Ухвала

від 28.10.2024 по справі 473/6082/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 473/6082/23

провадження № 61-11603ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14 серпня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, надати докази поважності причин його пропуску, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи та сплатити судовий збір.

Зокрема, заявник зазначав, що не отримав у паперовому вигляді завірену належним чином копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Зареєструвавшись у підсистемі «Електронний суд», він ознайомився з повним текстом оскаржуваної постанови, тому вважає, що строк для касаційного оскарження ним не пропущений.

На виконання ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2024 року особа, яка подала касаційну скаргу, направила матеріали на усунення недоліків, а саме: квитанцію про сплату судового збору, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначила підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

У клопотанні особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що через засоби інтернет-зв`язку у державному реєстрі судових рішень дізнався про ухвалення постанови Миколаївським апеляційним судом 01 липня 2024 року, повний її текст в підсистемі «Електронний суд» з`явився 09 липня 2024 року. Побачивши, що його вимоги не були задоволені в повному обсязі, зареєструвався у підсистемі «Електронний суд» для подання касаційної скарги, яку подав своєчасно - 08 серпня 2024 року, але, через технічний збій, через три дні побачив, що скарга не зареєструвалася. Після того, як зв`язався зі службою технічної підтримки сайту і від її працівника дізнавшись, що вони нічого зробити не можуть, подав скаргу повторно, і друга спроба була вдала. Тому вважає, що строк для подання касаційної скарги, у такому випадку, якщо суд вважає пропущеним, - він підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважної причини - через збій в підсистемі. Крім того, виходячи з вимоги закону про наявність права на поновлення строку для касаційного оскарження вищевказаної постанови суду апеляційної інстанції через те, що повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, та досі не отримана копія цього оскаржуваного судового рішення у паперовому виді - незважаючи на його клопотання до Вознесенського районного суду, то тридцять днів, які надаються законом на поновлення строку для подання касаційної скарги - не настали; але просить поновити його як такий, що пропущений з поважної причини. На підтвердження вказаних обставин надано скрін-шот з електронного кабінету про направлення первісної касаційної скарги.

Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 02 вересня 2024 року в повному обсязі не виконана, а саме: особа, яка її подала, підставою, на якій подається касаційна скарга, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Посилаючись в уточненій касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 сформована в системі «Електронний суд».

Отже особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій уточненої касаційної скаргита доданих до неї документів.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків, оскільки ухвала Верховного Суду від 02 вересня 2024 року не виконана. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.

Керуючись статтями 120, 127, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 28 листопада 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар