Ухвала

від 21.10.2024 по справі 638/17388/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/17388/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1118/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2024,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 про арешт майна

Накладено арешт намайно в ході обшуку 19.09.2024 слідчим СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 в період часу з 08 год. 46 хв. по 12 год. 05 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , у робочому кабінеті № 4 державного виконавця ОСОБА_7 , який знаходиться у нежитлових приміщеннях 7 поверху Основ`янсько Слобідського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Накладено арешт на вилучене майно у ході проведення особистого обшуку громадянки ОСОБА_7 , у сумці червоного кольору, яка належить ОСОБА_7 шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Після зняття копії інформації, що міститься у вилучених мобільних телефонах та флеш-носіях повернуто власнику на відповідальне зберігання.

Попереджено ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Накладено арешт намайно в ході обшуку 19.09.2024 слідчим СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 в період часу з 08 год. 46 хв. по 12 год. 05 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , у робочому кабінеті № 4 державного виконавця ОСОБА_7 , який знаходиться у нежитлових приміщеннях 7 поверху Основ`янсько Слобідського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на вилучене майно у ході проведення особистого обшуку громадянки ОСОБА_7 , у сумці червоного кольору, яка належить останній шляхом заборониволодіння, користування, розпорядження та відчуженнявилученим майном будь якими особами.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Як зазначенов ухваліслідчого судді,20.09.2024слідчий СВХарківського РУП№3ГУНП вХарківській області ОСОБА_8 ,за погодженнямз процесуальнимкерівником прокурором Шевченківськоїокружної прокуратуриміста Харкова ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за №42024222060000045 від 28.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить частково скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районногосуду м.Харкова від23.09.2024вчастині вилученнягрошових коштівта постановитинову,якою відмовити в задоволенні клопотання в цій частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання про арешт майна.

Крім того представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що в судовому засіданні власник майна та його представник присутні не були, а копію ухвалою отримано 25.09.2024.

Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилається у клопотанні заявник є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2024.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції прокурор до суду апеляційної інстанції не прибув.

За наведених вище обставин, враховуючи стислі строки, регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалівсудового провадженнявбачається,що проводитьсядосудове слідствопо кримінальномупровадженню №42024222060000045від 28.02.2024за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368 КК України.

Також з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (мобільні телефони, флеш носії), накладено саме як на носій інформації в електронному вигляді.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Крім того, слідчий суддя зобов`язав повернути вказане майно на відповідальне зберігання власнику після проведення відповідних експертних досліджень.

Проте, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, а тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).

Тобто, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).

А тому володільці матеріальних носіїв інформації не позбавлені права звернення після проведення необхідних експертних досліджень та процесуальних дій до уповноважених осіб у порядку ст. 174 КПК України.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Крім того, грошові кошти були зазначені в ухвалах про надання дозволів на обшуки, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, має корупційні ризики.

Таким чином вилучене майно законно утримується слідчим в якості речових доказів з метою проведення певних слідчих дій, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.01.2020 року у справі №457/1485/13-к, провадження №51-4881км19.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Проте, колегія суддів звертає увагу процесуального прокурора на своєчасність проведення слідчим необхідних слідчих дій щодо арештованого майна, оскільки з дня проведення обшуків та вилучення майна пройшов значний час, однак експертизи не призначені, підозри нікому не пред`явлено.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч .2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_10 ,який євласником грошовихкоштів,під час розгляду справи заслуговує на увагу, проте на думку судової колегії це не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Крім того, ОСОБА_10 не позбавлений права подати апеляційну скаргу самостійно чи скористатись вимогами ст. 174 КПК України в частині накладення арешту саме на його майно.

Відповідно до порядку, передбаченогост. 174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити представнику ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2024.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районногосуду м.Харкова від23.09.2024щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42024222060000045 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді