Постанова

від 01.04.2025 по справі 547/306/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/306/24 Номер провадження 22-ц/814/1068/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради, Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан», приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У березені 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оболонської сільської ради, Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан», приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М., про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтуванняпозовних вимогпосилається нате,що йогомати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;за життяпрацювала вколгоспі "колгоспницею"з 1961по 1974роки,була членомколгоспу "Пргрес",який потімреорганізовано вКСП "Прогрес",ЗААТ "Прогрес",а потімперетворено уТОВ "Прогрес НТ",яке припинилосвою діяльністьшляхом приєднаннядо ТОВ"АгрофірмаДніпроагролан".На часрозпаювання КСП"Прогрес"мати позивачабула членомцього колгоспуі начас паюванняне виходилаіз членівКСП тадо 1998була зареєстрованата проживалау с.Бурбине Семенівськогорайону Полтавськоїобласті.Ціобставини можутьу томучислі підтвердитисвідки (односельці),які дужедобре зналиїї.Заповіту ОСОБА_2 не залишала. Позивач як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, який прийняв спадщину шляхом фактичного проживання із спадкодавцем на час його смерті за місцем її реєстрації. Також після смерті матері він отримав речі її домашнього вжитку, доглядав та користувався її будинком, присадибною ділянкою, що є свідченням дій із фактичного вступу в управління майном і володіння спадковим майном. У січні 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. з питання отримання свідоцтва про право на спадщину щодо земельної частки (паю), однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не надано доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном; заява про прийняття спадщини у встановлений ЦК України РСР шестимісячний строк не подавалась; не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вказану земельну частку (пай). Позивачеві не відомо з яких причин його матір не було включено до списку громадян-членів КСП"Прогрес" та надалі не видано і не складено на її ім`я відповідний сертифікат про право на земельну частку (пай) в межах Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області площею 5,2 умовних кадастрових гектарах.

Просив визнати за ним у порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) площею 5,2 умовних кадастрових гектарів на території Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як члену Колгоспу "Прогрес" на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив рішення суду скасувати постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В апеляційній скарзі посилаються на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норма процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано строк позовної давності. Оскільки про порушення його права позивач дізнався лише після відмови приватного нотаріус. А тому вважає, що строк позовної давності повинен рахуватися саме з моменту коли він дізнався про порушене право, а не з моменту проведення розпаювання землі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 16.08.2007 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бурбино Семенівського району Полтавської області; актовий запис про смерть № 15 від 25.07.1998 (а.с. 9).

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Оболонської сільської ради №906 від 21.03.2024 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 . На день смерті була зареєстрована одна (інші особи за цією адресою не зареєстровані) (а.с. 10).

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Оболонської сільської ради № 280 від 15.11.2023 згідно даних погосподарського обліку (погосподарська книга №5 за період з 1996-2000 роки) житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 15 від 25.07.1998) (а.с.12).

Згідно копії погосподарської книги № 9 на 1967, 1968, 1969 роки с. Бурбино, ОСОБА_2 є головою домогосподарства; членами її сім`ї є чоловік ОСОБА_3 і син ОСОБА_1 (а.с. 20, 21, 115, 116).

Спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведена 04.01.2024 за № 3/2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. (а.с. 16).

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. постановою від 04.01.2024 відмовив представникові позивача ОСОБА_1 адвокату Кондрик Н.Г. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності членів колишнього колгоспу "Прогрес" після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 через: (1) відсутність доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном; (2) не поданням заяви про прийняття спадщини у 6-місячний строк після смерті спадкодавця; (3) не надання документа, що підтверджує право власності спадкодавця на відповідну земельну частку (пай) (а.с. 14, 15).

Вказана постанова не містить інформації щодо існування інших спадкоємців окрім позивача, а також на існування заповіту спадкодавця.

Допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_4 дала покази, що вона із 1979 року проживає у с. Бурбине. ОСОБА_5 проживала у с. Бурбине. На час паювання земель колгоспу "Прогрес" свідок була завідувачем ферми. Свідок знає, що усіх колгоспних пенсіонерів включали у список до державного акта. Свідок не знає чому у списки не включили ОСОБА_2 . Свідок стверджує, що позивач ОСОБА_1 проживав у будинку його матері ОСОБА_2 , господарював у ньому. Після смерті матері здійснив її поховання, певний час ще жив у її будинку, доглядав дворище і город, а згодом віддав земельну ділянку у користування сусідові. ОСОБА_2 мала рани на ногах, погано пересувалася.

Свідок ОСОБА_6 під час допиту у судовому засіданні дав покази, що жив і живе на одній вулиці із покійною ОСОБА_2 . Її син ОСОБА_7 жив у будинку матері, доглядав її, здійснив її поховання, після смерті певний час проживав у будинку своєї матері.

На час смерті спадкодавця ОСОБА_2 діяв ЦК УРСР.

Згідно державного акта на право колективної власності на землю І-ПЛ № 000158 від 17.12.1996 Закритому аграрно-акціонерному товариству "Прогрес", с. Пузирі, передано у колективну власність 28316 га землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Пузирівської сільської ради від 17.12.1996 (а.с. 24-28).

Додаток № 1 до вказаного державного акта "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" Семенівського району" не містить вказівки на спадкодавця позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 29-39).

Згідно довідки ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" № 263 від 24.11.2023 колгосп "Прогрес" було реорганізовано 08.12.1992 в КСП "Прогрес, 12.05.1995 КСП "Прогрес" в ЗАТ "Прогрес, ЗААТ "Прогрес" було перетворено в ТОВ "Прогрес-НТ" 26.10.2010, 17.07.2020 ТОВ "Прогрес-НТ" припинило свою діяльність шляхом приєднання до ТОВ"Агрофірма Дніпроагролан" (а.с. 18).

Також, згідно довідки ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" № 262 від 24.11.2023 ОСОБА_2 (1920 року народження) була членом колгоспу "Прогрес" та працювала в колгоспі з 1961 по 1974 роки (а.с. 19).

Відділ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 01.03.2024 №29-16-0.3-882/2-24 повідомив, що ОСОБА_2 не значиться у "Списку громадян членів КСП "Прогрес" Семенівського району, що є додатком до Державного акту на право колективної власності серія І-ПЛ000158 зареєстрованого 17.12.1996 року за № 1 виданого ЗААТ "Прогрес". Згідно "Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП "Прогрес", ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не зареєстровано та не видавався. Розмір земельної частки (паю) по КСП "Прогрес" складає 5,2 умовних кадастрових гектарах (а.с. 24-28, 29-39, 41).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що відповідно до норм ЦК УРСР, якими регулюються спірні правовідносини, позивачем пропущено строк позовної давності.

При цьому встановив,що позивач ОСОБА_1 прийняв усю спадщину своєї матері ОСОБА_2 у спосібфактичного вступув управління спадковим майном (житловим будинком і присадибною земельною ділянкою); та що відсутні докази існування правовстановлюючого документа щодо належності спадкодавцеві права на земельну частку(пай). Також встановлено, що ОСОБА_2 не значиться у списку пайовиків, однак згідно довідки ТОВ "Агрофірма Дніпроагролан" вона була членом колгоспу "Прогрес" та працювала в колгоспі з 1961 по 1974 роки. Мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а паювання ЗААТ"Прогрес" відбулося 17.12.1996.

Відповідно до частини 1 статі 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. (частина 4 статті 367 ЦПК України)

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню колегією суддів встановлено, що при винесенні рішення судом першої інстанції не встановлено факту та не зроблено висновків щодо наявності у спадкодавця спадкового майна, а саме права на земельну частку пай.

За правиламистатей 529-530 ЦК УРСРпри спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.

Статтею 561 ЦК УРСР 1963 рокупередбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ізстаттею 549 ЦК УРСР 1963 рокуспадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння домогосподарством ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною 1 статті 3Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина першастатті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Згідно зі статтями1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»(далі - Закон) право на земельну частку (пай) маютьгромадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно доУказу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно зістаттею 5Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року(далі -ЗК України від 18 грудня 1990 року)земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно ізстаттею 23 ЗК України від 18 грудня 1990 рокуправо власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариствуіззазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України,Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Тобто, особа набуває право на земельний пай за одночасної наявності трьох умов: 1) перебування серед членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 513/612/21).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку (постанова Верховного суду від 23 вересня 2021 року у справі 563/1407/19).

Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно достатті 2 цього Законуосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленомузакономпорядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про включення особи (в даному випадку спадкодавця) до списку членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) (постанови Верховного Суду від 26 квітня 2022 рокуу справі № 376/1220/20, від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21).

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року №294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Судувід 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною другоюстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений устатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), включена не була, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала, отже у неї право на земельну частку (пай) не виникло, а тому не увійшло і до складу спадщини, яку прийняв спадкоємець ОСОБА_1 .

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі№ 394/328/17, від 06 листопада 2024 року у справі № № 293/1013/21.

Надаючи правову оцінку наявним правовідносинам колегія суддів звертає увагу, що першочерговим є встановлення фактичних обставин справи, наявності чи відсутності порушеного права, права на спадкування та належності спадкового майна спадкодавця.

При оцінці обставин справи суд першої інстанції посилаючись на норми права, що регулюють земельні правовідносини та виділ паїв членам КСП встановив факт того, що ОСОБА_2 була членом колгоспу «Прогрес», однак не надав належної оцінки факту відсутності її у списках пайовиків та невидачі їй свідоцтва на право власності на земельну частку (пай), відмовивши у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно допунктів 1,4частини 1статті 376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення єнеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року слід змінити відмовивши у задоволенні позову з підстав викладених у мотивувальній частині.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює результатів розгляду справи по суті, відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Семенівського районногосуду Полтавськоїобласті від24жовтня 2024року змінити відмовивши у задоволенні позову з підстав викладених у мотивувальній частині.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 07 квітня 2025 року.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Г.Л. Карпушин