УХВАЛА
26 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/54645/16
провадження № 61-15345ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурорана рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України, треті особи: Український центр оцінювання якості освіти, Офіс Генерального прокурора, про скасування наказу ректора,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати наказ ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України від 03 листопада 2016 року № 558-ст в частині скасування запису в наказі від 11 серпня 2014 року № 369-ст «Про зарахування на навчання» та всієї подальшої історії навчання ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 03 листопада 2016 року наказом ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України № 558-ст було скасовано запис в наказі університету від 11 серпня 2014 року № 369-ст «Про зарахування на навчання» та всю подальшу історію навчання студента ОСОБА_1 . Підставою для видання вказаного наказу став лист Генеральної прокуратури України № 21/2-18310-15 від 14 липня 2016 року, яким проінформовано ректора про те, що Генеральною прокуратурою здійснюється керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000001181 за фактами несанкціонованої зміни інформації про результати зовнішнього незалежного оцінювання службовими особами Українського центру оцінювання якості освіти, привласнення та легалізації коштів Центру шляхом створення фіктивних підприємств. У листі зазначено, що у ході розслідування отримано письмові підтвердження директора Центру про недостовірність інформації, поданої зокрема, у 2014 році ОСОБА_1 для зарахування на навчання до Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Вказував, що він не входить до кола суб`єктів, відповідальних за внесення відомостей до цієї бази, а тому не міг змінити інформацію щодо результатів проходження ним ЗНО. Результати зовнішнього незалежного оцінювання, відображені у базі даних не співпадають з результатами, визначеними за підсумками перевірки за 2014 рік, результати ЗНО ОСОБА_1 відображені у базі даних аналогічні тим, що зазначені в інформаційній картці до сертифіката № 0008653, які подавалися позивачем до приймальної комісії. Більше того, про результати проходження ЗНО позивач довідався з інформаційної сторінки на сайті Регіонального центру оцінювання якості освіти. До приймальної комісії подав сертифікат ЗНО, відомості у якому відповідають тим, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Таким чином, підстав стверджувати, що позивачем подано недостовірні відомості про проходження зовнішнього незалежного оцінювання, немає.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 08 грудня 2022 року позов задовольнив. Скасував наказ ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України від 03 листопада 2016 року № 558-ст в частині скасування запису в наказі Національного університету фізичного виховання і спорту України від 11 серпня 2014 року № 369-ст «Про зарахування на навчання» (код в ЄДЕБО 76646) та всієї подальшої історії навчання ОСОБА_1 (код в ЄДЕБО 3471972).
Київський апеляційний суд постановою від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року залишив без змін.
18 листопада 2024 року представник Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Синюк О. М. , через засоби поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування наказу.
Зазначена справа є справою незначної складності та виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України, треті особи: Український центр оцінювання якості освіти, Офіс Генерального прокурора, про скасування наказу ректора.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123380551 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Петров Євген Вікторович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Червинська Марина Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні