Постанова

від 23.10.2024 по справі 335/1039/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.10.2024 Справа № 335/1039/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/1039/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження №22-ц/807/1936/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» звернулося до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

На обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» є власником нежитлового нерухомого майна будівля інвентарний номер № 1000080 літ. И-2, загальною площею 4806,6 кв.м, розташованого за адресою: пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, (станція очистки промстоків), на підставі договору купівлі-продажу дублікат, що має силу оригіналу, серія та номер: 1156, виданий 13.05.2009 року, видавник приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Л.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10921723101, зареєстрованого 19.02.2013 року.

У вересні 2023 року позивачу стало відомо, що 30 липня 2010 року на зазначене вище нерухоме майно накладено арешт за реєстраційним № 171696, № 171744 на підставі постанови серії та номер № 40810011 від 29 липня 2010 року старшого слідчого Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Білоус С.А..

Позивач позбавлений можливості скасувати вищезазначену постанову слідчого про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження. Зазначений арешт перешкоджає позивачеві вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

На підставі вищевикладеного просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом скасування обтяження (арешту нерухомого майна), накладеного на все нерухоме майно позивача та вилучення із Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про арешт майна № 171696, № 171744, що внесені на підставі постанови № 40810011 від 29 липня 2010 року старшого слідчого Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Білоус С.А., стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не врахував наявність перешкод позивачу у вільному розпорядженні нерухомим майном, відносно якого арешт існує більш як чотирнадцять років. Жоден із відповідачів не міг надати суду докладних заперечень щодо законного виникнення таких арештів, не могли обґрунтувати необхідність обмеження прав позивача станом на момент розгляду справи. Суд не застосував приписів ст. 391 ЦК України, відповідно до яких право власника на вимогу про усунення перешкод кореспондується із обов`язком суду такі перешкоди усувати.

Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу ГУНП в Запорізькій області, Міністерство внутрішніх справ України зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень КПК України 1960 року та чинного КПК України, правових висновків Верховного Суду, розгляд питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 року, можливий у разі, якщо це питання не було вирішено в порядку кримінального-процесуального законодавства у визначеному ним випадках. Зокрема, ч. 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та\або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази завершення розгляду судом кримінальної справи № 4061001 в рамках якої було накладено арешт на спірне майно (зокрема, закриття кримінального провадження судом або ухвалення відповідного вироку), а також відомостей стосовно того, чи було судом за наслідками розгляду кримінальної справи скасовано або не скасовано спірний арешт майна, позивач таких доказів не надав, клопотання про витребування таких доказів перед судом не заявляв, тому за відсутності доказів завершення розгляду судом кримінальнрої справи № 4081001, а також за відсутності відомостей того, чи було судом за наслідками розгляду кримінальної справи скасовано або не скасовано спірний арешт майна, тому суд прийшов до висновку про недостатність доказів на підтвердження обставин, якими обгрунтовуються позовні вимоги, що унеможливлює задоволдення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першоюстатті 16 ЦК України, частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність таповнота розглядупередбачає з`ясуванняусіх юридичнозначущих обставинта наданихдоказів зусіма притаманнимиїм властивостями,якостями таознаками,їх зв`язків,відносин ізалежностей.Усебічне,повне таоб`єктивнез`ясуванняобставин справизабезпечує,як наслідок,постановлення законногой обґрунтованогорішення.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» (ЄДРПОУ 33652622) є юридичною особою, зареєстроване 15.07.2005, діє на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції загальними зборами його учасників, протокол № 17/2010 від 15.07.2010 (а.с. 914, 15).

Згідно з інформацією з додатку «Реєстр нерухомості», ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» є власником будівлі № 10000080 літ. И-2 у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 4806,6 кв.м (станція очистки промстоків) на підставі договору купівлі-продажу дублікат, що має силу оригіналу, серія та номер: 1156, виданий 13.05.2009 року, видавник приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Л.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10921723101, зареєстрованого 19.02.2013 року (а.с. 16).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 171696, № 171744 про обтяження нерухомого майна позивача на підставі постанови про накладення арешту № 40810011 від 29.07.2010, винесеної ст. слідчим СВ Ленінського РВ ЗМУ Білоус С.А. (а.с. 1619).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» не оспорювавзаконність іобґрунтованість арештумайна,а лишепосилався напорушення йогоправ яквласника майната обмеженняйого управі користуватисяналежним йомумайном черезіснування арешту,накладеного слідчиму кримінальнійсправі. Враховуючи той факт, що у нього немає ніяких правових підстав для перебування його майна під арештом, тому позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя №2/335/1152/2024 від 31.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначене підготовче судове засідання на 13.03.2024 на 13:00 год., встановлено строки подання заяв по суті справи.

Відповідно до листа заступника начальника ГУНП в Запорізькій області слідчого управління підполковника поліції Григор`єва О. від 09 лютого 2024 року за вих. № 1434/6/03-2024, адресованого начальнику ВПЗ ГУНП в Запорізькій області підполковнику поліції Коваленко І., зазначено, що керівництвом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області прийнято до виконання ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя №2/335/1152/2024 від 31.01.2024 року в частині надання з архіву ГУНП (на той час ГУМВС України в Запорізькій області) постанови старшого слідчого СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Білоус С.А. про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» з метою забезпечення вироку та відшкодування шкоди по кримінальній справі № 4081001 за ч. 4 ст. 190 КК України, а також постанову зазначеного вище слідчого від 22.02.2011, якою скасовано арешт в частині винесеної постанови про накладення арешту певних юридичних осіб. На виконання ухвали слідчим управлінням ГУНП перевірено інформаційні ресурси ГУНП та встановлено, що 28 січня 2011 року досудове розслідування у кримінальній справі № 4081001 за ч. 4 ст. 190 КК України, завершено пред`явленням обвинувачення, яке ймовірно скеровано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (у зв`язку з відсутністю статистичних даних щодо суду розгляду) для розгляду по суті та до органу досудового розслідування не поверталось, у зв`язку з чим надати зазначені в Ухвалі документи не надається можливим (а.с.55).

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що арешт на нерухоме майно позивача було накладено постановою слідчого від 22 лютого 2011 року у кримінальній справі № 4071001 за ч. 4 ст. 190 КК України, в якій було пред`явлено обвинувачення певним особам та справу направлено до суду. Враховуючи дату постанови слідчого про накладення арешту 29 липня 2010 року, суд прийшов доходить висновку, що дана постанова виносилась слідчим за правилами КПК України 1960 року.

Отже, у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правиламиКПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 рокуарешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першоїстатті 5 КПК України2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правиламиКПК України 1960 року, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядкустатті 253 КПК України1960 року, під час ухвалення вироку в порядкустатті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей409,411 КПК України 1960 року.

Згідно зістаттею 126 КПК України 1960 рокузабезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно з пунктами 7 та 8 частини першоїстатті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

У порядку, передбаченомустаттею 411 КПК України1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.

Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цьогоКодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правиламиКПК України1960 року та завершено у порядку, передбаченомуКПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц(провадження N 14-496цс18)) абоКПК України 2012 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11(провадження N 14-105цс19)). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої заКПК України 1960 рокубула порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N 766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правиламиКПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 569/4374/16-ц).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі N 727/2878/19 (провадження N 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правиламиКПК України2012року тане скасованогопісля закриттяслідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченомустаттею 174 цього Кодексу(пункти 51, 52).

У ційсправі судомвстановлено,що на нерухоме майно розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (станція промстоків) накладено арешт за реєстраційним № 171696, № 171744 на підставі постанови серії та номер № 40810011 від 29 липня 2010 року старшого слідчого Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Білоус С.А. з метою забезпечення вироку та відшкодування шкоди по кримінальній справі № 40810011 за ч. 4 ст. 190 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні дані щодо розгляду кримінальної справи № 4081001 ( зокрема, закриття кримінального провадження або ухвалення відповідного вироку), а також відомостей стосовно того, чи було судом за наслідками розгляду кримінальної справи скасовано або не скасовано спірний арешт майна.

З відзиву на позовну заяву представника ГУНП в Запорізькій області в порядку самопредставництва Анни Трішини вбачається, що досудове розслідування по кримінальній справі № 4081001 завершено пред`явленням обвинувачення, яке ймовірно скероване до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (у зв`язку із відсутності статистичних даних щодо судового розгляду) для розгляду по суті та до органу досудового розслідування не поверталось, тому надати постанову старшого слідчого СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Білоус С.А. з архіву ГУНП в Запорізькій області для огляду не надається за можливим (а.с. 32).

На виконання запиту Запорізького апеляційного суду відповідно до положень п. 4 ч. 5 ст. 12, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, який суд апеляційної інстанції бере до уваги як письмовий доказ, Хортицьким районним судом м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року за вих. 1-1048/111/12324/2024 була надана відповідь відповідно до якої вбачається, що до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за визначеною ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2020 року підсудністю надійшли матеріали кримінальної справи № 40810011 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. На даний час кримінальна справа не розглянута, призначена дата судового засідання 12 листопада 2024 року. Під час розгляду Хортицьким районним судом м. Запоріжжя вказаної кримінальної справи питання про скасування арешту на нерухоме майно ТОВ «НДІ-ХОЛДІН» не вирішувалось ( а.с. 225 ).

Отже, кримінальна справа № 40810011 в рамках якої було накладено арешт на вищезазначене майно на теперішній час знаходиться на стадії судового розгляду.

Таким чином, розгляд вищезазначеної кримінальної справи на даний час не завершено (зокрема, закриття кримінального провадження або ухвалення відповідного вироку), в рамках кримінальної справи спірний арешт не скасовано, а з урахуванням наведених вище положень КПК України 1960 року та чинного КПК України, правових висновків Верховного Суду, розгляд питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 року, можливий у разі, якщо це питання не було вирішено в порядку кримінально-процесуального законодавства у визначених ним випадках. Зокрема, ч. 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з положеннями статей 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що кримінальна справа № 40810011 в рамках якої було накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , судом не розглянута, арешт на спірне нерухоме майно в рамках кримінальної справи не скасований, доказів незаконності такого арешту в рамках кримінальної справи позивачем не доведено і позовні вимоги такими обставинами позивачем не обгрунтовуються, як і не доведено того, що спірне майно не є предметом цивільного позову в рамках кримінальної справи, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «НДІ-Холдінг» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом скасування арешту майна з підстав, якими обгрунтовуються позовні вимоги.

Доводи апеляційної скаргивисновків судуне спростовують,на законністьсудового рішенняне впливають. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судом правильно застосовано положення пункту 1 частини першоїстатті 186 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першоїстатті 375 ЦПК Українинеобхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ-ХОЛДІНГ» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від02серпня 2024року - залишитибез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 28 жовтня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.