Постанова

від 02.10.2024 по справі 757/54645/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/54645/16 Головуючий у 1 інстанції: Підпалий В.В.

Провадження №22-ц/824/15558/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України, третя особа: Український центр оцінювання якості освіти, Офіс Генерального прокурора про скасування наказу ректора, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету фізичного виховання і спорту України (далі - НУФВСУ) про скасування наказу.

Просив суд скасувати наказ ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України від 03.11.2016 року № 558-ст в частині скасування запису в наказі НУФВСУ від 11.08.2014 року № 369-ст «Про зарахування на навчання» (код в ЄДЕБО 76646) та всієї подальшої історії навчання ОСОБА_1 (код в ЄДЕБО 3471972).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.11.2016 наказом ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України № 558-ст було скасовано запису в наказі НУФВСУ від 11.08.2014 № 369-ст «Про зарахування на навчання» та всю подальшу історію навчання студента ОСОБА_1 .

Підставою для видання наказу став лист Генеральної прокуратури України № 21/2-18310-15 від 14.07.2016, яким проінформовано ректора про те, що Генеральною прокуратурою здійснюється керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000001181 за фактами несанкціонованої зміни інформації про результати зовнішнього незалежного оцінювання службовими особами Українського центру оцінювання якості освіти, привласнення та легалізації коштів Центру шляхом створення фіктивних підприємств. У листі зазначено, що у ході розслідування отримано письмові підтвердження директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої зокрема, у 2014 році ОСОБА_1 для зарахування на навчання до НУФВСУ. За словами позивача, вказаним листом Генеральна прокуратура України спонукала ректора НУФВСУ винести оспорюваний наказ щодо студента ОСОБА_1 на підставі отриманих від прокуратури відомостей.

Зазначив, що він не входить до кола суб`єктів, відповідальних за внесення відомостей до цієї бази, а тому не міг змінити інформацію щодо результатів проходження ним ЗНО.

Результати зовнішнього незалежного оцінювання, відображені у базі даних не співпадають з результатами, визначеними за підсумками перевірки за 2014 рік, результати ЗНО ОСОБА_1 відображені у базі даних аналогічні тим, що зазначені в інформаційній картці до сертифіката № 0008653, які подавалися позивачем до приймальної комісії НУФВСУ. Більше того, про результати проходження ЗНО позивач довідався з інформаційної сторінки на сайті Регіонального центру оцінювання якості освіти. До приймальної комісії подав сертифікат ЗНО, відомості у якому відповідають тим, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Таким чином, підстав стверджувати, що позивачем подано недостовірні відомості про проходження зовнішнього незалежного оцінювання, немає.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Український центр оцінювання якості освіти.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року залучено до справи в якості третьої особи Генеральну прокуратуру України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року позов задоволено.

Скасовано наказ ректора НУФВСУ від 03 листопада 2016 року № 558-ст в частині скасування запису в наказі НУФВСУ від 11 серпня 2014 року № 369-ст «Про зарахування на навчання» (код в ЄДЕБО 76646) та всієї подальшої історії навчання ОСОБА_1 (код в ЄДЕБО 3471972).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора 14 березня 2024 року подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для відрахування студента визначено подання вступником недостовірних персональних даних, у тому числі щодо результатів зовнішнього незалежного оцінювання.

Вважає, що анулювання наказу про зарахування або видання наказу про відрахування студента є формою відновлення законності - позбавлення особи того, що вона набула внаслідок подання недостовірних відомостей.

Вважає, що висновок про анулювання наказу про зарахування лише приймальною комісією і лише щодо випускника є необґрунтованим, а застосування наслідків подання вступником недостовірної інформації є імперативним та не містить будь-яких додаткових умов.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні просила розглянути справу відповідно до вимог закону.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2016 ректором НУФВСУ ОСОБА_6 було видано наказ № 558-ст «Про скасування записів у наказах «Про зарахування на навчання» та історії навчання студентів, скасовано запис в наказі НУФВСУ від 11.08.2014 № 369-ст «Про зарахування на навчання» та всю подальшу історію навчання ОСОБА_1 (т. І, а.с. 10).

Наказ виданий на підставі листа Генеральної прокуратури України від 14.07.2016 №21/2-18310-15, письмового підтвердження директора Українського центру оцінювання якості освіти.

З копії листа Генеральної прокуратури України вбачається, що у кримінальному провадженні №42015000000001181 отримано письмові підтвердження директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої у 2014 році ОСОБА_1 для зарахування на навчання до НУФВСУ (т. І, а.с. 13).

Відповідачем представлено суду ряд інших копій документів, які здобуті органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42015000000001181, зокрема, копії сертифікаційної роботи позивача, копію витягу висновку експертів комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 10.06.2016 №080/16.

Виходячи з положень ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» суд зазначає, що єдиними формами закінчення здобуття вищої освіти є: здобуття особою вищої освіти, відрахування здобувача.

Судом встановлено, що єдиним правовим наслідком постановлення оспорюваного наказу № 558-ст від 03.11.2016 є відрахування здобувача вищої освіти з вищого навчального закладу, що й випливає з його змісту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діючими Законами України не передбачені наведені в оспорюваному наказі підстави для відрахування здобувачів вищої освіти, а тому підстави для відрахування позивача відсутні.

Повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу. Зазначене підтверджується тим, що Розділ VI вказаного наказу має назву «Порядок прийому заяв та документів для участі у конкурсному відборі до вищих навчальних закладів», а пункт 12 регулює питання щодо перевірки прийомною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі.

Анулювання наказу про зарахування в сенсі п. 12 здійснюється виключно у випадку, коли здобувач фактично не приступив до навчання. Позивача було відраховано після переведення на третій курс ВНЗ, тобто після його зарахування та доступу до процедури навчання.

Докази, на підтвердження того, що позивачем були поданні недостовірні дані про проходження ЗНО не видались суду першої інстанції беззаперечними, а відомостями про анулювання у передбаченому законом порядку результатів зовнішнього незалежного оцінювання позивача суду надано не було, а тому виданий позивачу сертифікат ЗНО вважається чинним, а відомості, зазначені у ньому, обов`язковими до врахування закладом освіти.

Копії сертифікаційних робіт позивача не містять достатніх даних на підтвердження належності їх позивачу та виконання їх саме позивачем, а копію витягу з судових комп`ютерних експертиз наданих відповідачем не підтверджує факт несанкціонованої зміни результатів ЗНО саме позивачем.

Вироку суду по кримінальному провадженню №42015000000001181, яким встановлено, що завищення результатів ЗНО позивача мали місце, суду не надано.

Позивач жодних даних до сертифіката ЗНО самостійно не вносив, до приймальної комісії подав сертифікат ЗНО, відомості у якому відповідають тим, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, підстав стверджувати, що позивачем подано недостовірні відомостей про проходження зовнішнього незалежного оцінювання немає, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовна заява є підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про освіту", ч.1 ст. 44 Закону України "Про вищу освіту" прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 1172 від 15.10.2014 затверджені Умови прийому до вищих навчальних закладів України в 2015 році відповідно до п.5 розділу ХХІ яких подання вступником недостовірних персональних даних, недостовірних відомостей про наявність права на зарахування поза конкурсом, права на першочергове зарахування, права на зарахування за співбесідою, про здобуту раніше освіту, про участь в олімпіадах та на конкурсі Малої Академії наук України, про проходження ЗНО - є підставою для відрахування студента.

Згідно з абз. 2 п.12 розділу VІ Умов прийому письмове підтвердження Технічного адміністратора Єдиної бази або директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації, поданої вступником до вищого навчального закладу, є підставою для відмови в участі в конкурсному відборі та зарахуванні на навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом. Згідно з п.14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року N 245, студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: - за власним бажанням; - у зв?язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; - за станом здоров?я на підставі висновку ЛКК; - за академічну неуспішність; - за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Системний аналіз вказаних норм права, які регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу, оскільки п.12 розділу V1 Наказу МОН України "Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2014 році", на яке є посилання у листі Генеральної прокуратури України, регулює питання щодо проведення перевірки прийомною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі, тобто фактично до того моменту, поки особа не приступила до навчання, тоді як позивача було відраховано під час навчання на третьому курсі.

Подані позивачем дані про результати ЗНО повністю відповідають даним, що містяться в ЄДЕБО та УЦОЯО, рішення апеляційної комісії про внесення змін до результатів ЗНО позивача не приймалося й такі зміни не здійснювалися, результати ЗНО стосовно позивача не анулювалися. Виданий позивачу сертифікат ЗНО й на сьогоднішній день є чинним.

Наявні у матеріалах справи копії висновку експертів від 10.06.2016 №080/16, який не містить інформації щодо робіт позивача та наявності або розбіжностей у результатах, та витягу із судової комп?ютерно-технічної експертизи, проведених у межах кримінальної справи вирок по який ще не постановлено, не можна вважати належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що лист Генеральної прокуратури №21/2-18310-15 від 14.07.2016 не може бути підставою для відрахування позивача з навчання у Національного університету фізичного виховання і спорту України, а подання ним недостовірної інформації щодо результатів ЗНО не доведено.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані вірно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред`явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

Т.О. Писана