Ухвала

від 22.10.2024 по справі 710/357/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №710/357/24

Номер провадження 4-с/710/1/24

УХВАЛА

іменем України

22.10.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

за участі секретаря судового засідання Кисличенко Л.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

боржника ОСОБА_3 ,

представника боржника ОСОБА_4 ,

державного виконавця Сірмана С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлені особи: Шполянський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Шполянського районного суду Черкаської області, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А..

Скарга мотивована тим, що 09.03.2023 на підставі поданої скаржницею заяви про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03.10.2008 Шполянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № ВП 71242050, при цьому постанова про відкриття виконавчого провадження, у тому числі з індикатором доступу, їй з боку відділу ДВС не вручалась. 28.06.2023 вона звернулась до відділу ДВС із заявою про обрахування заборгованості по аліментах у ВП № 71242050. 03.07.2023 державний виконавець відділу ДВС Сірман В.А. надав їй розрахунок заборгованості по аліментах, при чому, станом на 01.10.2022 з огляду на закінчення виконавчого провадження, та одночасно вручив постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71242050, винесену 30.03.2023. Згідно змісту вказаної постанови підставою закриття виконавчого провадження є фактичне повне виконання рішення. На запитання про аргумент фактичного повного виконання рішення державний виконавець повідомив про те, що до матеріалів виконавчого провадження ВП № 71242050 з боку боржника була надана нотаріально посвідчена заява стягувача про сплату аліментів боржником в повному обсязі за минулий період та на перед до 16.02.2026. Вважає, що постанова є неправомірною. Вказала, що вона не уповноважувала боржника надавати заяву про сплату боргу по аліментах та їх розміру на перед. Фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом могло настати лише 16.02.2026, тобто з набуттям повноліття дитиною.

Також зазначила, що копію оскаржуваної постанови отримала 03.07.2023, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 71242050, та 11.07.2023 звернулась із відповідною скаргою. Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 її скаргу задоволено , а постанову державного виконавця від 30.03.2023 скасовано. Однак, за результатами перегляду вказаної ухвали суду, таку 06.03.2024 було скасовано, а скаргу залишено без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання скаржницею оскаржуваної постанови та остання із клопотанням про поновлення строку, визначеного ч.1 ст.449 ЦПК України, не зверталась. Повний текст постанови Черкаського апеляційного суду вона отримала 14.03.2024. Ураховуючи наведене, вона змушена повторно звернутися до суду із цією скаргою та просити поновити строк, визначений ст. 449 ЦПК України, оскільки оскаржувану постанову вона отримала лише 03.07.2023.

09.04.2024 надійшло заперечення на скаргу , у яких боржник просив відмовити у задоволенні скарги. Зазначив, що матеріали справи, як за попередньою скаргою, так і за цією скаргою не містять доказів отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 03.07.2023. Скаржниця зобов`язана була бути обізнаною про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Зауважив, що доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не зверталась своєчасно до суду за його захистом, недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. ОСОБА_6 в скарзі не обгрунтувала поважність причин пропуску строку для звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 30.03.2023, а скаржниця, як вона самостійно зазначає в скарзі, дізналася про наявність постанови 03.07.2023, хоч доказів на підтвердження вказаного факту теж не надано, тому попереднє звернення із аналогічною скаргою до суду на вказану постанову, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду зі скаргою.

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 21.05.2024 задоволено клопотання скаржника про витребування доказів та витребувано у Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №71242050 на підставі виконавчого листа 2-1146/08, виданого 03.10.2008 Шполянським районним судом Черкаської області.

У судовому засіданні скаржник та її представник підтримали вимоги та просили їх задовольнити. Представник додатково зауважила, що інших відомостей, окрім , як отримання скаржницею копії оскаржуваної постанови саме 03.07.2023 , матеріали виконавчого провадження не мають.

Представник Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірман В.А. покладався на розсуд суду у вирішенні скарги.

Боржник у судовому засіданні заперечував проти поновлення строку на оскарження постанови.

Представник боржника у судовому засіданні просила відмовити у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця, оскільки скаржниця не навела поважності причин пропуску строку на оскарження постанови. Просила визнати недопустимим доказом подану скаржницею копію постанови про закриття виконавчого провадження із відміткою про її отримання 03.07.2023, оскільки такої відмітки не містить постанова про закриття виконавчого провадження у копіях матеріалів виконавчого провадження, наданих державним виконавцем на виконання ухвали суду про витребування доказів. Крім того, вважала, що вказаний доказ отриманий незаконним шляхом, оскільки скаржниця всі документи підписувала, як ОСОБА_7 , однак на вказаній постанові стоїть прізвище ОСОБА_8 , хоча паспорт із зміненим прізвищем остання отримала лише 10.11.2023.

Заслухавши осіб, які з`явились у судове засідання, дослідивши письмові докази, матеріали виконавчого провадження № 71242050, суд установив наступне.

На виконанні Шполянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 71242050 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03.10.2008 Шполянським районним судом Черкаської області.

30.03.2023 державним виконавцем Шполянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Срманом В.А винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ « Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п.п. а)ч.1ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність супровідного листа від 30.03.2023 про направлення вказаної постанови на адресу зокрема ОСОБА_9 .. Разом із тим, матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання копії вказаної постанови скаржницею або її ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Також скаржницею надана копія оскаржуваної постанови, отриманої від державного виконавця , з наявним записом про отримання постанови скаржницею 03.07.2023 ( а.с. 210).

Із матеріалів ВП № 71242050 також установлено, що відповідно до заяви ОСОБА_9 до Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2023 заявниця просила надати розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 71242050 ( а.с. 13).

Державним виконавцем підготовлений розрахунок заборгованості по аліментах датований 03.07.2023 за №7195, відповідно якого, станом на 01.10.2022 заборгованість по сплаті аліментів в ОСОБА_3 становить 184963,10 грн ( а.с. 14).

Державний виконавець Сірман В.А. у судовому засіданні пояснив, що не направляв оскаржувану постанову скаржниці, через те, що виконавче провадження було закрите на підставі її заяви про сплату боржником аліментів. Разом з тим, зазначив, що копію вказаної постанови вручив стягувачу після її звернення із заявою про надання розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні. При цьому пояснив, що роздрукував із АСВП постанови, одну з яких вручив заявниці, а на іншій вона розписалась про отримання та він цю постанову помістив до виконавчого провадження, яке було передане до архіву. При поновлені виконавчого провадження, постанова із відміткою про отримання постанови залишилась у архівній справі.

Суд не бере до уваги доводи представниці боржника, що відмітка про отримання не могла бути підписана скаржницею , як ОСОБА_1 , оскільки остання отримала паспорт громадянина України із вказаним прізвищем лише 10.11.2023, оскільки скаржниця змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 у наслідок укладення шлюбу 28.06.2022, відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 28.06.2022 Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) ( а.с.8).

Суд також критично оцінює доводи щодо недопустимості вказаного доказу у зв`язку із порушенням державним виконавцем п. 7 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, відповідно до якого у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, а виконавче провадження підлягає відновленню, таке виконавче провадження повертається з архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, про що робиться відповідна відмітка в здавальному описі та реєстрі виконавчих проваджень, переданих до архіву.

Державний виконавець надав суду для огляду оригінали виконавчого провадження, тобто оригінали виконавчого провадження вилучені та перебувають у державного виконавця на виконанні. Зберігання копій виконавчого провадження, яке було завершена та в подальшому поновлене не суперечить вказаним нормам.

Із змісту ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 710/905/23 вбачається, що ОСОБА_9 11.07.2023 звернулась до суду із скаргою, у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А..

У подальшому вказану ухвалу суду скасовано судом апеляційної інстанції, а скаргу залишено без розгляду. Відповідно до змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та залишення скарги без розгляду стало те, що матеріали справи не містять доказів отримання скаржницею оскаржуваної постанови 03.07.2023 та остання не заявила клопотання про поновлення строку, визначеного ст. 449 ЦПК України ( а.с.24-26).

Відповідно до вказівки у тексті постанови суду від 06.03.2024, повний текст такої складений 11.03.2024, її копію підготовлена 12.03.2024. Скарга подана до суду 15.03.2024.

Положеннями ч.2 ст. 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом. Згідно положень ч. 1ст.127 ЦПК України пропущений строк процесуальний строк поновлюється за заявою учасника справи.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ураховуючи встановлені у справі обставини, за відсутності інших відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови , крім як 03.07.2023, скарга від 11.07.2024 подана у межах строку , визначеного ч.2 ст. 449 ЦПК України. У подальшому скарга подана 15.03.2024. Ураховуючи встановлені судом обставини, суд уважає, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню.

Вирішуючи скаргу по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 16.08.2018 Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 9).

Згідно із заявою ОСОБА_12 від 01.02.2023 до Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заявниця просила прийняти до виконання виконавчий лист Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2008 у справі № 2-1146/08 про стягнення аліментів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з дня подачі виконавчого листа до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 10).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2023 ВП №71242050, державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), Сірманом В.А. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1146/08, виданого 03.10.2008 ( а.с. 11-12).

За змістом заяви про сплату аліментів ОСОБА_9 повідомила про сплату 28.10.2022 ОСОБА_3 заборгованості по аліментам на утримання доньки ОСОБА_11 , а також про сплату 28.10.2022 ОСОБА_3 заборгованості по аліментам на перед на період часу до 16.02.2026 на утримання доньки ОСОБА_11 . Підпис на заяві посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за №1360 ( а.с. 17).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №71242050 від 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А. було винесено цю постанову у зв`язку з фактичним виконанням рішення у справі № 2-1146/08 про стягнення аліментів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з дня подачі виконавчого листа до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 15-16).

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №710/905/23, вимоги скаржника ОСОБА_9 задоволено, а саме визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Сірманом В.А. ( а.с. 18-21).

Відповідно до постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.09.2023 ВП № 71242050, постановленою державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А., було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1146/08, виданого 03.10.2008 ( а.с. 22-23).

Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 у справі № 710/905/23, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Шполянського районного суду черкаської області від 10.08.2023 скасовано. Скаргу ОСОБА_9 на дії Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлені особи: Шполянський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - залишено без розгляду ( а.с. 24-26).

Нормами частини 5 ст.124,пункту 9частини 3ст.129 КонституціїУкраїни тачастини 2ст.2Цивільного процесуальногоКодексу Українивизначено,що одниміз основнихпринципів цивільногосудочинства є обов`язковість рішення суду до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).).

Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 2, 3ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Згідно зст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1, ч.2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до оскаржуваної постанови, виконавче провадження закрите на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження» .

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 9 Розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5визначено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментівпіслязакінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 ст. 71 ЗУ « Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом;

виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

Згідно із положеннями ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ч.2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Нормами ст. 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном;

заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Середня заробітна плата працівника для даної місцевості не є сталою величиною і обраховується відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Із наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості по аліментах ( а.с. 121,143) вбачається, що місце роботи боржника не визначене, розмір аліментів обраховується із розміру середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до копії виконавчого листа № 2-1146/08 та постанови про відкриття провадження ВП №71242050 розмір аліментів визначено у частці від доходу боржника ОСОБА_3 - частини всіх видів заробітку щомісяця. Строк, до якого стягнуто аліменти до досягнення повноліття дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, у виконавчому листі не визначено, яка загальна сума аліментів підлягає до стягнення з ОСОБА_3 ..

Заява ОСОБА_10 від 28.10.2022 не містить відомостей, у якому розмірі сплачена заборгованість та який розмір аліментів сплачений до 16.02.2026. Отже, відсутні відомості, як розрахований розмір аліментів, який підлягає до стягнення з боржника за весь період до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , із урахуванням наведених вище обставин. За наведених обставин не може йти мова про фактичне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

Слід зауважити, що нормами Сімейного кодексу України та ЗУ « Про виконавче провадження» передбачена можливість сплати аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття, але за певних умов, а саме якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття (ч.6 ст. 181 СК України, ч.5 ст. 71 ЗУ « Про виконавче провадження»). Разом із тим, у даному випадку такі обставини відсутні.

Суд бере до уваги, що відповідно до положень ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини; той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Таким чином, указана постанова про закінчення виконавчого провадження суперечить інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_11 .

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Суд звертає увагу також на наступне, із постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.09.2023 вбачається, що виконавче провадження № 71242050 відновлене на підставі ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023. Із пояснень у судовому засіданні державного виконавця, вбачається, що виконавче провадження триває. Разом із тим, відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 вказану ухвалу скасовано, тобто підстава для відновлення виконавчого провадження скасовна.

Керуючись ст. ст.4,260,447 - 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесеної 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А. .

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А..

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Черкаському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 25.10.2024.

Суддя О.В. Щербак