Рішення

від 24.10.2024 по справі 940/721/20

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.10.2024 Провадження по справі № 2/940/2/24

Справа № 940/721/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 жовтня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі : головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвоката: Неживка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди,

встановив:

04.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» 200000 гривень моральної шкоди, заподіяної її працівником підприємства ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2 , працюючи водієм ТОВ «Вектор», 23.10.2018 року близько 15 год. 30 хв. на території ТОВ «Вектор», що за адресою: вул. Плоханівська, 76, м. Тетіїв, Київська область, керуючи технічно справним вантажним автомобілем САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Тайниця Агро» та згідно договору оренди перебував в користуванні ТОВ «Вектор», в порушення вимог пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), підпункту «б» пункту 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) та пункту 10.9 (під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, розпочинаючи рух заднім ходом по території названого підприємства, зневажив безпекою дорожнього руху, не впевнився перед початком руху заднім ходом, що позаду автомобіля немає пішоходів, яким він може створити небезпеку, не відмовився своєчасно від руху заднім ходом у небезпечному напрямку, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в цей час знаходилась позаду автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, скальпованої рани голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, перелому лівої ключиці без зміщення відламків, забою легень, перелому 2-6 ребер зліва, пристінкового пневмотораксу зліва, перелому лівої сідничної кістки та куприка справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, оскільки викликають довготривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 24.02.2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Вектор» на підставі статті 47 КК України, кримінальне провадження, внесене 23.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201811030000306, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито, цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вектор» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

З 28.11.2018 року по 20.03.2020 року ОСОБА_1 проходила лікування в Тетіївській центральній районній лікарні та в КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», з 01.07.2020 року їй встановлено інвалідність третьої групи з втратою працездатності 60% довічно.

Посилаючись на заподіяння їй фізичних страждань, перенесених в результаті спричинення значної кількості тілесних ушкоджень, серед яких травми голови, грудної клітки, чисельні переломи, та у зв`язку з перенесеними операціями, що потягли за собою прикутість до ліжка на два місяці та десять днів та в подальшому неспроможність вільно пересуватися без допомоги палиці, ОСОБА_1 , враховуючи глибину душевних страждань через вимушені зміни в її житті, просила стягнути з ТОВ «Вектор» моральну шкоду в розмірі 200000 гривень.

30.10.2023 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» 700000 гривень заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримали. Крім того, позивачка суду пояснила, що з першого дня ДТП її доглядала дочка та сестра, потім невістка. З 23.10.2018 року вона була прикута до ліжка, починала ходити на ходунках. За результатами отриманих травм їй встановлено третю групу інвалідності довічно. На даний час вона ніде не працює, бо не може за станом здоров`я. Після ДТП від ТОВ «Вектор» вона отримала допомогу в розмірі 20000 гривень двома платежами та 5000 гривень їй передали донькою.

Представник відповідача ТОВ «Вектор» адвокат Завальнюк В.В. в судове засідання 24.10.2024 року не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що на підставі ч.1ст.223ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи по суті.

В минулому судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Вектор» адвокат Завальнюк В.В. позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що стороною позивача невірно визначений склад учасників справи - не вирішено питання про залучення до участі в справі ОСОБА_3 , яка має бути третьою особою. Висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судової психологічної експертизи від 25.07.2023 року є неповним, складеним без врахування певних обставин. При цьому представник відповідача визнає, що ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, проте не в заявленому розмірі, адже їй відповідачем було надано допомогу в розмірі 20000 гривень двома платежами та 5000 гривень передано донькою останньої.

Третя особа ОСОБА_2 позовних вимог не визнав, суду пояснив, що він, працюючи водієм ТОВ «Вектор», 23.10.2018 року на території ТОВ «Вектор» перевозив кукурудзу, при цьому сталася ДТП, в якій він винен. Чи отримала ОСОБА_1 в результаті цієї події моральну шкоду він не знає, хоча визнає, що можливо частково і отримала.

Експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Тамакова Т.А. та ОСОБА_4 в судовому засіданні складений ними висновок за результатами проведеної судової психологічної експертизи № 15219/21-61 від 25.07.2023 року підтримали, вважають його повним та обґрунтованим.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ДТП сталася на його очах. ОСОБА_1 підмітала кукурудзу як на неї наїхав ОСОБА_2 . Він кричав, проте ОСОБА_1 його не чула, а коли він підбіг, то остання була вже під машиною. ОСОБА_2 криків також не чув, зупинився в той час коли він йому постукав по машині.

ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, надав аналогічні пояснення, які надавав в якості третьої особи.

ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, крім аналогічних пояснень, наданих суду в якості позивачки, суду пояснила, що грошові кошти, отримані від ТОВ «Вектор» в розмірі 25000 гривень вона витратила на лікування, а коли попросила у директора ТОВ «Вектор» 18000 гривень, останній їх не дав.

Свідок ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, забезпечення її явки було покладено судом на представника відповідача, який дану явку не забезпечив.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, експертів та свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом (ч. 1ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи водієм ТОВ «Вектор», 23.10.2018 року близько 15 год. 30 хв. на території ТОВ «Вектор», що за адресою: вул. Плоханівська, 76, м. Тетіїв, Київська область, керуючи технічно справним вантажним автомобілем САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Тайниця Агро» та згідно договору оренди автомобіля від 09.01.2018 року перебував в користуванні ТОВ «Вектор», в порушення вимог пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), підпункту «б» пункту 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) та пункту 10.9 (під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, введених у дію з 01.01.2002 р. (з подальшими змінами), розпочинаючи рух заднім ходом по території названого підприємства, зневажив безпекою дорожнього руху, не впевнився перед початком руху заднім ходом, що позаду автомобіля немає пішоходів, яким він може створити небезпеку, не відмовився своєчасно від руху заднім ходом у небезпечному напрямку, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в цей час знаходилась позаду автомобіля, що визнається учасниками справи та підтверджується копією акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 23.10.2018 року о 15 год. 30 хв. з підсобним працівником на ТОВ «Вектор» від 26.10.2018 року (а.с. 13-17).

При цьому ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_1 , якщо б перед початком руху заднім ходом впевнився, що позаду автомобіля нікого немає, а в разі неможливості спостерігати дорожню обстановку позаду автомобіля в дзеркала заднього виду проїхав вперед чи звернувся за допомогою до сторонніх осіб і таким чином своєчасно виявив пішохода позаду автомобіля та не починав рух заднім ходом.

Отже, порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5, 2.3 (підпункт «б»), 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, перебуває в прямому причинному зв`язку з наслідками, що наступили, а саме отриманням потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, скальпованої рани голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, перелому лівої ключиці без зміщення відламків, забою легень, перелому 2-6 ребер зліва, пристінкового пневмотораксу зліва, перелому лівої сідничної кістки та куприка справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, оскільки викликають довготривалий розлад здоров`я (копія висновку експерта Тетіївського районного відділення КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 85 від 27.12.2018 року а.с. 18-21).

За даним фактом було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому позивачку ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 24.02.2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Вектор» на підставі статті 47 КК України, кримінальне провадження, внесене 23.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201811030000306, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито, цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вектор» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду (копія ухвали а.с. 7-12).

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті отриманих травм ОСОБА_1 з 28.11.2018 року по 20.03.2020 року проходила лікування в Тетіївській центральній районній лікарні та в КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», а саме з 28.11.2018 року по 02.01.2019 року - в Тетіївській центральній районній лікарні, з 03.01.2019 року по 04.01.2019 року в КП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», з 05.01.2019 року по 13.02.2019 року - в Тетіївській центральній районній лікарні, з 14.02.2019 року по 24.03.2019 року - в Тетіївській центральній районній лікарні, з 25.03.2019 року по 22.04.2019 року - в Тетіївській центральній районній лікарні (копії листків непрацездатності № 974296, № 936076, № 976796, № 936202, № 936332 а.с. 22-26, копії виписок із медичної картки стаціонарного хворого а.с. 31-36).

Відповідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.06.2019 року ОСОБА_1 з 04.06.2019 року встановлено третю групу інвалідності в зв`язку з виробничою травмою терміном до 01.07.2020 року (а.с. 28).

Відповідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.06.2020 року та копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 02.06.2020 року ОСОБА_1 з 01.07.2020 року встановлено третю групу інвалідності в зв`язку з виробничою травмою довічно, втрата працездатності 60% (а.с. 29, 30).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13.04.2021 року у справі призначено судово-психологічну експертизу для визначення того, чи є ситуація, що досліджується в межах даної справи, психотравмувальною для позивачки ОСОБА_1 , чи спричинені їй страждання та моральна шкода, яка глибина та інтенсивність психотравмуюючого впливу та який можливий розмір грошового відшкодування за завдані страждання розмір моральної шкоди.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судової психологічної експертизи № 15219/21-61 від 25.07.2023 року, ситуація, що досліджується в межах даної справи, є психотравмувальною для позивачки ОСОБА_1 , їй спричинені моральні страждання та моральна шкода, орієнтовний розмір грошового відшкодування за завдані ОСОБА_1 моральні страждання (моральну шкоду) складає 243 мінімальні заробітні плати, що установлені на момент розгляду справи судом (а.с. 150-160).

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами 1, 2 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 06 листопада 2013 року №6-108цс13 та від 05 вересня 2018 року №534/872/16-ц.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що: за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , який на момент вчинення вказаної пригоди перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки, позивачці ОСОБА_1 дійсно була спричинена моральна шкода, що представником відповідача і не заперечувалось в судовому засіданні, оскільки сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди є стресовою ситуацією та тягне моральні страждання, це є природнім, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особа зазнає в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Крім того, ОСОБА_1 зазнала моральних страждань внаслідок отримання нею тілесних ушкоджень та усунення їх наслідків, серед яких травми голови, грудної клітки, чисельні переломи, що потягло за собою хірургічне втручання та тривалу реабілітацію. Понад два місяці ОСОБА_1 була прикута до ліжка, після чого заново вчилася ходити біль менш самостійно, остання і на даний час неспроможна вільно пересуватися без допомоги палиці, не може працювати, що беззаперечно свідчить про перенесені нею страждання як фізичного так і психологічного характеру. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 так і не усунула всі пов`язані з цим інцидентом наслідки, не повернулася до нормального життя, яке у неї було до ДТП, хоча минуло вже шість років. Вказана ситуація суттєво порушила її життєві плани.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Вектор» моральної шкоди підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, враховує висновок зарезультатами проведеноїсудової психологічноїекспертизи №15219/21-61від 25.07.2023року,те,що відповідачТОВ «Вектор»є юридичноюособою,яка маєфінансову можливістьвідшкодувати ОСОБА_1 моральну шкодуза спричиненістраждання,що сталинаслідком дорожньо-транспортноїпригоди заучастю їхпрацівника,а такожнадання відповідачемблагодійної допомоги ОСОБА_1 після ДТПзагальною сумою25000гривень,у зв`язку з чим приходить до висновку про визначення розміру відшкодування такої моральної шкоди позивачці в сумі 500000 гривень, оскільки визначений позивачкою розмір моральної шкоди є, на погляд суду, завищеним, не доведеним та не обґрунтованим.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ТОВ «Вектор» адвоката Завальнюка В.В., як на підставу для відмови у задоволенні позову, про те, що стороною позивача невірно визначений склад учасників справи - не вирішено питання про залучення до участі в справі ОСОБА_3 , яка має бути третьою особою, оскільки залучення останньої до участі в справі в якості третьої особи жодним чином не впливає на вирішення справи по суті. Крім того, остання могла бути залучена до участі в справі і за клопотанням сторони відповідача на підставі ст. 53 ЦПК України, проте такого клопотання представник відповідача не заявив.

Безпідставними, на думку суду, є доводи представника відповідача і про те, що висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судової психологічної експертизи від 25.07.2023 року є неповним, складеним без врахування певних обставин, оскільки даний висновок складний відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 та був підтриманий експертами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, при цьому представник відповідача мав можливість уточнити в експертів всі незрозумілі йому питання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат,які сторонасплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При подачі позову позивачка була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою, який згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) складає 5000 гривень, оскільки суд позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши 500000 гривень заподіяної моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187ЦК України, ст. 128 КПК України, ст.ст. 82, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор», код ЄДРПОУ 32573131, юридична адреса: 09801, вул. Плоханівська, 76, м. Тетіїв, Білоцерківський район, Київська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства зобмеженою відповідальністю«Вектор»,код ЄДРПОУ32573131,юридична адреса:09801,вул.Плоханівська,76,м.Тетіїв,Білоцерківський район,Київська область, на користь держави судовий збір в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняскладення повногосудового рішення.

Дата складення повного рішення: 28 жовтня 2024 року.

Суддя: Т.П.Косович