Постанова

від 28.10.2024 по справі 759/2963/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року місто Київ

Справа № 759/2963/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16240/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Олексюка Юрія Володимировича в інтересах Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року (ухвалене у складі судді Єросової І.Ю. інформація про дату складання повного рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

01 лютого 2024 року адвокат Тихонов В.В., який представляє інтереси позивача, засобами поштового зв`язку звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України грошові кошти за невиконання зобов`язання у розмірі 15 486,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на стягнення на підставі рішення суду з відповідача заборгованості у розмірі 42 000,00 грн, що належать позивачу на підставі свідоцтва від 24.12.2021 про право на спадщину за законом. Відповідач визнав вказану заборгованість та її розмір, сплативши заборгованість під час примусового виконання рішення суду 21.06.2023.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач довідкою від 22.12.2021 № 186 підтвердив та визнав розмір кредиторської заборгованості, право на яку успадковано позивачкою на підставі свідоцтва від 24.12.2021, беручи до уваги ігнорування відповідачем звернень позивача щодо погашення заборгованості та її стягнення під час примусового виконання рішення суду 21.06.2023, відповідач згідно з вимогами ст. 625 ЦК України зобов`язаний додатково сплатити на користь позивачки 3% річних та інфляційні втрати за період з 24.12.2021 по 20.06.2023.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 30 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» про стягнення грошових коштів задовольнив.

Стягнув з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь ОСОБА_2 3% річних у розмірі 1 877,92 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 608,92 грн.

Стягнув з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, Олексюк Ю.В. в інтересах Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» 30 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вказує, що заборгованість у розмірі 42 000 грн була стягнута з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь ОСОБА_2 рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2023 року у справі № 759/17413/22 і сплачена у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому 20 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Семеновим Русланом Анатолійовичем.

Зазначає, що право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону було запроваджено законом № 2923-IX від 23.02.2023, а тому на день видачі ОСОБА_2 Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1259 від 24 грудня 2021 року, законом не було передбачено у неї права на спадкування такого об`єкта спадщини, як отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець ОСОБА_3 за його життя.

Наголошує на неможливості застосування до спірних відносин положень статті 625 ЦК, оскільки відносини сторін урегулюванні спеціальними нормами Глави 84 Книги шостої ЦК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У письмових поясненнях позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Київської області Тищенко Н.В. посвідчено та видано ОСОБА_2 свідоцтво від 24.12.2021 про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивачка є спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна померлого.

Спадщина на яку видано свідоцтво, складалась із кредиторської заборгованості філії «Баришівська» ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС» перед спадкодавцем у розмірі 42 000 грн, що належала спадкодавцю та підтверджується довідкою № 186 від 22.12.2021, виданою філією «Баришівська» ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС».

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2023 позовні вимоги ОСОБА_4 до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 42 000 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн, а всього 42 992,40.

Указане рішення суду виконано відповідачем 21.06.2023 в порядку примусового виконання рішення, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 1006 від 21.06.2023.

На підставі вищевказаного позивач розраховує 3% річних та інфляційні нарахування на суму 42 000,00 грн у межах періоду з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину - 24.12.2021 по момент фактичного виконання рішення суду - 20.06.2023.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Врахувавши, що законні права позивача порушено вважав за необхідне їх захистити. Доводи сторони відповідача щодо неможливості застосування до вказаних правовідносин ст. 625 ЦК України суд відхилив з підстав їх необґрунтованості, оскільки вважав, що вказане зобов`язання є грошовим, заборгованість стягнуто в примусовому порядку на підставі рішення суду, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат мають бути задоволені. Указав, що існування поряд із правовідносинами щодо стягнення заборгованості та відповідальності за невиконання зобов`язання, спадкових правовідносин, не виключає існування вказаного зобов`язання як грошового.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

У частині першій статті 525 ЦК України законодавцем унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (пункт 4).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Колегія суддів встановила, що відповідачем визнається, що між ФОП ОСОБА_3 та філією «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» мало місце грошове зобов`язання зі сплати 42 000 грн, що також підтверджувалося довідкою, виданою цією філією.

Указане зобов`язання є грошовим, оскільки виражене у національній валюті України - гривні, та підлягало сплаті відповідачем на користь ФОП ОСОБА_3 . А тому за кожен день прострочення його виконання з відповідача підлягає стягненню 3 % річних та інфляційні втрат.

Доводів щодо неправильності обрахунку розмірі 3 % річних та інфляційних втрат скаржником не висловлено, а тому колегією суддів це не перевірялося.

Заперечуючи щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач вказував на іншу природу правовідносин між сторонами, оскільки спір стосується прострочення сплати суми спадщини, а за редакцією норми ст. 1230 ЦК України право на компенсацію в позивача не виникло.

Колегія суддів не може погодитися із такими доводами скаржника та відхиляє їх як безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.

Як було встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед спадкодавцем позивача у розмірі 42 000.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, після смерті спадкодавця, на цю суму позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 грудня 2021 року.

Таким чином, з моменту видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач отримала право вимоги заборгованості від відповідача у розмірі 42 000 грн.

Указана заборгованість відповідачем не погашалася до 20 червня 2023 року.

Колегія суддів зауважує, що факт успадкування заборгованості відповідача перед спадкодавцем позивача не змінює природу правовідносин, що мали місце між ФОП ОСОБА_3 та ПНВК «Інтербізнес» з грошових на спадкові, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплатити позивачу 3 % річних та інфляційні втрат з моменту видачі свідоцтва про право на спадщину до фактичного виконання обов`язку відповідачем.

Посилання скаржника на статтю 1230 ЦК України є безпідставними, оскільки в редакції на час виникнення правовідносин вона стосувалася спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки.

Проте, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16.

Окрім цього, у відповідача перед спадкодавцем позивача не було жодних обов`язків з відшкодування збитків, завданих у договірних зобов`язаннях. Між сторонами існувало просте грошове зобов`язання з виплати грошової суми у розмірі 42 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення скаржником норм матеріального права, спрямованого на уникнення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Олексюка Юрія Володимировича в інтересах Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідачО.В. ЖелепаСудді:О. Ф. Мазурик О. В. Немировська