Постанова

від 28.10.2024 по справі 185/5253/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

28 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 185/5253/14-к

провадження № 51-3616 ск 20

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу, подану від імені засудженого ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року щодо нього,

встановив:

23 жовтня 2024 року до Касаційного кримінального суду Верховного Суду від імені засудженого ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга із проханням про скасування вироку Павлоградського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у кримінальній справі №185/5253/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за епізодом 4 та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за епізодом 4, у зв`язку із наявністю підстав, зазначених у статті 6 КПК 1960 року.

Перевіривши подану касаційну скаргу, Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі зазначається особа, яка подає касаційну скаргу.

Разом із тим, касаційна скарга, яка надійшла на адресу Верховного Суду поштовим засобом зв`язку, не містить підпису особи, яка її подала.

Зазначена обставина позбавляє Суд можливості ідентифікувати особу, що подала касаційну скаргу та підтвердити волевиявлення такої особи.

Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржником повинні бути зазначені конкретні істотні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Проте, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.

Крім того, у касаційній скарзі наведено вимогу про закриття кримінальної справи згідно ст. 6 КПК 1960 року щодо ОСОБА_2 в частині засудження, проте не вказано конкретних підстав для закриття справи, передбачених вказаною статтею, а також не обґрунтовано належним чином доводи у частині щодо кожного з обвинувачень, за яким ОСОБА_2 вироком суду визнано винним.

Не містить касаційна скарга, подана від імені засудженого і посилань на те, які саме доводи апеляційної скарги не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК 1960 року.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року, до касаційної скарги не додано завірених належним чином копій вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, які ним оскаржуються.

Відповідно до змісту частини 2 статті 388 КПК 1960 року, справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені, недотримання особою, яка подає касаційну скаргу від імені засудженого ОСОБА_3 вимог ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення особою, яка подає касаційну скаргу від імені засудженого ОСОБА_3 зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги до суду касаційної інстанції не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів справи.

На підставі викладеного та керуючись статтею 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Суд

постановив:

Відмовити особі, яка подає касаційну скаргу від імені засудженого ОСОБА_2 у витребуванні справи за касаційною скаргою на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1