Постанова

від 12.12.2024 по справі 710/357/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 710/357/24Провадження № 22-ц/821/1889/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Новікова О.М.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретаря: Винник І.М.,

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1

представник скаржника: адвокат Токар Ольга Михайлівна

особа, дії якої оскаржуються: Шполянський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

боржник: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №71242050,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Шполянського районного суду Черкаської області, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А.

Скарга мотивована тим, що 09.03.2023 на підставі поданої скаржницею заяви про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03.10.2008 Шполянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № ВП 71242050, при цьому постанова про відкриття виконавчого провадження, у тому числі з індикатором доступу, їй з боку відділу ДВС не вручалась.

28.06.2023 вона звернулась до відділу ДВС із заявою про обрахування заборгованості по аліментах у ВП № 71242050. 03.07.2023 державний виконавець відділу ДВС Сірман В.А. надав їй розрахунок заборгованості по аліментах, при чому, станом на 01.10.2022 з огляду на закінчення виконавчого провадження, та одночасно вручив постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71242050, винесену 30.03.2023.

Згідно змісту вказаної постанови підставою закриття виконавчого провадження є фактичне повне виконання рішення. На запитання про аргумент фактичного повного виконання рішення державний виконавець повідомив про те, що до матеріалів виконавчого провадження ВП № 71242050 з боку боржника була надана нотаріально посвідчена заява стягувача про сплату аліментів боржником в повному обсязі за минулий період та на перед до 16.02.2026.

Вважає, що постанова є неправомірною. Вказала, що вона не уповноважувала боржника надавати заяву про сплату боргу по аліментах та їх розміру на перед. Фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом могло настати лише 16.02.2026, тобто з набуттям повноліття дитиною.

Також зазначила, що копію оскаржуваної постанови отримала 03.07.2023, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 71242050, та 11.07.2023 звернулась із відповідною скаргою. Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 її скаргу задоволено а постанову державного виконавця від 30.03.2023 скасовано.

Однак, за результатами перегляду вказаної ухвали суду, таку 06.03.2024 було скасовано, а скаргу залишено без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання скаржницею оскаржуваної постанови та остання із клопотанням про поновлення строку, визначеного ч. 1 ст. 449 ЦПК України, не зверталась. Повний текст постанови Черкаського апеляційного суду вона отримала 14.03.2024. Ураховуючи наведене, вона змушена повторно звернутися до суду із цією скаргою та просити поновити строк, визначений ст. 449 ЦПК України, оскільки оскаржувану постанову вона отримала лише 03.07.2023.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесеної 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А.

Скаргу задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А.

Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_2 звернувся до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Вказує, що постановою Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 по справі №710/905/23 скаргу ОСОБА_4 від 11.07.2023 залишено без розгляду по причині не подання клопотання про поновлення процесуального строку та неподання доказу, яким підтверджено дату коли скаржниця дізналася про неправомірні дії державного виконавця.

Стверджує, що неподання під час звернення до Шполянського районного суду зі скаргою від 11.07.2023 скаржницею клопотання про поновлення строку оскарження дій державного виконавця, не є об`єктивною непереборною обставиною, яка не залежала від волевиявлення скаржниці, а також дані обставини не підтверджують той факт, що неподання клопотання та доказу, пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А тому, враховуючи вищевикладене відсутні поважні причини пропуску процесуального строку подання скарги на дії державного виконавця по даній справі.

Зазначає, що доводи стягувача у скарзі від 15.03.2024 щодо зупинення процесуального строку при повторному поданні скарги, яка була залишено без розгляду у справі №710/905/23 є необґрунтованими, оскільки стягував втратив право на подання скарги у відповідності до ч.1ст. 449 ЦПК України, так як прострочила строки подання скарги.

В листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Токар О.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вказує, що скаржниця отримала копію оскаржуваної постанови, отриманої від державного виконавця, з відміткою про отримання документу 03.07.2023. Зі змісту ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 вбачається, що скаржниця звернулася до суду 11.07.2023 зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження. У подальшому, ухвалу суду 1 інстанції скасовано судом апеляційної інстанції, а скаргу залишено без розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання скаржницею оскаржуваної постанови та остання не заявила клопотання про поновлення строку. Відповідно до вказівки у тексті постанови суду апеляційної інстанції від 06.03.2024, повний текст виготовлено 11.03.2024, скаржниця подала до суду скаргу 15.03.2024, тобто в межах 10 днів, коли заявниця дізналася, що її право порушено.

Зазначає, що посилання апелянта на те, що в описовій частині скарги заявницею висловлено думку, що строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження можливо вважати зупиненим з моменту прийняття рішення судом апеляційної інстанції взагалі не підлягає перегляду, так як заявницею в прохальній частині скарги така вимога як поновлення зупиненого строку перед судом першої інстанції не заявлялась, як наслідок, не була предметом судового дослідження.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з клопотанням розглянути справу без його участі. Вимоги апеляційної скарги він підтримує. Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Токар О.М. звернулась до суду з клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку з участю в іншому судовому процесі. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українизаконним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення першої інстанції таким вимогам відповідає.

Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п. п. а) ч. 1 ст. 44 9ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Щодо поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 71242050 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03.10.2008 Шполянським районним судом Черкаської області.

30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність супровідного листа від 30.03.2023 про направлення вказаної постанови на адресу зокрема ОСОБА_6 . Разом із тим, матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання копії вказаної постанови скаржницею або її ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Також скаржницею надана копія оскаржуваної постанови, отриманої від державного виконавця, з наявним записом про отримання постанови скаржницею 03.07.2023 (а.с. 210).

Із матеріалів ВП № 71242050 також установлено, що відповідно до заяви ОСОБА_6 до Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2023 заявниця просила надати розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 71242050 (а.с. 13).

Державним виконавцем підготовлений розрахунок заборгованості по аліментах датований 03.07.2023 за №7195, відповідно якого, станом на 01.10.2022 заборгованість по сплаті аліментів в ОСОБА_2 становить 184963,10 грн. (а.с. 14).

Державний виконавець Сірман В.А. у судовому засіданні пояснив, що не направляв оскаржувану постанову скаржниці, через те, що виконавче провадження було закрите на підставі її заяви про сплату боржником аліментів. Разом з тим, зазначив, що копію вказаної постанови вручив стягувачу після її звернення із заявою про надання розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні. При цьому пояснив, що роздрукував із АСВП постанови, одну з яких вручив заявниці, а на іншій вона розписалась про отримання та він цю постанову помістив до виконавчого провадження, яке було передане до архіву. При поновлені виконавчого провадження, постанова із відміткою про отримання постанови залишилась у архівній справі.

Також, судом першої інстанції вказано, що суд не бере до уваги доводи представниці боржника, що відмітка про отримання не могла бути підписана скаржницею, як ОСОБА_1 , оскільки остання отримала паспорт громадянина України із вказаним прізвищем лише 10.11.2023, оскільки скаржниця змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 унаслідок укладення шлюбу 28.06.2022, відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 28.06.2022 Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.8).

Із змісту ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 710/905/23 вбачається, що ОСОБА_6 11.07.2023 звернулась до суду із скаргою, у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А.

У подальшому, вказану ухвалу суду скасовано судом апеляційної інстанції, а скаргу залишено без розгляду. Відповідно до змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та залишення скарги без розгляду стало те, що матеріали справи не містять доказів отримання скаржницею оскаржуваної постанови 03.07.2023 та остання не заявила клопотання про поновлення строку, визначеного ст. 449 ЦПК України (а.с.24-26).

Відповідно до вказівки у тексті постанови суду від 06.03.2024, повний текст такої складений 11.03.2024, її копію підготовлена 12.03.2024. Скарга подана до суду 15.03.2024.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновків, що враховуючи встановлені у справі обставини, за відсутності інших відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, крім як 03.07.2023, скарга від 11.07.2024 подана у межах строку, визначеного ч.2 ст. 449 ЦПК України. У подальшому скарга подана 15.03.2024. А тому, строк на оскарження постанови підлягає поновленню.

Щодо вирішення скарги по суті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 16.08.2018 Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Згідно із заявою ОСОБА_6 від 01.02.2023 до Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заявниця просила прийняти до виконання виконавчий лист Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2008 у справі № 2-1146/08 про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з дня подачі виконавчого листа до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2023 ВП №71242050, державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_10 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1146/08, виданого 03.10.2008 (а.с. 11-12).

За змістом заяви про сплату аліментів ОСОБА_6 повідомила про сплату 28.10.2022 ОСОБА_2 заборгованості по аліментам на утримання доньки ОСОБА_9 , а також про сплату 28.10.2022 ОСОБА_2 заборгованості по аліментам на перед на період часу до 16.02.2026 на утримання доньки ОСОБА_9 . Підпис на заяві посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за №1360 (а.с. 17).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №71242050 від 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А. було винесено цю постанову у зв`язку з фактичним виконанням рішення у справі № 2-1146/08 про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з дня подачі виконавчого листа до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15-16).

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №710/905/23, вимоги скаржника ОСОБА_6 задоволено, а саме визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №71242050, винесену 30.03.2023 державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А. (а.с. 18-21).

Відповідно до постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.09.2023 ВП № 71242050, постановленою державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В.А., було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1146/08, виданого 03.10.2008 (а.с. 22-23).

Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 06.03.2024 у справі № 710/905/23, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 10.08.2023 скасовано. Скаргу ОСОБА_6 на дії Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлені особи: Шполянський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - залишено без розгляду (а.с. 24-26).

Із наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості по аліментах (а.с. 121,143) вбачається, що місце роботи боржника не визначене, розмір аліментів обраховується із розміру середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до копії виконавчого листа № 2-1146/08 та постанови про відкриття провадження ВП №71242050 розмір аліментів визначено у частці від доходу боржника ОСОБА_2 частини всіх видів заробітку щомісяця. Строк, до якого стягнуто аліментидо досягнення повноліття дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, у виконавчому листі не визначено, яка загальна сума аліментів підлягає до стягнення з ОСОБА_2 .

Заява ОСОБА_4 від 28.10.2022 не містить відомостей, у якому розмірі сплачена заборгованість та який розмір аліментів сплачений до 16.02.2026. Отже, відсутні відомості, як розрахований розмір аліментів, який підлягає до стягнення з боржника за весь період до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , із урахуванням наведених вище обставин. За наведених обставин не може йти мова про фактичне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що нормами Сімейного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість сплати аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття, але за певних умов, а саме якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття (ч.6 ст. 181 СК України, ч. 5 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Разом із тим, у даному випадку такі обставини відсутні.

Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що відповідно до положень ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини; той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вказана постанова про закінчення виконавчого провадження суперечить інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_9 та державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що неподання під час звернення до Шполянського районного суду зі скаргою від 11.07.2023 скаржницею клопотання про поновлення строку оскарження дій державного виконавця, не є об`єктивною непереборною обставиною, а тому відсутні поважні причини пропуску процесуального строку подання скарги на дії державного виконавця по даній справі, є помилковими.

Оскільки, за приписамистатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).

Аналогічна норма викладена в частині п`ятійстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписамистатті 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 127 ЦПК України,суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Отже, скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.

За приписами ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій.

Відповідно до частини першоїстатті 28 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятоїстатті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Отже, стягувач вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відсутність направлення державним виконавцем стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження, свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження»порядку.

Відповідно до частини першоїстатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони виконавчого провадження відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, зокрема, за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах в постановах від 09.10.2019 та від 11.10.2019 р. у справі № 910/22695/13).

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності в матеріалах виконавчого провадження доказів отримання постанови про закінчення виконавчого провадження скаржницею за супровідним листом від 30.03.2023, відсутності доказів ознайомлення скаржницею з матеріалами виконавчого провадження, відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати Автоматизовану систему виконавчих проваджень, а також наявністю у матеріалах справи копії постанови, отриманої від держаного виконавця з наявним записом про отримання її скаржницею 03.07.2023, та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що скарга подана у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 449 ЦПК України, та строк на оскарження постанови підлягає поновленню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді: О.В. Карпенко

Л.І. Василенко