, то така справа підлягає розгляду в порядку КПК України 1960 року, а тому позивачу слід звернутись в порядку ст.409,411 КПК України 1960 року до суду який ухвалив вирок.
Той факт, що в справі №569/4374/16-ц, яка переглядалась ВС (постанова ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц) до суду про зняття арешту з майна звернувся не засуджений , а особа яка до ухвалення вироку набула майно за рішенням суду (третя особа) , а в справі, що розглядається до суду звернувся сам боржник на суть спірних правовідносин не впливає, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу зняття арешту з майна, що було накладено в рамках кримінального провадження за КПК 1960 року .
Доказів щодо закриття кримінального провадження в межах якого було накладено арешти на майно позивача, який у цьому кримінальному провадженні мав відповідний процесуальний статус, суду не надано, отже питання щодо зняття арешту з майна повині вирішуватись у порядку кримінального судочинства.
Таким чином суд дійшов висновку, що вирішення позовних в цій частині слід проводити за правилами кримінального судочинства, у звязку із чим провадження у справі закрити.
Згідно з п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно доп.1ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.200, п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України -
у х в а л и в :
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу ДПС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про скасування арешту з майна закрити.
Роз`яснити позивачу право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця відповідно до правил розділу VII ЦПК України в частині скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8871486 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №45979911 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2015.
Роз`яснити позивачу право на звернення до суду, який ухвалив вирок, в порядку ст.409, 411 КПК України 1960 року в частині скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8910825 наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Полтавській області про накладення арешту на майно №09230246 від 22.07.2009 та в частині скасування арешту з невизначеного майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 5068037 (спеціальний розділ), який накладений постановою ВДВС Полтавського РУЮ у виконавчому провадженні №40018972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. А. Цибізова
Суд | Полтавський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 18.10.2024 |
Оприлюднено | 28.10.2024 |
Номер документу | 122576695 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) |
Цивільне
Полтавський районний суд Полтавської області
Цибізова С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні