Ухвала

від 24.10.2024 по справі 1328/7552/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 1328/7552/12

провадження № 61-13923 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на свою користь 455 834,08 грн заборгованості за кредитним договором пропорційно до розміру частки кожного спадкоємця у спадщині та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 455 834,08 грн заборгованості пропорційно до розміру частки кожного спадкоємця у спадщині, а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн, пропорційно до суми, яка підлягає стягненню з кожного спадкоємця.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 275 485,33 грн заборгованості пропорційно до розміру частки кожного спадкоємця у спадщині. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10 жовтня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 455 834,08 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа має для неї виняткове значення, оскільки сума боргу вдвічі перевищує вартість спадщини. На час ухвалення рішення судом першої інстанції не могла захистити свої права через свій юний вік, а служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради лише формально брала участь у справі, не подаючи жодних заперечень проти позовної заяви банку на її захист як малолітньої дитини.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Зазначені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями про стягнення заборгованості тапереоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

При цьому, Верховним Судом враховано, що ухвалою від 26 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара