Ухвала

від 29.10.2024 по справі 554/5425/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.10.2024Справа № 554/5425/24 Провадження № 1-кс/554/10831/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024170000000360 від 18.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України,

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із вищезазначеним клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.10.2024 року у справі № 554/5425/24 (провадження № 1-кс/554/10107/2024) на грошові кошти в сумі 647950 грн, 67000 доларів США, 200 євро та мобільний телефон марки «Iphone» блакитного кольору в захисному чохлі синього кольору.

Своє клопотання мотивував тим, що: суддею було порушено процесуальні строки розгляду клопотання про накладення арешту на майно, так як з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся 27.09.2024 року, а ухвала про накладення арешту на майно була винесена 07.10.2024 року, тобто через 10 днів після звернення прокурора; органами досудового розслідування було вилучено речі, на які ухвалою слідчого судді не було надано дозволу; вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти та телефон не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження, а більша частина готівкових коштів була отримана у борг за розпискою. Так, в обґрунтування цієї підстави вказав, що відповідно до розписки від 22.09.2024 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_6 у борг грошові кошти у розмірі 60 000 доларів та 500000 грн. Загальна сума вилучених грошових коштів становить 647950 грн, 67000 доларів США. Грошові кошти в сумі 147950 грн та 7000 доларів США є особистою власністю ОСОБА_5 та не має жодного відношення до кримінального провадження. Грошові кошти у сумі 500000 грн і 60000 доларів США належать ОСОБА_6 , який не має жодного відношення до кримінального провадження та є його особистою власністю. Вилучений під час обшуку телефон марки «Iphone» блакитного кольору в захисному чохлі синього кольору є особистою власністю ОСОБА_5 , не є знаряддям вчинення злочину та не має ніякого відношення до матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин вважав, що арешт на майно накладений необґрунтовано та з порушенням прав власниці майна, в зв`язку з чим просив його скасувати. Окрім того, на переконання адвоката, відсутня необхідність в арешті майна саме без права відчуження, користування та розпорядження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги, викладені у клопотанні, та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що наведені адвокатом твердження не відповідають дійсності.

Зокрема, розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею спочатку було призначено на 02.10.2024 року. Саме в зв`язку із неявкою в судове засідання адвоката ОСОБА_3 , який був достовірно обізнаний про дату, час і місце судового розгляду, та який 02.10.2024 року перебував на розгляді інших клопотань про арешт майна в рамках даного кримінального провадження № 12024170000000360, судове засідання було відкладено на 07.10.2024 року, про що останній також своєчасно та належним чином повідомлявся. Проте, власниця майна ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_3 відмовилися від участі в судовому розгляді цього клопотання, так як у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про його дату, час і місце, не з`явилися. Відтак, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна не було допущено будь-яких процесуальних порушень та в повній мірі було дотримано права власниці майна.

Щодо посилань адвоката на те, що органом досудового розслідування було вилучено речі, на які ухвалою слідчого судді не було надано дозволу, вказав, що грошові кошти були вилучені під час проведення обшуку в зв`язку із наявністю достатніх підстав уважати, що вони набуті ОСОБА_5 у ході здійснення незаконних дій у своїй господарській діяльності, пов`язаної із орендою та використанням земельних ділянок, здобутих в порушення вимог земельного законодавства. Крім того, в пам`яті мобільного телефону ОСОБА_5 можуть міститися відомості про осіб, на яких зареєстровано право власності без їх згоди, та механізм заволодіння земельними ділянками, а також щодо осіб, які сприяли у протиправному виведенні із комунальної власності 53 земельних ділянок. На даний час мобільний телефон підлягає огляду та отримання відомостей з нього можливо лише шляхом проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи та негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 264 КПК України.

В спростування доводів адвоката щодо отримання грошових коштів ОСОБА_5 у борг від ОСОБА_6 вказав, що останньою та її адвокатом під час обшуку не було надано ніяких відомостей про наявність боргової розписки щодо відшуканих та вилучених грошей, що, на переконання прокурора, свідчить про штучність доказів належності грошових коштів стороннім особам з метою подальшого скасування арешту. До того ж, ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 , будучи обізнаними про дату та час судового розгляду клопотання про арешт майна, мали можливість подати свої письмові заперечення на нього та докази, в тому числі й цю боргову розписку, однак, цього не зробили. Не надходило будь-яких клопотань від останніх про отримання арештованих грошових коштів ОСОБА_5 в борг від ОСОБА_6 із відповідними доказами і на адресу органу досудового розслідування та прокуратури.

Зазначив, що після отримання висновків експерта за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, в органу досудового розслідування будуть наявні підстави для повідомлення особам, причетним до вчинення кримінального правопорушення, про підозру, у зв`язку з чим арештовані грошові кошти будуть використані як вид покарання за ч.4 ст.190 КК України (в редакції до 13.07.2023 року) у виді конфіскації майна або ж згідно з п.4 ч.2 ст.170 КПК України з метою відшкодування Кобеляцькій міській територіальній громаді шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладене, оскільки вилучене майно відповідно до ст.98 КПК України являється речовими доказами в кримінальному провадженні, арешт на нього накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, просив відмовити у задоволенні даного клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч.1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (положення ч.10 ст.170 КПК України).

Речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170000000360 від 18.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України.

В межах цього кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17.09.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 .

В ході обшуку, проведеного у зазначеному приміщенні 25.09.2024 року на підставі цієї ухвали суду, було виявлено та вилучено, зокрема мобільний телефон «Iphone» блакитного кольору в захисному чохлі синього кольору та грошові кошти, а саме купюри номіналом в 500 грн в кількості 928 шт.; купюри номіналом в 1000 грн в кількості 120 шт.; купюри номіналом в 200 грн в кількості 304 шт.; купюри номіналом в 100 грн в кількості 31 шт.; купюри номіналом в 50 грн в кількості 1шт.; купюри номіналом в 100 доларів США в кількості 670 шт.; купюри номіналом в 20 доларів США в кількості 1 шт.; купюри номіналом в 50 Євро в кількості 4 шт.

На цей протокол обшуку адвокатом ОСОБА_3 було подано зауваження в частині вилучення грошових коштів, оскільки в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку від 17.09.2024 року відсутній дозвіл на їх вилучення та слідчий не зміг пояснити необхідності у вилученні цих грошових коштів.

Постановою слідчого від 25.09.2024 року вказане майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024170000000360 від 18.05.2024 року.

Ухвалою слідчого судді від 07.10.2024 року накладено арешт на вказане вище належне ОСОБА_5 майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається із змісту цієї ухвали суду, під час розгляду клопотання прокурором було доведено, що вилучене під час проведення обшуку 25.09.2024 року майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

В апеляційному порядку зазначена ухвала суду не оскаржувалася та набрала законної сили 15.10.2024 року.

Кримінальний процесуальний закон передбачає дві окремі підстави для скасування арешту майна: 1) буде доведено, що арешт накладено необґрунтовано, 2) буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Адвокат в поданому клопотанні як на підставу для скасування арешту майна посилається на необґрунтованість рішення про застосування щодо належних ОСОБА_5 грошових коштів та мобільного телефону такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому в користь скасування арешту вказує, зокрема на безпідставність, на його думку, вилучення органом досудового розслідування спірного майна, оскільки дозволу на вилучення такого не було надано ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, та порушення процесуальних строків розгляду клопотання про арешт майна. Оцінюючи такі доводи, слідчий суддя зазначає наступне.

Статтею 236 КПК України, якою законодавцем встановлено порядок виконання ухвалипро дозвілна обшукжитла чиіншого володінняособи, розрізнено статус майна, яке може вилучатися під час цієї слідчої дії.

Так, згідно з приписами ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже, кримінальним процесуальним законом передбачена можливість вилучення під час обшуку майна, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, проте останнє, якщо воно не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу, набуватиме статусу тимчасово вилученого.

При цьомуу ч.2ст.167КПК Українивизначено,що тимчасововилученим можебути майноу вигляді речей, документів,грошей тощо,щодо якихє достатні підставивважати,що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч.2 ст.168КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з протоколу обшуку від 25.09.2024 року телефон «Iphone» блакитного кольору в захисному чохлі синього кольору на момент обшуку був заблокований, тому подальший його огляд не проводився. При цьому за твердженнями сторони обвинувачення ОСОБА_5 , яка являється директором ТОВ «Вівадо Агро», може мати відношення до обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, а тому в належному їй мобільному телефоні може міститися інформація, що може мати важливе значення для виконання завдань кримінального провадження, зокрема щодо механізму заволодіння земельними ділянками, а також щодо осіб, які сприяли у протиправному виведенні із комунальної власності 53 земельних ділянок. Відтак, з метою подолання системи логічного захисту та проведення детального огляду та дослідження телефону і відомостей, що в ньому містяться, в тому числі із залученням експерта чи спеціаліста, останній було вилучено.

Що ж стосується грошових коштів, то їх вилучення, з урахуванням обставин, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні, було зумовлене наявністю достатніх підстав уважати, що вони є одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з наведеного вище вбачається наявність передбачених ст.ст.167, 168 КПК України підстав для тимчасового вилучення зазначеного майна.

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (ч.6 ст.173 КПК України).

Встановлено, що клопотання про арешт вилученого за місцем проживання ОСОБА_5 майна надійшло до суду 27.09.2024 року, а ухвала про накладення арешту на майно постановлена слідчим суддею 07.10.2024 року.

За змістом клопотання адвоката, ця обставина зумовлює скасування арешту майна.

Проте, з таким тлумаченням норми закону слідчий суддя не погоджується, оскільки сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не припиняє необхідності виконання обов`язку розглянути клопотання та не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення.

Вбачається, що частина 6 статті 173 КПК України лише породжує правовий наслідок нерозгляду клопотання у визначений строк, зокрема дає підстави для звернення до слідчого/прокурора із вимогою про повернення тимчасово вилученого майна, однак, не свідчить, що на таке майно не може бути накладено арешт, тим більше коли вирішується питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Незважаючи напропуск строків,значення майнаяк доказудля встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається, а тому потребує забезпечення його збереження, шляхом накладення арешту.

Виходячи із обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що стосовно грошових коштів в сумі 647950 грн, 67000 доларі США, 200 євро існує сукупність підстав вважати, що вони можуть бути набутими кримінально-протиправним шляхом, а мобільний телефон «Iphone» блакитного кольору в захисному чохлі синього кольорі може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, доступ до якої та її подальша фіксація можливі лише шляхом проведення експертного дослідження. Відтак, це майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним статтею 98 КПК України, а тому були наявні правові підстави, передбачені ч.3 ст.170 КПК України, для його арешту.

Отже, арешт на назване майно, всупереч твердженням адвоката, було накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів, що узгоджується із п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При цьому доводи представника власниці майна про безвідносність вилучених грошових коштів до обставин кримінального провадження через отримання більшої частини із них у борг за розпискою на даному етапі не спростовують висновку слідчого судді, з огляду на наступне.

До клопотання адвокатом долучена розписка, за змістом якої 22.09.2024 року ОСОБА_5 нібито отримала від ОСОБА_6 у борг грошові кошти у розмірі 60000 доларів США та 500000 грн в якості безпроцентної позики.

Ця розписка не підтверджена ніякими іншими доказами, договором позики, свідками чи нотаріально не завірена.

Під час проведення обшуку 25.09.2024 року ні власницею майна ОСОБА_5 , ні її представником адвокатом ОСОБА_3 про її існування не заявлялося, про що свідчить як зміст протоколу обшуку від 25.09.2024 року, так і суть зауважень адвоката на нього.

Будучи достовірно обізнаними про дату, час та місце судового розгляду клопотання про арешт майна, власниця такого майна та її представник мали об`єктивну можливість висловити відповідні пояснення чи подати заперечення на нього, а також надати докази в підтвердження своєї позиції, зокрема вказану розписку, однак, у судове засідання не з`явилися та ніяких пояснень, як слідує із змісту ухвали від 07.10.2024 року, від останніх до суду не надходило, в тому числі не було повідомлено про наявність цієї боргової розписки.

Крім того, кримінальним процесуальним законом визначений порядок перегляду по суті законності та обґрунтованості рішення про арешт майна, а саме шляхом оскарження відповідної ухвали суду в апеляційному порядку. Однак, такої правової процедури власницею майна та її представником ініційовано не було.

В свою чергу, як ствердив у судовому засіданні прокурор, не надходило відповідних клопотань із підтверджуючими документами щодо отримання вилучених грошових коштів ОСОБА_5 у борг від ОСОБА_6 і на адресу органу досудового розслідування та прокуратури.

Отже, в даному випадку слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про необґрунтованість застосованого арешту.

Доводів з приводу того, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба в клопотанні не заявлено.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження у відповідності до статті 131 КПК України, а тому питання про скасування арешту майна слід вирішувати одночасно із ухваленням судового рішення, яким закінчуватиметься судовий розгляд.

Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170000000360 від 18.05.2024 року триває, органом досудового розслідування здійснюються необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, проводяться експертні дослідження, встановлюються всі обставини скоєння розслідуваних злочинів та причетних до їх вчинення осіб, в тому числі й обставини та правомірність походження виявлених і вилучених за місцем проживання ОСОБА_5 грошових коштів, та в органу досудового розслідування є нагальна потреба в збереженні арешту в цілях провадження.

Зважаючи на це та беручи до уваги, що спірне майно має статус речових доказів у кримінальному провадженні, арешт на нього накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що скасування арешту на даному етапі може негативно вплинути на хід досудового розслідування, призвести до втрати речових доказів, тому подальше утримання спірного майна під арештом на даний час є доцільним і виправданим.

На підставі викладеного, оскільки адвокатом не доведено, що арешт на спірне майно накладено необґрунтовано і відсутні будь-які дані стосовно того, що наразі у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, в зв`язку з чим приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст.174 і 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

У задоволенніклопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_5 про скасуванняарешту майнав кримінальномупровадженні № 12024170000000360від 18.05.2024року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190,ч.2ст.364КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.10.2024 року об 11 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1