Рішення

від 24.10.2024 по справі 547/306/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,

e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/306/24

Провадження №2/547/184/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Н.Г.Кондрик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради, Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпроагролан", приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання за ним у порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) площею 5,2 умовних кадастрових гектарів на території Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як члену Колгоспу "Прогрес" на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначає, що його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за життя працювала в колгоспі "колгоспницею" з 1961 по 1974 роки, була членом колгоспу "Пргрес", який потім реорганізовано в КСП "Прогрес", ЗААТ "Прогрес", а потім перетворено у ТОВ "Прогрес - НТ", яке припинило свою діяльність шляхом приєднання до ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан". На час розпаювання КСП "Прогрес" позивача була членом цього колгоспу і на час паювання не виходила із членів КСП та до 1998 була зареєстрована та проживала у с. Бурбине Семенівського району Полтавської області. Ці обставини можуть у тому числі підтвердити свідки (односельці), які дуже добре знали її. Заповіту ОСОБА_2 не залишала. Позивач як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, який прийняв спадщину шляхом фактичного проживання із спадкодавцем на час його смерті за місцем її реєстрації. Також після смерті матері він отримав речі її домашнього вжитку, доглядав та користувався її будинком, присадибною ділянкою, що є свідченням дій із фактичного вступу в управління майном і володіння спадковим майном. У січні 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ю.М.Проботюк з питання отримання свідоцтва про право на спадщину щодо земельної частки (паю), однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки не надано доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном; заява про прийняття спадщини у встановлений ЦК України РСР шестимісячний строк не подавалась; не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вказану земельну частку (пай). Позивачеві не відомо з яких причин його матір не було включено до списку громадян-членів КСП "Прогрес" та надалі не видано і не складено на її ім`я відповідний сертифікат про право на земельну частку (пай) в межах Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області площею 5,2 умовних кадастрових гектарах.

Позивач у судові засідання не з`являвся.

Відповідач Оболонська сільська рада відзив на позов не складала, представника у судові засідання не направляла, про причини неявки представника суд не інформувала.

Відповідач Кременчуцька районна військова адміністрація Полтавської області заявою від 29.04.2024 просив провести судовий розгляд справи без участі свого представника; відзив на позов не складав (а.с. 65, 66).

Третя особа ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" письмовим поясненнями від 18.04.2024 просила провести судовий розгляд справи без участи свого представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог. Додатково повідомила, що ОСОБА_2 (1920 року народження) була членом колгоспу "Прогрес" та працювала в колгоспі з 1961 по 1974 роки згідно розрахункових відомостей за 1961-1974 роки, які збереглися в архіві підприємства. Колгосп "Прогрес" реорганізовано 08.12.1992 в КСП "Прогрес", а КСП "Прогрес" реорганізовано 12.05.1996 в ЗААТ "Прогрес". ЗААТ "Прогрес" перетворено 26.10.2010 в ТОВ "Прогрес-НТ", ТОВ "Прогрес-НТ" припинило свою діяльність 17.07.2020 шляхом приєднання до ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" (а.с. 67).

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ю.М.Проботюк просила проводити розгляд справи за її відсутності у зв`язку з завантаженістю (а.с. 63, 82, 100).

Неявка учасників справи і їх представників, окрім представника позивача, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю із наведених у ньому підстав. Наголосила, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , не припиняла свого членства у КСП "Прогрес" на час його розпаювання. Вона підтримувала зв`язок із підприємством, мала значні вади з ногами, майже не пересувалася через це. Позивач переїхав проживати до будинку матері де й проживав на час її смерті. Після смерті фактично вступив у володіння і управління спадковим майном, зокрема будинком і прибудинковою земельною ділянкою. Продовжив там проживати певний час. Про членство матері у колгоспі позивач дізнався лише після звернення до нотаріуса, тому строк позовної давності не сплив і не може бути застосовано наслідок його пропуску.

Вивчивши письмові заяви учасників справи по суті справи, надані до суду дані і докази, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд встанови такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 16.08.2007 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бурбино Семенівського району Полтавської області; актовий запис про смерть № 15 від 25.07.1998 (а.с. 9).

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Оболонської сільської ради № 906 від 21.03.2024 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 . На день смерті була зареєстрована одна (інші особи за цією адресою не зареєстровані) (а.с. 10).

Згідно довідки виданої ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бурбино Семенівського району, про що в книзі реєстрації актів про народження проведено запис за № 7 від 14.07.1955 по Бурбинській сільській раді Семенівського району. Батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с. 11).

Суд відхиляє вказану довідку як доказ, оскільки вона не має таких обов`язкових реквізитів, що висуваються до відповідного документа, як дата її складення та номер.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Оболонської сільської ради № 280 від 15.11.2023 згідно даних погосподарського обліку (погосподарська книга № 5 за період з 1996-2000 роки) житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 15 від 25.07.1998) (а.с. 12).

Згідно копії погосподарської книги № 9 на 1967, 1968, 1969 роки с. Бурбино, ОСОБА_2 є головою домогосподарства; членами її сім`ї є чоловік ОСОБА_5 і син ОСОБА_1 (а.с. 20, 21, 115, 116).

Згідно акту свідчення осіб про спільне проживання ОСОБА_1 з 1997 року до дня смерті матері ОСОБА_2 , 1920 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював догляд та проживав з нею в будинку АДРЕСА_1 , та наступні шість місяців після поховання матері. Факт проживання підтверджують: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Акт посвідчений начальником юридичного відділу Оболонської сільської ради В.В.Третяк (а.с. 13).

Суд відхиляє вказаний акт як доказ, оскільки: він не має дати його складення; три особи, які вказані як ті, хто підтверджують факт, не мали перешкод щодо їх допиту у судовому засіданні як свідків; Цивільний кодекс України, Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування" тощо не надають повноважень начальнику юридичного відділу підписувати чи засвідчувати зміст документа, під яким проставлено підпис начальника юридичного відділу Оболонської сільської ради В.В.Третяка.

Відтак суд робить висновок, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бурбино Семенівського району Полтавської області.

Спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 заведена 04.01.2024 за № 3/2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ю.М.Проботюк (а.с. 16).

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ю.М.Проботюк постановою від 04.01.2024 відмовив представникові позивача ОСОБА_1 - адвокату Н.Г.Кондрик у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності членів колишнього колгоспу "Прогрес" після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 через: (1) відсутність доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном; (2) не поданням заяви про прийняття спадщини у 6-місячний строк після смерті спадкодавця; (3) не надання документа, що підтверджує право власності спадкодавця на відповідну земельну частку (пай) (а.с. 14, 15).

Вказана постанова не вказує на існування інших спадкоємців окрім позивача, а також на існування заповіту спадкодавця.

Допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_8 дала покази, що вона із 1979 року проживає у с. Бурбине. ОСОБА_2 проживала у с. Бурбине. На час паювання земель колгоспу "Прогрес" свідок була завідувачем ферми. Свідок знає, що усіх колгоспних пенсіонерів включали у список до державного акта. Свідок не знає чому у списки не включили ОСОБА_2 . Свідок стверджує, що позивач ОСОБА_1 проживав у будинку його матері ОСОБА_2 , господарював у ньому. Після смерті матері здійснив її поховання, певний час ще жив у її будинку, доглядав дворище і город, а згодом віддав земельну ділянку у користування сусідові. ОСОБА_2 мала рани на ногах, погано пересувалася.

Свідок ОСОБА_9 під час допиту у судовому засіданні дав покази, що жив і живе на одній вулиці із покійною ОСОБА_2 . Її син ОСОБА_10 жив у будинку матері, доглядав її, здійснив її поховання, після смерті певний час проживав у будинку своєї матері.

На час смерті спадкодавця ОСОБА_2 діяв ЦК УРСР.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини, на що вказує ст. 526 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття (ст. 548 ЦК УРСР).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України (була чинна на час смерті ОСОБА_2 ) було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відтак суд робить висновок, що позивач ОСОБА_1 прийняв усю спадщину своєї матері ОСОБА_2 у спосіб фактичного вступу в управління спадковим майном (житловим будинком і присадибною земельною ділянкою), чим спростовано висновок постанови нотаріуса про (1) відсутність доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном; (2) не поданням заяви про прийняття спадщини у 6-місячний строк після смерті спадкодавця.

Наступну обстави, яку слід з`ясувати у справі, це встановлення чи відсутність існування у спадкодавця права на земельну частку (пай) щодо якої подано позов у справі і дотримання строків для захисту прав

Так, згідно державного акта на право колективної власності на землю І-ПЛ № 000158 від 17.12.1996 Закритому аграрно-акціонерному товариству "Прогрес", с. Пузирі, передано у колективну власність 28316 га землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Пузирівської сільської ради від 17.12.1996 (а.с. 24-28).

Додаток № 1 до вказаного державного акта "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" Семенівського району" не містить вказівки на спадкодавця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 29-39).

Згідно довідки ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" № 263 від 24.11.2023 колгосп "Прогрес" було реорганізовано 08.12.1992 в КСП "Прогрес, 12.05.1995 КСП "Прогрес" в ЗАТ "Прогрес, ЗААТ "Прогрес" було перетворено в ТОВ "Прогрес-НТ" 26.10.2010, 17.07.2020 ТОВ "Прогрес-НТ" припинило свою діяльність шляхом приєднання до ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" (а.с. 18).

Також, згідно довідки ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" № 262 від 24.11.2023 ОСОБА_2 (1920 року народження) була членом колгоспу "Прогрес" та працювала в колгоспі з 1961 по 1974 роки (а.с. 19).

Відділ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 01.03.2024 № 29-16-0.3-882/2-24 повідомив, що ОСОБА_2 не значиться у "Списку громадян - членів КСП "Прогрес" Семенівського району, що є додатком до Державного акту на право колективної власності серія І-ПЛ000158 зареєстрованого 17.12.1996 року за № 1 виданого ЗААТ "Прогрес". Згідно "Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП "Прогрес", ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не зареєстровано та не видавався. Розмір земельної частки (паю) по КСП "Прогрес" складає 5,2 умовних кадастрових гектарах (а.с. 24-28, 29-39, 41).

Отже у справі відсутні докази існування правовостановлюючого документа щодо належності спадкодавцеві права на земельну частку (пай) хоча спадкодавець і не припиняла свого членства у відповідному колгоспі. На першу обставину також вказав нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Суд встановив, що вчинення дій щодо паювання ЗААТ "Прогрес" розпочато та завершено під час членства спадкодавця ОСОБА_2 у КСП "Прогрес", правонаступником якого стало ЗААТ "Прогрес", але ОСОБА_2 не було включено до відповідного списку, що додається до державного акта.

Окремо слід зазначити, що судові не надано відомостей що сталося із членством членів КСП після його реорганізації у закрите акціонерне товариство (припинилося, трасформувалося, змінилося на акціонерів тощо), оскільки учасники КСП щодо нього є членами КСП, а учасники АТ щодо нього є акціонерами, а не членами КСП.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Суд зазначає, що Верховний Суд України в Узагальненні практики по вирішенню земельних спорів від 01.09.2003 за справами, розглянутими судами України в 2001 році та в 1 півріччі 2002 року, зазначив, зокрема таке.

Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII (втратив чинність 01.01.2002), чинної на дату виникнення спірних правовідносин - дати паювання ЗААТ "Прогрес" - земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Частиною 10 ст. 6 Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII передбачалося, що при визначенні середнього розміру земельної частки має враховуватися якість сільськогосподарських угідь. Розмір середньої земельної частки може переглядатися залежно від демографічних умов і конкретних обставин, що склалися, Радою народних депутатів, яка визначила цей розмір.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

В ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-ІV, вказується, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Слід зазначити, що на час складення державного акта на право колективної власності на землю ЗААТ "Прогрес" І-ПЛ № 000158 від 17.12.1996 діяв Цивільний кодекс Української РСР.

Мати позивача ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а паювання ЗААТ "Прогрес" відбулося 17.12.1996.

Верховний Суд України в Узагальненні практики по вирішенню земельних спорів від 01.09.2003 за справами, розглянутими судами України в 2001 році та в І півріччі 2002 року, зазначив, що розпаювання земель у більшості господарств вже відбулося, то необхідно з`ясувати чи є можливість у таких господарств надати позивачам земельний пай, рівний з паями інших членів колективу; якщо ж таких земель в господарстві немає, - то чи згодна виділити її місцева сільська рада.

Особливо слід звернути увагу на те, що право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає з моменту передачі членам КСП державного акта на право колективної власності на землю. Цей процес відбувався в основному у 1994-1997 рр., тобто понад п`ять років тому, у зв`язку з чим необхідно з`ясовувати, чи дотримуються позивачі строків позовної давності (статті 71, 80 ЦК).

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР).

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР).

ЦК УРСР не пов`язував можливість відмови у позові із поданням стороною заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним; воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності.

Застосування позовної давності є передбачуваним. Принцип законності означає, що застосовні положення національного права повинні бути достатньо доступними, чіткими й передбачуваними в їхньому застосуванні. Індивід повинен бути здатним - у разі потреби за допомогою необхідних порад - передбачити (у тій мірі, у якій це є розумним за даних обставин) наслідки, які може потягнути певна дія.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України (а так само і у ст. 76 ЦК УРСР), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач ОСОБА_1 повинен, зокрема також довести той факт, що спадкодавець ОСОБА_2 не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, який було пропущено спадкодавцем ОСОБА_2 щодо не захисту свого права на земельну частку (пай) з підстави не включення ОСОБА_2 до списку громадян-членів КСП "Прогрес".

Спірні правовідносини щодо її не включення до списку почалися 17.12.1996, тобто у день складення державного акта на право колективної власності на землю.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Упродовж 17.12.1996 - ІНФОРМАЦІЯ_1 вона не вживала заходів щодо захисту свого права на земельну частку (пай) - до суду не зверталася. Поважності причин пропуску спадкодавцем позивача строку позовної давності з 17.12.1996 судові не надано. За обставин справи ОСОБА_2 постійно проживала у с. Брусове, яке було місцезнаходженням і де здійснювало свою діяльність відповідне сільськогосподарське підприємство, а відтак достовірно знала про відповідне паювання, формування списків громадян-членів КСП, отримання державного акту господарством тощо.

Так само позивач не міг не знати про членство своєї матері у відповідному КСП.

Доводи представника позивача, що строк позовної давності слід відраховувати від дати відмови нотаріуса позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину є помилковими, оскільки первинним і визначальним у цій справі є невжиття саме спадкодавцем заходів щодо порушення своїх прав на земельну частку (пай), а не вжиття спадкодавцем у 2024 році заходів щодо захисту прав спадкодавця, який помер у 1998 році щодо порушення, яке відбулося у 1996 році.

Позовна заява фактично "ревізує" події і рішення 1996-го року стосовно спадкодавця (а фактично бездіяльність спадкодавця) особою, яка стала спадкоємцем у 1998 році і звернулася до суду у 2024 році.

Ураховуючи встановлені обставини справи суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати позивачем 1211,20 грн судового збору (а.с. 7, 50) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-83, 89, 126, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 266, 258, 259, 351, 352, 354, 355 ЦПК суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 28.10.2024.

Суддя В.Ф.Харченко