Ухвала

від 25.10.2024 по справі 308/23167/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/23167/23

УХВАЛА

"25" жовтня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В.,за участю: секретаря судового засідання Гоженко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Наталія Методіївна, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ

13 лютого 2024 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку п.1 ч.1 ст.31ЦПК України з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням подальших змін, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік позивачки ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли: земельна ділянка площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, земельна ділянка площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, земельна ділянка площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки останній успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але спадщину не оформив.

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину в передбаченому законом порядку. Іншим спадкоємцем є ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 відмовився від своєї частки в спадщині на користь ОСОБА_2 ).

Проте позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права щодо вказаних земельних ділянок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на обумовлене нерухоме майно.

Тому, зважаючи на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/6 частку земельних ділянок площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 вересня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

В заяві від 21 жовтня 2024 року представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Шевченко Н.А. заперечувала проти задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що подані відповідачем матеріали не стосуються предмета спору, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, спрямовані на порушення честі, гідності, ділової репутації та є втручанням в особисте та сімейне життя позивачки, її представниці та інших осіб, які не є учасниками справи.В зв`язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу (зловживання останнім процесуальними правами).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно поданого відповідачем клопотання, останній просив про долучення копій матеріалів даної цивільної справи, процесуальних документів, ухвалених у ній (наявні в справі), копій матеріалів іншої цивільної справи, рішення по якій набрало законної сили, копій матеріалів звернень з додатками до правоохоронних органів, скарг на дії учасників справи (не стосуються предмета доказування), копій фотознімків, які стосуються особистого життя позивачки, її представниці та інших осіб, які не є учасниками справи, з доданими до них коментарями відповідача (всього 234 додатки).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 2 та 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19.

Аналогічно Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ), застосовуючи п. п «а» п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судому визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч.1 ст. 143 ЦПК України).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафув сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібу випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

На підставі викладеного, суд вважає, що звернувшись з відповідним клопотанням, відповідач вийшов за межі дійсного змісту відповідного процесуальногоправа,зокрема додавши матеріали (копії фотознімків) щодо особистого життя позивачки, її представниці та інших осіб, які не є учасниками справи, що становить очевидну неповагу та не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання названих дій відповідача зловживанням процесуальними правами та повернення йому клопотання від 27 вересня 2024 рокуз доданими до нього матеріалами. Також, з метою запобігання зловживанню в подальшому його процесуальними правами необхідно застосувати до нього заходи процесуального примусу, зокрема стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 143, 148, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

визнати, що звернення ОСОБА_2 з клопотанням від 27 вересня 2024 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Клопотання з додатками від 27 вересня 2024 року повернути відповідачу.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,заходи процесуального примусу в вигляді штрафу в розмірі 3028,00 грн та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.В.Лузан