Ухвала

від 16.09.2024 по справі 755/3919/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3919/24

Провадження №: 4-с/755/99/24

"16" вересня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судових засідань - Назарової І.В.,

учасники справи:

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи боржника ОСОБА_2 - адвоката Новак Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу №755/3919/24 (провадження №4-с/755/99/24) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дєдова-Осипенко Валерія Юріївна; боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

04.03.2024 року скаржник ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дєдової-Осипенко Валерії Юріївни, просила:

1. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дєдової-Осипенко Валерії Юріївни щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 грудня 2023 року, в межах виконавчого провадження № 46553299.

2. Зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дєдову-Осипенко Валерію Юріївну здійснити повторний розрахунок заборгованості аліментів у виконавчому провадженні № 46553299, в період з 13 травня 2011 року до 01 січня 2024 року, з урахуванням всіх доходів боржника, в тому чи щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями; додаткової винагороди, яка виплачується боржнику як військовослужбовцю Служби Безпеки України, на період дії воєнного стану.

Скаргу обґрунтовує тим, що старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дєдовою-Осипенко Валерією Юріївною, в межах виконавчого провадження № 46553299, здійснюється примусове стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Правова підстава стягнення: виконавчий лист № 2-3737/11, виданий 30 січня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

28.12.2023 року на адресу скаржниці засобами поштового зв`язку надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні. Дата розрахунку: 01 грудня 2023 року.

У змісті зазначеного розрахунку мовиться, що його здійснено на підставі звітів наданих бухгалтерією за місцем роботи боржника (Служба Безпеки України) та довідки ТОВ «Українська молочна компанія» про нараховану та виплачену орендну плату за період з 13 травня 2011 року до 04 червня 2021 року.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованість за виконавчим провадженням станом на 01 грудня 2021 року складає 58 539 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень, 90 (дев`яносто) копійок.

Проте, з діями державного виконавця, щодо здійснення вищезазначеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, скаржниця не погоджується та вважає, що під час здійснення спірного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем не дотримано вимог закону та здійснено відповідний розрахунок без урахування всіх доходів боржника і безпідставно здійснено вказаний розрахунок лише за певний період. За таких обставин судове рішення виконується не в повному обсязі, що, на думку скаржниці, означає порушення її прав як стягувана та прав дитини як власника аліментів і свідчить про недотримання державним виконавцем вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Скаржник вказувала, що державному виконавцеві необхідно здійснити повторний розрахунок заборгованості з урахуванням всіх доходів боржника, зокрема, потрібно врахувати щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, за весь період стягнення аліментів в межах вказаного виконавчого провадження, на наступних підставах.

Боржник є військовослужбовцем Служби безпеки України і відповідно кожного місяця отримує грошове забезпечення. На час відкриття виконавчого провадження він проходив військову службу і проходить військову службу на цей час.

Посилаючись на Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (надалі за текстом - Порядок № 44), скаржниця вказувала грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Надбавки до грошового забезпечення та премія є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з цим що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат входить до грошового забезпечення боржника.

За таких обставин, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат входить до грошового забезпечення боржника як військовослужбовця, а тому неправомірно не врахована виконавцем під час здійснення спірного розрахунку зі заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, скаржник наводила перелік видів доходів, вказаний у пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, з яких не проводиться утримання аліментів. Вказувала, що вищевказаний перелік є вичерпним та не містить пункту щодо неутримання аліментів з щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Посилаючись на норми пункту 168.5 Податкового кодексу України, звертала увагу суду, що податок нараховується і відразу в повній мірі відшкодовується іншими словами він просто не стягується з військовослужбовця. Отже, виплата грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, ще виплачується військовослужбовцям є щомісячним доходом військовослужбовців з якого мають утримуватися аліменти.

Держава повністю компенсує податок на доходи фізичний осіб військовослужбовцям, такий податок військовослужбовцями не сплачується. Отже, ця компенсація входить до доходу фактичного доходу боржника, з якого мають відраховуватися аліменти, в силу припису частини 6 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у своїй постанові від 31 липня 2020 року, у справі № 234/15413/17 роз`яснив, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб не є вичерпним та законодавець ототожнює поняття заробіток і дохід передбачаючи можливість стягнення на користь дитини аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Для реалізації прав дитини аліменти повинні стягуватися з усіх доходів боржника.

Військовослужбовцям Служби Безпеки України, на період дії воєнного стану, виплачується додаткова винагорода (постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168).

Порядок виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану затверджено наказом № 357 від 05.09.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року Про внесення зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, внесено зміну до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 (ЗП України, 1993 р., № 8, ст. 161; Офіційний вісник України, 2002 р., № 27, ст. 1254; 2022 р., № 18, ст. 972), і доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану».

Отже, стягнення аліментів має здійснюватися також з додаткової винагороди, яка виплачується боржнику як військовослужбовцю Служби Безпеки України, на період дії воєнного стану.

Відповідно до змісту частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, зазначена норма матеріального права держаним виконавцем не дотримана, перевірка майнового стану боржника у визначеному порядку не проводилася, що унеможливило проведення належного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні.

З огляду на вищенаведене дії державного виконавця щодо здійснення спірного розрахунку заборгованості є неправомірними.

11 березня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. Скаргу та долучені до неї матеріали повернуто ОСОБА_1 .

04 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від11 березня 2024 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22 липня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 поновлено строк на звернення зі скаргою до суду; прийнято скаргу та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на «31» липня 2023 року.

Витребувано з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 46553299.

25 липня 2024 року з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 46553299.

31 липня 2024 року за клопотанням представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Новак Наталії Юріївни, яке надійшло до суду 26.07.2024 року, судове засідання було відкладено на 16 вересня 2024 року.

16 вересня 2024 року скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дєдова-Осипенко Валерія Юріївна у судове засідання не з`явилась, начальник відділу Біляєв Б. надіслав до суду листа, в якому просив проводити судовий розгляд за відсутності державного виконавця.

Заінтересована особа - боржник ОСОБА_2 та його представник - адвокат Новак Н.Ю. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з її необґрунтованістю.

Вислухавши скаржника, заінтересовану особу - боржника та його представника, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «ОСОБА_8 проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10липня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менша 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

20.01.2012 року ОСОБА_2 , за місцем роботи, звернувся до фінансово-економічного управління СБУ із рапортом, в якому просив до надходження виконавчого листа з лютого 2012 утримувати з нього аліменти в розмірі 33,3 % на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_3 . Аліменти просив перераховувати на поштову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

На підтвердження виконання рішення суду у добровільному порядку в матеріалах виконавчого провадження містяться Звіти головного бухгалтера СБУ про здійснені відрахування та виплати Службою безпеки України відносно ОСОБА_2 на підставі рапорту ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.01.2012 року, зокрема: Звіт №21/2/2-1371 від 30.07.2012 року за період з 01.02.2012 по 31.07.2012; Звіт №21/2/2-820 від 08.05.2015 року за період з 01.02.2012 по 30.04.2015.

17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відділу державної виконавчої служби Дніпровського району управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року.

На момент звернення стягувача ОСОБА_1 зі заявою до органів виконавчої служби умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначались Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV від 21 квітня 1999 року).

За правилами п.1 ч.1 ст.19 Закону України №606-XIV від 21 квітня 1999 року, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

17 лютого 2015 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вікуловою І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46553299) про примусове виконання виконавчого листа № 2-3737/11, виданого 30 січня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 13 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, судом встановлено, що, починаючи з 01.02.2012 року і до 17.02.2015 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 відбувалось за місцем роботи на підставі його рапорту, тобто у добровільному порядку, шляхом здійснення щомісячних відрахувань 1/3 його доходів на користь ОСОБА_1 , та до 17 лютого 2015 року виконавчий лист стягувачем до виконавчої служби не пред`являвся.

23 лютого 2015 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вікуловою І.І. винесена постанова про приєднання виконавчого провадження №46553299 до зведеного виконавчого провадження №46649178, яке веде відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

06.04.2015 року боржник ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця з заявою, в якій повідомив про добровільну сплату ним аліментів на виконання рішення суду, починаючи з 01.05.2011 року, та просив використати надану ним інформацію та докази при здійсненні відповідних розрахунків заборгованості, якої, як він вказував, немає.

Обов`язки і права державних виконавців визначались статтею 11 Закону України №606-XIV від 21 квітня 1999 року і зводились до наступного.

Обов`язком державного виконавця було вжиття передбачених Законом України №606-XIV від 21 квітня 1999 року заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження мав право, серед іншого: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вікулова І.І., діючи у відповідності до вимог ст.ст.5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, неодноразово звертався головного бухгалтера СБУ із запитами щодо надання інформації про здійснені відрахування та розмір заробітної плати боржника, починаючи з 2011 року та по теперішній час. Дані запити датовані 14.04.2015 року, 04.04.2016 року,

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. (ст. 5 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV в редакції чинній на момент формування запиту державного виконавця).

18.04.2016 року державному виконавцю на його запит від 04.04.2016 заступником начальника ФЕУ СБУ було повідомлено, що відрахування аліментів проводяться згідно рапорту ОСОБА_2 від 20.01.2012 р. та надано Звіт про здійснені утримання та перерахування.

В матеріалах виконавчого провадження містяться Звіти головного бухгалтера СБУ про здійснені відрахування та виплати Службою безпеки України відносно ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа: рапорту ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.01.2012 року, зокрема:

- Звіт №21/2/2-1371 від 30.07.2012 року за період з 01.02.2012 по 31.07.2012;

- Звіт №21/2/2-820 від 08.05.2015 року за період з 01.02.2012 по 30.04.2015;

- Звіт №21/2/2-1755 від 18.04.2016 року за період з 01.02.2012 по 15.04.2016;

- Звіт №21/2/2-1120 від 17.10.2019 року за період з 01.01.2019 по 30.09.2019.

В матеріалах виконавчого провадження також містяться Довідки, складені головним бухгалтером ФЕУ СБУ за №21/2/2-6214 від 19.10.2016, за №21/2/2-619 від 13.05.2019, за №21/2/2-152 від 31.01.2020, за №21/2/2-1277 від 02.12.2019 про розмір грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , а також Довідки про розмір утриманих з грошового забезпечення ОСОБА_2 аліментів та перерахованих на користь ОСОБА_1 в період з жовтня 2016 по 31.12.2016; з 01.01.2017 по 31.01.2018; з 01.01.2018 по 30.04.2018.

Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження містяться власноручно складені розписки стягувачем ОСОБА_1 про отримання нею від боржника ОСОБА_2 грошових коштів в якості аліментів на утримання дітей, датовані 01.06.2011; 29.06.2011; 23.08.2011, 06.09.2011, 15.12.2011, а також копії фіскальних чеків про електронний переказ ОСОБА_2 аліментів ім`я ОСОБА_1 , долучені боржником ОСОБА_2 за його письмовою заявою від 20.04.2016 р. як доказ сплати аліментів у період з 01.05.2011 по 01.02.2012.

Відповідальність фізичних, юридичних чи посадових осіб за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог була визначена статтею 90 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Починаючи з 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачала чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно пункту 6 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. (пункт 6 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень).

Згідно п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника регламентуються ст.68 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів.

За іншими вико навчими документами вико навець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за вико навчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вико навець виносить постанову, яка надсилається для вико нання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція), у відповідності до якої про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

13.06.2018 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гевел О.О. винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , які він отримує у Службі безпеки України. Постановлено проводити стягнення з усіх видів заробітку, доходу, що належить до виплати боржнику, після відрахування податків в розмірі 1/3 частини щомісячно з заробітної плати боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття. Діти 17.01.2011 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Державним виконавцем постановлено стягнуті з боржника кошти надсилати, видавати ОСОБА_1 .

Зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця щокварталу надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за ненадання таких відомостей без поважних причин.

Заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення боргу та розмір відрахувань.

13.06.2018 року копію постанови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.06.2018 р. державний виконавець направив для виконання Службі безпеки України.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

У відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції) . Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

В матеріалах виконавчого провадження містяться Довідка №21/2/2-619 від 13.05.2019 про розмір грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , складена головним бухгалтером ФЕУ СБУ на виконання вимог постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.06.2018 р.

17.01.2019 року син боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 досяг повноліття.

15.04.2019 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з продовженням навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 18.01.2019 року і до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 (двадцяти трьох) річного віку. Право на утримання (стягнення аліментів) припиняється у разі припинення навчання. В іншій частині позову - відмовлено.

24.05.2019 року представник боржника звернувся з заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва в якій, посилаючись на досягнення сином позивача повноліття та вважаючи, що з 18.01.2019 року стягнення аліментів має здійснюватися в розмірі 1/6 частини на користь стягувача на утримання неповнолітньої доньки, просив здійснити вирахування рівної частки аліментів, що припадала на сина ОСОБА_5 , який досяг повноліття, та проводити стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Листом від 17.06.2019 року головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Фещенко І.І. повідомила позивача про те, що у виконавчому документів зазначено про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей щомісячно у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2011 і до досягнення дітьми повноліття, а тому відділ не має правових підстав для зміни розміру аліментів, визначених рішенням суду.

13.02.2020 року постановою Київського апеляційного суду м.Києва скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещенко Фещенко І.І. задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця Фещенко І.І. щодо стягнення з ОСОБА_2 після досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття, аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, починаючи з 13.05.2011 року у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів) боржника щомісячно. Також зобов`язано державного виконавця Фещенко І.І., у провадженні якої перебуває виконавче провадження № 46553299, здійснити перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 за аліментами, що підлягають стягненню за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2012 року, та здійснювати їх стягнення за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на старшу дитину - ОСОБА_5 до його повноліття.

06.02.2020 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чеграхчі Дмитром Івановичем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою замість резолютивної частини: «про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 13.05.2011 року і до досягнення дитиною повноліття» зазначено резолютивну частину: «про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 13.05.2011 року і до досягнення дитиною повноліття».

06.02.2020 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чеграхчі Д.І. на адресу Служби безпеки України направлено вимогу про зміну суми відрахувань в постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №46553299 від 13.06.2018 з 1/3 на 1/6 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 13.05.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з 05.03.2019 року, стягувач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Дніпровського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві з аналогічними за змістом проханнями провести розрахунок фактичної суми, яку б вона мала отримати, якби до аліментів увійшли усі отримані боржником доходи, у передбаченому законом порядку, посилаючись на положення п.8 додатку до Постанови №146 від 26 лютого 1993 року, п.1 постанови КМУ №1294-2007-п від 07.2007, п. 168.5 Податкового кодексу України. З аналогічними зверненнями ОСОБА_1 зверталась до виконавчої служби 26.09.2019 року, 13.10.2020, 13.04.2021, 11.10.2021, .

21.05.2021 року державним виконавцем до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат направлено вимогу надання інформації про весь нарахований (сплачений) дохід боржнику ОСОБА_2 , на яку 03.06.2021 надійшла відповідь про повернення вимоги без виконання з посиланням на вимоги ст.73 Закону України «Про виконавче провадження».

21.05.2021 року державним виконавцем до ТОВ «Українська молочна компанія» направлено вимогу надання інформації про весь нарахований (сплачений) дохід боржнику ОСОБА_2

21.05.2021 року державний виконавець звернувся до Служби безпеки України з вимогою про надання інформації про весь нарахований (сплачений) дохід боржнику ОСОБА_2 .

На запит державного виконавця від 21.05.2021 року зі Служби безпеки України разом із супровідним листом надійшли Звіти про відрахування аліментів з ОСОБА_2 , починаючи з 01.02.2012 року по травень 2021 року, та одночасно державного виконавця проінформовано, що згідно постанови КМУ від 26.02.1993 року №146 утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем випробовувалась щодо боржника інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

30.11.2021 року головним державним виконавцем Фещенко І.І. у виконавчому провадженні було складено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого заборгованість за виконавчим провадженням станом на 01.06.2021 року складає 0,00 грн. Вказаний розрахунок стягувач ОСОБА_1 отримала 01.12.2021 року.

17.12.2021 року стягувач ОСОБА_1 звернулась до начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Фещенко І.І., в якій просила зобов`язати державного виконавця здійснити належний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №46553299 за весь період з урахуванням всіх доходів боржника, під час здійснення розрахунку заборгованості врахувати щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями.

З аналогічною заявою стягувач ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби 19.10.2023 року.

З метою розгляду заяви стягувача ОСОБА_1 державним виконавцем вжито відповідних заходів - направлено до Служби безпеки України вимогу щодо надання звітів про здійснені відрахування та виплати відносно ОСОБА_2 , починаючи з травня 2021 року, із обов`язковим зазначенням розміру відрахувань та інформації про розмір компенсації прибуткового податку.

22.11.2023 року зі Служби безпеки України надійшли Звіти про відрахування аліментів з ОСОБА_2 , починаючи з 01.05.2021 року, та одночасно державного виконавця повідомлено, що згідно постанови КМУ від 26.02.1993 року №146 утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

В матеріалах виконавчого провадження наявна відповідь на запит Дніпровського ВДВС з Державної податкової служби України (щодо боржника ОСОБА_2 ) про джерела та/або суми доходів, нарахованих на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником-фізичною особою в податковий декларації про майновий стан і доходи, та суму податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця.

21.05.2021 року старший державний виконавець Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Дєдова-Осипенко В.Ю. звернулась до Служби безпеки України з вимогою про направлення на адресу відділу звіту про здійснені відрахування та виплати відносно ОСОБА_2 , починаючи з травня 2011 року по травень 2021 року, з обов`язковим зазначенням у звіті розміру відрахувань та інформації про розмір компенсації прибуткового податку; про направлення довідок грошового забезпечення з травня 2011 по грудень 2023, з обов`язковим зазначенням розміру сум коштів до видачі отриманих ОСОБА_2 ; про розяснення бухгалтеру порядку розрахунку аліментів, які були утримані з боржника (надати «формулу»).

01.12.2023 року старшим державним виконавцем Дєдовою-Осипенко В.Ю., у зв`язку із надходженням Звітів зі Служби безпеки України, у виконавчому провадженні було складено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого заборгованість за виконавчим провадженням станом на 01.12.2021 року складає 58539,90 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст.451 ЦПК України, я кщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства та досліджені фактичні обставини справи спростовують твердження стягувача, що під час складання у виконавчому провадженні №46553299 Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 грудня 2023 року, згідно з яким заборгованість за виконавчим провадженням станом на 01.12.2021 року складає 58539,90 грн., старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) Дєдовою-Осипенко В.Ю. порушено вимоги ст.ст.18, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки остання діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, та в межах своїх повноважень, тому суд вважає, що з боку старшого державного виконавця права чи свободи заявника вказаними діями порушені не були, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов`язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов`язання державної виконавчої служби відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 18, 68, 74 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 2, 12, 76, 81, 89, 258-261, 353, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дєдова-Осипенко Валерія Юріївна; боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде складений протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини ухвали.

Повний текст ухвали складений 18 жовтня 2024 року.

Суддя: І.В.Коваленко