Постанова

від 23.10.2024 по справі 372/4837/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/4837/23 Головуючий у суді І інстанції Сташків Т.Г.

Провадження № 22-ц/824/12743/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ДП «Київське лісове господарство», ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

12 лютого 2024 року до місцевого суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Волкова П.О. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою прокурором судового збору за пред`явлення позовних вимог майнового характеру.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 18 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, що не перевищує п'ять днів з дня вручення йому ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме для доплати судового збору за вимоги немайнового характеру у розмірі 406,00 грн та за вимогу майнового характеру у розмірі 501 223,29 грн, а також для зазначення ціни позову з поданням позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 22 квітня 2024 року продовжено заступнику керівника Київської обласної прокуратури процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до 03 травня 2024 року.

07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції надійшла заява заступника керівника Київської обласної прокуратури про зміну предмету позову та заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжні інструкції № 1174 та № 1175 від 02 травня 2024 року про доплату судового збору на загальну суму 6 463,00 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в місцевого суду не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокуратурою у встановлений спосіб і строк було усунуто недоліки пред`явленого позову в інтересах держави, а саме з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також сформованих на сайті Фонду державного майна України довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості - спірних земельних ділянок з відображенням їх правильних вихідних даних у графах 16 та 17, наявних у Державному земельному кадастрі, розмір судового збору за майновими вимогами становить 3 028,00 грн: (148 768,00 грн (оціночна вартість) * 1,5 % / 100 = 2 231,52 грн, але не менше 3 028,00 грн), а за вимогами немайнового характеру - 6 056,00 грн.

При поданні позову згідно платіжної інструкції № 2761 від 26 грудня 2022 року було сплачено 4 962,00 грн судового збору, тому з урахуванням наведених вище розрахунків, за подання позовної заяви необхідно було здійснити доплату судового збору у розмірі 3 716,00 грн.

Водночас, Київською обласною прокуратурою 01 травня 2024 року надіслано до суду заяву про зміну предмету позову у даній справі, відповідно до якої вимогу про повернення спірних земельних ділянок змінено на немайнові вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:06:011:0040, 3223155400:06:011:0041 у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, в остаточному варіанті позов містить всього 4 вимоги немайнового характеру, тоді як розмір судового збору за пред`явлення однієї такої вимоги становить 3 028,00 грн.

За подання двох нових вимог немайнового характеру необхідно було здійснити доплату судового збору у розмірі 6 056,00 грн, а також здійснити доплату судового збору на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у розмірі 406,00 грн.

У зв`язку з викладеним, Київською обласною прокуратурою до Обухівського районного суду Київської області направлено платіжні інструкції про доплату судового збору у даній справі в сумі 6 463,00 грн. Разом з тим, заяву про зміну предмету позову судом проігноровано та не розглянуто, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Волков П.О. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно застосував пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вимоги ухвал суду від 18 березня 2024 року та від 22 квітня 2024 року Київською обласною прокуратурою виконані не були, недоліки позовної заяви у встановленому порядку та строки не усунуті.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Козачук В.Б. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Волков П.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки до апеляційного суду не повідомили та правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором у встановлений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строк не були усунуті недоліки позовної заяви, а саме не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за пред`явлення до суду позовних вимог майнового і немайнового характеру.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України. Відповідно до частини першої вказаної статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з пунктами 9, 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2.1 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону визначено, що за подання до суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Крім того, підстави для залишення позову без розгляду встановлені статтею 257 ЦПК України. Так, пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Судом встановлено, що у вересні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ДП «Київське лісове господарство», ОСОБА_3 , в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора від 10 серпня 2016 року за індексним номером 30873550 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0041, площею 0,1 га;

- скасування рішення державного реєстратора від 22 червня 2016 року за індексним номером 30165567 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0040, площею 0,9 га.

Також просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3223155400:06:011:0041, 3223155400:06:011:0040, шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В подальшому, ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 18 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення йому ухвалидля усунення визначених в ухвалі недоліків, а саме для доплати судового збору, а також для зазначення ціни позову з поданням позовної заяви в новій редакції.

Суд першої інстанції зробив висновок, що заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вимогами немайнового характеру (про скасування рішень державного реєстратора) та вимогою майнового характеру (повернення земельних ділянок на користь держави).

Тому, звертаючись до суду з двома вимогами немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (станом на 2023 рік), однак фактично сплатив 4 962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2761 від 26 грудня 2022 року.

Щодо вимог майнового характеру про повернення спірних земельних ділянок, то, взявши до уваги відомості, які зазначені в наданих представником відповідача довідках про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17 березня 2024 року, суд першої інстанції вказав, що ціна позову у цій частині становить 33 414 885,85 грн, а тому судовий збір, який підлягав сплаті при зверненні до суду, становить 501 223,29 грн.

Таким чином, позивачу необхідно було доплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 406,00 грн (5 368,00 грн - 4 962,00 грн = 406,00 грн) і сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 501 223,29 грн, а також зазначити ціну позову, подавши позовну заяву в новій редакції.

Вказану ухвалу про залишення позовної заяви без руху прокурор отримав 27 березня 2024 року та 01 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду першої інстанції заяву, в якій стверджував, що при виготовленні довідок про оціночну вартості об`єкта нерухомого майна представником відповідача безпідставно в пошукових критеріях у графах 16 та 17 вказано категорію спірних земельних ділянок - «землі лісогосподарського призначення», а їх цільове призначення - «для іншого сільськогосподарського використання», тому просив урахувати правильність визначення і доплати прокуратурою суми судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 716,00 грн. При цьому просив продовжити строк на усунення недоліків, оскільки прокуратурою підготовлено платіжний документ для оплати судового збору, який на даний час знаходиться в ГУ ДКСУ у Київській області, у зв`язку з чим виконання ухвали потребує більше часу, ніж надано судом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 22 квітня 2024 року продовжено заступнику керівника Київської обласної прокуратури процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до 03 травня 2024 року згідно ухвали суду від 18 березня 2024 року.

01 травня 2024 року прокурор засобами поштового зв`язку надіслав на адресу районного суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора від 10 серпня 2016 року за індексним номером 30873550 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0041, площею 0,1 га, із припиненням речових права щодо неї;

- скасування рішення державного реєстратора від 22 червня 2016 року за індексним номером 30165567 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0040, площею 0,9 га, із припиненням речових права щодо неї;

Крім того, просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок загальною площею 1 га з кадастровими номерами 3223155400:06:011:0040, 3223155400:06:011:0041 у Державному земельному кадастрі.

03 травня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав платіжні інструкції № 1174 та № 1175 від 02 травня 2024 року про доплату судового збору на загальну суму 6 463,00 грн.

При цьому прокурор зазначив, що 01 травня 2024 року ним подано заяву про зміну предмету позову у даній справі, згідно якої майнову вимогу про повернення спірних земельних ділянок змінено на немайнові вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:06:011:0040, 3223155400:06:011:0041 у Державному земельному кадастрі. Із урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір (станом на 01 січня 2024 року) розмір судового збору за подання однієї вимоги немайнового характеру становить 3 028,00 грн. Таким чином, за подання двох нових вимог немайнового характеру здійснено сплату судового збору у розмірі 6 056,00 грн, а також здійснено доплату судового збору на виконання ухвали суду від 18 березня 2024 року у розмірі 406,00 грн, а всього - 6 463,00 грн.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 зазначив, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У частині першій статті 189 ЦПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Залишаючи позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури без розгляду, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та не звернув увагу, що прокурор на стадії підготовчого провадження у справі в установлений судом строк надіслав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої замість майнової вимоги про повернення спірних земельних ділянок пред`явив дві немайнові вимоги про скасування державної реєстрації цих земельних ділянок, які не підлягають грошовій оцінці.

Прокурором при усуненні недоліків позовної заяви були виконані процесуальні вимоги пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України та частини четвертої статті 177 ЦПК України, а саме не зазначалась ціна позову з підстав того, що всі позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, та сплачено відповідний розмір судового збору, про що надано платіжні документи.

В оскаржуваній ухвалі зазначено, що 07 травня 2024 року на адресу суду від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, однак, не приймаючи її до уваги під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції свої висновки взагалі не мотивував.

За встановлених обставин даної справи слід також зазначити, що згідно із вимогами частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із платіжними інструкціями від 02 травня 2024 року про сплату судового збору прокурор направив на адресу Обухівського районного суду Київської області засобами поштового зв`язку 03 травня 2024 року, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на поштовому конверті, тобто у строк, який був встановлений (продовжений) ухвалою суду від 22 квітня 2024 року.

Суд першої інстанції в порушення вказаних вище норм процесуального закону не надав оцінки наявним в матеріалах справи процесуальним документам і не врахував розумні строки, необхідні для пересилання документів засобами поштового зв`язку, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France, заява № 23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява № 29731 /96).

У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») (заява № 23436/03) зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі «Guerin v. France», пункт 37).

Проте, залишаючи позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації без розгляду з мотивів невиконання останнім вимог ухвали суду про залишення цієї заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного вище до уваги не взяв, а його висновок про те, що визначені ним недоліки позовної заяви, які не були усунуті позивачем, є належною підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, є помилковим.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Отже, в суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав залишати без розгляду позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, позивачу належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених Київською обласною прокуратурою у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року скасувати, справу № 372/4837/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній