Рішення

від 16.10.2024 по справі 521/3199/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/3199/23

провадження № 2/521/343/24

16 жовтня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Інвестжитло», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона 24 січня 2020 року була призначена на посаду начальника Відділу матеріально-технічного постачання в ДП «Інвестжитло», назву якого наказом ТВО директора №7-к від 15 лютого 2021 року було змінено на Відділ матеріально-технічного забезпечення та збуту.

Позивач вказує, що 10 січня 2023 року наказом № 1 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією.

Позивач вважає що наказ голови комісії з припинення ДП «Інвестжитло № 1 від 10 січня 2023 про її звільнення є незаконним та таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, грубо порушує її право на працю, у зв`язку із чим вона змушена звернутись до суду за захистом власних прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивач зазначає, що порушення її права на працю полягає у звільненні її без пропозиції зайняття нею рівнозначної або аналогічної посади у юридичній особі, що є правонаступником припиненої юридичної особи (порушення ст. 40 КЗпП України), в порушення ст. 116 КЗпП України її не повідомлено про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, попри заяву, написану нею 12 січня 2023 року.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Інвестжитло» № 1 від 10 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на роботі в ДП «Інвестжитло» з 10 січня 2023 року на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту; зобов`язати ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки у розділ «Відомості про роботу», де зазначити, що «запис № 47 про звільнення є недійсним»; стягнути з ДП «Інвестжитло» (Код ЄДРПОУ 33294267) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту Державного підприємства «Інвестжитло» та стягнення з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу позивач також просить суд компенсувати за рахунок відповідача ДП «Інвестжитло» витрати у розмірі 600.00 USD, що становлять 24294,00 гривень у разі задоволення позовних вимог.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання з`явилася, заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Управління корпоративної політики Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Міністерства оборони України Єрмаков Андрій Володимирович подав до суду заяву, відповідно до якої просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 08-к від 24 січня 2020 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Відділу матеріально-технічного постачання в ДП «Інвестжитло», про що є запис в трудовій книжці.

28 квітня 2020 року позивач приступила до тимчасового виконання обов`язків директора ДП «Інвестжитло» відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 21 квітня 2020 року № 11-ДП (Наказ від 28.04.2020 №48-к).

Згідно Наказу Міністра оборони України № 29-ДП від 23 червня 2021 року у зв`язку із виробничою необхідністю та з метою забезпечення належного функціонування ДП «Інвестжитло» на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків директора ДП «Інвестжитло».

Наказом Міністерства оборони України «Про реорганізацію державного підприємства «Інвестжитло» № 355 від 07 листопада 2022 року припинено юридичну особу - державне підприємство «Інвестжитло», ідентифікаційний код юридичної особи 33294267 (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6), реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи - 43069909 (002093, місто Київ, вулиця Миколи Хвильового, будинок 15).»

Пунктом 2 вказаного Наказу визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Інвестжитло».

Абзацом сьомим пункту 5 Наказу приписано Голові комісії відповідно до трудового законодавства України забезпечити додержання прав та законних інтересів працівників державного підприємство «Інвестжитло», що реорганізується.

09 листопада 2022 року ДП «Інвестжитло» повідомило ОСОБА_1 про заплановане звільнення, яке відбудеться 10 січня 2023 року, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із припиненням юридичної особи шляхом реорганізації ДП «Інвестжитло» та приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс».

Наказом ДП «Інвестжитло» від 10 січня 2023 року №1 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту, з 10 січня 2023 року у зв`язку із реорганізацією, згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За нормами ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеною у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Інвестжитло» дійсно перебуває у стані припинення.

Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.

Суд виходить з необхідності дотримання чіткої та послідовної процедури вивільнення працівників, що передбачає: 1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці; 2) пропонування працівнику всіх наявних вакантних посад, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення та зявилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; 3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.

Аналогічний правовий підхід застосований в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 809/1353/16 та від 13 березня 2020 року у справі № 813/2688/16.

Тобто роботодавець зобов`язаний попередити працівника про наступне вивільнення та одночасно з цим запропонувати йому всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Згідно із довідкою № 122 від 13 квітня 2023 року ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» станом на 10 листопада 2022 року в штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакансія «Менеджер з адміністративної роботи. Також, були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника та могли б бути запропоновані для працевлаштування.

Наказом № 21 ДП «Інвестжитло» від 01 лютого 2022 року затверджений штатний розпис, згідно якого штатна численність працівників підприємства складає 69 штатних одиниць.

Тобто, станом на день попередження ОСОБА_1 діяв штатний розпис ДП «Інвестжитло» затверджений наказом № 21 від 01 лютого 2022 року, зазначений штатний розклад діяв і на день звільнення позивачки.

Новий штатний розклад у ДП «Інвестжитло» введено в дію Наказом № 12-к від 01 лютого 2023 року саме з 01 лютого 2023 року.

З наведених обставин суд доходить до висновку, що починаючи з дня видачі Наказу Міністерства оборони України «Про реорганізацію державного підприємства «Інвестжитло» № 355 від 07 листопада 2022 року та по день звільнення позивача, а саме 10 січня 2023 року за Наказом № 1, фактично штатний розпис ДП «Інвестжитло» затверджений наказом № 21 від 01 лютого 2022 не змінювався, а скорочення чисельності або штату працівників не відбувалося, у тому числі не скорочувалася посада начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту, яку обіймала ОСОБА_1 . Із будь-яким документом про внесення змін в організацію виробництва і праці ДП «Інвестжитло» позивачку у період з 09 листопада 2022 року по 10 січня 2023 року не ознайомлювало як і з можливим новим штатним розписом на ДП «Інвестжитло». Про наявність змін у штатному розписі чи чисельності працівників ДП «Інвестжитло» не проінформувало.

З 09 листопада 2022 по 10 січня 2023 року інших вакантних посад на ДП «Інвестжитло» не пропонувалося.

Отже судом встановлено, що роботодавцем не дотримано вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ст. 49-2 КЗпП України про вивільнення працівників відповідно до пункту 1 статті 40 цього Кодексу, а отже і звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без достатніх на те правових підстав, тобто є незаконним, а тому позов в частині поновлення позивач на роботі слід задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз статті 235 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування йому середнього заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Такий заробіток підлягає стягненню з установи, в якій працював позивач.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2023 року витребувано у Головного управління Пенсійного Фонду України у Одеській області довідку ОК-5, ОК-7 щодо ОСОБА_1 з 2021 року по теперішній час та витребувано від державної податкової інспекції у Малиновському районі місті Одеси довідки з державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки стосовно ОСОБА_1 з 2021 рік і по теперішній час.

Згідно витребуваних даних у листопаді 2022 року сума отриманої заробітної плати склала 18881,27 гривень, а в грудні 2022 року сума отриманої заробітної плати склала 28093,13 гривень.

Строк вимушеного прогулу позивача склав з 10 січня 2023 року по 16 жовтня 2024 року.

Суд доходить висновку, що денний заробіток у листопаді 2022 року (22 робочих дні) складає 18881,27: 22 = 858,24 грн.; денний заробіток у грудні 2022 року (21 робочий день) склав 28093,13: 21 = 1337.77 грн. Середній заробіток у місяць склав 18881,27 + 28093,13 = 46974,40 : 2 = 23487,20 грн. Денний заробіток у вказаному періоді склав 23487,20: 43 р.д. = 546,21 грн. за день.

Отже позивач була позбавлена права на працю через незаконне звільнення 20 місяців (лютий 2023 року вересень 2024 року), а також 28 днів (16 днів в січні 2023 року та 12 днів у жовтні 2024 року).

20 місяців х 23487,20 грн.(середній заробіток)= 469744 грн.

546,21 грн. х (16+12) = 15293,88 грн. /заробіток за 28 днів.

469744 грн. + 15293,88 грн. = 485037,88 грн.

Таким чином, сума стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 485037 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч тридцять сім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 23ЦК Українипередбачено,що особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна,у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Моральнашкода відшкодовуєтьсягрошовими коштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивачка понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом тривалого часу, внаслідок чого було порушено звичний уклад життя, завдало моральних страждань, що зумовило зміну способу життя, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для свого утримання.

В силу ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд при визначенні розміру суми моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача враховує вимоги розумності та справедливості, та вважає можливим стягнути на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, оскільки відшкодування моральної шкоди має на меті забезпечення справедливої статисфакції, а не збагачення постраждалої особи.

В частині вимог позивачки щодо внесення запису в трудову книжку про визнання запису про звільнення недійсним, суд вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки записи у трудовій книжці не можуть визнаватися недійсними. При поновленні працівника на роботу, здійснюється наступний запис, де зазначається дата поновлення на роботі.

Статтею 133ЦПК встановлено,що судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доп.1ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач сплатила судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок та 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок за вимогу немайнового характеру (внесення змін до трудової книжки).

Оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволена, то з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Також позивач відповідно до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу просить суд компенсувати за рахунок відповідача ДП «Інвестжитло» витрати на правничу допомогу у розмірі 600.00 USD, що становлять 24294,00 гривень, однак суду не надано жодних доказів на підтвердження сплати цих витрат, тому суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Керуючись, ст. 40, 42, 49-2, 235, 273-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 89, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Інвестжитло» (Код ЄДРПОУ 33294267) № 1 від 10 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі в Державному підприємстві «Інвестжитло» (Код ЄДРПОУ 33294267) з 10 січня 2023 року на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» (Код ЄДРПОУ 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 січня 2023 року по 16 жовтня 2024 року в розмірі 485037 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч тридцять сім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок, з подальшим відрахуванням з вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» (Код ЄДРПОУ 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» (ЄДРПОУ: 33294267, місцезнаходження за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ) до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

16.10.24