Ухвала

від 16.10.2024 по справі 2-754/11

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-754/11

Провадження № 6/946/185/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Вітенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїлі заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа №2-754/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 15.03.2010 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , також, на утримання ОСОБА_5 в розмірі 300 грн., починаючи з 15.03.2010 року до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с.54).

01.10.2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою по видачу дублікату виконавчого листа №2-754/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що виконавчий документ був втрачений при пожежі.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статті 18 ЦПК України, в редакції чинної на час звернення стягувача до суду з заявою, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішенняє підставою для відповідальності, встановленої законом

Частинами 1,2,3 статті 12 «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Пунктом 17.4 розділуXIIIПерехідні положення ЦПК Українив редакціївід 07 січня 2018 року передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 15.03.2010 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , також, на утримання ОСОБА_5 в розмірі 300 грн., починаючи з 15.03.2010 року до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с.54).

Відповідно до довідки заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А. згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні в Ізмаїльському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не знаходились виконавчі провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с.63).

Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 не є боржником у жодному виконавчому провадженні.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 15.03.2017 року, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.58).

Частиною 1 та 2статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Гарантуючи судовий захист з боку держави,Конституція Україниодночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5статті 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті22, стаття64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українивизначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції Українипроголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із положеннями статті 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а нормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей21,22 Конституції Українищодо непорушності конституційних прав особи, положеньст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей3,15 ЦК України, статей1,3,4 ЦПК Українищодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012року).

У пункті 1 постанови №6 Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно із положеннями частини 1 статті 2ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

У постанові від 13.03.2019 року у справі №2-6725/10 (провадження №61-61-42795св18 виходив з того, що, «аналізуючи зміст пунктом 17.4 розділуXIIIПерехідні положення ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. Змінювати в дублікаті виконавчого документа учасників справи, загальну суму стягнення, навіть у разі часткового виконання рішення суду, не можна, це враховується під час подальшого виконавчого провадження».

На теперішній час примусове стягнення аліментів з ОСОБА_2 за виконавчим листом №2-754/11 не здійснюється, що підтверджується довідкою заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.09.2024 року №71043 та інформацією з Єдиного реєстру боржників (а.с.63).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа №2-754/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для пред`явлення його до виконання.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 76-81, 258-260, 263, 433 Цивільно-процесуального кодексу України, п.17.4 Розділу ХII Перехідних Положень ЦПК України, ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа №2-754/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_2 », дублікат виконавчого листа №2-754/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для пред`явлення його до виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.П.Пащенко